Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №309/1871/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1871/26

Провадження № 2-о/309/114/26

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Кемінь В.Д.

за участю: секретаря судового засідання Плиска А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Хустський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України.

Заявлені вимоги вмотивовані тим, що громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є свекрухою громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Це підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження чоловіка заявниці серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 проживала на території Луганської області, у місті Лисичанськ, що на теперішній час перебуває під тимчасовою окупацією російської федерації.

Після початку повномасштабного вторгнення рф місто Лисичанськ знаходилось під постійними обстрілами, через які у ОСОБА_2 різко погіршився стан здоров`я, загострилася хвороба серця, внаслідок чого вона померла.

Станом на дату смерті – ІНФОРМАЦІЯ_3 всі державні органи влади в місті Лисичанську припинили свою роботу та були евакуйовані, через що зареєструвати належним чином смерть громадянки ОСОБА_2 не було змоги.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 активні бойові дії у м. Лисичанську розпочалися 24.02.2022 та завершилися 03.07.2022 повною окупацією міста, тобто на час смерті громадянки Паскалової в місті велися активні бойові дії та на даний час це є загальновідомим фактом, який, згідно з ч.3 ст.82 ЦПК України не потребує доказування.

У своїй заяві заявник просить суд встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Лисичанськ Луганської області, зареєстроване місце реєстрації м. Лисичанськ Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті місто Лисичанськ Луганської області, Україна.

Заявниця та її представник адвокат Кузнєцов М.О. в судове засідання не з`явились. Представником Кузнєцовим М.О. подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, заяву підтримують, просять задовольнити.

Представник заінтересованої особи Хустського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в судове засідання не з`явився., про місце і час розгляду справи належним чином повідомлявся, його неявка не є перешкодою у вирішенні даного питання.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. За наведених обставин дана справа розглянута невідкладно.

Згідно із ч.1 ст.4, ч.2 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб. Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є свекрухою ОСОБА_1 .

Доказом факту смерті є лікарське свідоцтво про смерть №114 від 24 березня 2022 року, видане КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1».

Місцем смерті ОСОБА_2 є м. Лисичанськ Луганської області, Україна, яке на даний час, тимчасово, є непідконтрольним Україні населеним пунктом, а на час смерті ОСОБА_2 в м. Лисичанськ з 24.02.2022 по 03.07.2022 велися активні бойові дії. Встановлення факту смерті необхідно для оформлення спадкових прав спадкоємців.

Таким чином, встановлення факту смерті ОСОБА_2 має для заявниці юридичне значення, оскільки надасть право для оформлення свідоцтва про смерть та оформлення спадкової справи.

Відповідно до ст.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» «Відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення».

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» - «Звертаємо також увагу на те, що відповідно до абзацу 1 частини першої статті 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України може бути подана до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Водночас за змістом абзацу 2 частини першої 1 цієї статті заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України може бути подана за місцем проживання (перебування) заявника до суду за межами такої території України.

За змістом частини першої статті 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Предметом доказування у справах даної категорії є не сама подія смерті, а її чітко визначений час, який повинен породжувати для заявника правові наслідки.

Для встановлення факту смерті особи необхідні обставини, що свідчать про цю подію, а також про те, що заінтересована особа позбавлена можливості зареєструвати факт смерті. Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина у певний час за певних обставин.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» - «Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом частини першої цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia», «IlascuandOthers v. MoldovaandRussia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 257-1 ЦПК України.

Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть №114, виданого 24 березня 2022 року КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» вбачається, що ОСОБА_2 , яка народилася в м. Лисичанську Луганської області померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Лисичанську Луганської області.

Враховуючи вищенаведені рішення європейського суду, та важливість встановлення факту смерті свекрухи для заявниці, суд вважає можливим прийняти до уваги фактичні обставини які викладені у лікарському свідоцтві про смерті №114 від 24.03.2022.

Таким чином, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_2 в певний час і в певному місці підтверджений.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI та пункту 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть форми № 106/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006р. № 545» зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006р. за №1150/13024; г) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 активні бойові дії у м. Лисичанську розпочалися 24.02.2022 та завершилися 03.07.2022 повною окупацією міста, тобто на час смерті громадянки Паскалової в місті велися активні бойові дії, було введено воєнний стан.

Воєнний стан у Луганській області діє на підставі загальнодержавного Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, який був затверджений Верховною Радою. Цей правовий режим в України періодично продовжується і діє щонайменше до 2 серпня 2026 року.

Згідно з ст.14 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

Встановлення факту смерті особи в певний час провадиться тільки у разі неможливості органом Державної реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті з підстав, що відсутні документи, які свідчать про смерть особи.

Відповідно до ч.1 ст.318 ЦПК України в заяві про встановлення факту смерті має бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 , про встановлення якого просить заявниця ОСОБА_1 має для неї юридичне значення, оскільки надає їй можливість виготовити документи для отримання спадщини.

Згідно з п.3.4 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» від 18 жовтня 2000 року №52/5, судове рішення є підставою для реєстрації факту смерті особи, яка проводиться за місцем проживання заявника в державних органах запису актів цивільного стану.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті підлягає задоволенню.

Згідно з ч.4 ст.317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Аналогічна норма закріплена і у п 8 ч.1 ст.430 ЦПК України.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом, відтак суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 293-294, 315-317 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , де заінтересована особа Хустський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про встановлення факту смерті на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України- задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Лисичанськ Луганської області області, зареєстроване місце реєстрації м. Лисичанськ Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті місто Лисичанськ Луганської області, Україна.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: Кемінь В. Д.