Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №712/12633/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/12633/25

Провадження № 2/712/565/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

представника позивача Капітоненка А.Ю.,

представника відповідача Смоляра А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1.1. Короткий виклад позиції позивача та відповідача

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу.

В обґрунтування позову зазначила, що 24.01.2018 між нею як продавцем та відповідачем як покупцем укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7141/2018/798781, відповідно до умов якого позивач передала у власність відповідача транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER 200, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , а відповідач зобов`язався сплатити його вартість у розмірі 1 184 917,50 грн.

Позивач зазначає, що в той же день на виконання умов договору передала відповідачу зазначений транспортний засіб, однак відповідач свого обов`язку щодо оплати вартості автомобіля не виконав.

Посилаючись на положення статей 526, 625, 655, 692 ЦК України, позивач вважає, що відповідач неналежно виконав грошове зобов`язання, у зв`язку з чим з нього підлягає стягненню сума основного боргу, а також інфляційні втрати та три проценти річних.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за період з 14.03.2018 до 09.09.2025 становить 2 677 936,88 грн, із яких: 1 184 917,50 грн – основна сума боргу за договором купівлі-продажу; 1 226 656,42 грн – інфляційне збільшення; 266 362,96 грн – три проценти річних.

Відповідач ОСОБА_2 правом на подання відзиву не скористався.

1.2. Рух справи в суді та процесуальні рішення

Позовна заява ОСОБА_1 17.09.2025 надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.09.2025 позовна заява залишена без руху, позивачу надано п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків.

Позивачем 02.10.2025 подана заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.10.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження.

Представником позивача ОСОБА_3 23.03.2026 подано додаткові пояснення.

Представником відповідача ОСОБА_4 21.05.2026 подано клопотання про витребування доказів, які, за твердженням сторони відповідача, перебувають у володінні банківських установ. У задоволенні зазначеного клопотання ухвалою суду, занесеною 21.05.2026 до протоколу судового засідання, відмовлено. Суд виходив із того, що представником відповідача не надано доказів на підтвердження того, що відомості, які стали підставою для заявлення клопотання, стали відомі стороні відповідача саме 12.05.2026, не підтверджено джерела отримання таких відомостей, а також не підтверджено наявності у позивачки рахунків у відповідних банківських установах та наявності в цих установах інформації, яка має значення для розгляду цієї цивільної справи.

1.3. Позиція сторін у судовому засіданні

Представник позивача Капітоненко А.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Додатково пояснив, що спірний транспортний засіб зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 , однак фактично весь час перебував у розпорядженні позивачки. Зазначив, що відповідач, не сплативши вартість автомобіля за договором купівлі-продажу, водночас посилається на нібито незаконне заволодіння позивачкою цим транспортним засобом та заявляє вимоги про відшкодування збитків.

Представник позивача звернув увагу суду на те, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту сплати грошових коштів за придбаний автомобіль. На думку представника позивача, сам факт реєстрації транспортного засобу за відповідачем не підтверджує виконання ним грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу.

Представник відповідача Смоляр А.О. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Пояснив, що ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_1 спірний автомобіль та сплатив за нього обумовлену сторонами суму коштів. Після укладення договору відповідач користувався автомобілем як власник.

За твердженням представника відповідача, після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з проханням тимчасово надати їй автомобіль для виїзду за кордон. Відповідач погодився передати транспортний засіб у тимчасове користування, однак, як зазначає його представник, позивачка автомобіль до цього часу не повернула.

ІІ. Мотивувальна частина рішення

2.1. Фактичні обставини, встановлені судом

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічне підприємство «Інжпроект» як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем 25.01.2016 укладено договір купівлі-продажу № И/6075.

Відповідно до умов зазначеного договору продавець зобов`язався передати у власність покупця транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, 2016 року виробництва, сріблястий металік, VIN НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 2.1 договору купівлі-продажу № И/6075 від 25.01.2016 сторони погодили, що ціна товару на дату укладення договору становить 2 305 800,00 грн. Пунктом 2.3 цього договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

На підтвердження виконання зобов`язання щодо оплати автомобіля позивачем надано платіжне доручення № 1 від 08.04.2016, відповідно до якого ОСОБА_1 перераховано на рахунок ТОВ «ВТП «Інжпроект» грошові кошти в сумі 2 219 800,00 грн з призначенням платежу: «оплата за товар (автомобіль) зг. дог. № И/6075 від 25.01.2016».

Із наданого договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7141/2018/798781 від 24.01.2018 вбачається, що між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу.

Предметом цього договору є транспортний засіб марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, колір сірий, номер кузова, шасі, рами НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .

У п. 1.1 договору зазначено, що продавець зобов`язується передати у власність покупцеві вказаний транспортний засіб. Також продавець гарантував, що транспортний засіб, який є предметом продажу, належить йому на праві власності, не обтяжений арештом, у розшуку чи заставі не перебуває та не є предметом спору в суді.

Відповідно до п. 2 договору передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати майна.

Пунктом 3 договору сторони погодили, що вартість транспортного засобу становить 1 184 917,50 грн.

Згідно з п. 5 договору покупець зобов`язаний у порядку та на умовах, визначених договором, сплатити продавцеві ціну транспортного засобу, зазначену у п. 3.1 договору, а також прийняти транспортний засіб.

Пунктом 6.1 договору передбачено обов`язок продавця передати транспортний засіб у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 9.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання.

Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7141/2018/798781 від 24.01.2018 підписаний обома сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також оформлений і підписаний у сервісному центрі РСЦ МВС у Черкаській області в присутності адміністратора сервісного центру.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 набула право власності на спірний транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу № И/6075 від 25.01.2016, а 24.01.2018 уклала з відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу цього ж транспортного засобу за погодженою сторонами ціною 1 184 917,50 грн.

Зазначені обставини сторонами не заперечувалися та підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, зокрема договорами купівлі-продажу транспортного засобу та платіжним дорученням. У зв`язку з цим суд вважає доведеним факт набуття позивачем права власності на спірний транспортний засіб, а також факт укладення між сторонами договору купівлі-продажу цього транспортного засобу за погодженою ціною 1 184 917,50 грн.

Водночас відповідач заперечує проти позову та посилається на те, що грошові кошти за автомобіль були сплачені, а після укладення договору він користувався автомобілем як власник. Надалі, за твердженням відповідача, після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України позивачка попросила надати їй автомобіль у тимчасове користування для виїзду за кордон, однак транспортний засіб не повернула.

Отже, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 24.01.2018, а саме щодо факту сплати відповідачем погодженої сторонами ціни автомобіля.

2.2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 526, 530 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, предметом розгляду у цій справі є вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 7141/2018/798781 від 24.01.2018.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилається на те, що в день укладення договору вона як продавець передала відповідачу як покупцю у власність транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER 200, однак відповідач обов`язку щодо оплати його вартості не виконав.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 додатково пояснив, що спірний транспортний засіб зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 , однак фактично весь час перебував у розпорядженні позивачки. На думку представника позивача, сам факт реєстрації транспортного засобу за відповідачем не підтверджує виконання ним грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу, а відповідач не надав доказів сплати коштів за автомобіль.

Представник відповідача ОСОБА_4 , заперечуючи проти позову, пояснив, що ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_1 спірний автомобіль, сплатив за нього обумовлену сторонами суму коштів, після чого користувався автомобілем як власник. За твердженням представника відповідача, після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України позивачка попросила тимчасово надати їй автомобіль для виїзду за кордон, однак у подальшому транспортний засіб не повернула.

Оцінюючи наведені пояснення сторін, суд виходить із того, що сторони фактично не заперечують обставини реєстрації транспортного засобу за відповідачем ОСОБА_2 після укладення договору купівлі-продажу. Крім того, сама позивачка у позовній заяві зазначила, що в день укладення договору передала транспортний засіб відповідачу у власність.

Водночас пояснення представника позивача про те, що автомобіль фактично увесь час перебував у розпорядженні позивачки, не узгоджуються із змістом позовної заяви, у якій позивач прямо послалася на передання автомобіля відповідачу в день укладення договору, а також із фактом реєстрації транспортного засобу за відповідачем, який сторонами не оспорюється.

Суд враховує, що умовами договору купівлі-продажу транспортного засобу не визначено конкретного способу внесення покупцем грошових коштів – готівкою чи шляхом безготівкового розрахунку. Договір також не містить умов про відстрочення або розстрочення платежу, а також не передбачає обов`язку покупця сплатити вартість транспортного засобу після його реєстрації за покупцем.

Навпаки, відповідно до п. 2 договору передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати майна. Отже, повна оплата вартості транспортного засобу за змістом договору є умовою, яка передує його передачі покупцю.

У постанові Верховного Суду від 15.04.2026 у справі № 757/12305/24-ц, ухваленій у подібних правовідносинах щодо стягнення вартості автомобіля за договором купівлі-продажу транспортного засобу, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що сам факт передачі транспортного засобу відповідачу є підтвердженням того, що продавець визнав виконання покупцем свого обов`язку з повної оплати.

За таких обставин суд виходить із того, що передання позивачем транспортного засобу відповідачу та подальша реєстрація автомобіля за відповідачем узгоджуються з умовою договору про попередню повну оплату майна. Тому ці обставини не підтверджують доводів позивача про наявність заборгованості покупця перед продавцем, а навпаки за відсутності інших належних доказів свідчать про те, що позивач визнала настання передбаченої договором умови для передачі автомобіля, тобто повну оплату його вартості.

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що відсутність у відповідача платіжного документа сама по собі підтверджує несплату вартості автомобіля. Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України саме позивач повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу позову, зокрема факт існування у відповідача непогашеного грошового зобов`язання.

Також суд враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що сторони після укладення договору погодили інший порядок оплати, відстрочення платежу або передачу транспортного засобу без повної оплати. Не надано також доказів того, що позивач після укладення договору вживала заходів щодо стягнення вартості автомобіля, зверталася до відповідача з письмовими вимогами про оплату або іншим чином фіксувала факт наявності боргу за договором купівлі-продажу від 24.01.2018.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази, які б у сукупності давали підстави встановити, що при укладенні та виконанні договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7141/2018/798781 від 24.01.2018 автомобіль був переданий відповідачу та зареєстрований за ним без оплати його вартості.

З огляду на вказане суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт існування у відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу в розмірі 1 184 917,50 грн.

Оскільки вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних є похідними від вимоги про стягнення основної суми боргу, а факт наявності основної заборгованості судом не встановлено, підстави для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України відсутні.

Ураховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу, інфляційних втрат та трьох процентів річних задоволенню не підлягають.

2.3. Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується наданими до позовної заяви документами.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, підстави для стягнення судового збору з відповідача відсутні.

Доказів понесення відповідачем інших судових витрат, а також заяви про їх розподіл із відповідним документальним підтвердженням, до суду не подано.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст. 7, 9, 11-13, 81-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28.05.2026.

Найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя В.О. Пономар