Суд: Добровеличківський районний суд Кіровоградської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди
Дата: 25 травня 2026 р.
Справа: №387/479/26
Суддя: Солоненко Т. В.
Справа № 387/479/26
Номер провадження по справі 3/387/164/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2026 року селище Добровеличківка
Суддя Добровеличківського районного суду Кіровоградської області Солоненко Т. В.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 2 (селище Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
за ст. 122-4 КУпАП,
У С Т А Н О В И В :
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 625487 від 27.03.2026, ОСОБА_1 25.03.2026 о 12 годині 45 хвилин на автодорозі Т-1504 поблизу с. Якимівка, після дорожньо-транспортної пригоди за його участю на транспортному засобі «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , залишив місце ДТП, чим порушив п.2.10 «а» Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 у судовому засіданні 05.05.2026 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП не визнав. Зазначив, що в його діях будь-якого умислу не було, оскільки це не у його інтересах, так як він є потерпілим у даному випадку. Просив відкласти розгляд справи з метою надання доказів.
За клопотанням ОСОБА_1 судове засідання відкладено на 25.05.2026.
ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. 05.05.2026 подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: фотоматеріали, копію страхового полісу, копію додатка до повідомлення про ДТП, копію полісу.
Суд, дослідивши матеріали справи, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до змісту вимог ст. 245 КУпАП, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.
Вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Вимогами ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП характеризується наявністю вини у формі умислу.
Аналізом об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП встановлено обов`язковість наявності двох взаємопов`язаних умов, які визначають подію: 1) дорожньо-транспортної пригоди; 2) доведеність обставин залишення водієм, причетним до її виникнення, місця ДТП.
Таким чином, обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, є наявність факту дорожньо-транспортної пригоди та причетність особи до такої пригоди.
Разом з тим, матеріали справи не містять копію протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, який би підтверджував факт порушення Правил дорожнього руху України, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду.
Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували сам факт дорожньо-транспортної пригоди, механізм її виникнення, наявність пошкоджень транспортних засобів, причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_1 та настанням будь-яких наслідків, а також причетність ОСОБА_1 до такої пригоди.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за ст.122-4 КУпАП не може бути безумовним та достатнім доказом вини особи, оскільки викладені у ньому обставини підлягають перевірці та підтвердженню іншими належними доказами.
Суд звертає увагу, що відсутність у матеріалах справи протоколу за ст.124 КУпАП фактично унеможливлює встановлення самої події дорожньо-транспортної пригоди та порушення Правил дорожнього руху України, що є необхідним для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
Крім того, за відсутності встановленого порушення, передбаченого ст.124 КУпАП, особа не може нести відповідальність за ст.122-4 КУпАП, оскільки недоведеним залишається сам факт дорожньо-транспортної пригоди та причетності особи до неї.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою необхідно керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: "ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".
За таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні необхідні і достатні докази, які поза розумним сумнівом підтверджують вину особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а саме, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, керувала транспортним засобом на момент дорожньо-транспортної пригоди, тому, з урахуванням вимог ст.62 Конституції України та ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, суд дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами не доведена, а наявні у справі суперечності та процесуальні порушення унеможливлюють ухвалення рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності.
При цьому сам факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідальних осіб від доведення правомірності свого рішення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, наявність істотних порушень при складанні протоколу зумовлюють визнання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №625487 від 27.03.2026 недопустимим доказом, який не відповідає принципу законності.
При розгляді зазначеної справи, суд не входить в дослідження доведеності наявного адміністративного правопорушення, зважаючи на встановлені процесуальні порушення під час складання адміністративного протоколу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідна позиція Конституційного Суду України узгоджується з правовими позиціями Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ». Зокрема, у рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», Європейський Суд зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов`язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Практика Європейського Суду вказує на те, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинених діянь не підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначене є підставою для закриття провадження у зв`язку з недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення, оскільки до протоколу про адміністративне правопорушення не додано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому йому діянні, у зв`язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого носить суб`єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Керуючись статтями 122-4, 247, 252, 266, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В :
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за статтею 122-4 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції .
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua