Вирок від 28 травня 2026 р. у справі №314/1780/26 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1780/26

Провадження № 1-кп/314/774/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2026 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі: головуючий суддя ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурор ОСОБА_3 ,обвинувачений ОСОБА_4 ,захисник ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 62024080100005572 від 01.08.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Стара Буда Бородянського району Київської області, шлюб розірвано , на утриманні має малолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , має середньо-спеціальну освіту, який проходить військову службу на посаді водія 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:

20.09.2024 Володимирецьким районним судом Рівненської області за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2024 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 проходячи військову службу за мобілізацією на посаді водія 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат» в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.9,11,16,49,127,128 статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив тимчасове місце розташування зазначеного батальйону військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 та без поважних причин обов`язки військової служби не виконував, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину для подальшого проходження військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.

Обвинувачений у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину,в якому він обвинувачується,визнав повністю,підтвердив фактичні обставини обвинувачення,згоден

з правовою кваліфікацією своїх дій,визнає вину й обставини справи добровільно,заборонених методів до нього не застосовувалось. Суд на підставі ч.3ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо усіх фактичних обставин,які ніким не оспорюються, обмежившись дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, його допитом. Фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені вірно та підтверджуються обвинуваченим, який показав суду , що у травні 2024 року будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 лікувався після закінчення лікування повинен був повернутися до своєї частини в Запорізькій області проте літом 2024 року самовільно поїхав зі своєї частини додому, ніяких розпоряджень , наказів командування на такий дозвіл не отримував , після чого залишився вдома де підробляв, мотивом слугувало догляд за малолітнім сином, у скоєному щиро розкаюється, бажає продовжувати службу, здійснює пошук військових частин. Ухвалюючи вирок, суд вважає, що мали місце діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_4 та є доведеним, що останній вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: «дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану».

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до положень ст. 65 КК України виходить із меж, установлених у санкціях статті інкримінованого злочину, враховує ступінь його тяжкості, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Так, обвинувачений вчинив злочин, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину. Обвинувачений раніше судимий , має на утриманні малолітню дитину, бажає продовжувати службу, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебував і не перебуває , до медичної допомоги до цих лікарів не звертався, за місцем служби характеризується позитивно . Суд визнає обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому згідно зі ст. 66 КК України, його щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. Підстав для застосування до обвинуваченого ст.69, 75 КК відсутні, за таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ч.4 ст.70 КК України з урахуванням, що нове покарання призначено за злочин, який було вчинено до ухвалення попереднього вироку та оскільки положення КК щодо штрафу передбачають не самостійне виконання вироків, а лише неможливість складання відповідних покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань, що узгоджується з постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №243/2528/19, провадження №51-6157км19. Запобіжний захід відносно обвинуваченого обирався у вигляді тримання під вартою із заставою, яку внесено не було, за таких обставин суд вважає за необхідне залишити запобіжний захід відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою без застосування застави до набрання вироком законної сили, строк відбуття покарання необхідно рахувати з моменту затримання , а саме з 25.03.2026 року. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`ять ) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України шляхом складання покарання за цим вироком з невідбутою частиною покарання за вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.09.2024 призначити ОСОБА_4 у остаточне покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі зі штрафом в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., який виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання рахувати з часу фактичного затримання ОСОБА_4 , а саме з 25.03.2026 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду, через Вільнянський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано,набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_7

29.05.2026