Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №133/941/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/941/26

Провадження № 22-ц/801/1406/2026

Категорія: 101

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дем`янова Ж. М.

Доповідач: Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 рокуСправа № 133/941/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя доповідач),

суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

заявник (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи ОСОБА_2 , Військова частина НОМЕР_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Геращенко Тетяною Василівною, на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 квітня 2026 року, постановлену у складі судді Дем`янової Ж. М. у м. Козятин, дата складення повної ухвали відповідає даті її постановлення,

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Геращенко Т. В., звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 є особою з інвалідністю І групи, підгрупи Б загального захворювання безстроково.

Заявник ОСОБА_1 наразі є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 16 лютого 2026 року № 52.

В нього є брат ОСОБА_2 , який вже довгий час (близько 15 років) не бере участі у житті батька та навіть не цікавиться його життя та здоров`ям. Батько знаходиться на повному утриманні та отримує догляд від заявника ОСОБА_4 , однак зважаючи на проходження військової служби, а саме численні чергування, відрядження та територіальна віддаленість, він позбавлений можливості закривати всі необхідні потреби батька, який потребує постійного догляду та присутності.

Відтак, ОСОБА_1 просив встановити факт, що він є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження.

Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції послався на те, що порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587.

Таким чином, законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров`я потребує соціальної послуги з догляду, про встановлення якого просить заявник, у зв`язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 29 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Геращенко Т. В., подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що встановлення факту перебування на утриманні заявника його батька ОСОБА_3 та здійснення ним постійного догляду має істотне юридичне значення, оскільки є необхідним для підтвердження того, що заявник є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за батьком, а також для оформлення відповідних соціальних гарантій, пільг або допомоги, передбачених чинним законодавством для осіб, які здійснюють догляд за непрацездатними членами сім`ї. Згідно рішення ЕКОПФО від 30.12.2025 р. № 241/25/5956/Р, батькові встановлено І групу інвалідності у зв`язку з чим він потребує постійного стороннього догляду, що передбачає щоденне забезпечення їжею, ліками, допомогу в пересуванні, гігієнічних процедурах, а також нагляд за станом його здоров`я. Вказану допомогу та догляд здійснює виключно ОСОБА_1 як єдиний хто постійно фактично проживає та має змогу забезпечувати базові життєві потреби батька. Матеріальна допомога є постійною, добровільною та основною для існування батька, оскільки він не має інших джерел доходу крім мінімальної пенсії.

У зв`язку з виконанням військового обов`язку, режимом служби та обмеженням у пересуванні і можливості особистого звернення до відповідних органів, ОСОБА_1 був позбавлений реальної можливості ініціювати та завершити процедуру отримання зазначеного акта в позасудовому порядку, а тому звернення до суду є єдиним ефективним способом захисту прав та інтересів заявника, а висновок суду про можливість вирішення питання в позасудовому порядку не відповідає фактичним обставинам справи.

В установлений апеляційним судом строк від заінтересованих осіб відзив на апеляційну скаргу не надходив.

28 травня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Геращенко Т. В., подав заяву, в якій просив розгляд апеляційної скарги проводити у його відсутність та відсутність його представника адвоката Геращенко Т. В. у зв`язку із зайнятістю та неможливістю взяти участь у розгляді, доводи викладені в апеляційній скарзі підтримали просили її задовольнити.

Інші учасники будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з`явилися, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надсилали, тому згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала у повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

По справі встановлено такі обставини:

- ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 22);

- ОСОБА_3 є особою з інвалідністю І групи, підгрупи Б загального захворювання безстроково, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 241/25/9556В, дата прийняття рішення 30.12.2025, номер рішення 241/25/5956Р та Рекомендаціями, які є частиною індивідуальної реабілітації особи з інвалідністю, номер витягу 241/25/5956/1 (а.с. 15 – 21);

- ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із наказу командира від 16 лютого 2026 року № 52 (а.с. 33).

Згідно з частиною сьомою статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких критеріїв виходила й Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 569/7589/17).

Як вбачається із заяви та доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 просив встановити факт того, що він є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю І групи та потребує стороннього догляду. При цьому зі змісту заяви вбачається, що встановлення вказаного факту необхідне заявнику у зв`язку із проходженням військової служби та реалізацією прав, передбачених законодавством про військовий обов`язок та військову службу.

Отже, предметом розгляду у цій справі є встановлення факту, що заявник є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за своїм батьком.

Суд першої інстанції виснував, що законодавством встановлено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка його потребує, а відмова відповідного адміністративного органу у підтвердженні цього факту може бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком.

Оскільки частиною першою статті 315 ЦПК України встановлення судом такого юридичного факту не передбачено, тому суд першої інстанції підставно вдався до перевірки того, чи може взагалі така заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби, зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Апеляційний суд погоджується з тим, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особами, що його потребують.

Так, порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587.

Зокрема, Законом України «Про соціальні послуги», так і наведеними підзаконними нормативно-правовими актами, виданих на виконання цього Закону, урегулювано суспільні відносини у сфері надання соціальних послуг. У преамбулі Закону «Про соціальні послуги» зазначено, що закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Зокрема, цим законодавством передбачено можливість набуття особою правового статусу надавача чи отримувача соціальних послуг з оформленням правовідносин договором про надання соціальних послуг. В адміністративній процедурі, яка передує встановленню правовідносин з надання соціальної послуги, передбачено установлення певних обставин, які за умови їх юридичного підтвердження в порядку, визначеному спеціальним законодавством, у сукупності можуть бути підставою для встановлення правовідносин соціального забезпечення. Однак цей порядок передбачає встановлення таких фактів саме з метою, яка визначена Законом «Про соціальні послуги», тобто з метою надання соціальної послуги.

Вказані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги (пункт 10частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги»).

За змістом пунктів 6, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (автоматизованої інформаційно-телекомунікаційна системи, призначеної для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг).

Згідно із частиною шостою статті 15 Закону України «Про соціальні послуги» формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.

Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 99, згідно з положеннями якого за заявою надавача соціальних послуг у розділі «Надавачі соціальних послуг - фізичні особи» мають бути внесені відомості про надавачів соціальних послуг, які мають право на отримання витягу з цього Реєстру (пункти 32, 35, 36, 41).

Таким чином, для засвідчення відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг можуть отримати витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який призначений для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг, визначених законодавством.

Крім того, Положенням про Єдиний державний вебпортал електронних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1137 (далі - Положення), визначено, що Портал Дія призначений для реалізації права кожного на доступ до електронних послуг та інформації про адміністративні та інші публічні послуги, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі відповідно до Закону України «Про звернення громадян»), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням.

Як слідує з Порталу Дія, довідка про здійснення догляду за громадянином (громадянкою), яка є особою з інвалідністю, видається протягом 30 днів безкоштовно на підставі індивідуального рішення органу місцевого самоврядування в межах території. Видача такої довідки здійснюється виконавчими органами селищних міських рад на підставі заяви, поданої особисто або через представника шляхом відправлення документів поштою (рекомендованим листом). Для отримання послуги необхідно також надати паспорти зареєстрованих у житловому будинку осіб та документ, що посвідчує статус інвалідності.

Тлумачення наведених норм законодавства свідчить, що для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад та за заявою особи підтверджують такий статус шляхом видачі протягом 30 днів безкоштовної довідки про здійснення догляду за особою з інвалідністю.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 214/3475/24: суд дійшов висновку, що законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров`я потребує соціальної послуги з догляду, а тому такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.

Доводи заявника про те, що лише суд може встановити факт того, що заявник доглядає за своїм батьком, який цього потребує, спростовуються наведеним законодавством, за яким, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні, для отримання відповідного статусу надавач та отримувач соціальних послуг включаються до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Отже, доводи апеляційної скарги заявника про те, що лише в судовому порядку може бути підтверджено факт того, що він як син може бути єдиним надавачем соціальної послуги, який може здійснювати догляд за батьком, а інший син (брат заявника) не здійснював та не бажає здійснювати такий догляд, спростовуються встановленим чинним законодавством порядком надання соціальних послуг.

За таких обставин, апеляційний суд виснує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку із чим обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Геращенко Тетяною Василівною, залишити без задоволення.

Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк