Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №357/16345/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/16345/25

Провадження № 2/357/2446/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря – Кича М. В.,

представника позивачів – Фатєєва А.О.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представників відповідача – Воробйова Є.Л., Молчанова А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2025 року, адвокат Фатєєв Андрій Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) на персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook», що має назву « ІНФОРМАЦІЯ_1 », свідомо і систематично розміщено наступні численні дописи, які мають характер відвертого цькування, маніпуляцій та містять неправдиві твердження, що принижують честь і гідність, а також посягають на приватне життя ОСОБА_2 (надалі - Позивач 1) та ОСОБА_3 (надалі - Позивач 2): допис від ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній мережі Facebook на сторінці користувача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 burik за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 /, допис від ІНФОРМАЦІЯ_5 на сторінці користувача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 / та в дописах від 03.06.2025, від 11.06.2025, від 22.07.2025 та від 23.07.2025.

Розповсюджувана інформація є свідомо недостовірною, негативною, викладеною у формі фактичних тверджень, які не відповідають дійсності, а також є інструментом психологічного тиску, емоційного шантажу та цілеспрямованої дискредитації Позивачів в очах необмеженого кола осіб у мережі Інтернет.

Так, у 2023 році ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву про встановлення факту батьківства померлого ОСОБА_5 відносно її дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Отже, предметом цього позову є надзвичайно чутливе та особисте питання, яке не може бути висвітлено для громадськості (справа № 357/12189/23).

Звертають увагу суду, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказано, що починаючи з червня 2006 року вона почала спільно проживати зі ОСОБА_5 (сином позивачів) без реєстрації шлюбу із взаємними правами та обов`язками як чоловіка та дружини.

За доводами ОСОБА_1 від вказаного цивільного шлюбу народилась спільна донька ОСОБА_6 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 09.02.2010.

Натомість, листом Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області № 30.1-33/3204 від 07.12.2023 підтверджено, що з 2005 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 мав офіційний шлюб з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджено актовим записом про шлюб № 1146 від 23.09.2005. У подальшому зазначений шлюб розірвано 10.01.2007, про що зроблено відповідний актовий запис № 16.

Зазначеним доказом спростовуються доводи ОСОБА_1 стосовно проживання з червня 2006 року зі ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з правами та обов`язками як чоловіка та дружини.

Разом з цим, вказаним листом також повідомлено, що актових записів про народження дітей, батьком яких є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в архіві відділу не виявлено.

Крім того, у самому свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 09.02.2010 немає жодних відомостей про те, що ОСОБА_5 є батьком дитини ОСОБА_6 .

У свою чергу, у березні 2022 року ОСОБА_5 мобілізовано до лав Збройних Сил України та нажаль 04.09.2023 отримано сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_11 про те, що солдат ОСОБА_5 , 1985 року народження, стрілець-помічник гранатометника 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_12 на околицях н.п. Водяне Волноваського району Донецької області в результаті здійснення противником обстрілу позицій підрозділу.

Саме після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 вирішено подати заяву до суду про встановлення факту батьківства відносно своєї доньки, з метою отримання частини одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця та інших соціальних виплат, які передбачено чинним законодавством, тобто через 14 років після народження самої дитини.

Отже, ця судова справа № 357/12189/23 стосується питань сімейних відносин, генетичного зв`язку та посмертного встановлення факту, що у свою чергу має глибоке емоційне та особисте значення для всіх її учасників. Вагомим свідченням її складності та чутливості є ті безпрецедентні процесуальні дії, які вже були вчинені в рамках судового розгляду. У ході розгляду справи судом винесено ухвалу про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи. Ці рішення свідчать про те, що справа торкається найпотаємніших, найінтимніших аспектів життя сімей, які за своєю природою не мають бути предметом публічних обговорень, особливо якщо вони носять відверто дискредитаційний та принизливий характер.

На жаль, замість того, щоб обмежитися виключно процесуальними рамками та вирішувати спір цивілізовано в залі суду, відповідач ( ОСОБА_1 ) свідомо і систематично використовує цю ситуацію для публічного поширення недостовірної, образливої та принизливої інформації.

У своїх дописах у мережі Інтернет Відповідач вдається до відвертих маніпуляцій, грубого вторгнення в особисті кордони, описуючи особисті речі Позивачів, їхні звички, минуле, характер та інші інтимні деталі, що не мають жодного відношення до суті судової справи. Ці дії є неправомірним і цинічним вторгненням у приватне життя, яке є захищеним правом кожної людини, що гарантовано Конституцією України.

Розповсюджувана Відповідачем інформація є інструментом психологічного тиску, емоційного шантажу та цілеспрямованої дискредитації Позивачів в очах необмеженого кола осіб. Мета такої поведінки - чинити тиск на Позивачів, щоб змусити їх відмовитися від законного захисту своїх прав у судовому порядку, шляхом публічного цькування та створення негативного іміджу. Така поведінка Відповідача є не лише порушенням законодавства та особистих немайнових прав Позивачів.

З метою захисту своїх особистих немайнових прав, честі, гідності та протидії цим ганебним діям Відповідача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимушені звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

На підтвердження належності спірних дописів саме Відповідачу, стороною позивачів замовлено та отримано від ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «ВЕБ-Фікс» Звіт № 215/2025- ЗВ від 27.08.2025.

Згідно з Довідкою ТОВ Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «ВЕБ-Фікс» № 215/2025-ЗВ/1 від 27.08.2025, на підставі заяви про видачу довідки з відомостями про власника Facebook-сторінки підтверджено, що на веб-сайті https://www.facebоok,соm/ створено сторінку (профіль) користувача з іменем « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що доступна за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_6 на якій розміщена наступні ідентифікатори - дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_13 ; рідне місто, місто проживання: Біла Церква; дата розміщення першого фото: ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Таким чином, вказаними доказами у належний та визначений чинним законодавством спосіб достовірно підтверджено, що розповсюдження дописів ганебного характеру здійснено зі сторінки у соціальній мережі «Facebook», яка належить саме Відповідачу, які у свою чергу використано останньою з метою свідомого завдання шкоди особистим немайновим правам Позивачів. Внаслідок постійного, тривалого та безперервного поширенні вказаної неправдивої та негативної інформації, Позивачам завдано неабияких душевних страждань та емоційних переживань.

Крім того, згідно з висновком судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 16306/25-23 від 20.09.2025, який зроблено ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» у належний та визначений чинним законодавством спосіб підтверджено, що тексти дописів, які поширено ІНФОРМАЦІЯ_2 , 07.05.2025, ІНФОРМАЦІЯ_15 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ІНФОРМАЦІЯ_18 у соціальній мережі «Facebook» на сторінці користувача « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тобто Відповідача, міститься інформація стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зміст якої репрезентує їх ницими, меркантильними особами, зважаючи на невизнання своїх онуків та оскарження батьківства сина ОСОБА_8 з наміром позбавлення права його дітей ( ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ) на грошові виплати від держави як дітям загиблого військовослужбовця, мають негативну семантичну спрямованість, зважаючи на публічне інформування про дії Позивачів усупереч суспільній моралі, відтак є інформацією негативного характеру стосовно вказаних осіб та викладена як у формі фактичних тверджень, так і оціночних суджень, (містить образливі та недостовірні висловлювання).

Так, у дописі від 23.04.2025 у соціальній мережі Facebook на сторінці користувача « ОСОБА_4 » ІНФОРМАЦІЯ_19 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 Відповідач, згадуючи про результати ДНК-тесту, дозволила собі відверто цинічні висловлювання, а саме: «Результати тесту ДНК-99.95%. ОСОБА_11 до загиблого сина, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 тата-це не бігборди по нашому району, а добре ставлення до його продовження, адже діти так схожі на покійного ОСОБА_8 . Замість цього-судова тяганина 2й рік, витрачено купу коштів і тотальна ворожнеча. Діти йдуть на могилу до батька і хвилюються, щоб не зустріти там "родичів'' і щоб не було, там же, скандалу. То хіба це нормально? Де людяність і любов до сина його дітей? ОСОБА_14 "дідусь ", ще з малого віку моєї ОСОБА_9 , проходив повз і не вітався, а "бабуся" що? Ви ж мама, яка так гаряче любе своє дитя. То де та любов до його дітей? ОСОБА_15 в очах своїх онуків ви не бачите свого сина? ОСОБА_16 ! Попросіть вибачення у онуків і виправте все, що натворили за ці роки судової тяганини. Виправляти і визнавати помилки ніколи не пізнадже і не знаєте, як зустрінете старість і у чій допомозі матимете потребу...Можливо, саме наші діти, які пробачать вас зараз, підставлять те плече. Від себе, як від матері, додаю. Що все, що від держави положено отримати моїй дитині, як дитині, чий батько загинув боронячи нашу країну, я буду добиватися до останнього. Інша мама ОСОБА_17 , мама ОСОБА_10 (брат ОСОБА_9 ), теж. ОСОБА_9 , як і ОСОБА_10 , це все належить по законному праву!Додаю відео, шкода, що фб зараз з`їсть якість, яка красуня у мене росте, і яка закінчує й клас та йде навчатись у педагогічний коледж. До речі, бабуся ОСОБА_9 , яка зараз з нею судиться, теж має педагогічну освіту та працює з дітками. Ще раз наголошую на тому, що визнавати помилки і виправляти їх ніколи не пізно. Поки онуки ще не дорослі особистості, які виросли з довготривалою ненавистю у серці, прохання про вибачення та добре ставлення може спрацювати».

Цими словами Відповідачем не лише принижено Позивачів, але й зганеблено пам`ять їх загиблого сина, який віддав своє життя за нашу Батьківщину, що є верхом аморальності та неповаги. Твердження про намагання Позивачів «заграбастать усі виплати» і «перекрити свої велечезні борги по судових справах» є лексичною конструкцією осудливого характеру, зміст якої та семантичне наповнення відображають мотив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Окремо слід виділити, що інформація допису про ОСОБА_2 також викладена у формі фактичного твердження в частині: «До речі, бабуся ОСОБА_9 , яка зараз з нею судиться, теж має педагогічну освіту та працює з дітками». Це твердження формує негативну громадську думку про Позивачку як про особу, яка, маючи педагогічну освіту і працюючи з дітьми, демонструє аморальну поведінку у власній родині, що принижує її професійну та особисту гідність в очах громади та колег.

У дописі від ІНФОРМАЦІЯ_5 у соціальній мережі Facebook на сторінці користувача « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_6 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_20 Відповідач продовжує дискредитацію, використовуючи маніпулятивні та образливі вирази, що стосуються нібито «махінацій» Позивачів, а саме: «Ну звісно ж всі знають, що покійний ОСОБА_8 є батьком, а вони, виходить, навіть і не здогадуються, що мають онуку, якій же 15 років, де 2 роки з яких моя ОСОБА_9 разом зі мною і покійним ОСОБА_8 , жила по сусідству з "бабусею" та "дідусем" в одному під 'їзді, ба більше, навіть на одному поверсі, по АДРЕСА_1 . Адже мій колишній, покійний, цивільний чолові, з яким я була разом більше ти років, був моїм сусідом. До речі, на ОСОБА_18 83 я жила з 12ти років та передаю привіт усім бувшим сусідам)) І саме через це я пожаліла, і забрала на кураторство, викинутого песика -васілійбц, якого знайшли на ОСОБА_19 . Слухайте далі))) У моїй судовій справі вони подають клопотання, що установа, де здавали ми ДНК, фальсифікує результати, а у теперішній апеляційній справі іншої мами ОСОБА_20 та сина ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , "родичі” пропонують документально їхати саме в цю ж установу та здавати ДНК ОСОБА_10 , бо ж там вже є, на даний час, ДНК "бабусі" та «дідуся". Ви уявляєте наскільки ниці люди, які роблять такі махінації по відношенню до своїх онуків??Назар 10 років повноцінно родичався з ними, ходив у гості, був онуком, а тепер... Як вам таке???? Які "чудові" моральні принципи у цих людей. Тепер "бабуся" та "дідусь” зайняті тим, як зробити так, щоб відмовитись від онука та онучки. Платять своїм адвокатам великі кошти, щоб щоразу принизити своїх онуків, своїми махінаціях, на судових засіданнях, а як оплатити витрати суду, який вже програли ОСОБА_21 , у якому суддя визнала, що покійний ОСОБА_8 є батьком ОСОБА_10 , бо "дідусь" двічі так і не доїхав до здачі ДНК, так ні, коштів немає. Обоє бідні пенсіонери та мають інвалідність. І які зж подали на апеляцію, у справі ОСОБА_10 , в останній день, коли термін, на подачу апеляції, закінчувався. Спеціально виждали 2 місяці, без одного дня, і подали в останній день. А на мою ОСОБА_9 вчора прийшло аж два адвоката. Ви б це бачили, яка була вистава...)) І кошти знайшлись на такі нікчемні справи, щоб аж двох оплатити. Мабуть „у першого, фантазія вже закінчується, як зробити пакості моїй дитині, то ше одному доплатили. Але, я маю хорошого адвоката....))) Нове судове засідання назначено. Вільних слухачів запрошую, будемо раді бачити))) Вчора нас було багато, щиро всім дякую, що прийшли підтримати мою ОСОБА_9 і мене) Для нас це дійсно було важливо».

Зокрема, у дописі від 07.05.2025 поширена інформація містить низку фактичних тверджень, що підлягають спростуванню, оскільки їх можна перевірити на достовірність - «Ви уявляєте наскільки ниці люди, які роблять такі махінації по відношенню до своїх онуків» та «Платять своїм адвокатам великі кошти, щоб щоразу принизити своїх онуків, своїми махінаціями». Ці висловлювання прямо стверджують про вчинення Позивачами конкретних протиправних або неетичних дій (махінацій) зі злим умислом, спрямованим проти власних онуків.

Згідно з лінгвістичною експертизою, конструкції, що стверджують про «махінації» та «відмову від онуків», є твердженнями про факти та конкретні дії, а не суб`єктивними оцінками, а відтак підлягають спростуванню.

Водночас, висловлювання, як-от: «Мабуть, у першого [адвоката], фантазія вже закінчується, як зробити пакості моїй дитині, то ще одному доплатили» - є оціночними судженнями, які виражають суб`єктивну негативну думку Відповідача щодо моральних якостей, принципів і мотивів Позивачів та їхніх представників. Незважаючи на те, що оціночні судження не підлягають спростуванню, їхнє систематичне використання у поєднанні з недостовірними фактичними твердженнями посилює загальний принизливий ефект і свідчить про навмисний характер дій Відповідача, спрямований на зниження соціальної та ділової репутації Позивачів, що є важливим аргументом для визначення розміру моральної шкоди.

Таким чином, у тексті цього допису Відповідач продовжує цілеспрямовано поширювати недостовірну інформацію про Позивачів, подаючи неправдиві фактичні твердження про їхні нікчемні та корисливі мотиви, чим продовжує завдавати значних душевних страждань, принижуючи їхню честь, гідність та ділову репутацію перед необмеженим колом осіб.

Містяться інші дописи від 03.06.2025, 11.06.2025, ІНФОРМАЦІЯ_17 , ІНФОРМАЦІЯ_18 у соціальній мережі «Facebook» на сторінці користувача « ІНФОРМАЦІЯ_1 », читачами зроблено значну кількість переглядів та коментарів, у тому числі самим Відповідачем також неодноразово здійснено негативні та образливі коментарі.

Таким чином, Відповідачем у формі стверджувальних суджень висвітлено у мережі Інтернет значному колу осіб неправдиву інформацію про нібито здійснення: Позивачами протизаконної, антиморальної та нечесної діяльності, зокрема, якихось корисливих та шахрайських дій відносно своєї онучки ОСОБА_6 , участі у махінаціях для отримання вигоди (загальної суми грошових виплат від держави як родичам загиблого військовослужбовця) в обхід закону або моральних норм з метою позбавлення онучки фінансових виплат від держави як дитині загиблого військовослужбовця (маючи на меті ошуканство або незаконне збагачення).

Усі вищевказані судження Відповідача породили сумніви в очах широкого кола осіб щодо неухильного дотримання Позивачами загальноприйнятих моральних засад та вимог чинного законодавства (вчинення кримінально-караних діянь). Вказані висловлювання Відповідача паплюжать честь та гідність Позивачів.

Проте, звертають увагу суду, що ОСОБА_22 ( ОСОБА_23 ) та ОСОБА_24 є особами, які ніколи не вчиняли жодних шахрайських дій, аморальних поступків та жодних кримінальних правопорушень, у тому числі відносно ОСОБА_6 , внаслідок суворого дотримання останніми вимог чинного законодавства та наявності великих моральних принципів.

Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ФОВА-004795210 від 07.10.2025 підтверджено, що ОСОБА_25 станом на 07.10.2025 є особою, стосовно якої відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості, про розшук - відсутні.

Вказаним доказом достовірно підтверджено, що розповсюджена Відповідачем у вигляді фактичних тверджень інформація стосовно вчинення Позивачами якихось протиправних дій поза межами чинного законодавства (кримінальних правопорушень) є неправдивою, а також такою, шо не відповідає дійсності.

Разом з цим, 08.10.2025 з метою підтвердження неправдивості розповсюдженої Відповідачем вищевказаної інформації, стороною позивачів також скеровано адвокатські запити №№ 181/25, 182/25, 183/25 від 08.10.2025 до Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора та Державного бюро розслідувань стосовно надання відомостей про зареєстровані кримінальні провадження за заявами ОСОБА_1 або інших осіб стосовно шахрайських дій чи інших протиправних дій вчинених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - махінацій відносно її доньки ОСОБА_6 , у тому числі за участі уповноважених осіб системи Міністерства оборони України, з метою позбавлення онучки фінансових виплат від держави як дитині загиблого військовослужбовця (маючи на меті ошуканство або незаконне збагачення), випадків повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за вказаними фактами та скерування до суду обвинувальних актів для розгляду.

Крім того, відповідно до характеристики директора Білоцерківського ліцею- гімназії № 20 від 08.10.2025 № 95 ОСОБА_22 ( ОСОБА_23 ) з 01.09.2024 працює на посаді асистента вчителя вказаного навчального закладу. За період роботи зарекомендувала себе як сумлінний та професійний фахівець, яким сумлінно виконуються посадові обов`язки, демонструється високий рівень знань у сфері навчальної діяльності дітей. ОСОБА_25 має добрі комунікативні навички, легко знаходить спільну мову з колегами та дітьми, є дисциплінованою та активно бере участь у навчально-виховній роботі. Серед особистих якостей відзначено відповідальність.

Вказане у свою чергу свідчить, що Позивач і має належні особисті, як людини якості, а також як сумлінного працівника системи освіти, тобто професії, яка користується належною повагою серед суспільства.

Оскільки, Позивач 2 є пенсіонером, тому надати службову характеристику з місця роботи стосовно його особистих та службових якостей не представляється за можливе.

Тобто, поширена Відповідачем вищевказана недостовірна інформація є такою, що викривляє уявлення суспільства про Позивачів, як про людей, службову особу дитячого навчального закладу та особу пенсіонера, приписуючи їм участь у кримінально караних діяннях.

Спірна інформація є однозначно негативною, оскільки в ній стверджується про порушення Позивачами принципів моралі, неетичної поведінки в особистому та суспільному житті, участь Позивачів у корисливих та шахрайських дій відносно своєї онучки ОСОБА_6 , участі у махінаціях для отримання вигоди (загальної суми грошових виплат від держави як родичам загиблого військовослужбовця) в обхід закону або моральних норм з метою позбавлення онучки фінансових виплат від держави як дитині загиблого військовослужбовця (маючи на меті ошуканство або незаконне збагачення), а відтак, поширення такої інформації порушує право Позивачів на повагу до їх гідності, честі та ділової репутації.

Таким чином, за своїм змістом поширена Відповідачем інформація порушує немайнові права Позивачів, а також шкодить діловій репутації, так як фактично є прямим обвинуваченням у злочинних діях.

На підставі наведеного, поширена інформація не відповідає дійсності, викладена неправдиво, містить відомості про події, яких не існувало взагалі, яка викладена у брутальній, принизливій, зневажливій та зухвалій формі, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію Позивачів, а відтак така інформація має бути спростована як недостовірна в судовому порядку, шляхом визнання вказаної інформації недостовірною та зобов`язання її спростування у спосіб наближений до її розповсюдження.

Просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , РНОКПП НОМЕР_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , РНОКПП НОМЕР_5 , поширену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_6 , на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook, що має назву « ОСОБА_4 »: ІНФОРМАЦІЯ_2 у дописі у соціальній мережі Facebook на сторінці користувача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_23 ІНФОРМАЦІЯ_5 у дописі у соціальній мережі Facebook на сторінці користувача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_24 ооk.com/aninka.burіk за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_25 /, зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_6 , протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили вилучити із загального доступу: допис від ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_23 допис від ІНФОРМАЦІЯ_5 у соціальній мережі Facebook на сторінці користувача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_24 ооk.com/aninka.burіk за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_25 /, зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_6 , протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, шляхом розміщення на своїй персональній сторінці тексту наступного змісту «Поширена мною інформація про, те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчиняють «махінації» по відношенню до своїх онуків», «Платять своїм адвокатам великі кошти, щоб щоразу принизити своїх онуків, своїми махінаціями», «Ви уявляєте наскільки ниці люди, які роблять такі махінації по відношенню до своїх онуків», є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, а також з викладенням вступної та резолютивної частини рішення суду, не допускаючи при цьому власних коментарів. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , РНОКПП НОМЕР_4 , моральну шкоду в розмірі 50 000 грн (п`ятдесят тисяч гривень), стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , РНОКПП НОМЕР_5 , моральну шкоду в розмірі 50 000 грн (п`ятдесят тисяч гривень). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Позивачів документально підтверджені судові витрати понесені у зв`язку із захистом честі, гідності та ділової репутації ( т. 1 а. с. 1-27 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2025 ( т. 1 а. с. 204-205 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.

14 жовтня 2025 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( т. 1 а. с. 209 ).

11 грудня 2025 року судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача, зареєстровано за вх. № 72628 (т. 1 а. с. 210 ).

Згідно отриманої відповіді вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 з 31.01.2012 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи – відповідача.

Ухвалою судді від 18 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у даній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 05 лютого 2026 року ( т. 1 а. с. 211-212 ).

Згідно наявної розписки, ОСОБА_1 отримала в приміщенні суду 24.12.2025 ухвалу та додатки позовної заяви ( т. 1 а. с. 215 ).

Відповідно до ухвали судді від 18 грудня 2025 року, якою прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у даній справі, визначено для відповідача строк, який становить 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подачі відзиву на позовну заяву.

06.01.2026 в межах строку для надання відзиву ( 15 днів ), судом отримано заяву про подовження процесуального строку до 20.01.2026 з обґрунтуванням ( т. 1 а. с. 237-238 ).

14.01.2026 судом отримано відзив на позовну заяву, зареєстрований за вх. № 2353 ( т. 2 а. с. 10-27 ).

Оскільки до закінчення строку для надання відзиву, стороною відповідача було подано клопотання про продовження процесуального строку для подачі відзиву до 20.01.2026, подано 14.01.2026, обґрунтовано необхідність у продовженні процесуального строку для подачі відзиву та у відзиві просили поновити такий строк та прийняти відзив, суд вважає можливим поновити строк на подання відзиву та приймає його до уваги.

Так, відзив обґрунтований наступним.

Позивачі надають як доказ, що інформація стосується саме Позивачів висновок № 16306 за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи від 23.09.2025 (далі - висновок). У висновках, судовий експерт Ірина Ткачук наводить, що: «У текстах дописів, поширених від 23.04.2025, 07.05.2025, 03.06.2025, 11.06.2025, 22.07.2025, 23.07.2025, міститься негативна інформація стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , викладена у формі фактичних тверджень: «Доречі, бабуся Владусі, яка зараз з нею судиться, теж має педагогічну освіту та працює з дітками» (публікація від 23.04.2025); «Ви у являєте наскільки ниці люди, які роблять такі махінації по відношенню до свої онуків??» (публікація 07.05.2025); «Платять своїм адвокатам великі кошти, щоб щоразу принизити своїх онуків, своїми махінаціями» (публікація від 07.05.2025).Та оціночних суджень: «Мабуть, у першого, фантазія вже закінчується, як зробити пакості моїй дитині, то ще одному доплатили» (публікація від 07.05.2025); «Моя дитина, якою ви швиряєтесь, як і іншим своїм онуком, не може вам дати здачу, а я, її мама, можу!!» (публікація 03.06.2025); «Ваш адвокат «розкатав» вас на повну, ви витратили купу коштів на нього і зробили купу пакостей мені, і Владусі відповідно, і навіщо???» (публікація від 11.06.2025); Владуся дуже фотогігієнічна, тому на бігбордах буде дуже гарно виглядати, а фейсбук засилиться правдою, чому ви так вириваєте кошти у своїх двох онуків» (публікація від 11.06.2025); «Апеляцію я виграю, ну і місто побаче своїх героїв, які поплюжать пам`ять сина» (публікація від 23.07.2025), «Ви у являєте наскільки ниці люди...» (публікація від 07.05.2025).

Отже, вбачається, що експерт встановила, що із усього масиву інформації, стосується Позивачів тільки 8 речень.

Разом з тим, навіть по згаданим 8 реченнях є сумніви, що їх можна безпомилкова асоціювати з Позивачами.

У згаданому експертному висновку відсутні будь-які дослідження або аргументація, які б пояснювали: яким чином саме пересічний читач може ідентифікувати Позивачів; які конкретні мовні, контекстуальні чи фактичні маркери вказують саме на них; чому наведені узагальнені формулювання не можуть стосуватися невизначеного кола осіб.

Фактично експерт виходить із припущення, що спірна інформація стосується Позивачів, не здійснивши аналізу критеріїв ідентифікації особи, а отже такий висновок суперечить вимогам належності і допустимості доказів.

Отже, навіть за умови вхідних даних, що висновок є належним доказом, то судовому дослідженню на предмет достовірності може підлягати виключно 3 речення з публікацій від 23.04.2025 та 07.05.2025.

Як вбачається з позовних вимог Позивачів вони просять визнати недостовірною інформацію у публікаціях від 23.04.2025, 07.05.2025 без зазначення конкретних речень, які на їх думку порушують особисті немайнові права. Згадана вимога не відповідає принципу визначеності, оскільки не є зрозумілим, яку саме інформацію Позивачі просять визнати недостовірною, тому вже виходячи із цієї логіки, ця позовна вимога не підлягає задоволенню.

Разом з тим, якщо звернути увагу на текст позовної заяви, п. З позовних вимог, та висновок, який Позивачі подали, то скоріше мова йде про визнання недостовірними, наступні речення. З публікації від 23.04.2025: «Доречі, бабуся ОСОБА_9 , яка зараз з нею судиться, теж має педагогічну освіту та працює з дітками». Та з публікації від 07.05.2025: «Ви у являєте наскільки ниці люди, які роблять такі махінації по відношенню до свої онуків??»; «Платять своїм адвокатам великі кошти, щоб щоразу принизити своїх онуків, своїми махінаціями».

Щодо оскаржуваної інформації з публікації від 23.04.2025: у розділі 1.1. наводили свою позицію, що згадана публікація не містить ім`я Позивачки та інших ідентифікуючих ознак її особи за яких читач у соціальній мережі «Фейсбук» може з впевненістю зрозуміти про кого йде мова у публікації, а тому згадане речення не може принижувати її честь та гідність серед громади чи колег.

Щодо вислову «яка зараз з нею судиться», згадане висловлено в контексті того, що знаючи про висновок експертизи від 28.03.2025, Позивачка не погодилась, що дочка Відповідачки є її онукою, не використала можливості передбачені ЦПК, такі як мирова угода, яку можна укласти на будь-якій стадії процесу та визнати позовні вимоги із відповідним узгодженим розподілом судових витрат, а натомість продовжила тримати позицію заперечень щодо онуки, не погоджуючись з висновками експертизи. А надалі, ще й подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі № 357/12189/23. Тому саме ця частина вислову є оціночним судженням, які мають фактичну основу для висловлювань, що узгоджується із правовою позицією, що наведена вище у постанові ВС від 15.05.2024, справа № 757/17241/21-ц.

Щодо оскаржуваної інформації з публікації від 07.05.2025: « Ви у являєте наскільки ниці люди, які роблять такі махінації по відношенню до свої онуків??»; «Платять своїм адвокатам великі кошти, щоб щоразу принизити своїх онуків, своїми махінаціями».

Позивачі у позовній заяві стверджують, що у наведених висловлюваннях їм інкримінується вчинення конкретних протиправних або неетичних дій («махінацій») зі злим умислом, спрямованих проти власних онуків, та неодноразово акцентують увагу на неприйнятному вживанні слова «махінації», як нібито ознака твердження про певні факти, які можна перевірити.

Разом із тим така позиція Позивачів є хибною, оскільки зі змісту оскаржуваних висловлювань не вбачається звинувачення у вчиненні конкретних протиправних чи неетичних дій. Зазначені фрази виражені не у формі фактичних тверджень, а у формі оціночних суджень: у першому висловлюванні використано знак питання, що вказує на емоційно-риторичний характер вислову, у другому - відсутня будь-яка конкретизація змісту поняття «махінації», часу, способу чи наслідків таких дій.

Водночас із наведеного тлумачення очевидно, що вживання терміна «махінації» не ототожнюється з вчиненням конкретних кримінальних правопорушень, не містить посилань на склад злочину, суб`єктивну сторону, час, спосіб або наслідки можливих дій. Ототожнення зазначеного висловлювання з твердженням про кримінальну поведінку є виключно суб`єктивною інтерпретацією Позивачів, яка не випливає зі змісту оскаржуваних висловлювань.

Таким чином, використані відповідачкою формулювання є оціночними судженнями, які не підлягають доведенню або спростуванню та не можуть розглядатися як поширення недостовірної інформації у розумінні чинного законодавства.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що внаслідок поширення спірних публікацій настали будь-які негативні наслідки для Позивачів.

Оскільки за своїм змістом оскаржувана інформація є оціночними судженнями то вимога відшкодування моральної шкоди не може бути задоволена.

Окрім того, Позивачі не надають жодних належних та допустимих доказів завдання моральної шкоди.

Відповідачка є блогеркою та зооволонтеркою, яка публічно висвітлює події власного життя через призму особистого досвіду, емоцій та суб`єктивного сприйняття. Усі оскаржувані висловлювання: є оціночними судженнями, мають емоційну складову, відображають особисту моральну оцінку поведінки Позивачів, не подаються як встановлені факти або офіційні висновки.

Першопричиною публікацій стало, на переконання Відповідачки, порушення базових принципів моралі та сімейних цінностей з боку батьків ОСОБА_8 , зокрема багаторічне невизнання ОСОБА_9 онукою, попри обізнаність про її народження та існування.

Просили відмовити в задоволенні позовних вимог Позивачів у повному обсязі.

20.01.2026 судом отримано відповідь на відзив, зареєстровано за вх. № 3285 ( т. 2 а. с. 77-88 ).

26.01.2026 судом отримано заперечення ( відповідь на відзив ), зареєстровано за вх. № 4964 ( т. 2 а. с. 92-104 ).

Ухвалою суду від 04.02.2026 задоволена заява представника відповідача – адвоката Воробйова Євгена Леонідовича про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( т. 2 а. с. 127-128 ).

Протокольною ухвалою від 05.02.2026 суд закрив підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті на 18.03.2026 ( т. 2 а. с. 129-136 ).

18.03.2026 розгляд справи було відкладено на 18.05.2026 у зв`язку з неявкою позивачів та їх представника та з урахуванням надходження клопотання про відкладення.

В судовому засіданні 18.05.2026 представник позивачів Фатєєв А.О. підтримав позовні вимоги позивачів, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив вимоги позову задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 18.05.2026 Відповідач ОСОБА_1 та її представники Воробйов Є.Л. та ОСОБА_26 , кожний окремо, заперечували проти позовних вимог позивачів, просили відмовити їм в задоволенні вимог в повному обсязі.

При цьому, представник відповідача Воробйов Є.Л., надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов.

В даному судовому засіданні було допитано в якості свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_28 .

Так, свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні зазначила, що вона є кумою відповідача по справі ОСОБА_1 , з якою знайома зі шкільних часів. Дописи відповідача в мережі інтернет читала, вони стосувалися не визнання онуки позивачами, хоча позивач ОСОБА_23 знала про онуку відповідача, гралася з нею. Вона обізнана про ситуацію, яка відбувається навколо відповідача. На питання суду пояснила, якби вона не знала відповідача та про ситуацію навколо неї, в дописах в мережах інтернет які були здійсненні відповідачем, вона б не зрозуміла про яких осіб йде мова.

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні зазначила, що вона є кумою відповідача та знає її 15 років. Наголошувала на тому, що дописи, які відповідач публікувала в мережах інтернет, відображалася інформація після судових засідань за її позовом про встановлення факту батьківства. В зазначених дописах на її переконання не було образливого. Вважає, що треба такі питання та обставини висвітлювати. На питання суду пояснила, якби вона не знала відповідача та про ситуацію навколо неї, в дописах в мережах інтернет які були здійсненні відповідачем, вона б не зрозуміла про яких осіб йде мова.

В даному засіданні, були досліджені матеріали справи.

За клопотанням представника позивача у справі, необхідність підгодовуватися до судових дебатів, було оголошено перерву до 18.05.2026.

18.05.2026 в судове засідання з`явились учасники, представник позивачів, відповідач та її представники, які виступили в судових дебатах.

Так, після судових дебатів, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 244 ЦПК України, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення ( 28 травня 2026 року о 17 год. 00 хв. ).

Так, з урахуванням наданих пояснень, після дослідження матеріалів справи, враховуючи позиції учасників справи стосовно позовних вимог, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Так, звертаючись до суду з вищевказаною позовною заявою, в межах заявлених вимог, адвокат Фатєєв Андрій Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначав про те, що у дописі від 23.04.2025 у соціальній мережі Facebook на сторінці користувача « ОСОБА_4 » ІНФОРМАЦІЯ_19 іk за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідач, згадуючи про результати ДНК-тесту, дозволила собі відверто цинічні висловлювання, а саме: «Результати тесту ДНК-99.95%. ОСОБА_11 до загиблого сина, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 тата-це не бігборди по нашому району, а добре ставлення до його продовження, адже діти так схожі на покійного ОСОБА_8 . Замість цього-судова тяганина 2й рік, витрачено купу коштів і тотальна ворожнеча. Діти йдуть на могилу до батька і хвилюються, щоб не зустріти там "родичів'' і щоб не було, там же, скандалу. То хіба це нормально? Де людяність і любов до сина його дітей? ОСОБА_14 "дідусь ", ще з малого віку моєї ОСОБА_9 , проходив повз і не вітався, а "бабуся" що? Ви ж мама, яка так гаряче любе своє дитя. То де та любов до його дітей? ОСОБА_15 в очах своїх онуків ви не бачите свого сина? ОСОБА_16 ! Попросіть вибачення у онуків і виправте все, що натворили за ці роки судової тяганини. Виправляти і визнавати помилки ніколи не пізнадже і не знаєте, як зустрінете старість і у чій допомозі матимете потребу...Можливо, саме наші діти, які пробачать вас зараз, підставлять те плече. Від себе, як від матері, додаю. Що все, що від держави положено отримати моїй дитині, як дитині, чий батько загинув боронячи нашу країну, я буду добиватися до останнього. Інша мама ОСОБА_17 , мама ОСОБА_10 (брат ОСОБА_9 ), теж. ОСОБА_9 , як і ОСОБА_10 , це все належить по законному праву!Додаю відео, шкода, що фб зараз з`їсть якість, яка красуня у мене росте, і яка закінчує й клас та йде навчатись у педагогічний коледж. До речі, бабуся ОСОБА_9 , яка зараз з нею судиться, теж має педагогічну освіту та працює з дітками. Ще раз наголошую на тому, що визнавати помилки і виправляти їх ніколи не пізно. Поки онуки ще не дорослі особистості, які виросли з довготривалою ненавистю у серці, прохання про вибачення та добре ставлення може спрацювати».

Цими словами відповідачем не лише принижено позивачів, але й зганеблено пам`ять їх загиблого сина, який віддав своє життя за нашу Батьківщину, що є верхом аморальності та неповаги. Твердження про намагання Позивачів «заграбастать усі виплати» і «перекрити свої велечезні борги по судових справах» є лексичною конструкцією осудливого характеру, зміст якої та семантичне наповнення відображають мотив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Окремо слід виділити, що інформація допису про ОСОБА_2 також викладена у формі фактичного твердження в частині: «До речі, бабуся ОСОБА_9 , яка зараз з нею судиться, теж має педагогічну освіту та працює з дітками». Це твердження формує негативну громадську думку про Позивачку як про особу, яка, маючи педагогічну освіту і працюючи з дітьми, демонструє аморальну поведінку у власній родині, що принижує її професійну та особисту гідність в очах громади та колег.

У дописі від ІНФОРМАЦІЯ_5 у соціальній мережі Facebook на сторінці користувача « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_6 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_20 відповідач продовжує дискредитацію, використовуючи маніпулятивні та образливі вирази, що стосуються нібито «махінацій» Позивачів, а саме: «Ну звісно ж всі знають, що покійний ОСОБА_8 є батьком, а вони, виходить, навіть і не здогадуються, що мають онуку, якій же 15 років, де 2 роки з яких моя ОСОБА_9 разом зі мною і покійним ОСОБА_8 , жила по сусідству з "бабусею" та "дідусем" в одному під 'їзді, ба більше, навіть на одному поверсі, по АДРЕСА_1 . Адже мій колишній, покійний, цивільний чолові, з яким я була разом більше ти років, був моїм сусідом. До речі, на ОСОБА_18 83 я жила з 12ти років та передаю привіт усім бувшим сусідам)) І саме через це я пожаліла, і забрала на кураторство, викинутого песика -васілійбц, якого знайшли на ОСОБА_19 . Слухайте далі))) У моїй судовій справі вони подають клопотання, що установа, де здавали ми ДНК, фальсифікує результати, а у теперішній апеляційній справі іншої мами ОСОБА_20 та сина ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , "родичі” пропонують документально їхати саме в цю ж установу та здавати ДНК ОСОБА_10 , бо ж там вже є, на даний час, ДНК "бабусі" та «дідуся". Ви уявляєте наскільки ниці люди, які роблять такі махінації по відношенню до своїх онуків??Назар 10 років повноцінно родичався з ними, ходив у гості, був онуком, а тепер... Як вам таке???? Які "чудові" моральні принципи у цих людей. Тепер "бабуся" та "дідусь” зайняті тим, як зробити так, щоб відмовитись від онука та онучки. Платять своїм адвокатам великі кошти, щоб щоразу принизити своїх онуків, своїми махінаціях, на судових засіданнях, а як оплатити витрати суду, який вже програли ОСОБА_21 , у якому суддя визнала, що покійний ОСОБА_8 є батьком ОСОБА_10 , бо "дідусь" двічі так і не доїхав до здачі ДНК, так ні, коштів немає. Обоє бідні пенсіонери та мають інвалідність. І які зж подали на апеляцію, у справі ОСОБА_10 , в останній день, коли термін, на подачу апеляції, закінчувався. Спеціально виждали 2 місяці, без одного дня, і подали в останній день. А на мою ОСОБА_9 вчора прийшло аж два адвоката. Ви б це бачили, яка була вистава...)) І кошти знайшлись на такі нікчемні справи, щоб аж двох оплатити. Мабуть „у першого, фантазія вже закінчується, як зробити пакості моїй дитині, то ше одному доплатили. Але, я маю хорошого адвоката....))) Нове судове засідання назначено. Вільних слухачів запрошую, будемо раді бачити))) Вчора нас було багато, щиро всім дякую, що прийшли підтримати мою ОСОБА_9 і мене) Для нас це дійсно було важливо».

Зокрема, у дописі від 07.05.2025 поширена інформація містить низку фактичних тверджень, що підлягають спростуванню, оскільки їх можна перевірити на достовірність - «Ви уявляєте наскільки ниці люди, які роблять такі махінації по відношенню до своїх онуків» та «Платять своїм адвокатам великі кошти, щоб щоразу принизити своїх онуків, своїми махінаціями». Ці висловлювання прямо стверджують про вчинення Позивачами конкретних протиправних або неетичних дій (махінацій) зі злим умислом, спрямованим проти власних онуків.

Розповсюджена відповідачем у вигляді фактичних тверджень інформація стосовно вчинення позивачами якихось протиправних дій поза межами чинного законодавства (кримінальних правопорушень) є неправдивою, а також такою, шо не відповідає дійсності.

Звертаючись до суду з вказаною позовною заявою, представник позивачів просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію відносно позивачів, поширену на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook, що має назву « ОСОБА_4 » у дописах від 23.04.2025 та від 07.05.2025, вилучити її, зобов`язати відповідача розмістити на своїй персональній сторінці тексту наступного змісту «Поширена мною інформація про, те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчиняють «махінації» по відношенню до своїх онуків», «Платять своїм адвокатам великі кошти, щоб щоразу принизити своїх онуків, своїми махінаціями», «Ви уявляєте наскільки ниці люди, які роблять такі махінації по відношенню до своїх онуків», є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, а також стягнути моральну шкоду.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною четвертою статті 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною першою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі статтею 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (частина перша статті 34 Конституції України).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачає право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - постанова) при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширення інформації стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснити своє особисте немайнове право.

Пунктом 4 зазначеної постанови роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, якими закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визначення цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадянських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією фізичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого Протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки. Для охорони порядку, або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошення конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

У зв`язку із внесенням з 27 березня 2014 року змін до Цивільного кодексу України, зокрема, статті 277 ЦК України доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме - недостовірності, неточності поширеної відповідачем інформації, має відбуватися у загальному порядку.

Пунктом 19 постанови роз`яснено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити їх на предмет їх відповідної дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини рішення ЄСПЛ у справі "Лінґенс проти Австрії" (Lingens v. Austria, від 8 липня 1986 року, заява № 9815/82, § 46), що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: "Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" або тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе".

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне - 17 жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 "Інститут економічних реформ проти України", де, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Отже, одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до пункту 21 постанови, при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорті чи будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет, чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Отже, під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Окрім того, відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК) . Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Доменне ім`я facebook.com є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm, який є загальним доменом верхнього рівня. Доменне ім`я facebook.com не відносяться до українського сегменту Інтернет. Адреса facebook не належать до адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється.

Пунктом 18 указаної Постанови роз`яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Таким чином, інформація, яка може бути визнана недостовірною чи негативною, має носити, в першу чергу, стверджувальний характер.

Відповідно до п. 46 Постанови Пленуму ВГС України від 17.10.2012 р. № 12 роздруківки Інтернет - сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі. Тому ЗМІ утримуються від публікацій своїх матеріалів у соціальних мережах. Офіційний інтернет - сайт «Facebook» є соціальною мережею, де кожен користувач, без ідентифікації може створити будь - яку сторінку та публікувати тексти, коментарі тощо під вигаданим ім`ям. При цьому, скріни соцмережі «Facebook» могли виготовлятися за допомогою програми типу «Фотошоп».

В свою чергу, дописи у соціальній мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_5 , які на думку позивачів містять не достовірну інформацію, що має назву « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розміщені відповідачем ОСОБА_1 , що підтверджується наданою з боку сторони позивача Довідкою ТОВ Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «ВЕБ-Фікс» № 215/2025-ЗВ/1 від 27.08.2025, а також не спростовано з боку відповідача, а навпаки підтверджено в судовому засіданні під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В п. 15 постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширення інформації стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснити своє особисте немайнове право.

Так, в постанові ВС від 10 липня 2018 у справі № 910/15148/17, суд акцентував, що: «За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні».

Така ж позиція наведена і в постановах ВС від 05 грудня 2019 року у справі № 910/14928/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 910/13289/18, від 03 вересня 2019 року у справі № 593/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, в межах заявлених вимог, сторона позивача просить спростувати недостовірну інформацію, розповсюджена в мережі інтернет в дописах, які розміщені відповідачем від 23.04.2025 та від 07.05.2025.

Стороною позивача під час розгляду справи наголошувалося на тому, що з публікації від 23.04.2025: «Доречі, бабуся ОСОБА_9 , яка зараз з нею судиться, теж має педагогічну освіту та працює з дітками» та з публікації від 07.05.2025: «Ви у являєте наскільки ниці люди, які роблять такі махінації по відношенню до свої онуків??»; «Платять своїм адвокатам великі кошти, щоб щоразу принизити своїх онуків, своїми махінаціями» є такою негативною, недостовірною, що викривляє уявлення суспільства про позивачів, як про людей, службову особу дитячого навчального закладу та особу пенсіонера, приписуючи їм участь у конкретних протиправних або неетичних дій (махінацій) зі злим умислом.

Щодо оскаржуваної інформації з публікації від 23.04.2025: «Доречі, бабуся ОСОБА_9 , яка зараз з нею судиться, теж має педагогічну освіту та працює з дітками».

Позивач ОСОБА_25 зазначає, що згадане речення висловлене у формі фактичних тверджень, формує негативну громадську думку, принижує її професійну та особисту гідність в очах громади так колег.

Разом з тим, згадана публікація не містить ім`я позивачки та інших ідентифікуючих ознак її особи за яких читач у соціальній мережі «Фейсбук» може з впевненістю зрозуміти про кого йде мова у публікації, а тому згадане речення не може принижувати її честь та гідність серед громади чи колег.

Водночас, позивач ОСОБА_2 у своїй позовній заяві не заперечує, що має педагогічну освіту, окрім того, посилається на характеристику від директора Білоцерківського ліцею-гімназії № 20 від 08.10.2025 № 95, чим підтверджує, що дійсно працює з дітьми в навчальному закладі.

Тому, вказане твердження не можна вважати недостовірною інформацією.

Щодо вислову «яка зараз з нею судиться», згадане в дописах від 23.04.2025, то воно висловлено в контексті розгляду судової справи, яка перебувала та перебуває на розгляді в суді стосовно встановлення факту батьківства, про що встановлено судом під час розгляду справи та відповідно підтверджується відповідними матеріалами справи.

Вказане, не можна вважати недостовірною інформацією та відповідно не може принижувати її честь та гідність.

Щодо оскаржуваної інформації з публікації від 07.05.2025: « Ви у являєте наскільки ниці люди, які роблять такі махінації по відношенню до свої онуків??»; «Платять своїм адвокатам великі кошти, щоб щоразу принизити своїх онуків, своїми махінаціями».

Також, згадана публікація не містить ім`я позивачів та інших ідентифікуючих ознак, за яких читач у соціальній мережі «Фейсбук» може з впевненістю зрозуміти про кого йде мова у публікації, а тому згадане речення не може принижувати її честь та гідність позивачів.

Вказане підтверджено і свідками, допитаними в судовому засіданні ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , які на питання суду відповіли, що якби вони не знали відповідача та про ситуацію навколо неї, в дописах в мережах інтернет які були здійсненні відповідачем, вони б не зрозуміли про яких осіб йде мова.

Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 13.04.2023, справа № 466/4078/20: «у разі, якщо особа звертається з позовом про захист честі та гідності, національні суди, розглядаючи такі спори, мають застосувати відповідні критерії, що збалансовують право на повагу до приватного життя та право на свободу вираження поглядів, і з метою перевірки їх дотримання ЄСПЛ у справах такої категорії з`ясовує наступні питання: чи було порушено оприлюдненням інформації інтереси позивача/позивачки, наскільки відома ця особа; чи є розповсюджена інформація ствердженням фактів чи оціночним судженням; чи достовірною була розповсюджена інформація; чи стосувалась інформація, що є предметом розгляду, суспільно-важливих питань, що становлять громадський інтерес; чи в контексті такої інформації був/була індивідуалізована позивач/позивачка поіменно чи якимось іншим чином тощо. ЄСПЛ підтверджує, що однією із фундаментальних вимог правових норм, що стосуються дифамації, є така, згідно якої для виникнення підстави для позову про дифамацію необхідно, щоб в дифамаційному твердженні містилась вказівка на конкретну особу». В умовах конкретної справи повинно бути дещо таке, що змушує пересічного читача відчути, що спірне твердження в публікації напряму кидає тінь персонально на позивача, або що цей позивач став об`єктом критики...».

Як зазначено вище, з оскаржуваної інформації вбачається, що в жодній публікації не згадується ім`я позивачів у розумінні ст. 28 ЦК України, з цього випливає, що об`єктивний читач сторінки соціальної мережі «Фейсбук» без додаткового уточнення інформації, не може зрозуміти про кого йде саме мова, відсутні номера судових справ тощо, де можна зчитати додаткову інформацію про кого саме йде мова.

Стосовно дописів, в яких використано слова «махінації», відповідач в судовому засіданні пояснила, що вона не мала на увазі в кримінальному аспекті, такі її судження з приводу того, що позивачі не з`являлися для приведення експертизи, тим самим затягуючи та уникаючи від її проведення, позбавивши її можливості довести в суді свої вимоги під час розгляду справи щодо встановлення факту батьківства.

Так, Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 у справі № 360/1059/18 зробив висновок, де аналізуючи висловлювання із використанням слова «махінації», зазначив, що особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні оцінки чи припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це становило б порушення свободи вираження поглядів, гарантованої статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 15.05.2024 у справі № 757/17241/21-ц звернув увагу, що оціночні судження повинні мати під собою певну фактичну основу.

Як встановлено судом, така фактична основа у відповідача була наявна, зокрема, під час розгляду справи № 357/12189/23 про встановлення батьківства, позивачі у судовому засіданні 12.03.2024 заперечували проти проведення молекулярно-генетичної експертизи, а ОСОБА_29 висловила позицію, що «потрібно було доводити, що це діти її сина за життя». Зазначене відображено у протоколі судового засідання ( т. 2 а. с. 29-33 ).

Така поведінка об`єктивно свідчила про небажання пересвідчитись, чи це їх онука, сприяти встановленню юридично значущих обставин.

У зв`язку з цим оскаржувані висловлювання не можуть розглядатися як недостовірна інформація та не підлягають спростуванню в судовому порядку.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що внаслідок поширення спірних публікацій настали будь-які негативні наслідки для позивачів.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачі взагалі не були обізнані про такі публікації, лише з часом дізналися і не від сторонніх людей, а від близької особи.

Фактично твердження позивачів про порушення їх особистих немайнових прав грунтуються виключно на власному суб`єктивному сприйнятті та припущеннях, що прямо заборонено ч. 6 ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, звертаючись з вимогою про зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію в дописі від 07.05.2025, розміщену у соціальній мережі інтернет, позивачі ( їх представник ) просили спростувати таку інформацію лише три її речення, а не всю публікацію, яка розміщена 07.05.2025.

Згідно висновку Верховного Суду, викладений у постанові від 15.05.2024, справа № 757/17241/21-ц, суд зазначив, що: «оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. Суд повинен урахувати, оцінити зміст й направленість всієї публікації (її контекст). Тому не слід одне речення «виривати» із контексту всієї публікації при його спростуванні».

Окрім того, Верховний Суд зробив висновок у постанові від 22.07.2020, справа № 638/1098/16-ц, в якій суд дійшов висновку, що: «Апеляційним судом враховано висновки судової семантико-текстуальної експертизи від 30 травня 2017 року № 2700, відповідно до яких висловлювання, наведені на сайті громадської організації, хоча і виражені у формі негативного висловлювання щодо діяльності ОСОБА_3, проте, мають у своїй структурі як твердження про факти, так і оціночні судження, а отже, їх не можна вважати фактологічними. Таким чином поширена відносно позивача інформація є оціночним судженням та відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів».

Отже, Верховний Суд в цій справі акцентував на тому, що наявність у тексті поєднання фактів та оцінок не робить його фактологічним, а слід відносити до оціночних суджень.

У рішенні Європейського суду із прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Sawa Terentyev v. Russia (справа «Савва Терентьев проти Росії») ухвалене 28 серпня 2018 року про те, що ВСПЛ встановив порушення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголосивши, що спірний коментар був оприлюднений у мережі LiveJournal, автор якого не є публічно відомою особою, а інтернет-комунікації загалом властивий більш емоційний та грубий стиль висловлювань. Суд підкреслив, що такі злобливості онлайн-середовища мають враховуватися національними судами при оцінці меж допустимої критики та свободи вираження поглядів.

Тому, вимога позивачів в частині визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , поширену ОСОБА_1 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook, що має назву « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_5 є такою, що не підлягає задоволенню з урахуванням вищенаведеного.

Оскільки не підлягають задоволенню вимоги позивачів в частині вищевказаних вимог, не підлягає задоволенню і вимога позивачів в частині зобов`язати ОСОБА_1 , протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили вилучити із загального доступу: допис від 23.04.2025 та від 07.05.2025.

До того ж, така вимога є необґрунтованою, оскільки оскаржувана інформація є оціночними судженнями, то видалення інформації є протиправною.

Окрім того, суд звертає увагу на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 квітня 2022 року, справа № 640/1905/19, про те, що застосування такого способу захисту порушеного права як видалення інформації, розміщеної на інтернет-сайті у мережі Інтернет, не тільки не переслідує основну мету спростування - повідомлення про недостовірність поширеної інформації, але й суперечить конституційному праву на свободу своїх поглядів та переконань. Таким чином суд розтлумачив, задовольняючи таку позовну вимогу, порушується право особи передбачене ст. 34 Конституції України.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивачів в частині зобов`язання ОСОБА_1 , протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, шляхом розміщення на своїй персональній сторінці тексту наступного змісту «Поширена мною інформація про, те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчиняють «махінації» по відношенню до своїх онуків», «Платять своїм адвокатам великі кошти, щоб щоразу принизити своїх онуків, своїми махінаціями», «Ви уявляєте наскільки ниці люди, які роблять такі махінації по відношенню до своїх онуків», є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, у зв`язку із вищенаведеним.

До того ж, за умовами абз. 1 п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.

Водночас як встановлено судом та зазначено вище, сторона позивача просить спростувати на їх думку недостовірну інформацію із зазначенням такого спростовування із зазначенням конкретних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , хоча, як встановлено судом, в публікації від 07.05.2025: «Ви у являєте наскільки ниці люди, які роблять такі махінації по відношенню до свої онуків??»; «Платять своїм адвокатам великі кошти, щоб щоразу принизити своїх онуків, своїми махінаціями», остання не містить ім`я позивачів та інших ідентифікуючих ознак.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн на кожного з позивачів, то суд виходить з наступного.

В обґрунтування факту заподіяння моральної шкоди, представник позивачів вказав, що внаслідок цілеспрямованого та тривалого поширення відповідачем недостовірної, образливої та принизливої інформації відносно вказаних осіб, що є грубим втручанням у приватне та сімейне життя, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 27 вищевказаної Постанови способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди. Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року N 5). Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК ( 435-15 ) моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Водночас, позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів завдання їм моральної шкоди.

В постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 761/6087/22, у пункті 66 зазначено, що: «Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частини перша та третя статті 23 ЦК України)».

Отже, ВС прямо вказує, що визначення розміру моральної шкоди є неможливим без встановлення реальної глибини душевних страждань та їх причинно-наслідкового зв`язку з конкретним правопорушенням, що позивачами не доведено.

Також у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18, зазначено, що: «Відповідно до статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Оскільки відсутні підстави для задоволення позову про визнання інформації недостовірною та її спростування, то підстав для стягнення моральної шкоди також немає».

З наведеного випливає, що стягнення моральної шкоди є похідною вимогою від встановлення факту порушення особистого немайнового права, а також належного доведення наслідків такого порушення.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання недостовірною та такою, що порушує права позивачів на повагу до їх гідності, честі та ділової репутації, інформацію, розповсюджену у соціальній мережі "Фейсбук", а позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди є похідною від цієї вимоги, тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди також слід відмовити.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) ( ст. 89 ЦПК України ).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та зобов`язання вчинити певні дії, є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду з даним позовом, позивачами, кожним, було сплачено судовий збір у сумі 3 633,60 грн за три немайнові вимоги та 3 028 грн за одну майнову вимогу.

Оскільки позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів і витрати понесені на сплату судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 32, 34 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 23, 201, 277, 297 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 133, 141, 244, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Пленумом Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року N 5), п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України "Про судовий збір", суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_21 ( адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_22 ( адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 ).

Повний текст судового рішення виготовлено 28 травня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов