Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №280/2413/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Справа № 280/2413/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі – ВЧ НОМЕР_2 , відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з вересня 2023 року по жовтень 2024 року;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з вересня 2023 року по жовтень 2024 року.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 15.07.2022 одержав поранення під час виконання бойового завдання. Вказує, що з липня 2022 року по серпень 2023 року позивачу не здійснювали виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за лікування за кордоном. Зауважує, що відповідно до вимог п. 1 Постанови КМУ № 168 для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100000 грн є встановлення таких обставин, як, зокрема: перебування на військовій службі у період дії воєнного стану; перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Збройних Сил України; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаним із захистом Батьківщини /перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, пов`язаного із захистом Батьківщини. Звертає увагу суду, що кожна з цих обставин існує протягом періоду стаціонарного лікування з вересня 2023 року по жовтень 2024 року та підтверджується належними та допустимими доказами, доданими до цього позову.

Ухвалою суду від 24.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України.

Відповідач позов не визнав, 06.04.2026 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №18089), в якому посилається на приписи Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за №745/32197 26.06.2018, яким затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», та вказує, що час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення із збереженням грошового забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Звертає увагу, що матеріали судової справи об`єктивно підтверджують що Позивач отримав поранення 15 липня 2022 року і розпочав стаціонарне лікування. Військова частина сумлінно виконала свої фінансові зобов`язання перед військовослужбовцем що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення позивача. Відповідно до вказаного документа додаткова винагорода з розрахунку 100000 гривень щомісяця виплачувалася Позивачу в повному обсязі аж до серпня 2023 року включно. Наголошує, що продовження лікування та відповідних фінансових виплат після спливу 12 місячного терміну вимагає обов`язкового проходження військово лікарської комісії. Вважає, що долучені позивачем медичні довідки з німецької клініки у місті Росток датовані різними періодами 2023 та 2024 років категорично не можуть слугувати юридичною підставою для продовження нарахування коштів. Ці іноземні медичні документи лише констатують факт проходження реабілітації за кордоном та наявність певного діагнозу. Вони не замінюють собою висновок штатної військово лікарської комісії Збройних Сил України та не мають статусу дозвільного документа для фінансового органу військової частини, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 з 11.07.2019.

15.07.2022 позивач отримав: відкриту черепно мозкову травму. Вогнепальне осколкове поранення надбрівно скроневої ділянки справа. Вогнепальне осколкове поранення м`яких тканин шийної ділянки зліва без пошкодження судинно нервового пучка. Відкритий перелом кісток гомілки та стопи зліва, неповна травматична ампутація на рівні нижньої третини гомілки зліва. Місцеве вогнепальне осколкове поранення стегнових ділянок, ділянки гомілки справа. Вогнепальне осколкове поранення ділянки стопи. Наскрізне вогнепальне осколкове поранення ділянки кисті справа. Місцеве вогнепальне осколкове поранення м`яких тканин ділянок плеча та передпліччя справа. Місцеве вогнепальне осколкове поранення грудної клітки. Забій ділянки черевної стінки, відповідно до довідки про обставини травми № 992 від 16.08.2022, виданою в/ч НОМЕР_1 . 3a обставин: результатом підриву на невідомому вибуховому пристрої, повертаючись на транспортному засобі Nissan в розташування підрозділу з бойових позиції поблизу н.п. Велика новоселівка, Донецької області, стало поранення військовослужбовця танкового батальйону ВЧ НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_1 . Поранення даного військовослужбовця настало при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій області, пов`язане із захистом Батьківщини під час дії воєнного стану та пов`язане з виконанням обов`язків військової служби Ознак алкогольного сп`яніння не було виявлено, що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 16.08.2022 №992 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Після отримання поранення позивач проходив довготривале стаціонарне лікування, про свідчить Виписка № Е8639 за період з 16.07.2022 по 29.07.2022; Виписний епікриз №10033 за період з 30.07.2022 по 30.08.2022; Перевідний епікриз №154 за період з 30.08.2022 по 06.09.2022;

У подальшому, позивач був направлений на лікування за кордон, а саме до Німеччини з 07.09.2022 по теперішній час, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучені медичні довідки від 20.06.2023, від 08.01.2024, від 05.04.2024, від 01.10.2025.

20.04.2025 представник позивача звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про надання інформації та відповідних документів щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у збільшеному розмірі до 100000,00 грн пропорційно періодам перебування на стаціонарному лікуванні з 19.06.2022 по 06.09.2022, з 07.09.2022 по теперішній час.

Листом від 21.08.2025 № 4219 відповідачем направлено на адресу представника позивача документи згідно з його запитом.

25.11.2025 представник позивача звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у збільшеному розмірі до 100000,00 грн пропорційно періодам перебування на стаціонарному лікуванні з 01.09.2023 по 01.10.2025.

Листом від 14.12.2025 №6549 відповідач повідомив, що протягом дванадцяти місяців безперервного лікування в лікарняних закладах за кордоном щомісячне грошове забезпечення, в тому числі додаткова винагорода, направлено та виплачено позивачу, що ним не оскаржується. Водночас, ст. 9, 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» строк безперервного лікування військовослужбовця за кордоном обмежено 12 місяцями. У зв`язку з цим, просить направити у ВЧ НОМЕР_1 документи, що підтверджують повернення ОСОБА_1 на територію України, проходження військово-лікарської комісії або висновки (постанови) такої комісії про безперервне лікування за кордоном понад дванадцять місяців.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з вересня 2023 року по жовтень 2024 року, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2 - 4 цієї статті Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Відповідно до п. 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України до теперішнього часу.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №168.

Відповідно до п.1 постанови №168 від 28.02.2022 (в редакції станом на 21.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно із абз.5, 6 п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 (в редакції станом на 21.01.2023) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

В силу п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 (в редакції станом на 20.06.2024) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно із абз.3, 4 п.1-2 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 (в редакції станом на 20.06.2024) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.

Отже, додаткова винагорода передбачена постановою № 168 є додатковою виплатою військовослужбовцям під час дії воєнного стану. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, зокрема під час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання поранень (контузії, травми, каліцтва), пов`язаних із захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.

Також п. 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до п. 12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Згідно з п. 13 розділу XXXIV Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Правилами п. 11 ст. 10-1 № 2011-ХІІ (в редакції від 06.09.2023) було передбачено, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.

Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

У подальшому, до вказаної норми були внесені зміни (з 21.03.2024) та викладено її в такій редакції:

«Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування».

Також законодавцем приведено у відповідність норми Порядку №260, зокрема абзацом 3 пункту 9 розділу I наразі передбачено:

"грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства".

Міністром оборони України 22.06.2024 видане окреме доручення №3740/уд щодо порядку виплати грошового забезпечення за час перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров`я, у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікуванням після поранення (травми, контузії або каліцтва), відповідно до якого грошове забезпечення після чотирьох місяців (але не більше ніж за дванадцять місяців поспіль) безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні виплачувати на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) про продовження тривалого лікування (пункт 6.13 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

В межах даної справи зокрема спірним питанням є припинення виплати позивачу додаткової винагороди, яка передбачена Постановою №168, в період перебування позивача на тривалому лікуванні.

Як було зазначено, 15.07.2022 під час виконання бойового завдання позивачем було отримано порання, пов`язане із захистом Батьківщини. Позивач вважає, що відповідач протиправно припинив йому виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 з вересня 2023 року.

Разом з тим, сторонами не заперечується той факт, що до 01.09.2023 додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, була нарахована та виплачена позивачу.

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність призупинення виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди з 05 травня 2025 року, посилається на вимоги п. 11 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ, зазначаючи, що загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль.

Оцінюючи вказані доводи відповідача, суд зазначає, що дійсно, відповідно до абзацу першого п. 11 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ, загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль.

Однак, відповідач, формально застосовуючи вказане обмеження щодо строку, залишив поза увагою інші, невід`ємно пов`язані з ним законодавчі приписи тієї ж норми права, які спеціально покликані захистити права військовослужбовців, що проходять тривале лікування за кордоном.

Так, абз. 2 п. 11 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після поранення із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Суд вважає за необхідне наголосити, що норма абз. 2 п. 11 ст. 10-1 Закону не є нормою, що обмежує право на виплату грошового забезпечення взагалі. За своєю правовою природою вона є організаційно-процедурною нормою, спрямованою на забезпечення належного медичного контролю за станом здоров`я військовослужбовця шляхом проходження ВЛК після 12 місяців лікування. Вона не містить жодної підстави для позбавлення військовослужбовця, який продовжує перебувати на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, грошового забезпечення без проведення відповідного огляду ВЛК (в тому числі дистанційного).

Таке тлумачення повністю узгоджується з телеологічним (цільовим) методом тлумачення права: мета законодавця полягала не у покаранні важкопоранених шляхом позбавлення їх засобів для існування, а у створенні механізму контролю за обґрунтованістю тривалого перебування на лікуванні. Інструментом цього контролю є огляд ВЛК — очний або дистанційний. Відсутність такого огляду з вини відповідача, а не позивача, не може покладати негативні наслідки на військовослужбовця.

Разом із цим, суд вважає також необґрунтованими твердження позивача про наявність у нього права на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн на місяць за періоди з вересня 2023 року по жовтень 2024 року, оскільки доказів того, що в зазначений період позивач перебував на стаціонарному лікуванні матеріали справи не містять та судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд наголошує, що зі змісту медичних довідок клініки в Росток-Шмарл від 20.06.2023, від 08.01.2024, від 05.04.2024, від 01.10.2025 не вбачається, що ОСОБА_1 в зазначені період перебував саме на стаціонарному лікуванні. При цьому, згідно з довідкою від 05.04.2024 позивач проживає в декількох гуртожитках та звертається до клініки зрідка (приблизно раз на квартал).

Таким чином, на думку суду, медичні довідки від 20.06.2023, від 08.01.2024, від 05.04.2024, від 01.10.2025 не підтверджують перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку із отриманою травмою. Інших доказів позивачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Доказів перебування у цей період у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії суду також не надано та матеріали справи не містять.

Відтак відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн на місяць за спірний період з вересня 2023 року по жовтень 2024 року, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243, 243-246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак