Додаткове рішення від 27 травня 2026 р. у справі №201/14064/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 27 травня 2026 р.

Справа: №201/14064/25

Суддя: Городнича В. С.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/357/26 Справа № 201/14064/25 Суддя у 1-й інстанції - Давидовська Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калачов Павло Андрійович, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 201/14064/25 за розглядом апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 17 лютого 2026 року та додаткове рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 10 березня 2026 року у складі судді Давидовської Т.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, –

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Соборного районного суду м.Дніпра знаходилася вищевказана цивільна справа.

Рішенням Соборного районного суду м.Дніпра від 17 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, і не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 03 листопада 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір в сумі 678,27 грн (а.с. 121-123, 197-199 Том І).

Додатковим рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 10 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено.

Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, та cтягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 5 000 грн (а.с.168-170 Том І).

Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_2 у березні 2026 року подала апеляційну скаргу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 — залишено без задоволення.

Рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 17 лютого 2026 року та додаткове рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 10 березня 2026 року — залишено без змін (а.с.245-252 Том І).

04 травня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника — адвоката Калачова П.А. в системі “Електронний суд” подав в порядку ст. 141, 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення, обґрунтовуючи це тим, що, переглядаючи рішення суду першої інстанції, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 та залишаючи як основне, так і додаткове рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд не вирішив питання про розподіл судових витрат відповідача ОСОБА_1 у вигляді витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, які він поніс в процесі апеляційного провадження та про що ним заявлялось у відзиві на апеляційну скаргу, поданому у квітні 2026 року, докази чого надані до поданої ним у травні заяви на суму 17 294 грн, 11 000 грн з яких фактично ним сплачені. Заявник просить стягнути з позивача на його користь витрати, пов`язані з розглядом справи в апеляційній інстанції у розмірі 17 294 грн.

Позивач ОСОБА_2 06 та 20 травня 2026 року в системі “Електронний суд” подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, де зазначила про значне завищення заявленого розміру таких витрат відповідачем та необґрунтованість необхідності таких витрат в апеляційній інстанції, з огляду на те, що справа про аліменти відноситься до категорії справ незначної складності, в яких підготовка відзиву на апеляційну скаргу не потребує значного вивчення джерел права та судової практики. Складання відзиву на апеляційну скаргу у такій справі з витратами у 8647 грн, як і заперечення на додаткові пояснення за такою ж ціною, є необґрунтованими та їх необхідність не доведена відповідачем. Зазначений стороною відповідача розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції порушує принцип розумності та балансу інтересів сторін, а зловживання таким правом є недопустимим. Також наголосила, що заявлена сума погіршить фінансовий стан позивача та негативно вплине на фінансове забезпечення двох неповнолітніх дітей, які проживають разом із нею та знаходяться виключно на її утриманні. Просила зменшити розмір витрат відповідача на правничу допомогу до 500 грн (а.с.26, 32 Том ІІ).

Перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат і надані заявником документи, дослідивши мотиви клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог, з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегією суддів встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , поданому ОСОБА_1 у квітні 2026 року, відповідач у справі заявляв про те, що він планує понести витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції на загальну суму 17 294 грн, що відповідає встановленому гонорару адвоката, сформованому на підставі мінімальних тарифів за відповідний вид послуги, що відповідає рішенню Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 від 21 липня 2021 року.

Так, в підтвердження повноважень та визначення розміру судових витрат та суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката до заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, викладеної у відзиві на апеляційну скаргу, та до клопотання про стягнення судових витрат, поданого у травні 206 року, надано Ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Калачовим П.А. у Дніпровському апеляційному суді, виданий 07 квітня 2026 року на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3911 від 27 серпня 2021 року Адвокатським об`єднанням “Легаліст”, договір про надання правничої допомоги від 24 листопада 2025 року, Тарифи на надання правничої допомоги, складені АО “Легаліст”, що є додатком до цього договору, рішення №13/17 від 21 липня 2021 року про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки ставок адвокатського гонорару, квитанція №2985602633 від 13 квітня 2026 року на суму оплати послуг адвоката у 8000 грн, опис послуг, наданих клієнту по справі №201/14064/25 у Дніпровському апеляційному суді від 04 травня 2026 року на загальну суму 17 294 грн, квитанція №3017352442 від 04 травня 2026 року на оплату послуг адвоката у сумі 3000 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно п.п.1, 4 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Колегія суддів враховує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року по справі №379/1418/18, від 13 грудня 2022 року по справі №695/2483/20.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19, від 02 грудня 2020 року по справі №317/1209/19, від 22 січня 2021 року по справі №925/1137/19, від 03 лютого 2021 року по справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року по справі №753/1203/18, від 21 грудня 2022 року по справі №357/9210/18.

Учасник справи повинен деталізувати опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення/визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Зазначення в акті приймання-передачі наданих послуг переліку наданих послуг та фіксований розмір гонорару адвоката є належним розрахунком/детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Наведена правова позиція узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі №922/1964/21.

Частинами 4-5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, колегія суддів встановила, що заява сторони відповідача про ухвалення додаткового рішення подана заявником у строк, визначений ч.8 ст. 141 ЦПК України.

При цьому, колегія суддів доходить висновку, що витрати позивача, які він поніс при розгляді справи апеляційною інстанцією та про які заявляє, є доведеними частково, адже заявником не подавався акт приймання-передачі, складений та підписаний обома сторонами договору з виконання робіт адвокатом, зазначених в описі. Однак, колегія суддів відзначає, що, враховуючи наявність у матеріалах справи відзиву на апеляційну скаргу та письмових заперечень, про що йдеться в описі робіт адвоката, слід вважати таку роботу проведеною та не оспореною самим відповідачем у даній справі.

Разом з цим колегія суддів наголошує, що розмір за вищенаведені послуги адвоката є неспівмірним зі складністю справи, правовим регулюванням спору та наданими процесуальними документами сторони відповідача в системі “Електронний суд”, без особистої явки до канцелярії суду як відповідача, так і його представника. Тому витрати відповідача на отримання правничої допомоги адвокатом в апеляційній інстанції все ж таки мали місце, що узгоджується з наданими письмовими доказами, але їх розмір є завищеним та належить до зменшення.

Колегія суддів, враховуючи наведені позивачем у клопотанні про зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу доводи, відзначає, що предметом спору є стягнення з відповідача, як батька двох неповнолітніх дітей, аліментів на їх утримання, на користь матері дітей, позивача у справі. При цьому, такий обов`язок батька дітей прямо передбачений нормами ст. 180 Сімейного кодексу України та ця обставина не потребує значного вивчення як нормативного матеріалу, додаткових джерел права, так і судової практики, що свідчить про незначну складність даної справи, що переглядалась колегією суддів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 грудня 2018 року у справі № 911/3386/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18, встановлено, що, визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Також судова практика ЄСПЛ, зокрема, рішення від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, наголошує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Аналогічна позиція була закріплена у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів у цій справі вважає за необхідне застосувати і висновки Об`єднаної Палати КГС ВС, викладені у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, де зазначено, що у розумінні положень ч.5 ст. 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові ВС від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17 та постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 917/1071/18.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Тобто, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Колегія суддів також наголошує, що письмові заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, подані стороною відповідача, не мали під собою такої необхідності, враховуючи, що у їх змісті містяться лише текстові відповіді на доводи апелянта, без зазначення додаткових джерел права чи інших суттєвих аргументів з правового поля щодо предмету спору.

Разом з цим колегія суддів приймає до уваги твердження сторони позивача щодо завищеного розміру витрат відповідача на послуги адвоката відносно цього предмету спору, що стосується зобов`язання відповідача платити аліменти на утримання його двох неповнолітніх дітей, що знаходяться на утриманні матері та проживають разом із нею, а тому покладання на сторону позивача надмірного тягаря у вигляді сплати заявлених відповідачем коштів є неспівмірним та необгрунтованим.

За таких обставин колегія суддів, враховуючи значне перевищення розміру наданої правничої допомоги адвокатом відповідачу, а також враховуючи відсутність чітко визначеного у договорі про надання послуг гонорару адвоката, як і відсутність визначення часу, витраченого адвокатом на надання таких послуг та їх вартості за певний період роботи, доходить до висновку про зменшення розміру правничої допомоги до 5000 грн, що буде співмірним із складністю цієї справи та проведеної адвокатом відповідача відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Керуючись ст. ст. 133-141, 270 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калачов Павло Андрійович, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 201/14064/25 — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати за послуги правової допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст додаткової постанови складено “28” травня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю.Петешенкова

М.О. Макаров

Оригінал: reyestr.court.gov.ua