Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №178/576/26 — Криничанський районний суд Дніпропетровської області

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 178/576/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року суддя Криничанського районного суду Дніпропетровської області Лісняк В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 221 від 30 вересня 2023 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно функціональних обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на воєнний час вбачається, що підполковник ОСОБА_1 відповідає за військову та трудову дисципліну особового складу відділу, всебічне забезпечення відділу, ефективне і цільове використання майна, закріпленого за відділом, а також він зобов`язаний організувати та забезпечити функціонування внутрішнього контролю у військовій частині.

Підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, в період часу з 17 грудня 2025 року по 19 грудня 2025 року, під час несення служби на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 в порушення функціональних обов`язків за посадою, ст.ст. 11, 16, 26, 28, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3,4, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи по АДРЕСА_2 , діючи недбало, протиправно, всупереч інтересам служби, не виконав свої посадові обов`язки та обов`язки, передбачені статутами ЗСУ, а саме: не забезпечив належний контроль за виконанням особовим складом та відповідальною особою вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України, Інструкції та інших нормативно-правових актів, не забезпечив та не встановив у військовій частині такий внутрішній порядок, який би забезпечував неухильне дотримання військовослужбовцями чинного законодавства України, ігнорував та не вживав належних, регулярних та дієвих заходів реагування на відомі йому порушення Інструкції до моменту їх виявлення ІНФОРМАЦІЯ_4 , що вказує на недбалість та безвідповідальність, неналежний контроль за особовим складом, чим вчинив недбале ставлення до військової служби військовою службовою особою в умовах особливого періоду, що утворює собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

ОСОБА_1 в повному обсязі заперечує відповідні обставини, повідомив, що належним чином виконує обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинив всі необхідні дії, передбачені посадовими обов`язаками.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

При розгляді справ суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280 КУпАП звертаючи особливу увагу на з`ясування таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП; чи є особа винною у його вчиненні; чи належить вона до суб`єктів цього правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 КУпАП; чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.

Згідно ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративну відповідальність.

Частина 2 ст.172-15 КУпАП передбачає правопорушення у вигляді недбалого ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Недбале ставлення до військової служби полягає у невиконанні або неналежному виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Несумлінне ставлення службової особи до своїх службових обов`язків, передусім, характеризує поведінку (дію або бездіяльність) при недбалості. Вона означає, що за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином (неякісне, неточно, неповно, поверхнево, несвоєчасно тощо) або взагалі не виконує службові обов`язки, які входять до її компетенції. Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Для об`єктивної сторони недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи; б) коло службових обов`язків, покладених на неї цим актом у встановленому порядку; в) яким способом і які конкретні дії суб`єкт повинен був здійснити за даних обставин; г) чи мав він реальну можливість виконати ці дії; д) в чому виразилися допущені ним порушення. Відповідальність за ст.172-15 КУпроАП можлива у разі, якщо за ці ж фактичні дії (бездіяльність) не передбачена відповідальність іншими спеціальними нормами.

Згідно з положеннями КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , ставиться у провину те, що він допустив недбале та безвідповідальне ставлення, неналежний контроль за особовим складом, таким чином вчинив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду.

Викладені в протоколі обставини недбалого ставлення до військової служби у діях безвідповідальності та неналежного контролю за особовим складом військовослужбовцем ОСОБА_1 , належними та допустимими доказами не доведена. Враховуючи вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, службові обов`язки військовослужбовця передбачені статутами ЗСУ, наказами, інструкціями, посібниками, повинні бути доведені до відома військовослужбовця, як і покладання відповідних службових обов`язків. В даному випадку порушення вимог «Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відео фіксації», в частині вивантаження відеозаписів з нагрудних бодікамер, доведена. Проте, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 про недостатню кількість ПЕОМ необхідних для збереження інформації з відео реєстраторів. Також, згідно відповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 19 грудня 2025 року, другий відділ необхідним обладнанням не забезпечувався, ОСОБА_1 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 з питанням щодо забезпечення його відділу необхідним обладнанням. У зв`язку з відсутністю такого обладнання, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 на ІНФОРМАЦІЯ_6 подавалась комплексна заявка враховуючи потреби усіх відділів. ОСОБА_1 є начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , а згідно Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно – господарської діяльності) № 529 від 01.09.2025, відповідальним за налаштування використовуваних пристроїв відео фіксації (нагрудних камер) таким, що унеможливлює зміну системної дати та часу, видачу, зберігання та обробку інформації з технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото та відео фіксації, зберігання, видачу та приймання карт пам`яті, проведення інструкторко-методичного заняття з особовим складом стосовно порядку та правил користування спеціально-технічними засобами (нагрудними камерами), у ІНФОРМАЦІЯ_7 є солдат ОСОБА_2 .

Згідно висновку викладеному у постанові ВС від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к зазначено, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У справах «Малофеева проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява №926/08) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення прав захисту (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має право захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відомості викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження в суді.

Враховуючи вищевикладені обставини, приходжу до висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З урахуванням чого, суд прийшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Керуючись ст.ст.172-15, 247 п.1, 251-252, 266, 283, 284 ч.1 п.3, 285, 287-289 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Протягом 10 днів з дня її винесення постанова може бути оскаржена через Криничанський районний суд до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: В. В. Лісняк