Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №369/13872/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13872/24

Провадження № 2/369/1774/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Крикуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/13872/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, –

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 (далі – Позивач, Позикодавець, Кредитор) та ОСОБА_2 (далі – Відповідач, Позичальник) укладено Договір позики №0122 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти на безпроцентній основі у розмірі визначеному у п. 2.1. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим Договором строк.

Розмір позики, згідно п. 2.1. Договору, становив 230 000 грн. 00 коп., що згідно офіційного курсу НБУ на день підписання Договору становило 6291 доларів США.

Строк на який надається позика розпочинається моменту зазначеного в п. 3.3. Договору та закінчується 05 жовтня 2023 року (п. 4.1. Договору).

Пунктом 8.11. Договору закріплено, що невід`ємною частиною Договору є графік погашення позики, у зв`язку із чим між Позикодавцем та Позичальником складено та підписано Додаток 1 до Договору позики №0122 від 05 жовтня 2022 року «Графік погашення позики» відповідно до якого останнім днем повернення позики визначено 05 жовтня 2023 року.

На виконання умов, а саме п.3.2. Договору, Позичальником, на підтвердження факту приймання-передачі грошових коштів, 05 жовтня 2022 року в присутності двох свідків надано власноручну розписку, відповідно до якої останній засвідчує приймання коштів від Позивача та підтверджує факт укладення Договору і зобов`язується повернути позику у строк до 05 жовтня 2023 року. Вказане можуть підтвердити свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були присутні під час передачі грошей і написанні розписки.

Одночасно, в день підписання Договору позики, між Позивачем та ОСОБА_3 (далі - Відповідач 2, Поручитель) укладено Договір поруки №01П22 від 05 жовтня 2022 року відповідно до якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов`язань Боржника у їх повному обсязі як солідарний Боржник (п.1.1. Договору поруки).

Пунктом 2.3. Договору поруки визначено, що Поручитель зобов`язаний належно повністю виконати зобов`язання Боржника у випадку та з моменту виникнення заборгованості Боржника у зв`язку із порушенням умов Основної угоди чи неможливістю виконання ним його зобов`язань (відсутність коштів, банкрутство, інші боргові чи кредитні зобов`язання тощо).

Однак, в порушення договірних зобов`язань Відповідачами у встановлені строки позика повернена не була, на неодноразові звернення як в телефонному режимі так і при особистих зустрічах щодо повернення грошових котів, законні вимоги Позивача Відповідачами виконані не були. На підставі викладеного, задля захисту свого порушеного права, позивач звертається до суду та просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 257805,18 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 серпня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

08 квітня 2025 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Постригань Тетяни Леонідівни надійшов відзив на позовну заяву. Так, у відзиві представник відповідача зазначила, що сума стягнення в розмірі 257805 гривень не відповідає умовам договору і графіку та є невірною, оскільки позивач розраховує суму заборгованості на дату позову, а не дату платежу відповідно графіку, що також є неправильно. Крім того, заявлена до стягнення сума є повністю необґрунтованою, позивачем не надані жодні первинні документи (їх засвідчені копії), не надані виписки по рахунку погашення, що могли б підтвердити факт відсутності внесених платежів та наявну суму заборгованості на заявлену дату. Також зазначила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було погашено заборгованість та виконано умови договору №0122. Погашення відбувалося на інший картковий рахунок позивача, так як ОСОБА_1 після підписання договору позики змінив рахунок для погашення боргу. Платежі відповідачами проводилися через різні банківські установи, та платіжні термінали, на підтвердження чого суду надано відповідні квитанції. Зі спливом часу інші квитанції на оплату не збереглися, а платниками по даним квитанціям є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , в зв`язку з арештами по виконавчому провадженню рахунків ОСОБА_2 .. На підставі викладеного, представник відповідача просила суд відмовити в задоволені вимог позивача до відповідачів про стягнення заборгованості в повному обсязі у зв`язку з невірним розрахунком заборгованості, необґрунтованістю вимоги, недоведеністю та відсутності заборгованості.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Постригань Тетяни Леонідівни про витребування доказів було задоволено та зобов`язано сторону позивача надати суду банківські відомості щодо надходження на рахунок позивача грошових коштів, про які повідомлено стороною відповідача у відзиві.

04 лютого 2026 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання з долученими до нього банківські відомості щодо надходження на рахунок позивача грошових коштів, про які повідомлено стороною відповідача у відзиві.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача надала суду заяву, у якій просила проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Крім того, зазначила, що позивач визнає часткове погашення боргу за договором відповідачем ОСОБА_3 на суму 18 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки не повідомили. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики №0122.

Відповідно до п. 1.1. Договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти на безпроцентній основі у розмірі визначеному у п. 2.1. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим Договором строк.

Згідно п. 2.1. Договору, розмір позики становить 230 000,00 грн., що згідно офіційним курсом, встановленим НБУ на день підписання Договору, 1 долар США дорівнює 36,56 грн., відтак сума позики дорівнює 6 291,0 доларів США.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, Позика передається в готівковій формі шляхом передання Позикодавцем грошових коштів у розмірі визначеному п. 2.1. Договору Позичальнику. Позичальник передає Позикодавцеві власноруч написану розписку про отримання коштів.

Позика вважається переданою Позичальникові і момент передання позики (п. 3.3. Договору), а строк на який надається позика закінчується 05 жовтня 2023 року (п. 4.1. Договору).

Пунктом 8.11. Договору закріплено, що невід`ємною частиною Договору є графік погашення позики, у зв`язку із чим між Позикодавцем та Позичальником складено та підписано Додаток 1 до Договору позики №0122 від 05 жовтня 2022 року «Графік погашення позики» відповідно до якого останнім днем повернення позики визначено 05 жовтня 2023 року.

На виконання умов, а саме п.3.2. Договору, Позичальником, на підтвердження факту приймання-передачі грошових коштів, 05 жовтня 2022 року в присутності двох свідків надано власноручну розписку, відповідно до якої останній засвідчує приймання коштів від Позивача та підтверджує факт укладення Договору і зобов`язується повернути позику у строк до 05 жовтня 2023 року. Вказане також власноруч засвідчено свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були присутні під час передачі грошей і написанні розписки.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).

Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору позики та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо встановити, що відбулася передача певної суми коштів.

З тексту розписки від 05 жовтня 2022 року, яка підписана ОСОБА_2 особисто вбачається, що останній отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 230 000,00 грн., які зобов`язався повернути в повному обсязі до 05 жовтня 2023 року.

Отже, між позивачем та відповідачем дійсно виникли правовідносини щодо укладення договору позики та враховуючи правову природу розписки, з урахуванням тексту такої, суд приходить до висновку, що фактична передача коштів від кредитора до боржника відбулась, що й підтверджується цією розпискою.

Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, між Позивачем та ОСОБА_3 укладено Договір поруки №01П22 від 05 жовтня 2022 року відповідно до якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов`язань Боржника у їх повному обсязі як солідарний Боржник (п.1.1. Договору поруки).

Пунктом 2.3. Договору поруки визначено, що Поручитель зобов`язаний належно повністю виконати зобов`язання Боржника у випадку та з моменту виникнення заборгованості Боржника у зв`язку із порушенням умов Основної угоди чи неможливістю виконання ним його зобов`язань (відсутність коштів, банкрутство, інші боргові чи кредитні зобов`язання тощо).

Частиною 1 ст. 553 ЦК України, визначено, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України)

Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників(солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь кого з них окремо.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов`язання.

Даних, які б свідчили про повернення відповідачами позивачу всієї суми заборгованості згідно, судом не встановлено. Водночас, сторонами до матеріалів справи було долучено квитанції про часткову сплату боргу.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Квитанції № P3A4-471M-K0PC-564T від 12 квітня 2023 року ОСОБА_3 сплатив на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн. Вказане стороною позивача підтверджено та заперечень проти врахування даної суми коштів у рахунок погашення боргу не висловлено.

Крім того, як встановлено судом з поданого представником відповідача відзиву, платниками по наданим стороною відповідача квитанціям є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , у зв`язку із тим, що на рахунки ОСОБА_2 було накладено арешт у межах виконавчого провадження 60159303, відкритого на підставі виконавчого листа від 25 липня 2019 року № 369/8263/14-ц.

Так, дослідивши подані стороною відповідача квитанції, суд вважає за можливе частково врахувати сплачені грошові кошти у рахунок погашення боргу відповідачів перед позивачем на загальну суму 20 000,00 грн. відповідно до наступних квитанцій:

-платіжна інструкція BASS_20701087842, Код документа 2986-3971-7842-0044, від 06 березня 2023 року, Отримувач Швець О.П., Код отримувача, 2794305118, Рахунок отримувача НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , сума 5000,00 грн;

-платіжна інструкція BASS_20701448983, Код документа 2986-4399-8983-0451, від 06 березня 2023 року, Отримувач Швець О.П., Код отримувача, НОМЕР_2 , Рахунок отримувача НОМЕР_1 , Платник Руденко Сергій Сергійович, сума 5000,00 грн;

-платіжна інструкція BASS_21248892580, Код документа 3205-6676-2580-0692, від 11 жовтня 2023 року, Отримувач Швець О.П., Код отримувача, НОМЕР_2 , Рахунок отримувача НОМЕР_1 , що належить картці НОМЕР_3 , Платник ОСОБА_6 , сума 5000,00 грн;

-платіжна інструкція BASS_20701436202, Код документа 2986-4384-6202-0232, від 06 березня 2023 року, Отримувач ОСОБА_1 , Код отримувача, НОМЕР_2 , Рахунок отримувача НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , сума 5000,00 грн.

Таким чином, дослідивши подані до суду квитанції, суд вважає за можливе зменшити суму боргу, яка підлягає сплаті відповідачами позивачу до суми у загальному розмірі 219 805,18 грн. (257 805,18 – 18 000,00 – 20 000,00 = 219 805,18).

З огляду на вищевикладене, а також те, що доказів повного погашення боргу за договором позики на час розгляду справи відповідачами не надано, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача суму боргу за договором позики у розмірі 219 805,18 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 85,26% від ціни позову, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 198,04 грн (2 578,05 * 85,26% : 100% = 2 198,04).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у загальному розмірі 219 805 (двісті дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ять) грн. 18 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2 198 (дві тисячі сто дев`яносто вісім) грн 04 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА