Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №753/3863/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3863/26

провадження № 2/753/7239/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Парубець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення права користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку квартири,

В С Т А Н О В И В :

23.02.2026 року позивачка ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про позбавлення права користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку квартири (а.с.3).

Позовна заява була обгрунтована тим, що позивач ОСОБА_5 зареєстрована і постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1 . В даній квартирі зареєстровані і відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які з 2020 року не проживають в ній, протягом тривалого часу вони не цікавляться спірним житлом, не сплачують вартість житлово-комунальних послуг, будь-яких їх речей в квартирі немає, позивач не перешкоджала відповідачам у проживанні в ній, замків від вхідних дверей не змінювала, сварок і конфліктів між сторонами не було. Добровільно знятись з реєстрації відповідачі не бажають, а наявність їх реєстрації в спірному жилому помешканні перешкоджає позивачу вільно розпоряджатись ним. За таких обставин просить позбавити ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 права користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 і зняти їх з реєстрації спірної квартири (а.с.3-6).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 року того ж дня о 17:48:51 годин матеріали даної позовної заяви були розподіленні судді Колеснику О.М. (а.с.15).

9.03.2026 року суддею Колесником О.М. були отримані відповіді з електронного реєстру територіальної громади м. Києва на запити суду про місце реєстрації відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.17-18).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 12.03.2026 року позивачці ОСОБА_5 був наданий 5-тиденний термін для усунення недоліків позовної заяви (а.с.19-20).

17.03.2026 року до суду надійшла нова редакція позовної заяви ОСОБА_5 , яка за своїм змістом аналогічна первинно поданій (а.с.24-28).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 20.03.2026 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін і призначено судовий розгляд справи на 15.04.2026 року на 10-00 годин (а.с.30-31).

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5 ОСОБА_9 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надавши суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в судові засідання не з`явились тричі (а.с.39-40; 49-50; 64-66), про розгляд справи були тричі повідомлені судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання кожного (а.с.34-38; 43-48; 53-58), з заявами до суду про неможливість розгляду справи у їх відсутність не звертались.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд, в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі, встановив наступні обставини та правовідносини.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Як регламентує ч.1, ст.6 Закону України „Про основні засади житлової політики" відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України кожна особа має право на житло, захист якого гарантується законодавством, яке відповідає встановленим законодавством вимогам, зокрема щодо споживчої якості житла.

За приписами ч.1 і ч.5, ст.9 ЖК України, який втратив чинність 15.02.2026 року в частині норм права, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Згідно ч.1, ст.58 ЖК України, який втратив чинність 15.02.2026 року в частині певних норм права, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Як встановлено у судовому засіданні, 28.12.1990 року виконавчим комітетом Дарницької районної ради народних депутатів м. Києві ОСОБА_5 , позивачці по справі, був виданий ордер на житлове приміщення серії Б №07441 на право вселення до житлового приміщення - в квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 40,86 м2 на родину з 4 осіб: ОСОБА_5 ; її чоловікові ОСОБА_10 , сину ОСОБА_11 , доньці ОСОБА_12 (а.с.62-63). Дана квартира на день розгляду справи є неприватизованою.

Як вбачається з витягу реєстру територіальної громади м. Києва від 9.03.2026 року (а.с.17-18) відповідачі по справі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 .

Також судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з 2020 року не проживають у вказаній квартирі за місцем своєї реєстрації, протягом тривалого часу вони не цікавляться спірним житлом, не сплачують вартість нарахованих щомісячно житлово-комунальних послуг, будь-яких їх речей в квартирі немає, позивач не перешкоджала відповідачам у проживанні в ній, замків від вхідних дверей не змінювала, сварок і конфліктів між сторонами не було, відповідачі не звертались ні в який спосіб до позивачки або до житлових органів про неможливість проживання в спірній квартирі або вселення до вказаного житла. Вказані обставини підтверджуються актами про непроживання за місцем реєстрації від 9.10.2024 року, від 10.01.2025 року, від 12.02.2026 року відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (а.с.7-9). Добровільно знятись з реєстрації відповідачі не бажають, а наявність їх реєстрації в спірному жилому помешканні перешкоджає позивачу вільно розпоряджатись ним.

За змістом п.3, ч.1, ст.1 Закону України „Про основні засади житлової політики" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 3) житло - житловий будинок, квартира, кімната в гуртожитку, призначені для постійного або тимчасового проживання, житлове приміщення у нежитловій будівлі, призначене для тимчасового проживання, що відповідають вимогам до споживчої якості житла.

Згідно ч.1-2, ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад 6 місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до змісту ч.1, ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи у понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як наголошує ч.4, ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4.09.2024 року справа №756/1384/20, провадження №61-4520св24

нормами частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів. Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб; аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин

За правилами ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, судом достеменно встановлено, що причиною залишення спірної квартири було добровільне і особисте бажання кожного з відповідачів жити в інших житлових приміщеннях.

За змістом ч.1, ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як наголошує ч.1, ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пункт 1, частини 2 цієї ж статті зазначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Як передбачено ч.1, ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.11.2024 року справа №464/7008/18, провадження №61-9758 св 24 суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у Постановах: від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19; від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21 та інших.

У пункті 11.16. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц (провадження № 14-58цс22) вказано про те, що згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи.

Як вбачається з тексту позову позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, посилаючись на порушення відповідачами ч.2, ст.405 ЦК України. Однак суд не може взяти до основи рішення таке посилання, оскільки така норма права відноситься до житлових приміщень, які перебувають у власності позивача. В даному випадку спірна квартира відноситься до державного житлового фонду, а позивач є наймачем вказаного житла, тому дані правовідносини між сторонами по справі регулюються положеннями ст.71-72 ЖК України.

Аналізуючи встановлені обставини справи та докази надані позивачем та її представником по справі, суд вважає, що положення ч.1-2, ст.71 ЖК України, яке регулює правовідносини між наймачем нерухомого майна і членами його родини, користувачем (ами), передбачають втрату (позбавлення) права користування житлом при умові відсутності члена сім`ї без поважних причин понад шість місяців в ньому, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і наймачем житла або законом, при цьому будь-якої домовленості між позивачем і відповідачами не існує.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки відповідачі не є членами сім`ї позивача, добровільно залишили спірне житло понад один шість місяців потому, між сторонами по справі не було ніяких сварок та конфліктів, позивач не перешкоджала проживанню відповідачам в спірній квартирі, не змінювала замків від вхідних дверей квартири, а останні понад 6 років до дати подачі позову до суду не намагались вселитись до спірного житла, тому відповідачів, які були відсутні в спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, необхідно позбавити права користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , таким чином, задовольнивши позов у цій частині.

Як зазначає ч.1 та ч.3, ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За приписами ч.4, ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Однак, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні частини позову ОСОБА_5 про зняття з реєстраційного обліку квартири АДРЕСА_1 відповідачів по справі, оскільки позивач та його представник в позовній заяві не вказали відповідачем (чами) або 3-ми особами Дарницьку районну в м. Києві державну адміністрацію та/або Центр надання адміністративних послуг з зобов`язанням їх у прохальній частині позову зняти з реєстрації відповідачів у спірній квартирі. Тому суд, дотримуючись правил диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін виключно з процесуальних підстав відмовляє у задоволенні даної вимоги, яка не містила виконавця даної вимоги. При цьому, суд зауважує, що зняття з реєстраційного обліку квартири фізичних осіб є адміністративно-правовою функцією державних органів і є похідною від позбавлення права особи користування жилим приміщенням. Тому задоволення першої вимоги судом про позбавлення відповідачів права користування спірним житлом є безумовною підставою для зняття їх з реєстраційного обліку спірної квартири.

Згідно ст.133; 141 ЦПК України оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги позивача, тому з відповідачів в рівних частках з кожного необхідно стягнути на користь позивача 1 331 грн. 20 коп. судового збору пропорційно задоволенним позовним вимогам, в задоволенні стягнення решти суми 1 331 грн. 20 коп. судового збору необхідно відмовити.

Керуючись ст.4-5; 10; 12-13; 76-80; 81-82; 133; 141; 223; 259; 258-259; 263-265; 282 ЦПК України, на підставі ст.47 Конституції України, ст.15-16 ЦК України, ст.1; 6 Закону України „Про основні засади житлової політики", ст.9; 58; 71-72 ЖК Укоаїни, Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4.09.2024 року справа №756/1384/20, провадження №61-4520св24, Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.11.2024 року справа №464/7008/18, провадження №61-9758 св 24; Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц (провадження № 14-58цс22); ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Черняхів, Кагарлицького району, Київської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 права користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1 331 грн. 20 коп. судового збору в рівних частках з кожного, в задоволенні стягнення решти суми 1 331 грн. 20 коп. судового збору відмовити.

В задоволенні частини позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зняття з реєстраційного обліку квартири АДРЕСА_1 відмовити.

Повний текст заочного рішення виготовлено 28.05.2026 року.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дарницького районного суду м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення, а учаснику справи, якому не було вручене повне заочне рішення в день його проголошення - протягом 20 днів з дня вручення його повного тексту заочного рішення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту заочного рішення.

Суддя :