Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №644/3578/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Справа № 644/3578/26

Провадження № 3/644/1019/26

ПОСТАНОВА

про закриття провадження у справі про притягнення

до адміністративної відповідальності

27 травня 2026 р. м.Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Паляничко Д.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання – Книшенко А.С.,

розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2026 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області надійшов адміністративний матеріал за вих. № 528гб/41/14/0-2026 від 26.03.2026 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом – ОСОБА_1 ), про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП України (а.с. 13).

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 02.04.2026 справа № 644/3578/26 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 14).

23.03.2026 близько 16 год 30 хв за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно свого цивільного чоловіка фізичного та психологічного характеру, що виразилось у висловлюванні нецензурною лайкою, штовханнях, внаслідок чого було завдано шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілої особи, що не призвело до тілесних ушкоджень, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Частиною 1 ст. 276 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно з протоколом серії ВАД № 139851 від 23.03.2026 про адміністративне правопорушення, місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено адресу: АДРЕСА_2 , що належить до територіальної юрисдикції Індустріального районного суду м. Харкова на підставі ст.276 КУпАП (а.с. 1).

У судове засідання ОСОБА_1 не прибула, повідомлялася належним чином, причин неявки суду не повідомила, заразом, 06.04.2026 звернулася до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, та пояснила, що між нею та її співмешканцем відбулася сварка. На даний момент вони примирилися, оскільки була тимчасова побутова сварка (а.с. 20).

ОСОБА_2 , будучи потерпілою особою, у судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, 21.05.2026 на адресу суді надав заяву, у якій просив провести розгляд справи у його відсутність та пояснив, що 23.03.2026 між ним та його співмешканкою ОСОБА_1 виникла сварка через що було викликано наряд поліції. Наразі зі своєю співмешканкою вони порозумілися, претензій один до одного не мають (а.с. 31).

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 та 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен надати належну оцінку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07.12.2017 № 2229-VIII (надалі за текстом – Закон № 2229-VIII) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, психологічне насильство це умисні дії, коли особа прагне спричинити шкоду, порушити права і свободи людини.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII визначено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Отже, фізичне насильство це умисні дії, коли особа прагне спричинити шкоду, порушити права і свободи людини.

19.12.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 22.05.2024 № 3733-IX, яким ч.1 ст.173-2 КУпАП викладена в новій редакції, в якій зазначено, що вчинення домашнього насильства -це умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, відповідальність за скоєння домашнього насильства наразі настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння мали місце наслідки у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, що повинно бути вказано у протоколі, який за своєю суттю є процесуальним документом обвинувачення.

Суд бере до уваги, що у протоколі серії ВАД № 139851 від 23.03.2026 про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 завдано ОСОБА_2 дії, що містять такі ознаки психологічного та фізичного характеру домашнього насильства (а.с. 1), зокрема у формі образ нецензурною лайкою та штовхання, чим була завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю потерпілому (а.с. 1), що також підтверджується відповідними наданими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 (а.с. 4), заявою ОСОБА_2 (а.с. 31) тощо.

З форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 23.03.2026 стосовно ОСОБА_1 вбачається, що на підставі відповідей потерпілої особи ОСОБА_2 визначено рівень небезпеки «високий» (а.с. 6-7). На підставі чого виписано терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА № 542569 (а.с. 3).

З пояснень ОСОБА_2 від 23.03.2026 вбачається, що 23.0.32026 він перебував вдома разом з цивільною дружиною ОСОБА_1 , її матір`ю та братом, сидячи на кухні вживали спиртні напої, як раптом, ОСОБА_1 почала кричати на ОСОБА_2 , виражатися нецензурною лайкою, виганяти з дому, шкрябати обличчя, унаслідок чого, останнім тілесних ушкоджень не отримано (а.с. 4).

З пояснень ОСОБА_1 від 23.03.2026 вбачається, що нею викликано працівників поліції, у зв`язку з тим, що під час спільного вживання спиртних напоїв, разом зі співмешканцем ОСОБА_2 , у них виник конфлікт, під час якого, ОСОБА_3 наніс їй удар в обличчя та ображав її нецензурною лайкою. Наразі, швидка медична допомога їй не потрібна (а.с. 5).

З рапорту поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону 1 УПП в Харківській області від 23.03.2026 вбачається, що під час несення служби отримано виклик на службовий пристрій «Домашнє насильство» за адресою: АДРЕСА_2 , де виявлено заявницю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повідомила, що під час вживання алкогольних напоїв зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стався конфлікт, під час якого останній виражався нецензурною лайкою у бік заявниці, ударив її в область обличчя, у результаті чого утворилася гематома під лівим оком, від БШМД відмовилася. Крім цього, поспілкувавшись з ОСОБА_2 , який повідомив, що його співмешканка ОСОБА_1 виражалася нецензурною лайкою та штовхалася (а.с. 10).

Проаналізувавши вищевказані документи, суд дійшов переконання, що вони є доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми для прийняття рішення. Доказів, які б спростовували наведені в протоколах обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини події та додані до адміністративних матеріалів докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, суд дійшов переконання про недоведеність факту скоєння ОСОБА_1 інкримінованого їй діяння, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, за таких підстав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов переконання, що ОСОБА_1 дійсно умисно висловлювала нецензурну лексику в бік свого співмешканця ОСОБА_2 за адресою проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 139851 від 23.03.2026 (а.с. 1); відеозаписами (а.с. 2), копією термінового заборонного припису (а.с. 3), поясненнями та заявою ОСОБА_2 (а.с. 4, 31), поясненнями та заявою ОСОБА_1 (а.с. 5, 20), формою оцінки ризиків (а.с. 6-7), рапортом (а.с. 10-12), заразом матеріали справи не містять доказів завданої шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілого ОСОБА_2 , про яку не йдеться і у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 139851 від 23.03.2026 (а.с. 1).

З урахуванням матеріального складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема коли є факт завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого (матеріальний склад), внаслідок словесних образ, погроз, приниження тощо, що спрямовані на обмеження волевиявлення особи, і якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе тощо. Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (матеріальний склад).

Отже, у справах про домашнє насильство обов`язково необхідно встановлювати, які саме негативні наслідки завдано фізичному або психічному здоров`ю постраждалої особи, внаслідок дій кривдника, з урахуванням положень Закону № 2229-VIII.

У зазначеному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 139851 від 23.03.2026 (а.с. 1) фактично не розкрита об`єктивна сторона правопорушення, зокрема, у ньому наявне припущення щодо шкоди, яка могла бути завдана внаслідок дій ОСОБА_1 , не конкретизовано яка саме завдана взагалі шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілого, хоча це прямо випливає з диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно із положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

У силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги рішення у цій справі, суд керується насамперед цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06.12.1998 Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

З огляду на вищенаведене, з урахуванням практики ЄСПЛ та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, що інкримінується ОСОБА_1 , а також з урахуванням того, що суд не наділений повноваженням збирати докази вини чи невинності особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, недоведений.

Згідно з ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши вказані вище документи, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини події, суд дійшов переконання, що не доведено склад вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи, у зв`язку із чим провадження у цій справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності у діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення.

Отже, на підставі викладеного вище, керуючись ч. 1 ст. 173-2, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ), за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КпАП України, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст. 32 або 32-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Суддя Д.Г. Паляничко