Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №353/391/26 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/391/26

Провадження № 2/353/439/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.,

з участю секретаря судового засідання Гаврилів Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , громадянка України, звернулася до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 , громадянина Румунії, про розірвання шлюбу. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона 24.08.2002 року зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 у відділі реєстрації актів громадянського стану Тлумацького районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 37. Під час перебування у шлюбі у них народилася одна дитина: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є малолітньою та проживає разом з нею. Спору щодо місця проживання дочки між ними немає. Причинами розірвання шлюбу є те, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні характери та погляди на сімейне життя, у них зникли спільні інтереси, і вони втратили почуття любові та взаєморозуміння один до одного. В жовтні 2014 року відповідач залишив сім`ю і виїхав в невідомому напрямку, як наслідок вони, як подружжя, не проживають уже більше одинадцяти років, подружніх відносин не підтримують. Відповідач коштів на утримання сім`ї не надає та не цікавиться сім`єю. Кожен з них проживає своїм життям, своїми інтересами, сім`ї як такої немає, а шлюб існує тільки формально. Налалі перебувати у шлюбних відносинах вона не бажає, примирення між ними неможливе. Вважає, що причини, які спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше збереження шлюбу суперечитиме її інтересам. Просила шлюб між ними розірвати, малолітню дочку залишити проживати з нею. Судові витрати по справі віднести на її рахунок та справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження.

Положеннями частини першої статті 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, коли дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Нормами ст. 496 ЦПК України передбачено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 297 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 26 Договору між Україною і Румунією про правову допомогу та правові відносини у цивільних справах, ратифікованим Законом України № 2822-IV від 07/09/2005 року, особисті та майнові правовідносини подружжя, які мають громадянство однієї Договірної Сторони і проживають на території другої Договірної Сторони, визначаються законодавством Договірної Сторони, громадянами якої вони є. Якщо подружжя є громадянами різних Договірних Сторін і проживають на території однієї Договірної Сторони, їх особисті та майнові правовідносини визначаються законодавством Договірної Сторони, на території якої вони мають спільне місце проживання.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак в позовній заяві у випадку її неявки в судове засідання просила розгляд справи провести без її участі. Згідна на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у порядку встановленому ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 27).

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Також, згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.

Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав, а позивачем подано достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав:

Згідно з положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина 2 статті 112 Сімейного кодексу України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (відповідач), громадянин Румунії, та ОСОБА_4 (відповідач), громадянка України, згідно свідоцтва про одруження, уклали шлюб 24.08.2002 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження 24.08.2002 року зроблено запис № 37. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка « ОСОБА_5 », дружини – « ОСОБА_5 » (а.с. 2). У шлюбі у них народилася одна дитина: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, яка на даний час є малолітньою, що підтверджується копією свідоцтва про народження, де в графі «Батько» вказано « ОСОБА_2 », а в графі «Мати» - « ОСОБА_1 » (а.с. 3).

Відповідно до Витягів з реєстру територіальної громади №№ 2026/005030948, 2026/005031024 від 30.03.2026 року (а.с. 4) ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_3 (дочка сторін) зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Надорожнянського старостинського округу № 7 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 88 від 26.03.2026 року (а.с. 5) ОСОБА_2 (відповідач) з липня 2002 року по грудень 2005 року та з вересня 2012 року по жовтень 2014 року постійно проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка; примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина 2 статті 112 Сімейного кодексу України).

Також, судом встановлено, що сімейне життя у сторін не склалося, через різні характери та погляди на сімейне життя, через що між ними часто виникали сварки. З жовтня 2014 року разом не проживають. Шлюб між сторонами існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення, а тому шлюб слід розірвати.

В силу вимог ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Враховуючи те, що позивач просила їй залишити шлюбне прізвище, суд вважає, що після розірвання шлюбу їй слід залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Як зазначено в правовому висновку Верховного Суду в постанові від 15.01.2020 року у справі №200/952/18 (провадження №61-14859св19) за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Враховуючи те, що позивач просила місцем проживання малолітньої дочки ОСОБА_6 залишити її місце проживання, а відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, суд вважає, що малолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід залишити на проживання з матір`ю – позивачем по справі ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених судом обставин, позов слід задовольнити.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При такому вирішенні спору, враховуючи те, що позивач в позовній заяві просила судові витрати по справі віднести на її рахунок, суд вважає, що судові витрати по справі слід віднести на рахунок позивача.

На підставі наведеного, ст. 51 Конституції України,ст.ст. 24, 110, 112, 113, 160 СК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», Договору між Україною і Румунією про правову допомогу та правові відносини у цивільних справах, Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274279, 280-282, 354-355, 496 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою України, зареєстрованою по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянином Румунії, останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , зареєстрований 24 серпня 2002 року у відділі реєстрації актів громадянсьного стану Тлумацького районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 37 - розірвати.

Місцем проживання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити місце проживання її матері – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянці України, зареєстрованій по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Судові витрати покласти на рахунок позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку України, зареєстровану по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

ГоловуючийН. І. ЛУЩАК