Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №541/104/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/104/26

Номер провадження 2/541/643/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 травня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді – Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання – Ніколаєнко М.В.,

представника відповідача - адвоката Динник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2026 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову зазначив, що 15 січня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1497-9338. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор, для підписання Кредитного договору № 1497-9338 від 15.01.2025 року та підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 10 100,00 грн.; строк кредитування – 365 днів; базовий період – 21 днів; промо-ставка – 0,01 % за кожен день; знижена % ставка – 1,00 % в день; Стандартна процентна ставка за договором становила 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 днів, а починаючи зі 181 дня – 0,75 % за кожен день користування кредитом до закінчення строку дії договору або повного повернення кредиту. Додатковою угодою_№1 від 03.03.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1497-9338 від 15.01.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 10 100,00 грн. Також Додатковою угодою_№2 від 29.03.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1497-9338 від 15.01.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 000,00 грн. Позивач взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладених договорів. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2025 року № 1497-9338 у сумі 40 813,73 грн., з яких: 10 080,00 грн. заборгованість за кредитом; 19 835,33 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 10 898,40 грн. заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України; та понесені судові витрати.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 січня 2026 року прийнято до розгляду вищезазначену позовну заяву, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, та призначено перше судове засідання.

04.03.2026 року до суду від представника відповідача адвоката Динник О.В. надійшов відзив, в якому остання зазначила, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів фактичного перерахування кредитних коштів саме відповідачу. Вважає, що надані позивачем копія договору, довідка про перерахування коштів, розрахунок заборгованості та лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» не підтверджують належним чином факту отримання відповідачем кредитних коштів. Вказані документи не містять повної інформації про номер платіжного засобу, на який нібито були перераховані кошти, а також не підтверджують здійснення фінансової операції саме на рахунок відповідача. Крім того, матеріали справи не містять доказів існування правовідносин між позивачем та ТОВ «ФК «Контрактовий дім», а також доказів перерахування коштів від позивача до зазначеної фінансової установи для подальшого переказу відповідачу. Також вказувала, що довідка про перерахування кредитних коштів та розрахунок заборгованості складені самим позивачем, а тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки повністю залежать від волевиявлення однієї сторони. Окрім цього, представник відповідача посилалась на положення Закону України «Про електронну комерцію» та норми ЦК України щодо укладення електронних договорів, зазначаючи, що сам факт підписання електронного договору не підтверджує фактичного отримання кредитних коштів позичальником без належних доказів їх перерахування. Разом з цим зазначено, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та інших платежів за прострочення виконання грошового зобов`язання. У зв`язку з викладеним представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Миргородського районного суду Полтавської області від 13.03.2026 року, за клопотанням представника позивача, витребувано, в порядку ст.84 ЦПК України, у АТ «Універсал Банк» інформації про відомості щодо емітування платіжних карток на ім`я ОСОБА_1 , зарахування коштів у сумі 10 100,00 грн на картковий рахунок, належності рахунку, а також первинних бухгалтерських документів та інших підтверджуючих матеріалів щодо руху коштів за відповідний період.

Витребувані докази надійшли на адресу суду 13.04.2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданому до суду клопотанні просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, місце та час розгляду справи належно повідомлена за зареєстрованим місцем проживання, відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України (а.с. 129,131).

Представник відповідача адвокат Динник О.В. в судовому засіданні пояснила, що вважають, що тіло кредиту та відсотки погашені відповідачем, що підтверджується квитанцією від 04.02.2025 року на суму 1034,82 грн., квитанцією від 24.02.2025 року на суму 10946,18 грн., квитанцією від 23.03.2025 року на суму 5049,82 грн., та квитанцією 15.04.2025 року на суму 2736,32 грн. Щодо нарахування заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України зазначила наступне: відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та інших платежів за прострочення виконання грошового зобов`язання. У зв`язку з викладеним представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15 січня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1497-9338. Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A4092, для підписання Кредитного договору № 1497-9338 від 15.01.2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 10 100,00 грн.; строк кредитування – 365 днів; базовий період – 21 днів; промо-ставка – 0,01 % за кожен день; знижена % ставка – 1,00 % в день; Стандартна процентна ставка за договором становила 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 днів, а починаючи зі 181 дня – 0,75 % за кожен день користування кредитом до закінчення строку дії договору або повного повернення кредиту.

Додатковою угодою_№1 від 03.03.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1497-9338 від 15.01.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 10 100,00 грн.

Також Додатковою угодою_№2 від 29.03.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1497-9338 від 15.01.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 000,00 грн. Позивач взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладених договорів.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2025 року № 1497-9338 у сумі 40 813,73 грн., з яких: 10 080,00 грн. заборгованість за кредитом; 19 835,33 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 10 898,40 грн. заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України; та понесені судові витрати.

Укладення договорів та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується договором про відкриття кредитної лінії від 15 січня 2025 року №1497-9338, додатковою угодою до договору про відкриття кредитної лінії № 1497-9338 від 03 березня 2025 року, додатковою угодою до договору про відкриття кредитної лінії № 1497-9338 від 29 березня 2025 року, правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затвердженими наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №113-П від 31.10.2024, які підписані відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), довідкою про перерахування суми кредиту №1497-9338 від 15 січня 2025 року, листом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 12.04.2026 року за вих. № БТ/Е-13573 та випискою по руху коштів по картці (а.с.133-134).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1497-9338 від 15.01.2025 року станом на 10 листопада 2025 року розмір заборгованості становить 40813,73 грн., з яких: 10080,00 грн. основний борг; 19835,33 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 10898,40 грн. заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, чинне законодавство України надає можливість укладати кредитні договори у формі електронного документу з використанням електронних підписів сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Положеннями частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

А у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

Судом встановлено, що кредитний договір від 15 січня 2025 року № 1497-9338, укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , є споживчим, оскільки його положеннями передбачено, що сторони у своїх взаємодіях керуються положеннями, зокрема, Закону України «Про споживче кредитування», а позичальник виступає споживачем у відповідних правовідносинах.

Відповідно до вищезазначеного договору, відповідач отримала кредит у розмірі 10100,00 грн. У подальшому, внаслідок укладення додаткових угод, відповідачем було одержано ще 10100,00 грн. та 2000,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1497-9338 від 15.01.2025 року, шляхом здійснення платежів, про що зазначено у розрахунку заборгованості за Кредитним договором. Разом з тим, цей факт підтверджується квитанцією № EMXK-46CP-4BHA-1M6P від 04.02.2025 на суму 1034,82 грн., квитанцією від № 6CT0-1C11-50C6-07E0 від 24.02.2025 на суму 10946,18 грн., квитанцією від № A5ET-2BXX-TA4T-KTM2 від 23.03.2025 на суму 5049,82 грн., та квитанцією № X0T7-78X2-693K-4E6T від 15.04.2025 на суму 2736,32 грн.

В подальшому відповідач умови договору порушила, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 40813,73 грн., з яких: 10080,00 грн. заборгованість за кредитом; 19835,33 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 10898,40 грн. заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України.

Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, узгодженням сторонами розміру відсотків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 10898,40 гривень суд зазначає наступне.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.

Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті).

Виходячи з вищезазначеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 дійшла висновку про те, що домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Згідно з положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору про відкриття кредитної лінії від 15 січня 2025 року № 1497-9338 та правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджених наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №113-П від 31.10.2024 передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобовязання зі сплати процентів за користування кредитом, комісії та/або суми кредиту у строки, визначені договором, позичальник зобовязаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 73 000 (сімдесяти трьох тисяч) процентів річних від суми заборгованості відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму простроченої заборгованості, включаючи проценти, комісії та суму неповернутого кредиту, але не нараховуються на раніше нараховані проценти за статтею 625 Цивільного кодексу України. При цьому сума нарахувань за кожен день прострочення не може перевищувати 1 (одного) відсотка від неповернутої суми кредиту. Проценти річних не нараховуються на заборгованість менше 100 (ста) гривень 00 копійок, а сукупний розмір таких процентів та інших платежів за порушення зобов`язань не може перевищувати половини суми отриманого кредиту, у тому числі додатково отриманих коштів, та не може бути збільшений за домовленістю сторін.

Однак, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що проценти річні, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 10898,40 гривень не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» підлягають частковому задоволенню, тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2025 року № 1497-9338 у розмірі 29 915 гривень 33 копійки, з яких: 10 080 гривень 00 копійки заборгованість за кредитом; 19 835 гривень 33 копійки заборгованість за нарахованими процентами.

Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. (а.с. 96), оскільки позовні вимоги задоволені на 73,30 % від ціни позову (40813,73 грн. х 100% / 29915,33 грн.), з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 1951 гривень 54 копійок.

Керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 83, 141, 263, 264, 265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2025 року № 1497-9338 станом на 10 листопада 2025 року у розмірі 29 915 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) гривень 33 копійки, з яких: 10080 гривень 00 копійки заборгованість за кредитом; 19835 гривень 33 копійок заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1951 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят одна) гривня 54 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, місто Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Суддя О. А. Городівський