Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №185/15395/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/15395/25

Провадження № 1-кп/185/511/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в умовах дії воєнного стану в залі суду в м. Павлоград матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041400000526 від 12 листопада 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в селі Богданівка, Павлоградського району, Дніпропетровської області, громадянина України, який має неповну середню освіту, розлученого, який має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 02 грудня 2024 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 336 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України « Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до витягу з наказу № 201 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.04.2025 року, солдата ОСОБА_3 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби.

Відповідно до витягу із наказу № 110 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.04.2025, військовослужбовця за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .

Будучи військовослужбовцем військової служби до ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_3 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до ст. ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, визначає види військової служби, що включають в себе військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Згідно з положеннями ст.ст. 3, 28, 29, 41, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Проте, ОСОБА_3 достовірно знаючи свої обов`язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, всупереч зазначених вимог законодавства, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини, цілком усвідомлюючи, що він діє в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 , порушуючи умови звільнення від відбуття покарання з іспитовим терміном в один рік, встановленого вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.12.2024 року, 04 листопада 2025 року, близько 13 години 00 хвилин, гостюючи в будинку раніше знайомої йому потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_3 , побачив на стільці у спальній кімнаті мобільний телефон Infinix НОТ 60і х6728, 8/128 GB, Sleek black, ІМЕН: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , SN: НОМЕР_4 , який належить останній на праві особистої приватної власності, в момент чого у ОСОБА_8 раптово виник прямий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна - мобільного телефона, визначивши його предметом свого злочинного посягання, реалізуючи раптовість якого ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів та в особистих інтересах, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою власного незаконного збагачення, скориставшись відсутністю в будинку потерпілої ОСОБА_7 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, з метою власного незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, взяв зі стільця належний потерпілій мобільний телефон Infinix НОТ 60і х6728, 8/128 GB, Sleek black, ІМЕН: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , SN: НОМЕР_4 , заволодів таким чином майном потерпілої, після чого, тримаючи викрадене майно безпосередньо при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, отримавши можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 3987,72 гривень.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю суду показав, що в листопаді 2025 року він прийшов до куми ОСОБА_7 в с. Богданівка, Павлоградського району та перебував у неї 3 дні. Він взяв мобільний телефон «Інфініті», а потім приїхав в м. Тернівку і заклав цей телефон в ломбард, гроші витратив на себе. Шкоду він не відшкодував. В скоєному розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, про час та місце була повідомлена належним чином.

За згодою учасників кримінального провадження, суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і обмежився допитом обвинуваченого і дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого, документів стосовно речових доказів та процесуальних витрат. При цьому суд з`ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції нема.

Враховуючи показання обвинуваченого та його бажання не досліджувати інші докази по справі, суд вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення вважає доведеною повністю.

Дії ОСОБА_3 суд вважає правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого не встановлено. До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не визнає рецидив злочину, так як ця обставина не була зазначена в обвинувальному акті.

За місцем проживання обвинувачений характеризується посередньо, раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

На підставі ст. 65 КК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, визнав вину повністю, раніше судимий, вчинив даний злочин протягом іспитового строку, а тому суд не вбачає у обвинуваченого саме щирого каяття у вчиненому, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді позбавлення волі у межах санкції статті за інкриміноване йому кримінальне правопорушення та остаточне покарання йому слід призначити за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

У справі маються процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 1782 грн. 80 коп., які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання стосовно речових доказів у справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2024 року, і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1782 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування процесуальних витрат.

Речові докази у справі: коробку з під мобільного телефону Infinix НОТ 60і х6728, 8/128 GB, Sleek black, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , SN: НОМЕР_4 тамобільний телефон Infinix НОТ 60і х6728, 8/128 GB, Sleek black, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , SN: НОМЕР_4 , передані на зберігання під розписку потерпілій ОСОБА_7 – залишити у її користуванні; копію договору застави № 7.4882 від 04 листопада 2025 року – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1