Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №567/714/26 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/714/26

Провадження №1-кп/567/108/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1

секретар - ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Черняхів Острозької МТГ Рівненського району Рівненської області, зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, тимчасово непрацюючого, згідно ст.89 КК України вважається таким, що судимості немає,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 ,маючи умисел на незаконне придбання, носіння, зберігання та збут боєприпасів, діючи з корисливих мотивів, у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, але не пізніше 29.03.2026 року, незаконно придбав шістсот патронів, які є боєприпасами калібру 5,45-39 мм., та з метою подальшого незаконного збуту переніс їх до покинутого приміщення, що розташоване на околиці с.Черняхів Острозької територіальної громади Рівненського району Рівненської області, де без передбаченого на це законом дозволу почав зберігати, чим порушив вимоги: п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» за №901-VIII від 23.12.2015, Постанову Верховної Ради України за №2471-XII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затверджену Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 та «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС №622 від 21.08.1998.

27.03.2026 ОСОБА_4 реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут боєприпасів за допомогою месенджера «Telegram» у ході спілкування з ОСОБА_6 повідомив останньому, що вартість шістсот патронів, які є боєприпасами калібру 5,45-39 мм. становить 3000 грн. та оплата за товар має здійснитися шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_1 , яка відкрита у AT «Банк Альянс» на ім`я ОСОБА_4 .

Крім того, ОСОБА_4 у ході спілкування повідомив ОСОБА_6 , що передача шістсот патронів, які є боєприпасами калібру 5,45-39 мм. відбудеться шляхом поштового відправлення через оператора зв`язку ТОВ «Нова Пошта».

27.03.2026 о 20:08 год. ОСОБА_6 , виконуючи вказівки ОСОБА_4 перебуваючи у м.Острог за допомогою банківського терміналу самообслуговування перерахував грошові кошти у сумі 3 000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , яка відкрита у AT «Банк Альянс» на ім`я ОСОБА_4 .

Після цього, 28.03.2026 об 11:49 год. ОСОБА_4 , доводячи до кінця свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут боєприпасів, діючи з корисливих мотивів, незаконно переніс шістсот патронів, які є боєприпасами калібру 5,45-39 мм. до приміщення відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта», яке знаходиться за адресою: с.Оженин, вул. Миру, 21, де, виконавши його упакування до поліетиленового пакету з маркуванням «Нова Пошта», здійснив поштове відправлення №59001612725390, до відділення №1 ТОВ «Нова Пошта», що знаходиться за адресою: м.Острог, вул.Князів Острозьких, 3, та зазначив особу отримувача ОСОБА_6 .

У подальшому, 29.03.2026 о 17:52 год. ОСОБА_6 , знаходячись у приміщенні відділення №1 ТОВ «Нова Пошта», яке знаходиться за адресою: м.Острог, вул.Князів Острозьких, 3, отримав надіслане від ОСОБА_4 поштове відправлення №59001612725390, зокрема шістсот патронів, які є боєприпасами вогнепальної стрілецької зброї - проміжними бойовими патронами калібру 5,45-39 мм. з кулями із сталевими осердями (7Н6, 7Н6М), зразка 1974 року та які придатні до стрільби.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України визнав повністю, підтвердив обставини, викладені у складеному відносно нього обвинувальному акті та пояснив, що він влітку 2025 року прогулювався у лісовому масиві поблизу с.Черняхів, де у бесідці помітив пакет, в якому було 600 патронів у запакованому вигляді. Виявлені патрони він вирішив привласнити та відніс їх до закинутої споруди на околиці с.Черняхів Острозької МТГ Рівненського району Рівненської області. В березні 2026 року у зв`язку з тим, що йому потрібні були грошові кошти для лікування його матері він вирішив вищевказані патрони продати. З даного приводу він 27.03.2026 р. за допомогою месенджера «Telegram» зв`язався із ОСОБА_6 та домовився з останнім про продаж йому патронів за 3 000 грн., про їх оплату на його банківську картку, емітовану в АТ «Банк Альянс», та про передачу патронів шляхом відправлення через оператора «Нова пошта». Ввечері 27.03.2026 р. він отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 3 000 грн. на свою банківську карту, та наступного дня він приніс 600 патронів до відділення «Нова пошта» в с.Оженин, де здійснив їх упакування у поліетиленовий пакет з логотипом «Нова пошта» та здійснив відправлення на ім`я ОСОБА_6 у відділення «Нова пошта» в м.Острог. Пояснив, що передбаченого законом дозволу на зберігання боєприпасів він не отримував. У вчиненому щиро розкаюється, про вчинене шкодує.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/118-26/4900-БЛ від 03.04.2026 року надані на експертизу 600 (шістсот) об`єктів, зовні схожі на патрони, є боєприпасами вогнепальної стрілецької зброї - проміжними бойовими патронами калібру 5,45х39 мм з кулями із сталевим осердями (7Н6, 7Н6М), зразка 1974 року. Дані патрони придатні до стрільби.

В судовому засіданні встановлено, що обставини справи встановлені даним вироком, а саме місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінальних правопорушень, форма вини і мотиви кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст.263 КК України як незаконне носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що позиція учасників судового розгляду щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого і зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України обвинуваченим скоєно тяжкий злочин.

Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що він неодружений, неповнолітніх та непрацездатних на утриманні немає, за віком та станом здоров`я є працездатним, тимчасово непрацюючий та його дохід складається з тимчасових підробітків, по місцю проживання характеризується посередньо.

Згідно довідки КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» №37 від 24.03.2026 року ОСОБА_4 під спостереженням лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

ОСОБА_4 втретє притягується до кримінальної відповідальності та згідно ст.89 КК України вважається таким, що судимості немає.

Відповідно до ст.66 КК України суд враховує, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприння розкриттю кримінального правопорушення.

В той же час, відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Ця функція потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини провадження, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 статі 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, враховуючи наявність пом`якшуючих покарання обставин та за відсутності обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за необхідне призначити йому покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вид і строк призначеного покарання, обставини, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Клопотань щодо продовження, зміну чи скасування обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання - не заявлено.

При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення судової експертизи зброї у даному кримінальному провадженні становлять 3 565,60 грн., а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у вказаному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.100, 122, 124, 370, 374 КПК України, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Покласти на ОСОБА_4 відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Повідомити ОСОБА_4 про те, що він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки та попередити його, що він протягом іспитового строку не повинен вчиняти нового кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 3 565,60 грн. витрат на проведення експертизи.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, обраний відносно ОСОБА_4 – залишити без змін.

Речові докази у справі:

- предмет зовні схожий на пістолет (револьвер) із маркувальним позначенням « ОСОБА_7 » (не є вогнепальною зброєю), переупакований до спец-пакету Експертної служби МВС України №5816629 та передано на зберігання до камери схову речових доказів ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області - знищити;

- патрони калібру 5,45 мм. з маркуванням 270/88 в кількості 600 шт., переупаковані до спец-пакету Експертної служби МВС України №3186277 та передані на зберігання до камери схову речових доказів ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області - передати на потреби Збройних Сил України до в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_1