Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №552/717/26 — Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/717/26

Провадження № 2/552/1464/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

27.05.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Руденької А.І.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Голяніщева Д.Ю.,

представника відповідача Грибовода В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 552/717/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, третя особа – Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 30.01.2026 звернулася в Київський районний суд м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 є особою похилого віку, непрацездатною у зв`язку з досягненням пенсійного віку та втратою годувальника.

ОСОБА_1 вказувала, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.02.2018 їй на праві приватної власності належало нерухоме майно – нежитлове приміщення цеху з виробництва меблів загальною площею 1596,6 кв.м. в АДРЕСА_1 .

06.08.2024 позивач ОСОБА_1 , знаходячись у пригніченому психоемоційному стані, перебуваючи у вкрай тяжкому матеріальному та фізичному стані, добровільно уклала із старшим сином ОСОБА_2 нотаріально посвідчений договір дарування, за яким безоплатно передала відповідачу належну їй 1/2 частку зазначеного нежитлового приміщення.

В поданій до суду позовній заяві просила визнати недійсним з моменту укладення договір дарування 1/2 частини нежитлового приміщення цеху з виробництва меблів загальною площею 1596,6 кв.м. в АДРЕСА_1 , укладений 06.08.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Якименком Олексієм Вікторовичем.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 02.02.2026 відкрито у справі за позовом ОСОБА_1 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Відповідач ОСОБА_2 02.03.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що станом на день укладення спірної угоди ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком, мала у своєму розпорядження готівкові кошти, що спростовує тяжкі обставини матеріального характеру. Також ОСОБА_1 належить інше нерухоме майно, транспортний засіб, було майно, яке могло приносити дохід. Вважає, що відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07.05.2026 закрито підготовче провадження в справі та призначено судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача повністю підтримали подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність підстав для визнання договору недійсним.

Суд, заслухавши позивача та представника позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.02.2018, укладеного з ПП Фірма «Олвіс Меблі», позивач ОСОБА_1 прийняла у власність нерухоме майно – цех по виробництву меблів загальною площею 1596,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

06.08.2024 позивач ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 , який є її сином, договір дарування, згідно з яким безоплатно передала у власність ОСОБА_2 1/2 частку нежитлового приміщення № 81Б, що знаходиться в АДРЕСА_1 , опис об`єкта: Н-1, Н-2 – цех по виробництву меблів, загальною площею 1596,6 кв.м.

Договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Якименко О.В., зареєстровано в реєстрі за № 3539.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером нерухомого майна 1490002353101 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано об`єкт нерухомого майна - закінчений будівництвом об`єкт, будівля, цех по виробництву меблів Н-1, Н-2, загальною площею 1751 кв.м.

Звертаючись до суду з позовом та заявляючи позовну вимогу про визнання недійсним договору дарування, позивач ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що договір укладено під впливом тяжкої обставини, він підлягає визнанню недійсним в порядку, передбаченому ст.. 233 ЦК України.

Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Статтею 233 ЦК України, в порядку якої позивач звернулася до суду з позовом, передюбчено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частинами першою-третьою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України та предметом доказування у справі є:

1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин;

2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Тобто для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України необхідна сукупність вказаних умов.

Встановлена статтею 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів; відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.

Отже, необхідною умовою для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених вище, є доведення нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин.

Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 523/1323/20, провадження № 61-6792св22 (ЄДРСРУ № 114187318) в постанові від 16.10.2023 констатує, що особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Тобто, виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 712/4728/16-ц (провадження № 61-21177св18), від 07 листопада 2018 року у справі № 216/6077/14-ц (провадження № 61-13459св18), від 05 травня 2020 року у справі № 462/3280/17 (провадження № 61-5148св19), від 12 березня 2021 року у справі № 295/17488/15-ц (провадження № 61-9960св19), від 29 березня 2021 року у справі № 369/13272/18-ц (провадження № 61-19054св20) та від 10 серпня 2021 року у справі № 754/16129/17 (провадження № 61-6436св21), від 23 листопада 2022 року у справі № 522/6715/16 (провадження № 61-546св21), від 22 вересня 2023 року у справі № 711/4680/21 (провадження № 61-6347св23, ЄДРСРУ № 113721783), що свідчить про усталену судову практику щодо вирішення питання застосування правового механізму, передбаченого статтею 233 ЦК України.

Досліденими в справі доказами не встановлено підстав, передбачених статтею 233 ЦПК України, для визнання оспорюваного договору дарування від 06.08.2024 недійним.

Зокрема, як встановлено судом, укладаючи договір, як позивач ОСОБА_1 , так і відповідач ОСОБА_2 , однаково розуміли значення і умови договору, його правові наслідки, договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, обмовлених ним, волевиявлення сторін за договором було вільним та відповідало внутрішній волі (пункт 4 договору).

Будь-які підстави вважати, що мала місце тяжка обставина, в якій перебувала позивач ОСОБА_1 , що змусила її вчинити правочин, судом не встановлено.

Вік позивача та її непрацездатність за віком не є тією обставиною, яка в розумінні норми ст. 233 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним, а стан здоров`я позивача ОСОБА_1 не перешкоджав їй укласти відповідний договір.

Також дослідженими в справі доказами спростовано твердження позивача про тяжкий матеріальний стан. Натомість, ОСОБА_1 є власником ряду нерухомого та рухового майна, в тому числі власником частки в праві власності не нежитлове приміщення в АДРЕСА_1 , що є предметом оспорюваного договору.

Також є безпідставним посилання позивача на ту обставину, що договір було вчинено на вкрай невигідних умовах.

За своєю природою договір дарування є безоплатним та не передбачає зустрічного зобов`язання, тому посилання позивача на ту обставину, що після укладення договору ОСОБА_2 не здійснював допомоги та постійного догляду за нею, не заслуговує на увагу.

Окрім того, матеріали справи не містять даних та медичних висновків про те, що позивач потребує сторонньої допомоги, натомість, остання приймала участь в судовому засіданні, має інших близьких родичів.

Також, як встановлено судом, на час укладення договору ОСОБА_4 , з яким перебувала в шлюбі позивач, надав письмову нотаріально посвідчену згоду на укладення договору дарування дружиною.

Суд приходить до висновку, що оспорюваний договір дарування від 06.08.2024 був укладений із дотриманням всіх вимог дійсності договору, передбачених Цивільним кодексом України, в тому числі зазначеним у ст. 203 ЦК України. Такий договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, воля обох сторін договору відповідала зовнішньому її прояву, тобто, сторони, укладаючи договір, знали про наслідки його укладення та бажали настання таких наслідків.

У зв`язку з наведеним твердження позивача про укладення договору під впливом тяжкої обставини є безпідставним, повністю спростовано дослідженими в справі доказами та ґрунтується виключно на припущеннях позивача.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору дарування від 06.08.2024 недійсним.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору даруваннявідмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

третя особа Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Якименко Олексій Вікторович, місцезнаходження м. Полтава, вул. Соборності, 66, офіс 204.

Повне судове рішення складено 28.05.2026.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко