Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №644/677/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Паляничко Д. Г.

Справа № 644/677/26

Провадження № 2/644/2193/26

27.05.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Паляничко Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Книшенко А.С.,

одноособово, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, б. 1, 28 корпус, 4-й поверх, м. Львів, 79029, ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання як ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад:

1.1. позиції позивача

27 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі за текстом - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»/позивач), в особі представника - адвоката Усенка Михайла Ігоровича, який діє на підставі ордеру серії ВС № 1381377 від 02.07.2025, через систему «Електронний суд», звернулось до Індустріального районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 /відповідачка), предметом якої є: стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 2614750 від 06.07.2020 у сумі 49 200,00 грн.

В обґрунтування позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначено, що 06.07.2020 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання споживчого кредиту № 2614750, відповідно до умов якого відповідачці надано грошові кошти у сумі 15 000 грн на умовах визначених кредитним договором, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредитні кошти та проценти за користування ними на умовах та в терміни, що визначений договором № 2614750.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору № 2614750, проте ОСОБА_1 не виконала належним чином умови кредитного договору, у зв`язку з чим у відповідачки утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 49 200,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15000 грн; заборгованість за процентами - 34200 грн.

21.04.2021 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-21042021, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги стосовно боржників ТОВ «Авентус Україна», серед яких і ОСОБА_1 за кредитним договором № 2614750 від 06.07.2020.

Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідачки загальну суму заборгованості, за кредитним договором № 2614750 від 06.07.2020, яка становить 49 200,00 грн з яких: 15 000,00 грн - тіло кредиту; 34 200,00 - заборгованість за процентами. Також, позивач просить суд покласти судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн на відповідачку.

05.05.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича, надійшла відповідь на відзив, у якій просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та провести розгляд справи за відсутності представника позивача.

В обгрунтування заперечень на відзив зазначено, що відзив подано з пропущеним строком, заразом відповідачкою не аргументовано пропущення строків для подання відзиву на позовну заяву, та не надано жодних доказів.

Заразом, представник позивача щодо умов та факту укладання кредитного договору зазначив у відзиві таке. Кредитний договір № 2614750 від 06.07.2020 укладений між відповідачкою (Позичальником/Споживачем) та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Товаристом) підписано за допомогою електронного підпису позичальника (електронний підпис Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку вказаними Позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей Кредитний договір розміщується в Особистому кабінеті Позичальника.

ОСОБА_1 свідомо звернулась до ТОВ «АВЕНТУС Україна» з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердила, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними та прийняла на себе зобов`язання сплатити отримані кошти згідно умов кредитного договору. Заразом, відповідачка не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Відносно строку кредитування та кредитної заборгованості, представник позивача пояснив, що розмір непогашеного кредиту відповідача складає 49 200,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 34 200,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками. Відповідно до п.1.4. умов кредитного договору № 2614750 кредит надається загальним строком на 30 днів з 06.07.2020 (дата надання кредиту). Заразом, Договір про споживчий кредит №2614750 зазначає порядок та строк нарахування процентів за даним кредитним договором після пільгового строку кредитування.

Відповідачка завчасно проінформована, що сума процентів за договором значно перевищуватиме суму кредиту, підписавши паспорт кредиту. Нарахування здійснювалося у суворій відповідності до умов, визначених у договорі № 2614750. 05.08.2020 ОСОБА_1 здійснила платіж в розмірі 7267,50 грн - сума нарахованих відсотків на поточну дату, чим здійснила пролонгацію строку кредиту відповідно до п.4.3. кредитного договору. Наступні платежі теж були внесенні зі сплином строку 30 днів, де відсотки були нараховані за стандартною процентною ставкою (п.1.5.2.),тобто сплачувала відсотки за продовження строку користування кредитними коштами.

Заявлена сума процентів є математичним результатом виконання умов кредитного договору за весь період фактичного користування грошима, а її розмір був відомий відповідачу ще до отримання коштів із паспорта кредиту. Отже, можна зробити висновок, що ОСОБА_1 усвідомлювала можливість нарахування відсотків та можливою сумою заборгованості та погоджувалася з її розміром.

Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу з відповідачки, адвокат Усенко М.І. повідомив, що витрати на правову допомогу у сумі 8000 грн не є завищеними, оскільки відповідають ринковій вартості юридичних послуг та є обґрунтованими з урахуванням складності справи, часу, витраченого представником Товариства, та необхідності дотримання всіх процесуальних вимог. Ця сума включає аналіз правової ситуації, підготовку позовної заяви, збирання та оформлення доказів, а також юридичні консультації. Відповідно до судової практики, витрати на правову допомогу компенсуються в розумних межах, а 8000 грн є пропорційними вартості роботи фахівця та обсягу наданих послуг. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Заразом, щодо стягнення витрат на правничу допомогу з позивача представник ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заперечив, оскільки витрати, понесені відповідачкою на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат . До того ж, позивач вважає, що фактично за своєю природою зазначені послуги за написання відзиву кількістю 7 сторінок не носять у собі надскладний характер виконаної роботи, а тому, зазначені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, та не підтверджені належними доказами, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

1.2.заперечень відповідача

01.05.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича, який діє на підставі ордеру серії АХ № 1342075 від 19.04.2026, надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач неправомірно нараховує проценти поза межами дії договору та завищено розмір витрат на правничу допомогу, оскільки як вбачається з розрахунку заборгованості, відсотки за користування грошовими коштами нараховуються з 06.07.2020 по 01.02.2021. Відповідно до графіку платежів датою повернення кредиту та сплати процентів є 05.08.2020. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, 05.08.2020 відповідачка сплатила всі нараховані та несплачені на цю дату відсотки у сумі 7267,50 грн, тим самим продовживши строк кредитування на 30 днів, а саме до 04.09.2020. 04.09.2020 відповідачка повторно сплатила всі нараховані та несплачені на цю дату відсотки у сумі 8550,50 грн, що зумовило продовження строку кредитування ще на 30 днів - до 04.10.2020. 04.10.2020 відповідачка знову сплатила всі нараховані та несплачені на цю дату відсотки у сумі 8550,50 грн, тим самим продовживши строк кредитування на 30 днів, а саме до 03.11.2020. Більше пролонгацій строку кредитування не відбувалось, тому відповідач здійснив пролонгацію строку кредитування тричі, при цьому остання пролонгація діяла до 03.11.2020.

Відповідно до усталеної практики ВС, нарахування процентів можливе лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тобто, в цьому випадку нарахування відсотків має здійснюватися виключно до 03.11.2020, а після цієї дати у позивача відсутні права на їх нарахування. Враховуючи, що 04.10.2020 відповідачем сплачені всі нараховані на цю дату відсотки, то відповідно борг відповідачки перед позивачем є тільки за період з 05.10.2020 по 03.11.2020 та становить 8 265,00 грн (29 дн. * 285 (1,9% - процентна ставка в день) = 8265). Отже, відсотки нараховані після 03.11.2020 в розмірі 25 935,00 грн, нараховані незаконно та безпідставно, а тому вимога про їх стягнення є такою, що не може бути задоволена судом. А тому, у разі задоволення позову, просимо Суд, стягнути з відповідача проценти в розмірі 8 265,00 грн.

Окрім цього, представник відповідача щодо завищеного розміру правничої допомоги позивача зазначив, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 49 200,00 грн, а витрати на правову допомогу у сумі 8 000 грн, при цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції), позивач не вчиняв значних дій щодо витребування та надання додаткових доказів, не має наміру приймати участь у судових засіданнях, тощо. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Отже, у разі задоволення позову, відмовити в задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на їх необґрунтованість.

13.05.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких він зазначив, що строк на подання Відзиву відповідачка не пропустила, оскільки 02.02.2026 ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова надано ОСОБА_1 строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Представник відповідача отримав зазначену ухвалу 20.04.2025, відповідно і відлік часу на подання відзиву має рахуватись з цієї дати.

Щодо строку нарахування процентів, то представник відповідачки вказав, що відповідно до п. 1.4 кредитного договору строк повернення кредиту був встановлений до 05.08.2020. Положеннями п. 1.5.2 договору сторони прямо погодили, що стандартна процентна ставка застосовується у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення. Саме 05.08.2020 є датою первинного порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення кредиту у визначений договором строк, а відтак саме з цієї дати розпочався перебіг передбаченого договором 90-денного строку нарахування процентів у період прострочення. Подальші платежі відповідачки та продовження строку користування кредитом не можуть тлумачитись як такі, що кожного разу заново створюють новий 90-денний строк для нарахування процентів, оскільки таке тлумачення фактично призвело б до необмеженого в часі нарахування договірних процентів, що суперечить змісту п. 1.5.2 договору.

Отже, договірні проценти могли бути нараховані не більше ніж за 90 календарних днів з моменту виникнення прострочення, а саме з 05.08.2020 по 03.11.2020 включно. Після спливу зазначеного строку право позивача нараховувати договірні проценти припинилося, а подальші правовідносини сторін набули охоронного характеру. Починаючи з 04.11.2020 позивач мав право застосовувати виключно наслідки прострочення, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому нарахування позивачем договірних процентів після 03.11.2020 є безпідставним та таким, що не відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а тому вимога про стягнення процентів після 03.11.2020 задоволенню не підлягає.

Окрім цього, щодо непропорційності нарахованих відсотків представник ОСОБА_1 пояснив, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Як вбачається з матеріалів справи, кредит відповідачці надавався в сумі 15 000,00 грн. Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 прострочену заборгованість за кредитом у сумі 15 000,00 гривень та відсотки в сумі 34200,00 гривень, розмір останніх майже в 2 рази перевищує заборгованість за тілом кредиту і це враховуючи, що відповідачкою вже сплачені відсотки в сумі 24 368,50 грн. Отже, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Враховуючи викладене, представник відповідачки просить суд зменшити розмір відсотків до 8 265,00 грн, у разі вирішення, що позивачем вони правильно нараховувались.

2. заяви, клопотання

12.01.2026 разом з позовною заявою представник позивача - адвокат Усенко Михайло Ігорович, який діє на підставі ордеру серії ВС № 1381377 від 02.07.2025, звернуся до суду з клопотанням про витребування доказів в АТ «Сенс Банк».

09.02.2026, 11.02.2026, 19.02.2026 та 26.02.2026 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова від АТ «Сенс Банк» надійшов лист з витребуваною судом інформацією.

20.04.2026 на адресу суду надійшла заява від адвоката Лисенка Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на підставі ордеру серії АХ № 1342075 від 19.04.2026, про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді. Матеріали справи отримані адвокатом Лисенком А.О. в його особистому кабінеті 20.04.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.

01.05.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича надійшов відзив на позовну заяву.

05.05.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича надійшла відповідь на відзив.

13.05.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича надійшли заперечення (на відповідь на відзив).

3.інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 27.01.2026 справа № 644/677/26 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 30.01.2026 судом отримано довідку про склад сім`ї Реєстру територіальної громади м. Харкова, згідно якої місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .

Судом установлено, що на підставі розпорядження Харківської міського голови «Про перейменування об`єктів топонімії міста Харкова» № 120 від 26.04.2024 перейменовано об`єкти топонімії м. Харкова, зокрема й в Індустріальному районі міста: поточне найменування «вулиця Ростовська змінено на нове найменування «вулиця Юрія Савчина».

За інформацією з відповіді Єдиної інформаційної системи соціальної сфери № 2294014 від 30.01.2026 судом установлено, що фактичне місце проживання ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 02.02.2026 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 644/677/26, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та витребувано докази в АТ «Сенс Банк».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, матеріали справи містять клопотання, у якому він просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, матеріали справи містять клопотання, у якому вони просять суд здійснити розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд установив, що між сторонами виникли суспільні відносини в сфері споживчого кредитування, що виникають між економічними суб`єктами у зв`язку з переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності.

Суд установив, що 06 липня 2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (далі за текстом - Сторони) уклали електронний договір № 2614750 про надання споживчого кредиту (далі за текстом - Договір). Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

Відповідно до договору № 2614750 від 06.07.2020 сторони погодили такі умови кредитування: згідно п. 1.3 сума кредиту - 15 000,00 грн; тип кредиту - кредит; п. 1.4 строк кредиту - 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору; п. 1.5.1 знижена процентна ставка 1,62% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного у п. 1.4. цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку; п. 1.5.2. стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені у п.п. 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та - у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1-4.6 цього Договору; та - у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України. 1.6. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. 1.7.Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.7.1. за зниженою ставкою 591,09 % річних. 1.7.2. за стандартною ставкою 695,40% річних. 1.8. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.8.1. за зниженою ставкою 22 267,50 грн. 1.8.2. за стандартною ставкою 23 550,00 грн. 1.9. Обчислення орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що Товариство і Споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені Договором. При цьому, орієнтовна реальна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною та зниженою ставками застосовані виходячи з умов застосування цих ставок, що передбачені Договором, але у межах погодженого строку виконання Споживачем зобов`язань за Договором. Крім того, при обчисленні вказаних показників, не враховуються витрати Споживача, обов`язковість сплати яких не передбачена цим Договором та/або законодавством України та/або оплата яких здійснюється незалежно від походження коштів (власні, кредитні), в тому числі, але не виключно: витрати пов`язані з технічними, програмними і комунікаційними ресурсами, що необхідні Споживачу для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства, здійснені переказу коштів через третіх осіб в погашення заборгованості за Договором, з отриманням від третіх осіб інформаційних послуг (підбір кредитної пропозиції) та інше. 1.10. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. 1.11. Укладення цього Договору не потребує укладання договорів щодо додаткових та супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1. Договору).

Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором А188591 06.07.2020 16:41:42, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та прирівнюється до підписання Договору.

Судом установлено, що 06.07.2020 ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А188591 06.07.2020 16:41:42 підписала Паспорт споживчого кредиту Інформація, підписанням якого підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування, крім того, підтвердила отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Судом вбачається, що таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатоком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2614750 від 06.07.2020, підписано електронним підписом ОСОБА_1 , а саме одноразовим ідентифікатором А188591 06.07.2020 16:41:42.

Згідно з довідкою про ідентифікацію судом установлено, що одноразовий ідентифікатор А188591 направлено 2020-07-06 16:41:42 на номер телефону НОМЕР_3 , що зазначений відповідачкою у Договорі.

Суд установив, що ТОВ «Авентус Україна» здійснено переказ ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 15 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку відповідачки № НОМЕР_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 6513-ВП від 16.12.2025, виданою ТОВ «Вей Фор Пей», з якої вбачається, що 06.07.2020 на номер платіжної картки НОМЕР_2 перераховано кошти у сумі 15 000,00 грн, код авторизації unknow, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-8792139.

Зазначене вище підтверджується інформаційним листом АТ «Сенс Банк» наданим на виконання ухвали Індустріального районного суду м. Харкова від 02.02.2026, згідно якого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , рахунок до картки НОМЕР_4 , на яку 06.07.2020 зараховано кошти у сумі 15 000,00 грн.

За інформацією з картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) за договором № 2614750 від 06.07.2020 вбачається загальна заборгованість у сумі 49 200,00 грн, з яких: 15 000,00 грн -основний борг; 49 200 - заборгованість за процентами; а також судом установлено, що ОСОБА_1 здійснено платежі на суму 24 367,5 грн за процентами.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судом установлено, що 21 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-21042021, відповідно до умов якого Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитним Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-21042021 від 21.04.2021, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 2614750 від 06.07.2020, що підтверджується актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 21.04.2021 до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-21042021 від 21.04.2021, та платіжною інструкцією № 29846 від 21.04.2021, які свідчать про виконання Фактором своїх обов`язків за вищевказаним Договором факторингу.

12.01.2026 за вих № 5586/2232 на адресу відповідачки, генеральним директором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Хробак М.Р., направлено досудову вимогу, про погашення заборгованості Кредитним договором № 2614750 від 06.07.2020 у сумі 49 200 грн.

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Встановленим судом фактам відповідають правовідносини у сфері споживчого кредитування, що регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі за текстом - ЦК України), Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, Законом України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12 травня 1991 року,

Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII тощо.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, за договором кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Кредитний договір укладається в письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Пунктами 1-1, 2, 10, 11 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит - (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.14 Закону України «Про споживче кредитування»).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пунктом 5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п.7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про рекламу» та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень (ч.1 ст.10 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України регламентує, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1, 2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ч. 1, 2, 3 ст.89 ЦПК України).

6.Висновки суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, що підтверджується відповіддю № 35354599 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, тому суд відхиляє доводи представника позивача щодо подання відзиву 01.05.2026 представником відповідача з пропущеним строком, оскільки представник відповідачки отримав ухвалу суду від 02.02.2026 про відкриття провадження у справі № 64677/26 30 квітня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до Електронного кабінету ЄСІТС, тому відзив на позовну заяву стороною відповідачки надано до суду у належний строк.

Суд бере до уваги, що позивачем доведено факт отримання ОСОБА_1 кредиту за договором про надання споживчого кредиту № 2614750 від 06.07.2020, а відповідачкою не заперечується обставина факту отримання кредитних коштів у сумі 15000,00 грн, що в силу ч. 1 ст. 89 ЦПК не підлягає доказуванню, оскільки визнаються учасниками справи.

Заразом факт переказу кредитних коштів відповідачці також підтверджено, інформаційною довідкою № 6513-ВП від 16.12.2025, виданою ТОВ «Вей Фор Пей», з якої вбачається, що 06.07.2020 на номер платіжної картки НОМЕР_2 перераховано кошти у сумі 15 000,00 грн, код авторизації unknow, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-8792139, а також інформаційним листом АТ «Сенс Банк» наданим на виконання ухвали Індустріального районного суду м. Харкова від 02.02.2026, згідно якого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , рахунок до картки НОМЕР_4 , на яку 06.07.2020 зараховано кошти у сумі 15 000,00 грн.

Суд бере до уваги, що відповідачка користувалася кредитними коштами, що не заперечує, та частково вносила кошти у рахунок погашення заборгованості, зокрема 05.08.2020 у сумі 7 267,50 грн, 04.09.2020 у сумі 8 550,00 грн та 04.10.2020 у сумі 8 550,00 грн, але погашення кредитних зобов`язань у повному обсязі не відбулось.

Верховний Суд у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 зазначив: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». Тобто, внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Щодо нарахування відсотків за Договором № 2614750 про надання споживчого кредиту, то суд враховує, що ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору була повідомлена про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві обставини договору, добровільно уклала цей договір та користувалась отриманими коштами, вимог про оскарження кредитного договору або його окремих умов відповідачка за час користування кредитними коштами не заявляла.

Окрім цього, суд враховує, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Споживач не зобов`язаний сплачувати будь-які інші платежі у зв`язку з відмовою від договору про споживчий кредит.

Заразом, правом відмовитися від договору про споживчий кредит ОСОБА_1 на свій розсуд не скористалась.

Враховуючи наведене, посилання представника відповідача у заявах по суті спору на несправедливий розмір заборгованості не доводить саме по собі, що позовна вимога щодо стягнення з відповідачки відсотків у розмірі 1,62 % в день та 1,90 % в день є такою, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, і що стягнення судом відсотків у зазначеному розмірі створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (відповідача у справі).

За таких обставин доводи представника ОСОБА_1 про несправедливість стягнення заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі є необґрунтованими та відхиляються судом.

Заразом суд погоджується зі слушними доводами представника ОСОБА_1 про те, що умови про нарахування відсотків після спливу строку кредитування є нікчемними, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, згідно з логікою Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Беручи до уваги наведене вище суд бере до уваги, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, що узгоджується з викладеними правовими висновками у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, а також в постановах Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі № 705/2045/16-ц, від 01 квітня 2026 року у справі № № 761/18405/23 та інших.

Суд бере до уваги, що за умов договору про споживчий кредит № 2614750 від 06.07.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 вбачається, що позичальнику надано кредит у сумі 15 000,00 грн строком на 30 днів з датою повернення 05.08.2020, що визначено Графіком платежів до договору про надання споживчого кредиту, № 2614750 від 06.07.2020, та відповідає п. 1.3., 1.4. зазначеного вище Договору, де стандартна процентна ставка 1,90 % в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки.

Вказуючи про обґрунтованість нарахування відсотків за користування кредитом в розмірі, зазначеному в позовній заяві, позивач зазначав, що 05.08.2020 відповідачка здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 7267,00 грн, у зв`язку з цим згідно з п. 1.4 та п. 4.2 кредитного договору відбулося продовження строку дій кредиту ще на 30 днів (до 04.09.2020) за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день.

Тобто, ОСОБА_2 отримані кредитні кошти не були повернуті до 05.08.2020, який фактично встановлений п. 1.4 кредитного договору. Положеннями п. 1.5.2 договору сторони прямо погодили, що стандартна процентна ставка застосовується у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Отже, суд погоджується з доводами представника відповідача, що саме 05.08.2020 є датою первинного порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення кредиту у визначений договором строк, а відтак саме з цієї дати розпочався перебіг передбаченого договором 90-денного строку нарахування процентів у період прострочення. Подальші платежі відповідачки та продовження строку користування кредитом не можуть тлумачитись як такі, що кожного разу заново створюють новий 90-денний строк для нарахування процентів, оскільки таке тлумачення фактично призвело б до необмеженого в часі нарахування договірних процентів, що суперечить змісту п. 1.5.2 договору.

Окрім цього, суд бере до уваги, що з матеріалів справи вбачається та підтверджено стороною відповідача та позивача, що ОСОБА_2 05.08.2020 здійснено оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом за період з 06.07.2020 до 05.08.2020 на суму 7 267,50 грн, у зв`язку з цим у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2 кредитного договору відбулося продовження строку дій кредиту ще на 30 днів, до 04.09.2020, а стандартною процентною ставкою є 1,90 % в день.

Окрім цього, 04.09.2020 відповідачка здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом за період з 06.08.2020 до 04.09.2020 на суму 8 550,00 грн, у зв`язку з цим у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2 кредитного договору відбулося продовження строку дій кредиту ще на 30 днів (до 04.10.2020), а стандартною процентною ставкою є 1,90 % в день.

04.10.2020 відповідачка здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом за період з 05.09.2020 до 04.10.2020 на суму 8 550,00 грн, у зв`язку з цим у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2 кредитного договору відбулося продовження строку дій кредиту ще на 30 днів (до 03.11.2020), а стандартною процентною ставкою є 1,90 % в день, що не заперечується ні позивачем, ні відповідачем.

Суд зауважує, що позивач посилався на те, що 03 листопада 2020 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також фактично не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись п. 4.5 кредитного договору, якщо після закінчення цього терміну (після сплину 30 днів з дати останнього платежу) у Позичальника залишається невиконане зобов`язання перед Кредитором після закінчення строку кредитування у позичальника виникає прострочення і нарахування відсотків продовжується відповідно до п.3.1 кредитного договору: Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/ факт".

Як вбачається з матеріалів справи, станом на тридцятий день користування кредитом (03 листопада 2020 року) відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення коштів за користування кредитом не виконала, тоді коли прострочення невиконання умов договором за тілом кредиту відбулось 05.08.2020, а заявляючи вимоги про стягнення з відповідачки відсотків, нарахованих за межами 30 днів кредитування, що визначено договором, тобто з 03.11.2020 по 01.02.2021, позивач посилався на невиконане зобов`язання перед Кредитором після закінчення строку кредитування відповідно до п.3.1 кредитного договору.

Заразом, суд не погоджується з зазначеними доводами, оскільки неповернення кредиту у визначений договором строк відбулось 05.08.2020 після не повернення ОСОБА_1 тіла кредиту, з 03.11.2020 відповідачка прострочила сплату за користування кредитними коштами за період з 05.10.2020 по 03.11.2020, а стягнення коштів після 03.11.2020 за позовом ТОВ «ФК» Кредит Капітал» свідчить не про продовження строку договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

При цьому, суд бере до уваги, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено нарахування процентів за період з 03.11.2020 до 01.02.2021, що значно перевищує строк користування кредитом, що не відповідає умовам кредитного договору та є безпідставним. Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Зі змісту вказаних положень договору вбачається, що зазначені проценти договір пов`язує з неповерненням у встановлений договором строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для позичальника.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як вбачається із умов кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000 грн. Кредит надається строком на 30 днів (п. 1.3, 1.4 договору), у урахуванням прологанції за ініціативою Споживача, стандартна процентна ставка 1,90 % в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору; п. 1.5.1 знижена процентна ставка 1,62% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного у п. 1.4. цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку; п. 1.5.2. стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені у п.п. 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та - у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1-4.6 цього Договору; та - у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, згідно з логікою Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, а також в постановах Верховного Суду від 18.03.2026 у справі № 705/2045/16-ц, від 01.04.2026 у справі № № 761/18405/23 та інших.

З урахуванням наведеного, суд бере до уваги, що з 04.10.2020 відповідачкою сплачені всі нараховані на цю дату відсотки за період 30 днів користування позикою в розмірі 15 000 грн, за процентною ставкою 1,90 %, то відповідно борг відповідачки перед позивачем є тільки за період з 05.10.2020 по 03.11.2020 та становить 8 550,00 грн (30 дн. * 285 (1,9% - процентна ставка в день) = 8550,00 грн), які і підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Суд бере до уваги, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Тобто, зі змісту вказаних положень договору вбачається, що зазначені проценти договір пов`язує з неповерненням у встановлений договором строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для позичальника.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач не заявляв вимоги про стягнення грошових сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту від 06.07.2020 № 2614750 станом на час звернення з цим позовом становив 15 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 8 550 грн заборгованості за відсотками, всього 23 550 грн і саме в цьому розмірі заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).

Отже, ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 265 ЦПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

7. Розподіл судових витрат

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.

Положеннями ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 визначено, що обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).

Отже, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача адвокатом Усенком М.І. надано суду:

- договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет»;

- Акт № 1059 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 12.01.2026;

- детальний опис наданих послуг до акту № 1059 з договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025.

З вказаного акту № 1059 та детального опису наданих послуг до акту № 1059 з договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 вбачається, що адвокатом Усенком М.І. надано такі послуги: Усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором протягом 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи протягом 2 годин; погодження правової позиції Клієнта у справі протягом 30 хвилин; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції Клієнта протягом 3 годин 30 хвилин; подання заяви до суду від імені Клієнта 1 шт, загалом 6 годин 30 хвилин вартістю 8000,00 грн.

Заразом, під час вирішенні питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу слід враховувати, те, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У цій постанові (№ 922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд бере до уваги заперечення представника відповідачки проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, що мотивоване завищенням розміру гонорару, враховуючи складність справи, значення спору для сторін тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, що відповідає висновкам викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23.05.2022 у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16.11.2022 у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

З урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, складання позовної заяви не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу, оскільки причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об`єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів відповідача, спірні правовідносини не потребували складних правових досліджень, адже є стала судова практика у зазначеній категорії справ, крім іншого, суд бере також до уваги, що у провадженні адвоката перебувають аналогічні справи за позовами товариства до інших осіб, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими. Окрім іншого, послуги з вивчення матеріалів справи за кредитним договором охоплюються послугою зі складання позовної заяви, окрім іншого адвокат не барв участь у судових засіданнях, тому суд дійшов висновку, виходячи з принципу пропорційності, та вважає, що сума, яка заявлена до стягнення на оплату витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, є неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг адвокатом.

Враховуючи наведене, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судових витрат на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи судом першої інстанції у сумі 4 000,00 грн, що підлягають стягненню з відповідача.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суд зауважує таке.

Представником відповідачки у відзиві на позов зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу визначений в орієнтованому розмірі 15 000, 00 грн докази понесення витрат на правничу допомогу будуть долучені до справи до ухвалення рішення суду або протягом 5-ти днів з дня його ухвалення, тому судом не прийнято рішення щодо витрат професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Отже, враховуючи, що позов задоволено на 47,86% (23 550 грн / 49 200 грн *100), на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 274,22 грн (2 662,40грн * 47,86%) оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідачкою не надано суду доказів, що він підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», отже, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 274,22 грн.

Отже, керуючись ст. 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 43, 76-81, 83, 83, 84, 89, 133, 141, ст.178, 247, 258, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст. 273, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2614750 від 06.07.2020 у сумі 49 200,00 грн задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2614750 від 06.07.2020 у сумі 23 550 (двадцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп, з яких: 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп - тіло кредиту; 8 550 (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп - заборгованість за користування процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн 22 коп та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Повне ім`я/найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, б. 1, 28 корпус, 4-й поверх, м. Львів, 79029, ЄДРПОУ 35234236, реквізити: НОМЕР_5 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», ел. пошта: info@kredyt- kapital.com.ua, тел. 380322429908.

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання як ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_3 .

Суддя Д.Г. Паляничко