Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №367/4472/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4472/26

Провадження по справі № 1-кп/367/862/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , (відеоконференцзв`язок)

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025116040000357 від 15.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Берека Первомайського району Харківської області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдат, розлучений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 23.04.2025 Козелецьким районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі на строк 1 рік; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. Військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи засудженим 23.04.2025 Козелецьким районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 рік, на шлях виправлення не став та в один із днів, але не пізніше 14 год 02 хв 14.12.2025, за невстановлених обставин, діючи умисно, з метою особистого вживання без мети збуту, незаконно придбав кристалоподібну речовину білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,246 г, та для подальшого їх вживання без мети збуту незаконно зберігав при собі у пакеті з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовим замком, що знаходився у кишені одягнених на ньому штанів, до її виявлення та вилучення працівниками поліції 14.12.2025 приблизно о 14 год 02 хв під час перебування останнього за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Незалежності, поблизу будинку №19.

1.2. Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у тому, що своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, вчиненими протягом року після засудження за цією статтею, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.

2. Позиції обвинуваченого та прокурора.

2.1. Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні вказав, що достеменно встановлено, що інкримінований ОСОБА_4 злочин за ч. 2 ст. 309 КК України вчинено останнім, просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання призначити у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік та 1 (один) місяць. Застосування ст.75 КК України вважає неможливим, оскільки кримінальне правопорушення ОСОБА_4 було вчинено під час іспитового строку.

2.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою провину, підтвердив вищевикладені обставини кримінального правопорушення, та надав покази, що у грудні 2025 року, замовив через інтернет-магазин психотропну речовину для власного вживання. Після того, як її забрав у вказаному місці - поблизу с. Стоянка, поклав собі у кишеню та зберігав у себе. В цей же день, у місці вказаному в обвинувальному акті, був зупинений працівниками поліції та добровільно видав психотропну речовину. Повідомив, що розкаюється у вчиненому, більше трьох місяців вже не вживає психотропних речовин та готовий понести покарання, погоджується з усіма доказами, зібраними органом досудового розслідування, які доводять його провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. Просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

3. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

3.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті. Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

3.2. За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, що характеризують його особу. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

3.3. Оцінивши встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду, а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею,

4. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання

4.1. Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

4.2. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно із ст. 67 КК України, не встановлені.

5. Мотиви призначення покарання .

5.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженої.

5.2. Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин, винуватість у вчиненні якого визнав, надавши суду чіткі та послідовні показання, при цьому у вчиненому розкаявся. Згідно із наданими стороною обвинувачення доказами обвинувачений є військовослужбовцем, за місцем проходження служби характеризується посередньо, розлучений, за даними наявної документації на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання. Разом з цим, суд також враховує, що інкриміноване обвинуваченому діяння останній вчинив в період іспитового строку, призначеного попереднім вироком суду від 23.04.2025, яким він засуджений за вчинення аналогічного кримінального правопорушення.

Суд також бере до уваги наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, про які зазначено у 4 розділі.

5.3. Диспозицією частини другої статті 309 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

5.4. Вирішуючи питання про вибір виду покарання в межах альтернативної санкції ч. 2 ст. 309 КК України, суд приходить до переконання про неможливість призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу. Вчинення аналогічного злочину під час дії випробувального терміну свідчить про стійку протиправну спрямованість особи винного, свідоме ігнорування ним встановлених державою правових норм та високу суспільну небезпеку його поведінки. За таких обставин призначення штрафу, як більш м`якого виду покарання, не зможе забезпечити досягнення законної мети - карального впливу, виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, судом ураховано сформовану сталу практику про те, що у випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку, покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Тобто звільнення від покарання з випробуванням не вважається невід`ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку.

Наведений підхід відображено у постановах від 07 травня 2025 року у справі №522/15810/22, від 14 вересня 2021 року у справі №127/25037/17, від 30 вересня 2021 року №641/5122/19, від 21 травня 2019 року у справі №266/3940/16-к, від 14 серпня 2019 року №127/4760/18, від 15 липня 2025 року у справі №462/7107/24.

5.5. Під час судового розгляду при дослідженні особи обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69, 69-1 КК України, не встановлено. Хоча судом і встановлено дві обставини, що пом`якшують покарання (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення), обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, судом не встановлено. Обвинувачений вже був засуджений до покарання у виді обмеження волі від якого був звільнений з іспитовим строком на 1 рік, та вчинив нове кримінальне правопорушення під час дії іспитового строку, що свідчить про те, що ОСОБА_4 на шлях виправлення не став.

Оскільки підстави для застосування ст. 69 КК України під час судового розгляду судом не встановлені, прокурор у судових дебатах на положення вказаної статті не посилався, відсутні законні підстави для призначення покарання у вигляді обмеження волі, як було запропоновано прокурором.

5.6. З огляду на матеріали кримінального провадження, враховуючи принципи й загальні засади призначення покарання, характер і спосіб вчинення злочину у сукупності зі ставленням обвинуваченого ОСОБА_4 до вчиненого та відомостями про особу обвинуваченого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах, суд дійшов висновку про призначення останньому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкцій норм закону, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

5.7. Судом враховуються положення постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно із якими у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст.75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

5.8. Оскільки обвинувачений вчинив новий умисний злочин до закінчення іспитового строку, встановленого попереднім вироком, остаточне покарання судом призначається за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 23.04.2025 року.

Остаточно обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та 1 місяць, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

6.1. З огляду на те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а стороною обвинувачення клопотань про обрання запобіжного заходу стосовно нього не заявлено, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

6.2. Процесуальні витрати за проведення експертизи СЕ-19/111-25/76245-НЗПРАП від 19.12.2025 у розмірі 3565,60 грн, відповідно до ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

6.3. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

6.4. Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

6.5. Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов у межах даного кримінального провадження не заявлено.

Керуючись ст. 12, 50, 65-68, 309 КК України, ст. 100, 368, 370, 374, 394, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_4 за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання, призначене за вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 23.04.2025 року, остаточно призначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання у зв`язку з виконанням вироку.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні, що становлять 3565,60 грн (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок.

Речовий доказ: кристалоподібну речовину білого кольору, масою 0,341 г, яка містить у своєм складі особливо небезпечну психотропну речовиену. Обіг якої заборонено – PVP, маса PVP в речовині становить 0,256 г, яка поміщена до спецпакету №6618596 та зберігається в камері зберігання речових доказів ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Ірпінський міський суд Київської області, при цьому відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1