Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №363/2220/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"27" травня 2026 р. Справа № 363/2220/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Свєтушкіна Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБУ про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

УСТАНОВИВ:

24.03.2026 року, комісією СБ України під час проведення спеціальної експертизи щодо наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею,на малому підприємстві у формі товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРІС» виявлено, що у період з 01.04.2025 року по 24.03.2026 року тимчасово виконуючий обов`язки фахівця з режиму секретності ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , будучи особою на яку за посадою покладається відповідальність за заходи, щодо забезпечення режиму секретності, які поширюються на права і обов`язки режимно-секретного органу зазначеного товариства, в порушення ст.ст. 21, 28 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 41, 42, 116 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» затвердженого постановою КМУ № 939 від 18.12.2013 року (далі Порядок-939), не вжив визначених законодавством заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці на вказаному підприємстві, а саме:

- в порушення вимог пункту 239 Порядку-939 на СРСД не розроблено правила внутрішньооб?єктового режиму;

- правила пропускного режиму СРСД не передбачають введення системи постійних, тимчасових і одноразових перепусток, а також перепусток на внесення (винесення), ввезення (вивезення) матеріальних цінностей (пункти 232, 234 Порядку-939);

- в порушення вимог пункту 160 Порядку-939 на СРСД протягом 2025 року не здійснювались заходи щодо перегляду та приведення грифів секретності матеріальних носіїв інформації у відповідність із ЗВДТ;

- відповідно до вимог пункту 418 Порядку-939 на СРСД, не визначено наказом керівника спеціально обладнані режимні приміщення, в яких дозволяється знищувати секретні документи і справи;

- відповідно до вимог пункту 415 Порядку-939 на СРСД не розроблено Інструкцію щодо порядку користування паперознищувальною (паперопереробною) машиною;

- на СРСД не здійснюються перевірки дотримання виконавцями секретних документів порядку їх зберігання і роботи з ними на робочих місцях, спеціальний робочий зошит РСО не заведено (пункт 438 Порядку-939);

- в порушення вимог пункту 211 Порядку-939 перелік режимних приміщень (зон, територій, інв. № 26дск) складено РСО СРСД без дотримання вимог додатку 30 до Порядку-939, а саме в ньому не зазначено тривалість і періодичність проведення секретних робіт, що виконуються в РП № 136;

- на СРСД порушуються вимоги пункту 117 Порядку-939, а саме керівником РСО не проводилась перевірка знань НПА з питань ОДТ директора комерційного ОСОБА_2 , якому надано допуск і доступ до ДТ, що оформлюється відповідною довідкою;

- в порушення вимог пункту 353 Порядку-939 номенклатура секретних справ СРСД (реєстр. № 34дск, затверджена 26.12.2025) не погоджена з відповідною державною архівною установою;

- в акті придатності режимного приміщення № 136 (РСО) для проведення секретних робіт не зазначено відомості про розміщення в ньому всього обладнання (сейфи №№ 1, 2, пункт 211 Порядку-939);

- РСО Товариства не організовано заходи з проведення навчання працівників МП У ФОРМІ ТОВ "СОЛЯРІС", діяльність яких пов?язана з ДТ, а також перевірку знання ними вимог нормативно-правових документів з питань ОДТ (пункт 42 (15) Порядку-939).

ОСОБА_1 до суду не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення визнає.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення з долученими до нього матеріалами, суд приходить до наступних висновків.

У ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою; охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв.

Приписами ст. 2 Закону України «Про державну таємницю» передбачено, що відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України «Про інформацію» та «;Про доступ до публічної інформації», цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 21 Закону України «Про державну таємницю» в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі - РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації. Основними завданнями РСО є: недопущення необґрунтованого допуску та доступу осіб до секретної інформації; своєчасне розроблення та реалізація разом з іншими структурними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій заходів, що забезпечують охорону державної таємниці; запобігання розголошенню секретної інформації, випадкам втрат матеріальних носіїв цієї інформації, заволодінню секретною інформацією іноземними державами, іноземними юридичними особами, іноземцями, особами без громадянства та громадянами України, яким не надано допуску та доступу до неї; виявлення та закриття каналів просочення секретної інформації в процесі діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації; забезпечення запровадження заходів режиму секретності під час виконання всіх видів робіт, пов`язаних з державною таємницею, та під час здійснення зовнішніх відносин; організація та ведення секретного діловодства; здійснення контролю за станом режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях та на підпорядкованих їм об`єктах.

Згідно абз. 5 ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов`язаний, зокрема, виконувати вимоги режиму секретності.

Відповідно до абз. 9-11 ст. 39 Закону України «Про державну таємницю» посадові особи та громадяни, винні у порушенні встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці; порушенні встановленого законодавством режиму секретності та невиконанні обов`язків щодо збереження державної таємниці; невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення № 38 від 25.03.2026 року, який складений в присутності ОСОБА_1 ; витягом з Акту від 24.06.2026 року № 26/1/1-348дск спеціальної експертизи наявності умов,необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з держаною таємницею; копією наказу МП у формі ТОВ «СОЛЯРІС» № 11 від 05.08.2016 року відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника відділу ЗЕД; копією наказу МП у формі ТОВ «СОЛЯРІС» № 7 від 02.03.2026 року відповідно до якого на ОСОБА_1 покладено обов`язки тимчасово виконуючого обов`язки фахівця з режиму секретності за суміщенням; копією посадової інструкції фахівця з режиму секретності МП у формі ТОВ «СОЛЯРІС» затвердженою 14 липня 2023 року; копією посадової інструкції начальника відділу зовнішньоекономічної діяльності МП у формі ТОВ «СОЛЯРІС» затвердженою 03 січня 2024 року; копією допуску згідно наказу №01дск/рсо від 07.02.2024 року; довідкою про доходи №04/04 від 02.03.2026 року наданою на ім`я ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, а саме: невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці.

Керуючись ст. 33 КУпАП, враховуючи особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, характер вчиненого ним адміністративного правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі, передбаченому ЗУ «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 283, 284, 287 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в сумі 665,60 грн. на користь держави.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Суддя: Свєтушкіна Д.А.