Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №348/656/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/656/26

Провадження № 22-ц/4808/1000/26

Головуючий у 1 інстанції Гундяк Т. Д.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадженнясправу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на ухвалу Надвірнянського районного суду від 06 квітня 2026 року під головуванням судді Гундяка Т.Д у м. Надвірна,

в с т а н о в и в:

В березня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно- звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 06 квітня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» визнано неподаною та повернуто позивачу.

У апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»посилається на незаконність ухвали суду.

Зазначає, що 13.03.2026 позивачем було подано до суду першої інстанції позовну заяву. До позовної заяви було долучено Додаток №3 «Розрахунок заборгованості за кредитним договором».

Розрахунок заборгованості розроблений, виданий, оформлений первісним кредитором - AT «ТАСКОМБАНК» є офіційним документом, який підтверджує розмір тіла кредиту, нарахованих відсотків та комісії.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовувало жодних штрафних санкцій до відповідача, що проглядається в позрахунку заборгованості. Всі нараховані відсотки нараховувались виключно первісним кредитором, що й підтверджується розрахунком заборгованості який містить інформацію по кожній окремій частині заборгованості (основний борг, проценти, комісії).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що він є чітким, зрозумілим та узгоджується з умовами кредитного договору.

З вищезазначеного слідує, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив позов та не досліджував додатки подані до нього.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що у справі не було досліджені належним чином докази, які були подані разом з позовною заявою, так і не прийнято до уваги заяву представника позивача про усунення недоліків по справі, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення повернення позовної заяви.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.

Повертаючи позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції вказав, що позивачем вимоги ухвали суду до кінця не виконано і недоліки позовної заяви в повному обсязі не усунуто.

Від представника позивача 02.04.2026 надійшла заява про усунення недоліків, до якої було долучено копію реєстру прав вимоги до договору факторингу №200921 від 20 вересня 2021 року.

Проте, стороною позивача частково усунуто недоліки позовної заяви та частково виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 17.03.2026.

Крім реєстру прав вимоги, який є додатком до договору факторингу первісного кредитора ТОВ «ФК ЦФР» та АТ «Таскомбанк», позивачем не усунуто інші недоліки позовної заяви вказані в ухвалі суду у встановлений судом строк, позивачем не вказано та не надано документи на виконання первісним кредитором умов договору щодо перерахування коштів на рахунок відповідача, детальний розрахунок заборгованості, який містить період нарахування процентів та комісії, розміру кредиту на який такі проценти та комісія нараховувались, підстави їх нарахування, із зазначенням розміру процентної ставки і розміру комісії, які використовувались для розрахунків.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційного суду, враховуючи таке.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 17.03.2026 позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 175 і 177 ЦПК України.

В ухвалі суд першої інстанції зазначив, що позов обґрунтовано наступними обставинами. Між ОСОБА_1 та ТОВ «Центр фінансових рішень» 15.01.2021 було укладено кредитний договір №2275182919. Згідно п. 1.1. цього договору кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Кредит надається позичальнику в сумі 20 500,27 грн.

Крім цього, у позовній заяві позивач зазначив, що на підставі договору факторингу №200921 від 20.09.2021, укладеного між ТОВ «ФК ЦФР» та АТ «Таскомбанк», клієнт зобов`язується відступити факторові за плату свої права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах визначених цим договором.

Суд першої інстанції вказує, що всупереч вимог п. 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач не зазначає докази, що підтверджують обставини вказані в позовній заяві. Із долученого до позовної заяви кредитного договору № 2275182919 від 15.01.2021 вбачається, що такий укладений між ТОВ «ФК ЦФР» та ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , підстави зміни прізвища позивачем не зазначено. Також на виконання первісним кредитором умов договору щодо перерахування коштів на рахунок відповідача позивач не надає докази на підтвердження таких обставин. До позовної заяви не долучено реєстр прав вимоги, який повинен бути додатком до договору факторингу первісного кредитора ТОВ «ФК ЦФР» та АТ «Таскомбанк».

Позивачем не додано до позовної заяви клопотання про витребування доказів у відповідності до ч. 3 ст. 177 ЦПК України.

Крім того, позивачем до позовної заяви додано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2275182919 від 15.01.2021, який не містить детального розрахунку сум, що стягуються. Зокрема доданий розрахунок заборгованості не містить періоду нарахування процентів та комісії, розміру кредиту на який такі проценти та комісія нараховувались, підстави їх нарахування, із зазначенням розміру процентної ставки і розміру комісії, які використовувались для розрахунків, такі докази не зазначені, як такі, що не можуть бути подані разом з позовом.

Отже, позивачем не було виконано вимоги п. 3 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, оскільки позовна заява не містить детального розрахунку сум, що стягуються та такий не долучено до позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду від 17.03.2026 від представника позивача 25.03.2026 надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник позивача Канак М.С. повідомила, що позивачем було надано до суду всі наявні документи за кредитним договором, які були передані первісним кредитором до ТОВ «ФК «ЄАПБ» в рамках укладеного договору факторингу. У відповідності до умов договору факторингу, передача документації, а саме: платіжних доручень або іншого документального підтвердження перерахування коштів на рахунок, вказаний боржником, та детальних розрахунків заборгованості по кредитному договору, по кожному платіжному періоду та підставу їх нарахування, в період з дня укладення кредитного договору по дату відступлення права вимоги - надаються клієнтом за окремим запитом фактора. Разом з подачею позовної заяви до суду, позивач долучив документи, які були отримані від первісних кредиторів: виписка про особовим рахункам кредитного договору № НОМЕР_1 за період з 15.01.2021 по 26.05.2025, розрахунок заборгованості по кредитному договору № 2275182919 станом на 26.05.2025.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором №2275182919 від 15.01.2021 повідомлено, що оригінали договору факторингу №200921 від 20.09.2021, разом з додатками до нього знаходяться безпосередньо у сторін договору – ТОВ « ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк»». ТОВ «ФК «ЄАПБ» не є стороною вищезазначеного договору факторингу, і не здійснювало контроль за процесом його укладення та виконання, тому жодним із оригіналів повного тексту цього договору (додатків до договору, реєстрами боржників, платіжних інструкцій), та додатками до нього, не володіє. Оригінали цього договору (додатки до договору, реєстри боржників, платіжні інструкції), знаходяться у первісних кредиторів, копії договору (додатків до договору, реєстрами боржників, платіжних інструкцій) за умовами договору факторингу №200921 від 20.09.2021 та № НІ/11/30-Ф до позивача не передавались. Крім того, оригінали реєстру боржників (а також платіжні інструкції про оплату за договором факторингу) до договору факторингу №200921 є комерційною таємницею первісних кредиторів, оригінали яких знаходяться у первісних кредиторів. Оскільки позивач не володіє та не може володіти оригіналами договору факторингу №200921 та додатками до нього, представник позивача заявила клопотання про витребування доказів судом.

Дослідивши заяву представника позивача про усунення недоліків, в тому числі й клопотання про витребування доказів, яке міститься в цій заяві та матеріали справи, суд першої інстанції в ухвалі від 26.03.2026 дійшов висновку, що особою, яка подала клопотання в порушення ч. 2 ст. 84 ЦПК України не доведено факту вжиття заходів для отримання доказів самостійно, не надані докази вжиття таких заходів та не обґрунтовані причини неможливості самостійного отримання цих доказів, отримання яких передбачені договором факторингу.

Суд першої інстанції вказав, що твердження ТОВ «ФК «ЄАПБ» про те що позивач не може надати документи на виконання первісним кредитором умов договору щодо перерахування коштів на рахунок відповідача, реєстр прав вимоги, який повинен бути додатком до договору факторингу первісного кредитора ТОВ «ФК ЦФР» та АТ «Таскомбанк», розрахунок заборгованості суд не приймає до уваги, оскільки укладаючи договір факторингу позивач не був позбавлений права вимагати документи, які підтверджують наявність та дійсність у АТ «Таскомбанк» прав вимоги до позичальника, а також всі первині документи у первинного кредитора, на яких ґрунтується заборгованість відповідача, на підставі яких скласти обґрунтований розрахунок.

Позивачем не наведено обставин неможливості самостійного складення розрахунку в частині позовних вимог. Розрахунок позовних вимог здійснюється шляхом наведення арифметичних підрахунків, згідно яких позивачем заявлені позовні вимоги.

З вищевказних підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання про витребування доказів в частині витребування необхідних доказів та пояснень від АТ «Таскомбанк» а саме: реєстр прав вимог, що містить інформацію про перехід права вимоги за кредитним договором №2275182919 від 15.01.2021 року, укладеним з ОСОБА_3 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не виконав вимоги ухвалу суду від 17.03.2026 в повному обсязі суд першої інстанції іншою ухвалою від 26.03.2026 продовжив процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства є: диспозитивність, тобто надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатись своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Згідно ст. 9 ЦПК України судочинство в судах проводиться державною мовою. Учасники які не володіють або не достатньо володіють державною мовою, мають право використовувати свою рідну мову або мову, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatismutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Положення ст. 175 ЦПК України та ст. 177 ЦПК України визначають вимоги до позовної заяви, дотримання яких забезпечує виконання завдань та реалізацію засад цивільного судочинства.

Частинами 2, 4, 5 статті 95 ЦПК України, яка регламентує вимоги до письмових доказів, встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4, 5, 8 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частина 1 ст. 82 ЦПК України визначає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Встановлено, що причиною залишення без руху позовної заяви стало те, що позивач не надано суду доказів, що підтверджують обставини вказані в позовній заяві. Судом першої інстанції в ухвалі зазначено, що із долученого до позовної заяви кредитного договору № 2275182919 від 15.01.2021 вбачається, що його укладено між ТОВ «ФК ЦФР» та ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , підстави зміни прізвища позивачем не зазначено.

Також на виконання первісним кредитором умов договору щодо перерахування коштів на рахунок відповідача позивач не надає докази на підтвердження таких обставин. До позовної заяви не долучено реєстр прав вимоги, який повинен бути додатком до договору факторингу первісного кредитора ТОВ «ФК ЦФР» та АТ «Таскомбанк».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано суду документи за кредитним договором, які були передані первісним кредитором до ТОВ «ФК ЄАПБ», що стосувалися укладеного договору факторингу.

Разом з цим, позивачем також надано виписку по особовим рахункам кредитного договору № НОМЕР_1 за період з 15.01.2021 по 26.05.2025 та розрахунок заборгованості по кредитному договору станом на 26.05.2025 і витяг з реєстру прав вимоги до договору факторингу.

Апеляційний суд вважає, що надані позивачем докази є належними і вказують на підтвердження вимог позивача, яким суд першої інстанції має надати відповідну правову оцінку у результаті розгляду спору по суті вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Окрім того, позивач в заяві про усунення недоліків вказував, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не має можливості отримати інформацію про перехід права вимоги за кредитним договором №2275182919 від 15.01.2021 та просив витребувати необхідні докази та пояснення від АТ «ТАСКОМБАНК», про що заявив відповідне клопотання.

Позивач вказував на те, що не володіє інформацією щодо переходу права вимоги за договором факторингу №200921, укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК», і у позивача немає доступу до доказів про перехід права вимоги за цим кредитним договором №2275182919 від 15.01.2021.

Зі змісту ухвали про залишення позовної заяви без руху вбачається, що позивач просив суд витребувати витяг про зміну прізвища ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на прізвище ОСОБА_4 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. При цьому суд не звернув увагу, що відповідно до довідки Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 49) та відомостей про особу боржниці ОСОБА_2 , які зазначені у кредитному договорі (а.с. 9), дані РНОКПП є однаковими, що вказує на його приналежність одній і тій особі.

Крім того, у випадку необхідності для суду інших даних щодо предмета спору, у відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України позивач вказав на об`єктивні причини про неможливість їх подання із зазначенням причин.

Також колегія апеляційного суду зазначає, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

До подібних висновків Верховний Суд дійшов у постановах: від 08 квітня 2020 року у справі №761/41071/19 (провадження №61-2192св20); від 25 січня 2021 року у справі №308/13063/19 (провадження №61-7912св20).

Виходячи з аналізу наведених норм процесуального права, суд при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі не може давати оцінку зазначеним заявником доказам, їх достатності, вимагати надання доказів, встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, що відповідно не може слугувати підставою для повернення позовної заяви.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що подання доказів можливе на наступних стадіях процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати позовну заяву без руху та повертати її заявнику.

Обсяг доказів, що має бути поданий визначається виключно позивачем. В той час як належність допустимість та достатність доказів, перевіряється судом під час розгляду справи по суті.

Отже, відсутність достатності наданих позивачем доказів, може бути підставою для відмови в задоволенні позову, якщо суд першої інстанції при розгляді справи по суті прийде до висновку, що відсутність зазначених документі тягне за собою недоведеність вимог позивача чи відсутність права вимоги.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відсутні правові підстави для повернення позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3, 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити.

Ухвалу Надвірнянського районного суду від 06 квітня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 28 травня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин