Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №537/7491/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/365/2026

Справа № 537/7491/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2026 в м. Кременчуці Крюківський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого судді Фадєєвої С.О., за участі секретаря судових засідань Супруненко О.О., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ковальчука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці в залі суду цивільну справу № 537/7491/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Бізнес позика» звернувся до суду з позовом, де просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором № 373796-КС-001 про надання кредиту від 11.08.2021 у розмірі 12570,07 грн, а також стягнути сплачений судовий збір 2422 грн. 40 коп.

На обґрунтування позову зазначив, що 11.08.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 373796-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами вказаного договору відповідачу було надано грошові кошти в сумі 12000 грн., які вона зобов`язувалася повернути та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. За умовами договору сторони погодили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,4050625 процентів за кожен день користування кредитом. Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 12000 грн. шляхом перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 . Також 16.08.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 373796-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану в порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якої ТОВ «Бізнес Позика» надало відповідачці додатково кредит у сумі 4000 грн. Вказав, що відповідач належним чином не виконує умови договору та додаткової угоди, нею сплачено частково кошти за договором у сумі 7978,94 грн. Внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань станом на 30.10.2025 вона має заборгованість у розмірі 12570,07 грн, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 8997,97 грн, суми прострочених платежів по процентах у розмірі 3572,10 грн. З урахуванням викладеного просив позовні вимоги задовольнити.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Ковальчуком О.М. подано відзив на позовну заяву, де він просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції вказав, що надані позивачем пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття таких пропозицій відповідачем не містять жодного підпису ні зі сторони позивача, ні зі сторони відповідача. Позивачем не надано суду протоколу створення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, яким, нібито, підписано договір. Стверджує, що паспорт кредиту також не підписано сторонами, надані позивачем документи є просто електронними файлами в форматі ПДФ, доступ до яких має лише позивач і зміст цих документів сформовано лише ним та може бути змінено у будь-який момент. Також вважає, що розрахунок боргу є неправильним, проведений до 06.11.2025, тобто поза межами строку дії договору, що є неприпустимим. Загальна сума боргу, на переконання представника відповідача, могла б складати 3061,06 грн (12840 грн – 7978,94 грн – 1200 комісії – 600 комісії), але ніяк не 12840 грн. Нарахування комісії вважає незаконним, посилаючись на висновок Верховного Суду в справі № 204/224/21 від 06.11.2023. Вказав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме відповідачу перераховані кошти позивачем. Зазначив, що з метою дослідження цих обставин необхідним є дослідження оригіналу електронного доказу з вивченням метаданих, які вказують на дату формування та укладення такого електронного договору, без дослідження оригіналів документів твердження позивача, на його думку, є необґрунтованими. В порушення вимог закону позивач не довів належними та допустимими доказами сам факт укладення кредитного договору, умови, на яких укладено договір, та розмір заборгованості. З урахуванням викладеного просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача ТОВ «Бізнес позика» надані додаткові пояснення, в яких він звернув увагу на те, що у відзиві на позовну заяву сторона відповідача не заперечувала факт здійснення відповідачем платежів за кредитним договором. До позовної заяви були додані візуальні форми послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору та додаткової угоди, у яких детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та відповідача щодо укладення кредитного договору та додаткової угоди в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ці візуальні форми послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору та додаткової угоди були посвідчені директором ТОВ «Бізнес Позика». Наявний у матеріалах справи договір містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором G-7965. Під час укладення кредитного договору та додаткової угоди сторони погодились укласти кредитний договір та додаткову угоду з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (що зазначено на самому початку кредитного договору та додаткової угоди). Вказав, що ТОВ «Бізнес позика» виконало свої зобов`язання за договором кредиту та надало відповідачу грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , номер якої було вказано позичальником під час укладення договору. Всі платежі відповідача за кредитним договором були враховані у розрахунку заборгованості. Сторона відповідача у відзиві на позовну заяву жодним чином не пояснила, чому, на її думку, доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором є необґрунтованим та таким, що, начебто, не узгоджується з матеріалами справи. Відповідач не був позбавлений можливості надати свій розрахунок заборгованості, який би узгоджувався з умовами кредитного договору та обставинами справи. З урахуванням вищевикладеного просив врахувати пояснення під час розгляду справи та задовольнити заявлені позовні вимоги.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Ковальчуком О.М. надані заперечення на відповідь на відзив, в яких ним зазначено, що надані паперові копії електронного договору не підписані на кожній сторінці, що виключає наявність підстав стверджувати, що кредитний договір укладено саме в такій редакції, яку надано до суду, оскільки саме позивач є автором електронного документа і тільки він має доступ до його вихідних даних та можливість його редагування. Доказів того, що редагування електронного документа не відбувалось позивачем також не надано. Окрім того звернув увагу на те, що паспорт кредиту також не підписано сторонами. З урахуванням викладеного просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач ТОВ «Бізнес Позика» свого представника у судове засідання не направив, в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ковальчук О.М. у судовому засіданні просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав та мотивів, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Вказав, що не вважає за потрібне клопотати про витребування оригіналу договору з метою встановлення відповідності його паперової копії оригіналу, оскільки це є обов`язком позивача. Саме на позивачеві лежить тягар доведення факту укладення договору з відповідачем із визначеними у ньому умовами.

Суд, вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Статтею 628 ЦК України обумовлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст.12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст.640 ЦК договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ст. 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. В силу ч.1, ч.2 ст. 639 цього Кодексу договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Як встановлено судом, 11.08.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 373796-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма). Згідно з п.1 договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 8000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» та договором про надання кредиту. Строк, на який надавався кредит, становить 24 тижні. Сторонами погоджена фіксована процентна ставка в день у розмірі 0,40506250%, комісія за надання кредиту у розмірі 1200 грн та термін дії договору до 26.01.2022. Матеріали справи містять пропозицію (оферту) укласти договір № 373796-КС-001 про надання кредиту від 11.08.2021, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 526987-КС-001 про надання кредиту від 11.08.2021 та паспорт споживчого кредиту, в яких містяться основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, аналогічні договору про надання кредиту. Крім того, в паспорті споживчого кредиту в розділі 5 міститься графік платежів. Договір був підписаний сторонами 11.08.2021, у тому числі відповідачем о 20:47:38 год електронним одноразовим ідентифікатором G-3139.

16.08.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода 1 до договору № 373796-КС-001 про надання кредиту від 11.08.2021. Відповідно до п. 2.1 додаткової угоди кредит збільшився на 4000 грн та кредитодавець на умовах, викладених у договорі, збільшив суму кредиту, а позичальник отримав збільшення суми кредиту та зобов`язувався повернути кредит, збільшений на 4000 грн, у строки та на умовах, викладених у договорі. Згідно з п. 2.2. додаткової угоди після збільшення суми кредиту загальна сума отриманого (відповідно до договору та додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту та додаткового кредиту складатиме 12000 грн. За додатковою угодою передбачена сплата комісії за зміну умов договору у сумі 600 грн, орієнтовна реальна процентна ставка становить 766,25 %. Додаткова угода містить оновлений графік платежів із строком сплати до 26.01.2022.

Матеріали справи також містять пропозицію (оферту) укласти додаткову угоду (оферта) до договору № 373796-КС-001 про надання кредиту від 11.08.2021, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення додаткової угоди, в яких містяться основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, графік платежів. Додаткова угода була підписана сторонами, у тому числі відповідачем ОСОБА_1 16.08.2021 о 21:48:06 год електронним одноразовим ідентифікатором G-5322.

В силу ч.3 ст.100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Згідно з ч.5 ст.100 цього Кодексу якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотання учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже позивач скористався правом подати електронні докази в паперових копіях, посвідчивши їх у порядку, передбаченому законом. У суду відсутні сумніви у відповідності паперової копії цих доказів оригіналам. Судом у судовому засіданні було роз`яснено представнику позивача право заявити клопотання про витребування оригіналів електронних доказів, поданих позивачем. Представник відповідача таким правом не скористався.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року (справа №917/1307/18) розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує, оскільки за такого підходу втрачає сенс концепція змагальності (концепція негативного доказу).

Сторона відповідача не спростувала наявності договірних відносин між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 та факту укладення відповідачем договору і додаткової угоди до нього, не надала доказів на противагу поданим позивачем електронним доказам у паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Також представником відповідача у суді не заперечувався і факт часткового виконання відповідачкою зобов`язань за договором, що свідчить про визнання факту укладення договору з ТОВ «Бізнес Позика».

Із алгоритму укладення кредитного договору, у тому числі з візуальної форми послідовності дій клієнта, вбачається, що без входу в особистий кабінет, без ознайомлення та підписання паспорту кредита, без ознайомлення з офертою та акцептування оферти укладення електронного договору на сайті товариства є технічно неможливим, що також спростовує твердження сторони відповідача про те, що вона не ознайомлена з умовами кредитування.

Надання кредитодавцем грошових коштів позичальнику у розмірі 8000 грн 11.08.2021 та у розмірі 4000 грн 16.08.2021 за договором та додатковою угодою до нього підтверджується банківською випискою по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , наданою АТ «Таскомбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів від 21.01.2026.

Виходячи з викладеного суд вважає доведеним як факт укладання договору між сторонами, так і отримання позичальником ОСОБА_1 грошових коштів на погоджених умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У відповідності до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів порушила, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком позивача станом на 30.10.2025 становить 12570 грн 07 коп. і складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 8997 грн 97 коп. та суми прострочених платежів по процентах у розмірі 3572 грн 10 коп. Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, вважає їх правильними та такими, що відповідають умовам договору із врахуванням додаткової угоди. Проценти нараховані позивачем у розмірі, передбаченому договором, у межах строку кредитування, а саме по 26.01.2022, відповідно до погодженого строку у додатковій угоді № 1. Позивачем при проведенні розрахунку також враховані платежі, здійснені ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» за укладеним договором у загальній сумі 7978,94 грн.

Контррозрахунок, проведений представником відповідача у відзиві, не відповідає умовам укладеного договору та додаткової угоди № 1, не враховує суму комісії, яка була сплачена ОСОБА_1 , проведений без врахування строку кредитування, погодженого сторонами у додатковій угоді № 1, а тому є помилковим.

Суд також зазначає, що у позовних вимогах ТОВ «Бізнес Позика» відсутні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 сум комісій. Із розрахунку заборгованості вбачається, що комісії були сплачені відповідачкою в повному обсязі. Закон України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на момент укладення договору, передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту. Отже умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності надання кредиту (комісія з надання кредиту) відповідає положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19. Як вбачається із договору, укладеного відповідачем, та додаткової угоди №1 до договору сторонами було погоджено сплату комісії саме як одноразової винагороди за надання фінансової послуги у сумі 1200грн (за договором про надання кредиту) та за зміну умов договору у сумі 600 грн (за додатковою угодою №1).

Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).

Суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення ОСОБА_1 боргу у повному обсязі, про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України. Враховуючи те, що відповідач належним чином не виконує обов`язки за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості, не надала суду жодного доказу на спростування вказаної заборгованості та її розміру, не надала суду доказів, що прострочення виконання грошового зобов`язання сталося не з її вини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід також стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір при подачі позову до суду у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Керуючись ст.5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 137, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 530, 536, 629. 1049, 1054 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Задовольнити позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 373796-КС-01 про надання кредиту від 11.08.2021 у розмірі 12570 грн 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.О.Фадєєва

Повне рішення складено 25.05.2026