Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №354/1328/22 — Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 354/1328/22

Провадження по справі № 2/354/33/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарі судового засідання Крицкалюк Я.М.

за участю:

позивачки : ОСОБА_1

представника позивача: адвоката Іванціва М.В.

представника відповідача: адвоката Куцого О.С.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на право проїзду по земельній ділянці,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером №2611092001:22:002:2456, розташованих на участку Стаїщі, в с. Поляниця, Яремчанської міської ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області. Однак, відповідач створює перешкоди у заїзді. Як вбачається з плану (схеми), заїзд до її ділянки можливий тільки по наданому суду плану, так як доступ до її земельної ділянки з головної дороги загального користування можливий виключно через земельну ділянку відповідача. Кількість власників земельних ділянок по периметру його земельної ділянки становить двоє осіб, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Позивач зазначила, що відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2019, а саме, пункту 6.1.27 для під?їзду до будинків житлових груп, установ і підприємств обслуговування, торгових центрів слід передбачити двосмугові проїзди завширшки не менше 5,5 м., а до окремо розташованих будинків - односмугові проїзди завширшки не менше 3,5 м. На односмугових проїздах треба передбачити роз?їзні майданчики завширшки 6 м і завдовжки 15 м на відстані не більше ніж 75 м один від одного, при цьому тупикові проїзди повинні мати довжину не більше 150 м. Проте відповідач створює перешкоди у проїзді через свою земельну ділянку. Він умисно встановив на своїй земельній ділянці, переносні будівельні піддони на яких знаходились розбірні піно-блоки, таким чином це перешкоджає у заїзді будь-яких транспортних засобів, в тому числі і пожежних машин і машин швидкої допомоги. 30 вересня 2022 року позивачка зверталась до відповідача і просила укласти договір сервітуту на право встановлення земельного сервітуту через його земельну ділянку, однак жодної відповіді на своє звернення вона від відповідача так і не отримала. Тому просила встановити на її користь постійний та безоплатний земельний сервітут, зазначений у плані частини земельної ділянки, на яку пропонується поширити право земельного сервітуту, площею - 0,0106 га, який полягає у праві проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, щодо її земельної ділянки з кадастровим номером №2611092001:22:002:2456 через земельну ділянку Відповідача з кадастровим номером 2611092001:22:002:2479, та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13.01.2023 року відкрито провадження у справі і призначено її до підготовчого судового розгляду (т. 1 а.с.18).

01.05.2023 ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду (т.1 а. с.45).

07.08.2023 року проведено окрему процесуальну дію з огляду доказів за їх місцезнаходженням у порядку статті 85 ЦПК України, а саме земельної ділянки позивачки та відповідача (т.1, а. с. 71).

Ухвалою суду від 08.04.2024 року призначено у справі судову земельно-технічну експертизу (т.1, а. с. 120-122).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.07.2024 року ухвалу суду від 08.04.2024 року про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи – залишено без змін (т.1, а. с. 169-172).

Ухвалою суду від 26.05.2025 року поновлено провадження у справі та зобов`язано експерта повернути матеріали цивільної справи, у зв`язку з тривалим часом не проведення експертизи (т.1, а. с. 196).

Ухвалою суду від 25.07.2025 року повторно призначено судову земельно-технічну експертизу (т.1, а. с. 205-207).

Ухвалою суду від 27.08.2025 року витребувано докази за клопотанням експерта (т.1, а. с. 217).

03.03.2026 року справа повернулася із експертизи.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року поновлено провадження у справі (т.1, а. с. 243).

18.05.2026 відбувся розгляд по суті.

У судовому засіданні позивачка та представник позивача - адвокат Іванців М.В. позовну заяву підтримали з підстав наведених у ній. Просили встановити земельний сервітут, площею 0,0106 га, згідно висновку № 020/05-23 судової земельно-технічної експертизи від 22.05.2023 року, який полягає у праві проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, щодо її земельної ділянки з кадастровим номером №2611092001:22:002:2456 через земельну ділянку Відповідача з кадастровим номером 2611092001:22:002:2479.

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Куций О.С. заперечив позовні вимоги повністю, вважає їх безпідставними, оскільки жодних доказів того, що позивачці чиняться перешкоди у проїзді до її земельної ділянки з боку відповідача не надано. Відповідач не володів інформацією про намір позивачки встановити земельний сервітут. Остання не вела з ним жодних перемовин. Вважає, що потреби у встановленні земельного сервітуту у позивачки ОСОБА_1 немає, оскільки через її земельну ділянку проходить встановлений проїзд з вул. Карпатської, яким вона постійно користується, жодних перешкод у користуванні даним проїздом відповідач позивачці ОСОБА_1 ніколи не чинив, він є відкритим для користування як для ОСОБА_1 , так і для інших жителів с. Поляниця. На земельній ділянці відповідача ніколи не було шлагбаума, воріт чи брами. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення позивачки, представника позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, площею 0,1763, з кадастровим номером №2611092001:22:002:2456, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а. с. 6).

Земельна ділянка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Позивачка просить встановити земельний сервітут, який полягає в праві проходу та проїзду по земельній ділянці, що розташована перед її земельною ділянкою, оскільки до її земельної ділянки не має іншого проїзду.

Приписами статті 395 ЦК України визначено види речових прав на чуже майно, якими є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Згідно з частиною першою статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (частина друга статті 401 ЦК України).

Відповідно до статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

За приписами частин першої-третьої статті 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (частина п`ята статті 403 ЦК України).

Частиною першою статті 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (частина друга статті 404 ЦК України).

Спосіб використання земельної ділянки повинен відповідати виду сервітуту, що визначається та здійснюється у відповідності до затверджених порядків і правил, а тому повинен вважатися таким, що є найменш обтяжливим для відповідача, як постійного землекористувача.

Згідно зі статтею 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

При цьому, спосіб встановлення сервітуту впливає на можливість обрання способу захисту і, як вбачається, якщо законом передбачено можливість встановлення сервітуту як договором, так і рішенням суду, то, відповідно, і способами захисту в такому випадку можуть бути як звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним, так і з вимогою про встановлення сервітуту за рішенням суду (наведене підтверджується практикою Верховного Суду, відповідно до якої переглядались рішення у справах з вимогами як про визнання укладеним договору сервітуту (постанови Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 918/370/17, від 03.12.2020 у справі № 925/27/18), так і про встановлення сервітуту судом без укладення відповідного договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 911/2701/17, Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 915/483/17, від 29.01.2020 у справі № 920/1204/17).

Обов`язковою умовою для встановлення сервітуту є вжиття особою (позивачем), яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку, а якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 05.11.2024 № 923/898/21).

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без визначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою встановлення земельного сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки у ефективному її використанні. При цьому однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення такої потреби землекористувача у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо.

Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої заінтересованої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном сервітуту (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 917/267/24).

Як зазначає позивачка, вона є власником земельної ділянки, проїзд до якої можливий тільки через земельну ділянку Відповідача, що розташована перед її земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що 17.08.2022 року позивачка уклала з ТОВ «ГЕКТАР ІФ» договір на виготовлення план (схеми) земельної ділянки № 140/22, на виконання якого Товариство виготовило Схему частин земельних ділянок Позивачки та Відповідача, на які поширюється право сервітуту (т.1, а. с.7- 9).

Вказаний Договір та Схему Позивачка надіслала разом зі зверненням від 30.09.2022 року Відповідачу з проханням укласти Договір про встановлення сервітуту для проїзду через його земельну ділянку (т.1, а. с. 10-12).

У матеріалах справи відсутня відповідь від Відповідача.

29.11.2022 року Позивачка звернулася до суду з позовною заявою про встановлення земельного сервітуту на право проїзду по земельній ділянці

Судом проведено 07.08.2023 року огляд земельної ділянки позивачки та відповідача за місцем їх знаходження, за результатами якого встановлено, що до земельної ділянки ОСОБА_1 проїзд проходить через земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 . Альтернативних способів доїзду не встановлено (протокол про окрему процесуальну дію з огляду доказів за їх місцезнаходженням у порядку статті 85 ЦПК України, т.1, а. с. 71-72).

Відповідно до висновків судового експерта № 145від 31.12.2025 року за результатами проведення земельно-технічної експертизи фактичний (існуючий) проїзд, у своїй поточній конфігурації та станом на дату проведення обстеження, проходить через земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:2479, що належить ОСОБА_2 (питання № 1); Площа існуючого проїзду по земельній ділянці з кадастровим номером 2611092001:22:022:2479, що належить ОСОБА_2 , до земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:2456, яка належить ОСОБА_1 , становить 0.0100 га. Мінімальна ширина існуючого проїзду: 4.45 м (питання № 2); Присутня можливість встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 2611092001:22:002:2479, яка належить ОСОБА_2 , з правом проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:2456, яка належить ОСОБА_1 . Площа сервітуту у поточній конфігурації існуючого проїзду складатиме 0.0100 га (питання № 3); Земельний сервітут відображено графічно у масштабі 1:600 та 1:500 (додаток № 1 до висновку судового експерта № 145). Мінімальна ширина сервітуту: 4.45 м. Площа сервітуту: 0.0100 га (питання № 4); Земельний сервітут відображено графічно у масштабі 1:600 та 1:500 (додаток № 1 до висновку судового експерта № 145). Мінімальна ширина сервітуту: 4.45 м., що відповідає вимогам нормативно-правових та нормативно-технічних актів з питань земельного законодавства та інших нормативних документів із питань землеустрою та землекористування (питання № 5); Станом на дату проведення дослідження не виявлено наявність інших заїздів до земельної ділянки, кадастровий номер 2611092001:22:002:2456, що належить ОСОБА_1 (питання № 6).

Таким чином, у вказаному висновку експертом зазначено існування технічної можливості встановлення земельного сервітуту відносно частини земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:2479 для проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:2456 та запропонований варіант встановлення такого сервітуту, а також зазначено про відсутність альтернативного проїзду до земельної ділянки Позивачки.

Про можливість встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі площею 0, 0106 га по земельній ділянці з кадастровим номером 2611092001:22:002:2479, яка належить відповідачу ОСОБА_2 до земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:2456 (власник позивачка ОСОБА_1 ) зазначається також у Висновку експерта № 020/05-23 від 22.05.2023 року за результатами проведення земельно-технічної експертизи по зверненню представника позивачки адвоката Іванціва М.В. (т.1, а. с. 64).

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Оцінюючи встановлені судом обставини, суд задовольняє позов ОСОБА_1 в частині встановлення безстрокового, безоплатного земельного сервітуту на право проїзду по наявному шляху відносно частини земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 з кадастровим номером 2611092001:22:002:2479 до належних ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1763 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:2456 та житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 145 від 31.12.2025 року.

При вирішені спору судом взято до уваги зазначений вище Висновок, яким встановлено, що виходячи з результатів проведеного візуального огляду земельних ділянок проїзд на земельну ділянку кадастровий номер 2611092001:22:002:2456, яка належить ОСОБА_1 відсутній. У вказаному висновку запропоновано варіант встановлення сервітуту, з урахуванням існуючого проїзду до належної позивачу земельної ділянки та будинку.

При цьому суд враховує, що частина зазначеної земельної ділянки фактично сформована як дорожнє полотно (внутрішньоквартальний проїзд), що надає змогу забезпечити повноцінний проїзд до ділянки Позивача без істотного втручання в благоустрій чи існуючу забудову Відповідача.

При визначенні площі проїзду, суд враховує Висновок експерта, складений судовим експертом Латковським П.П., за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 145 від 31.12.2025 року, призначеної за ухвалою суду від 25.07.2025 року, згідно з яким площа сервітуту 0, 0100 га (земельний сервітут відображений у додатку 1 до вказаного висновку судового експерта). Оскільки у Висновку експерта № 020/05-23 від 22.05.2023 року, складеного судовим експертом Максимчиним А.Д. за результатами проведення земельно-технічної експертизи по зверненню представника позивачки адвоката Іванціва М.В., зазначається можлива площа проїзду 0, 0106 га, що є більш обтяжливим для Відповідача в частині його власності, ніж площа 0, 0100 га, яку зазначено у згаданому вище Висновку експерта № 145 від 31.12.20205, виконаного на підставі ухвали суду про призначення експертизи (т.1, а. с. 63).

Як уже зазначалося зверненню позивачки до суду з позовом щодо встановлення сервітуту передувало її письмове звернення до відповідача, у якому вона ініціювало договір про встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду по земельній ділянці. Однак, відповіді не отримала.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що позивачка будучи власником земельної ділянки площею 0,1763 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:2456 та розміщеного на ній житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою задоволення її потреб у ефективному користуванні своєю земельною ділянкою, з урахуванням неможливості задовольнити свої потреби в інший спосіб має правові підстави для встановлення безстрокового, безоплатного земельного сервітуту на право проїзду по наявному шляху, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на право проїзду по земельній ділянці, - задовольнити.

Встановити на користь ОСОБА_1 постійний безоплатний земельний сервітут на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:2479, що належить на праві власності ОСОБА_2 для проходу та проїзду транспортними засобами до земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:2456, що належить на праві власності ОСОБА_1 , згідно Додатку № 1 до висновку судового експерта № 145, площею в розмірі 0,0100 га (100 м. кв).

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 992,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: Марія ОСТАП`ЮК