Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №177/569/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/569/26

Провадження № 2/177/771/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

21 травня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визначення частки у праві спільної сумісної власності, визнання права власності на нерухоме майно, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , адвокат Галач Т.А., через систему «Електронний суд» звернулася 23.02.2026 до суду з указаним позовом та просила: визначити, що частка ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спільній сумісній власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221884000:01:001:0309, становить 1/2; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 1221884000:01:001:0309, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 1221884000:01:001:0309 та на 1/4 частку житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 1221884000:01:001:0309, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_3 , після чого відкрилася спадщина на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, площею 0,1837 га, із кадастровим номером 1221884000:01:001:0309, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . У встановлений законом строк, після смерті ОСОБА_3 , позивачі звернулися з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак отримали 03.12.2025 постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відмова мотивована тим, що у спадковому майні – земельній ділянці, яка є об`єктом спільної власності, не визначено частки власників, а частка спадкодавця у праві власності на житловий будинок не відповідає частці в праві власності на земельну ділянку, на якій він розташований. Із правовстановлюючих документів вбачається, що співвласниками житлового будинку є ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 , а тому при оформленні права власності на земельну ділянку для обслуговування вказаного житлового будинку, право власності також повинно бути оформлене на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Однак, із правовстановлюючого документа на земельну ділянку з кадастровим номером 1221884000:01:001:0309, вбачається, що її власником є ОСОБА_3 , що суперечить вимогам ч.ч. 2, 13 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України. Оскільки усунути розбіжності в правовстановлюючому документі на земельну ділянку в позасудовому порядку неможливо, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Від Шостої криворізької державної нотаріальної контори 20.03.2026 надійшла копія спадкової справи № 282/2025, заведена щодо спадщини ОСОБА_3 .

Від Криворізької філії державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області 25.03.2026 надійшла копія спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 30.03.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представником позивача ОСОБА_5 подано заяву про розгляд справи без її участі та за відсутністю позивачів, позивні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідач Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області участі представника у судовому засіданні не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причини неявки не повідомив, відзиву, заяв та клопотань не подано.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення відповідача, неподання відповідачем відзиву в установлений судом строк, суд постановив, згідно зі ст. 280 ЦПК України, ухвалити в справі заочне рішення на підставі наявних доказів та за відсутності заперечень з боку представника позивача проти заочного розгляду справи.

Через неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.10 зворот, 11).

Після укладення 05.09.1992 шлюбу з ОСОБА_8 , ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_9 » (а.с.12 зворот).

Після укладення 26.02.1988 шлюбу із ОСОБА_10 , ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с.11 зворот).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9 зворот).

За життя, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25.12.1991 державним нотаріусом Криворізької державної нотаріальної контори Пахомовою Н.І. після смерті ОСОБА_4 його дружині ОСОБА_3 та доньці ОСОБА_12 , ОСОБА_3 належала 1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-15).

Також, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 480844 від 06.06.2008, ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 0,1837 га, із кадастровим номером 1221884000:01:001:0309, цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15 зворот).

Задля оформлення спадкових прав, позивачі 30.09.2025 звернулися до Шостої криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері – ОСОБА_3 , на підставі чого державним нотаріусом відкрито спадкову справу № 282/2025, номер у Спадковому реєстрі 74659962 (а.с.10, 42, 50 зворот).

Державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори у Дніпропетровській області Деркач Я.В. 03.12.2025 видано ОСОБА_1 та ОСОБА_13 постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.20).

Відмова мотивована тим, що спадкове майно складається з цілої земельної ділянки площею 0,1837 га, із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, із кадастровим номером 1221884000:01:001:0309, та 1/2 частки житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Інший співвласник 1/2 частки житлового будинку – ОСОБА_2 . Оскільки частка спадкодавця у праві власності на житловий будинок не відповідає частці у праві власності на земельну ділянку, на якій він розташований, нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Як визначено ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутись до суду за захистом своїх прав за правилами позовного провадження в рамках вирішення цивільно-правового спору.

Відповідно до ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст. ст. 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Вивченням матеріалів спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_4 встановлено, що йому на підставі свідоцтва на право приватної власності від 19.01.1989 належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.76).

Після смерті ОСОБА_4 державним нотаріусом Криворізької державної нотаріальної контори Пахомовою Н.І., дружині померлого, ОСОБА_3 та його доньці ОСОБА_6 , видано 25.12.1991 свідоцтво про право на спадщину за законом - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 частку легкового мотоциклу марки Днепр-11, 1988 року випуску, грошові вклади (а.с.77).

Звертаючись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, ОСОБА_3 вказала, що спадкове майно, а саме, житловий будинокза адресою: АДРЕСА_1 , є особистою приватною власності спадкодавця, ОСОБА_14 .

Державну реєстрацію права власності на будинок проведено 27.01.1992 КП «Криворізьке БТІ», реєстрова книга №111, стор. 130 (а.с.55).

Відповідно до довідки КП «Криворізьке районне БТІ» ДОР від 03.10.2025 №220766, за даними архівної справи, житловий будинок з господарчими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві приватної власності на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.12.1991. Однак, із вищезазначеного свідоцтва вбачається, що житловий будинок успадкували два спадкоємця – ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , у рівних частках. Проте, реєстратором помилково проведена реєстрація на ім`я лише однієї фізичної особи (а.с.54 зворот).

За даними з Державного реєстру речових прав, 30.10.2025 реєстратором виконавчого комітету Нивотрудівської сільської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_15 , внесено відомості про право власності на житловий будинок садибного типу загальною площею 53 кв.м, житловою площею 46,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вид власності – спільна часткова, розмір частки – 1/2, власник - ОСОБА_3 (а.с.53 зворот).

Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду (ч. 2 ст. 369 ЦК України).

Враховуючи доведеність обставин успадкування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 його спадкоємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_16 , будь-якої домовленості між співвласниками нерухомого майна щодо його поділу з відступленням від рівності часток судом не встановлено, тому суд приходить до висновку, що частки кожного із співвласників у цьому житловому будинку є рівними та становлять по 1/2 за кожним.

Як передбачено ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

До особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта (ст. 377 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 2, 16 ст. 120 ЗК України, у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18), від 16.03.2020 № 675/2372/16-ц та від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) вказано, що: «…чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства».

Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком, спорудою після їх набуття (постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18); від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц (провадження № 14-458цс18); від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (провадження № 14-438цс19).

Із зазначеного слідує, що визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ, зокрема, в нотаріальному порядку.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Також, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

З огляду на викладене, із метою захисту спадкових прав позивачів, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 206, 247, 263-265, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визначення частки у праві спільної сумісної власності, визнання права власності на нерухоме майно, визнання права власності в порядку спадкування за законом, – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 53 кв.м, житловою площею 46,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частку земельної ділянки з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1837 га, кадастровий номер 1221884000:01:001:0309, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) право власності на 1/2 частку земельної ділянки з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1837 га, кадастровий номер 1221884000:01:001:0309, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 53 кв.м, житловою площею 46,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частку земельної ділянки з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1837 га, кадастровий номер 1221884000:01:001:0309, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 28.05.2026

Суддя: