Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №212/7841/25 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/7841/25

Провадження № 2/210/339/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 травня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Сільченко В. Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між КПТМ «Криворіжтепломережа» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір №3354 від 18.10.2001 року.

Згідно дислокації Договору №3354 об`єктами споживання теплової енергії були нежитлові приміщення складу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_2 .

Квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_4 згідно Рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради №440 від 13.10.1999 р. «Про переведення квартир із житлового у нежитловий фонд» були переведені з житлового фонду міста в нежитловий.

Будинки, в які вбудовані об`єкти споживання теплової енергії, є багатоквартирними, подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) стягувача.

Так, відповідач не виконав законодавчий та договірний обов`язок, не здійснює розрахунок в повному обсязі, у зв`язку з чим за період з 06.10.2013 року по 13.04.2015 року утворилась заборгованість за послугу теплової енергії у розмірі 9560,20 грн..

Сума збитків від інфляції становить 4570,59 грн. (грудень 2013 р. грудень 2015 р.), 3% річних складають 388,96 грн. (з 17.11.2013 р. по 11.01.2016 р.).

Також, позивачем було нараховано на суму заборгованості, згідно умов Договору №3354 (п. 25) у розмірі 1234,90 грн.

Так, як відповідач не сплачував грошові кошти за отриману теплову енергію КПТМ «Криворіжтепломережа» у 2016 року звернулось до Покровського районного суду м. Кривого Рогу із заявою про видачу судового наказу, та 30.03.2016 року було видано судовий наказ.

12.03.2025 року Покровським районним судом м. Кривого Рогу було скасовано судовий наказ (справа №212/1400/16-ц).

Тому, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії 9560,20 (з06.10.2013 року по 13.04.2015 року), суму збитків від інфляції – 4570,59 грн. (грудня 2013 року грудень 2015 року), 3% річних – 388,96 грн. (з 17.11.2013 року по 11.01.2016 року) та пені у розмірі – 1234,90 грн.; стягнути судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3028,00 грн..

Ухвалою суду від 16.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено строк для надання відзиву.

30.10.2025 року до суду надійшов відзив, який мотивований тим, що у 2016 році позивач звернувся до Покровського (Жовтневого) районного суду міста Кривого Рогу із заявою про видачу судового наказу, та 30.03.2016 року був виданий судовий наказ.

12.03.2025 року Покровський районний суд м. Кривого Рогу скасував судовий наказ (справа №212/1400/16-ц).

На підставі вказаного судового наказу в Покровському відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало на примусовому виконанні судовий наказ виданий Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.03.2016 року у справі №212/1400/16-ц, провадження №2-н/212/196/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованості за теплову енергію в сумі 12134,67 грн., пеню в сумі 1617,24 грн, суму збитків від інфляції в розмірі 4827,14 грн., 3% річних у сумі 441,73 грн., судовий збір у сумі 689,00 грн., та було відкрито виконавче провадження ВП №62932072 від 02.09.2020 року.

В рамках вказаного виконавчого провадження у відповідачки із заробітної плати стягувались кошти.

Крім того, вважає, що позивач умисно не доводить до відома суду, що раніше зверталися за позовними заявами про стягнення коштів за постачання теплової енергії до нежитлового приміщення №4 в будинку АДРЕСА_5 , яке належить відповідачці на праві приватної власності.

16.11.2015 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу прийнято рішення у справі №212/6667/15-й за позовом КТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за опалення та гаряче водопостачання за період з 01.09.2011 року по 01.01.2014 року в розмірі 5685,02 грн.

26.03.2019 року Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу прийняв заочне рішення у справі №212/3792/18 за позовом КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за опалення та гаряче водопостачання за період з 01.05.2015 року по 25.11.2017 року в розмірі 4311,21 грн., судового збору в сумі 1792,00 грн..

По вказаним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Покровським відділом ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) були відкриті виконавчі провадження ВП №52847586 від 04.10.2016 року; ВП №60281852 від 10.10.2019 року; ВП №61162477 від 04.02.2020 року; ВП №62930256 від 07.09.2020 року; ВП №62932072 від 02.09.2020 року; ВП №63695708 від 20.11.2020 року; ВП №65398350 від 12.05.2021 року; ВП №7274429 від 11.09.2023 року; ВП №72744784 від 11.09.2023 року. Вказані виконавчі провадження завершені з повним погашенням боргу.

Щодо вказаної в позовній заяві адреси: АДРЕСА_2 , то дане приміщення не належить відповідачці на праві приватної власності, оскільки 17.01.2015 року відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення була продана іншим громадянам України.

Крім того, вважає, що позовна заява КПТМ «Криворіжтепломережа» подана до суду з порушенням ст. 256 ЦПК України.

Позивач необґрунтовано та з порушенням вимог чинного законодавства (зокрема ст. 257 ЦК України та 98 ЦПК України) вимагає від відповідача сплату боргу за межами встановленого законодавством України строку позовної давності, тому на цей час ці вимоги є протизаконні, безпідставні та необґрунтовані.

Тому, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 06.10.2013 року по 13.04.2015 року у розмірі 9560,20 грн. у повному обсязі.

11.11.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, яка мотивована тим, що з позицією відповідача, позивач не погоджується та зазначає наступне.

Справа №212/6667/15 не стосувалася спірних нежитлових приміщень, а стосувалася боргу по житловому приміщенню, в якому проживає відповідач.

Стосовно справи №212/2792/18 (яку відповідач помилково прописав як справа №3792/18) стосувалася періоду заборгованості (як сам зазначає відповідач) за період з 01.05.2015 року по 25.11.2017 року, який (період) не входить до предмету позову, так як період в позовній заяві з 06.10.2013 року по 13.04.2015 р.

Позивач підтверджує що рішення суду у справі №212/2792/18 виконано, заборгованість по нежитловим приміщенням за адресами: АДРЕСА_1 та приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_2 сплачена в повному обсязі (за виключенням суми у розмірі 1762, 00 грн., яку було сплачено позивачем у якості судового збору за подання апеляційної скарги).

Існування, рішень суду, на які послався відповідач, якраз навпаки свідчить про те, що відповідач не одноразово притягався до юридичної відповідальності за не несплату заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги, та характеризують відповідача з негативної точки зору.

А існування рішення у справі №212/2792/18, яке набрало свого часу законної сили, не було скасовано та було виконано в повному обсязі свідчить про існування преюдиції, яка полягає в тому, що до 17.01.2015 р. (момент продажу одного із двох нежитлових приміщень) відповідач володіла на праві власності двома об`єктами у АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 .

В розрахунку заборгованості у позовній заяві чітко вказано що сума боргу (з урахуванням отримання інформації про відчуження об`єкту нерухомого майна):

- по АДРЕСА_1 , за період 06.10.13 р. по 13.04.15 р.

- по АДРЕСА_2 , за період 09.10.13 р. по 16.01.15 р. (тобто з урахуванням продажу об`єкту).

Щодо позовної давності представник позивача зазначає наступне.

Скасування судового наказу не припиняє та не відміняє факту та суми заборгованості, а лише припиняється дія судового документу (в даному випадку судового наказу), а стягувач не позбавлений можливості звернутися до суду у загальному порядку.

Так, в ухвалі суду за наслідками скасування судового наказу у справі №212/1400/16 12.03.2025 р., виданого у спрощеній судовій процедурі, Жовтневий районний м. Кривого Рогу Дніпропетровської області роз`яснив, що позивач, після скасування наказу може звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку позовного провадження. Що і було зроблено позивачем.

Звернення до суду відбулося після скасування судового наказу, який перебував тривалий час на примусовому виконанні, та позивач правомірно сподівався на його виконання, проте відповідач скасував по надуманим причинам виданий судовий наказ, що дало право позивачу звернутися до суду із позовними вимогами.

Тому позовна заява була подано в межах строків позовної давності.

18.11.2025 року до суду відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, згідно яких позивач в позовній заяві зазначив період стягнення заборгованості за постачання теплової енергії з 06.10.2013 року по 13.04.2015 рік, де вже пройшло більше десяти років.

Крім того, позивач не врахував те, що станом на 17.11.2025 року у відповідача відсутня заборгованість за споживання теплової енергії перед позивачем КПТМ «Криворіжтепломережа», так як всі виконавчі провадження, які перебували на примусовому виконанні у Покровському відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) завершені з повним погашенням заборгованості.

Тому, просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

12.12.2025 року до суду представником відповідача подано пояснення, згідно яких стосовно позиції відповідача, що станом на 17.11.2025 року в неї відсутня заборгованість, так як всі існуючі виконавчі документи були виконані (сплачені) не відповідає фактичним обставинам.

Дійсно по тим виконавчим документам, які оплачені провадження завершені, в зв`язку зі сплатою заборгованості.

Проте позивач заявив позовні вимоги, які були заявлені у наказному провадженні в справі №212/1400/16 після скасування відповідачем судового наказу, як це передбачено приписами цивільного процесуального законодавства та ухвалою Жовтневого районного суду.

Тому, борг існує (за період по якому відповідач скасував судовий наказ), а будь-якого подвійного стягнення, про яке заявляє відповідач не існує.

Спірний період у справі №212/2792/18 (яку відповідач помилково прописав як справа №212/3792/18) стосувалася періоду заборгованості з 01.05.2015 року по 25.11.2017 року. Період в даній позовній заяві з 06.10.2013 року по 13.04.2015 року.

19.01.2026 року відповідачем подано заперечення на пояснення відповідно до яких відповідач зі змістом, викладених у поясненні позивача від 10.12.2025 року, не погоджується, оскільки 03.10.2016 року державним виконавцем Покровського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Г.Л. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52455497 з виконання судового наказу №2Н/212/196 виданого 03.08.2016 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» боргу в розмірі 12134,67 грн.. В період примусового виконання вказаного судового наказу з заробітної плати відповідачки за період з листопада 2018 року по березень 2020 року було стягнуто 2746,19 грн.

Вказане виконавче провадження №52455497 на сьогоднішній день не перебуває на примусовому виконанні в Покровському відділі ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в зв`язку з погашенням заборгованості в повному обсязі та скасування вказаного судового наказу Покровським районним судом міста Кривого Рогу.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вирішуючи надану справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

КПТМ «Криворіжтепломережа» діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності підприємства є отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії, а також надання послуг з постачання теплової енергії споживачам.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а.с. 9, 10).

Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №440 від 13.10.1999 року квартири за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 переведено із житлових у нежитлові приміщення (а.с. 11, 12).

18.09.2001 року між Криворізьким підприємством теплових мереж та фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №3354 на відпуск теплової енергії на потреби опалення, вентиляції та гарячого водопостачання (а.с. 5-7).

Згідно розрахунку заборгованості у відповідача за період з 06.10.2013 року по 13.04.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 та за період з 09.10.2013 року по 16.01.2015 року за адресою: АДРЕСА_2 наявна заборгованість в розмірі 9560,20 грн. (а.с. 32).

З наданого відповідачкою договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.01.2015 року встановлено, що ОСОБА_1 здійснила продаж нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Відтак, заперечення відповідачки, що вона не є власником приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , а тому і не має заборгованості є хибними, оскільки позивачем заявлено до стягнення заборгованість за прим. АДРЕСА_4 за період з 09.10.2013 року по 16.01.2015 року, а відчуження вказаного приміщення ОСОБА_1 здійснено 17.01.2015 року.

Тобто, в період заборгованості з 09.10.2013 року по 16.01.2015 року ОСОБА_1 була власницею нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , а отже і споживачем послуг КПТМ «Криворіжтепломережа».

Відтак, під час розгляду справи, судом встановлено та не спростовано відповідачкою, що в період, заявлений позивачем, ОСОБА_1 була споживачем послуг КПТМ «Криворіжтепломережа».

Крім того, суд критично ставить до тверджень відповідачки щодо відсутності заборгованості, оскільки Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області вже було стягнуто заборгованість.

Так, з наданих сторонами рішень судом встановлено наступне.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.03.2019 року (справа №212/2792/18, провадження №2/210/621/19) стягнуто заборгованість за період з 15.10.2015 року по 25.03.2017 року в розмірі 4311,21 грн., яка утворилась за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, вказаний період заборгованості не є предметом розгляду в даній цивільній справі.

З наданої копії рішення суду по справі №212/6667/15-ц, провадження №2/212/3044/15 взагалі неможливо встановити ані відповідача по справі, ані приміщення/квартиру, за адресою якої стягнуто заборгованість на користь КПТМ «Криворіжтепломережа».

Відтак, ухвалені рішення, на які посилається відповідач у відзиві та заперечення не мають жодного відношення до предмета спору в даній цивільній справі.

Що стосується клопотання відповідачки про застосування строків позовної давності, судом встановлено наступне.

Позивачем пред`явлено вимогу про стягнення заборгованості за період з 06.10.2013 року по 13.04.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 та за період з 09.10.2013 року по 16.01.2015 року за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі 9560,20 грн.

До суду з позовом КПТМ «Криворіжтепломережа» звернулось 08.07.2025 року.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).

Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.

Аналогічний по суті висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі №161/15679/15-ц (провадження № 61-765св18) міститься висновок по застосуванню частини першої статті 264 ЦК України та вказано, що з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник виражає свою згодою чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта».

Заперечуючи пропущення строку позовної давності, представник позивача у відповіді на відзив посилається на те, що скасування судового наказу не припиняє та не відміняє суми заборгованості, та з позов було подано одразу після скасування судового наказу.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.03.2025 року (справа №212/1400/16-ц, провадження №2-с/212/22/25) скасовано судовий наказ Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2016 року у справі №212/1400/16-ц, провадження №2-н/212/196/16, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість за теплову енергію в сумі 12134,67 грн., пеню в сумі 1917,24 грн., суму збитків від інфляції в розмірі 4827,14 грн., 3% річних у сумі 441,73 грн., та судовий збір у сумі 689 грн. (а.с. 34).

При цьому, суд зауважує, що судового наказу по справі 212/1400/16-ц, провадження №2-н/212/196/16, на який посилається представник позивача суду не надано.

З ухвали про скасування судового наказу (справа №212/1400/16-ц, провадження №2-н/212/196/16) не можливо встановити за який період та за якими адресами було видано судовий наказ, та відповідно даною ухвалою скасовано.

Отже, твердження представника позивача про те, що КПТМ «Криворіжтепломережа» було подано у 2016 році заяву про видачу судового наказу за вказаний у позові період, що свідчить про звернення до суду з даним позовом в межах строку позовної давності, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Відтак, судом не встановлено переривання перебігу строків позовної давності.

Таким чином, КПТМ «Криворіжтепломережа» звернулося до суду з позовом 08.07.2025 року, тобто після спливу позовної давності щодо наявної заборгованості за загальний період по двом нежитловим приміщенням з 06.10.2013 року по 13.04.2015 року.

За вказаних обставин позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за теплову енергію задоволенню не підлягає у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 253, 256, 257, 261, 264 ЦК України, ст.ст. 79-82, 141, 265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено та підписано 28 травня 2026 року.

Суддя: В. Є. Сільченко