Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №945/2402/25 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2402/25

Провадження № 2/945/526/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026року Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Будак К.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором реструктуризації,

встановив:

Позивач АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором реструктуризації.

В обгрунтування позову зазначено, що між АТ «Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз» та споживачем природного газу відповідачем 05.01.2024 року укладено Договір №58А540-2-24 про реструктуризацію заборгованості, відповідно до умов якого відповідач визнав та прийняв на себе заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу, яка утворилася на його особовому рахунку в сумі 56576,26 грн, погашення якої було розстрочено. При укладенні Договору відповідачем було сплачено нуль грн. Остаточна сума заборгованості 56576,26 грн реструктуризована на 12 місяців із щомісячним платежем якій повинен сплачуватися відповідачем до 20 числа місяця наступного за відповідним місяцем за якій здійснюється плата. В порушення вимог укладеного Договору, відповідач реструктуризовану суму заборгованості не погасив, заборгованість за Договором складає 56576,26 грн. За такого, враховуючи порушення відповідачем умов Договору позивач просить стягнути на користь АТ «Оператор газорозподільні системи» «Миколаївгаз» заборгованість за договором реструктуризації в сумі 56576,26грн, 3% річних в сумі 2088,68 грн, інфляційні в сумі 7862,32 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн

Ухвалою судді відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому сформував в системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи без його участі, наполягаючи на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, при цьому подала заяву про розгляд справи без її участі, також зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 цього Кодексу).

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Згідно з частиною першою статті 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 05.01.2024 року між АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» та відповідачем укладено Договір №58А540-2-24 про реструктуризацію заборгованості.

За п.1.1. вказаного Договору, Споживач визнає та приймає на себе заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу, яка утворилася на особовому рахунку № НОМЕР_1 в сумі 56576,26 грн.

Товариство надає Споживачу розстрочку у погашення заборгованості, зазначеної в п.п.1.1. Договору на суму 56576,26грн (п.2.1 Договору).

Пунктами 2.2 Договору сторонами погоджено, що при укладенні договору Споживачем сплачено нуль грн. Остаточна сума заборгованості 56576,26 грн реструктуризується на 12 місяців.

Сума щомісячного платежу за договором реструктуризації становить 4714,69 грн, яка вноситься до 20 числа місяця наступного за звітним.(п.2.3 договору)

Відповідно до п.3.1 Договору, Споживач зобов`язується: виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в п.1.1 договору, шляхом перерахування щомісяця коштів на поточний рахунок товариства.

Вказаний Договір містить особистий підпис відповідача, а отже відповідачем погоджені вказані умови.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV (далі - Закон №1875-IV) правовідносини у сфері надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відносини між газопостачальними організаціями та споживачами природного газу регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496 "Про затвердження Правил постачання природного газу" та Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 "Про затвердження Типового договору постачання газу побутовим споживачам".

Згідно із пунктом 25 Розділу ІІІ Правил №2496, визначено, що у разі виникнення у споживача заборгованості за договором постачання природного газу за домовленістю сторін (постачальника та споживача) може бути укладений графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності діючого графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов`язань за договором.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи неоплати поточних платежів постачальник має право у порядку, визначеному цим розділом та договором постачання природного газу, припинити або обмежити постачання природного газу на об`єкт споживача до повного погашення заборгованості.

Після отримання на інформаційній платформі повідомлення про намір споживача укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником постачальник не має права припинити або обмежити постачання природного газу на об`єкт споживача.

В пункті 4.10 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 "Про затвердження Типового договору постачання газу побутовим споживачам", встановлено, що у разі виникнення у Споживача заборгованості за послуги з газопостачання за цим Договором Споживач може звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою Постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність Споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання природного газу Споживачу у порядку, визначеному Правилами постачання.

27.03.2003 року постановою Кабінету Міністрів України № 976 затверджено порядок погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги, згідно якого реструктуризація заборгованості та внесення поточних платежів проводиться шляхом укладення громадянином з підприємством надавачем житлово-комунальних послуг договору про реструктуризацію заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги

Підприємства надавачі житлово-комунальних послуг при укладенні договорів про реструктуризацію заборгованості:1) проводять інвентаризацію заборгованості громадян по кожному житловому приміщенню (особовому рахунку) та виду наданих послуг;2) складають перелік громадян, з якими слід проводити співбесіди з питання реструктуризації заборгованості, та передають графіки, зазначені в підпункті 2 пункту 1 цього Порядку, разом з відомостями про результати інвентаризації заборгованості до комісій за місцем реєстрації громадян; 3) інформують комісії і громадян про встановлення суми загальної заборгованості та строки її утворення по кожному виду наданих житлово-комунальних послуг, а також вносять пропозиції до договору про реструктуризацію заборгованості;4) визначають суми майбутніх щомісячних платежів реструктуризованої заборгованості та у разі потреби протягом строку дії договору проводять перерахунок згідно з обсягом наданих житлово-комунальних послуг;5) укладають договори про реструктуризацію заборгованості (з реєстрацією у відповідному журналі) та контролюють їх виконання;6) подають щомісяця комісіям інформацію про стан погашення заборгованості громадянами.

У разі коли доходу громадянина, що уклав договір про реструктуризацію заборгованості, не вистачає для повного погашення, строк дії договору продовжується за письмовою заявою громадянина до повного її погашення.

Відповідачем не надані належні та достатні докази, які б свідчили про внесення ним на рахунок позивача реструктуризованих сум, як це передбачено Договором реструктуризації заборгованості.

При цьому, згідно розрахунку реструктуризованої суми заборгованості, наданого стороною позивача, вбачається, що погашення заборгованості відповідачем не здійснювалося, в результаті чого виникла заборгованість, яка складає 56576,26 грн.

Надавши юридичну оцінку наявному розрахунку заборгованості суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та не викликає сумнівів у його належності та достовірності.

Згідно ч. 4 ст. 631 ЦК України встановлює, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

Оскільки відповідач, уклавши договір реструктуризації, заборгованості не погашає в повному обсязі, у даному випадку мають місце порушення ним прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Позивачем, в зв`язку з невиконанням боржником основного зобов`язання, відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, нараховано три відсотки річних у розмірі 2088,68 грн за період з 21.02.2024р. по 21.01.2025 р. та інфляційні збитки у сумі 7862,32грн за період з лютий 2024р. по вересень 2025року.

Розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем містить строки порушення зобов`язання, суми заборгованості, індекс інфляції за період, залишок боргу та суму нарахованих інфляційних втрат.

Тобто, з вказаного розрахунку вбачається можливість встановити правильність нарахування та повноту даних, які слугували для здійснення такого розрахунку.

Отже з огляду на зміст принципу диспозитивності цивільного процесу, вищевказані розрахунки 3% річних та інфляційних втрат позивача суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки вони виконані за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що відповідач мав перед позивачем грошове зобов`язання з оплати необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу. За умовами укладеного між сторонами договору реструктуризації відповідач зобов`язався погасити заборгованість шляхом щомісячних платежів в обумовленому договором розмірі.

Відповідач зобов`язання за договором реструктуризації належним чином не виконав, заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу в обумовлені договором строки не погасив, тому право позивача є порушеним і підлягає відновленню, шляхом стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості за договором реструктуризації, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позови у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі .

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тобто, у разі визнання відповідачем позову, позивачу, який не звільнений від сплати судового збору, з державного бюджету повертається 50 відсотків судового збору, який був ним сплачений при поданні позову.

За такого, враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1-18, 76-82, 95, 141, 142, 228, 229, 235, 244, 245 , 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором реструктуризації- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільні системи «Миколаївгаз» (ЄДРПОУ 05410263, юридична адреса: м.Миколаїв, вул. Погранична, 159) заборгованість за договором про реструктуризацію заборгованості від 05.01.2024 року в сумі 66527,26 грн., з яких: 56576,26 грн. основна сума заборгованості; 2088,68 грн. 3% річних; 7862,32 грн. інфляційні втрати.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільні системи «Миколаївгаз» (ЄДРПОУ 05410263, юридична адреса: м.Миколаїв, вул. Погранична, 159) судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Фінансовому органу Управління Державної казначейської служби України у Миколаївському районі Миколаївської області повернути позивачуАкціонерного товариства «Оператор газорозподільні системи «Миколаївгаз» (ЄДРПОУ 05410263, юридична адреса: м.Миколаїв, вул. Погранична, 159) суму судового збору у розмірі 1211,20грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М. М. Войнарівський