Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №166/170/26 — Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/170/26

провадження № 2/166/237/26

категорія: 71

РІШЕННЯ

іменем України

15 травня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Свистун О.М.,

за участю секретаря судового засідання Заєць Н.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області,

встановив:

Адвокат Панасюк І.І. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивач перебував з відповідачкою у цивільному шлюбу, під час якого в сторін народилася спільна дитина – син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який після розірвання стосунків між сторонами залишився проживати із відповідачкою.

Проте, у зв`язку із зловживанням ОСОБА_3 спиртними напоями, позивач у березні 2024 року забрав сина до себе. Дитина перебуває на повному матеріальному утриманні позивача, оскільки відповідачка повністю самоусунулася від виконання батьківських обов`язків та постійно зловживає алкогольними напоями.

Дитина потребує особливої уваги та періодичного лікування, оскільки є дитиною з інвалідністю.

Указав, що відповідачка не піклується про сина, не проявляє заінтересованості його подальшою долею, не цікавиться успіхами в дошкільному навчальному закладі й станом здоров`я, не дбає про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Відповідачка не виконує покладених на неї закононом обов`язків, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання, лікування та оздоровлення вирішує позивач самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки.

Вважає, що така поведінка відповідачки свідчить про ухилення від виховання дитини, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками і небажання їх виконувати.

Просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Суд ухвалою від 04.02.2026 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі, зобов`язав виконавчий комітет Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області надати суду письмовий висновок щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо сина ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 30.03.2026 суд закрив підготовче провадження, відмовив у прийнятті визнання відповідачкою позову, призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивач позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що з відповідачкою проживав без реєстрації шлюбу. Після народження сина деякий час вони прожили у будинку його матері, згодом переїхали до будинку батьків ОСОБА_5 . Син із народження є особою з інвалідністю (діагноз ДЦП), потребує постійного посиленого догляду та реабілітації, забезпечити які відповідачка не може і не хоче. Після народження дитини ОСОБА_3 два роки алкоголь не вживала, бо пройшла відповідне лікування. Однак згодом вона знову почала зловживати алкоголем. Оскільки відповідачка ніде не працювала, тому єдиним доходом був його заробіток, отриманий на сезонних будівельних роботах. Він відвозив сина і відповідачку на реабілітацію дитини. Однак із лікарні завжди забирав дитину із температурою, нежиттю, натомість у період перебування на лікуванні сина із ним дитина ознак простудних захворювань не мала. Часто ОСОБА_3 , їдучи в с-ще Ратне за ліками, поверталася додому в стані алкогольного сп`яніння. Коли він перебував на роботі у м. Вишгород Київської області, відповідачка не пускала його матір, бабусю ОСОБА_6 , в будинок, бо вживала із своїми знайомими спиртне. Відтак дитину у відповідачки в 2024 році він забрав. Син перебував у дуже тяжкому стані, не міг дихати носом у зв`язку із звуженням судин, погано бачив. ОСОБА_7 не привчила сина до горщика, харчувала його лише булками і бутербродами, тому і натепер його складно погодувати рідкими стравами. Сина допомагала доглядати його матір, з якою він проживає. Саме вона здійснювала за ним догляд тоді, коли він перебував на заробітках. На сезонних роботах він травмувався, зламав ногу, переніс оперативне втручання. Навіть пересуваючись на милицях, він продовжував доглядати за сином, годувати його, одягати. В минулому році він із сином перебував в лікарні в с-щі ОСОБА_8 на реабілітації. Чув, що у той період відповідачка навідувала в лікарні свою знайому, з якою вживає спиртне, однак до сина не зайшла. Двічі на рік сину потрібна реабілітація в лікарні. Його зусилля з лікування ОСОБА_6 не марні, син ходить, відвідує дитячий садок. Відповідачка навідалася до сина після того, як він його забрав до себе, десь через півроку в стані сп`яніння. Арсен матері не впізнав - настільки в неї було набрякле обличчя, злякався, плакав. Загалом ОСОБА_9 до сина за два з половиною роки прийшла разів чотири із ознаками сп`яніння, кожного разу син засмучений і знервований, що вкрай негативно впливає на його й так незадовільний стан здоров`я. Жодної матеріальної допомоги на утримання сина відповідачка не надає, тривалий час користувалася пенсією сина, однак у зв`язку із витрачанням коштів на свої потреби пенсію він переоформив на себе. Вона веде аморальний спосіб життя, проживає на окраїні села з якимсь мужчиною старшого віку. Жодного разу відповідачка в дитячий садок до сина не прийшла, із вихователями не спілкувалася. ОСОБА_3 має від іншого шлюбу дочку ОСОБА_10 , якій 17 років, саме ОСОБА_10 підтримує зв`язок із ОСОБА_6 , своїм братом, а не їх мати. У минулому під час спільного проживання із відповідачкою в її будинку він відремонтував будинок, купив побутову техніку, яку після переїзду до батьківського будинку залишив ОСОБА_10 з почуття жалю до дівчини, якій рідна матір нічим не допомагає. Указав, що із цим позовом звернувся задля того, щоб одноосібно вирішувати питання виховання і утримання сина, оскільки його матір від цього самоусунулася. У поліцію із заявами щодо ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків не звертався, оскільки знав, що це поведінку ОСОБА_5 не змінить. Указав, що має відстрочку від мобілізації в зв`язку із наявністю на утриманні дитини з інвалідністю, тому цей позов із військовим обов`язком не пов`язаний.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позові. Пояснив, що наміри позивача не пов`язані з ухиленням від мобілізації, оскільки відстрочку він має як батько дитини з інвалідністю.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги в частині позбавлення її батьківських прав визнала, щодо стягнення з неї аліментів заперечила. Пояснила, що проживає із мужчиною пенсійного віку в будинку останнього, допомагає йому по господарству, за що той її годує, надає нічліг і незначні грошові кошти. Указала, що лікувалася від алкоголізму, однак натепер трохи вживає алкогольні напої. Із цієї причини її 17-річна дочка ОСОБА_10 не впускає в її ж будинок, проживаючи в ньому сама. Заперечила той факт, що вона неналежно доглядала сина, бо знає його діагноз, прізвище педіатра, перебувала у лікарні з ним. Визнала, що у вихователів успіхами сина не цікавилася, у дитсадок не приходила. Матеріальної допомоги на утримання ОСОБА_6 не надавала, бо не мала коштів, у центр зайнятості не зверталася, на сезонні роботи не виїжджала, протипоказань до фізичної праці за станом здоров`я не має. Визнала, що з березня 2024 року ОСОБА_6 проживає із батьком, який повністю його утримує. Указала, що неодноразово притягувалася до адмінвідповідальності за невиконання батьківських обов`язків, однак щодо дочки ОСОБА_10 .

Представник Самарівської сільської ради в судове засідання не з`явився, у поданій заяві просив розгляд справи провести без участі представника сільської ради. При ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, дійшов такоговисновку.

Судом установлено, документально підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданим Самарівською сільською радою Ратнівського району Волинської області, актовий запис № 44, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у шлюбі не перебували.

Позивач і син сторін ОСОБА_4 зареєстровані у АДРЕСА_1 , про що свідчать витяги з реєстру територіальної громади Самарівської сільської ради.

Згідно з поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , листом Самарівської сільської ради від 28.01.26 №76 з березня 2024 року малолітній ОСОБА_4 проживає із батьком та знаходиться на його повному утриманні.

Із копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 07.10.2024 вбачається, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю з дитинства.

Згідно з індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю №1076 від 26.09.24 ОСОБА_4 встановлений діагноз «дитячий церебральний параліч, спастичний правобічний геміпарез, вроджений горизонтальний ністагм, вкорочення правої нижньої кінцівки», він має другий ступінь обмеження до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою, потребує постійної медичної, психолого-педагогічної та фізичної реабілітації. Про потребу в реабілітації двічі на рік свідчить виписка лікаря із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 06.02.25.

Дитина сторін хворіє, у період із 14.11.23 по 22.11.23, 03.07.23 по 17.07.23, 20.03.23 по 03.04.23, 12.12.22 по 26.12.22, 18.01.22 по 27.01.22 перебувала на стаціонарному лікуванні, про що свідчать відповідні випсики із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.29-34).

Відповідно до висновку КНП «Ратнівська ЦРЛ» № 806 від 26.09.24 ОСОБА_4 як особа з обмеженнями повсякденного функціонування потребує допоміжних засобів реабілітації.

Як вбачається із виписки Центру фізичної реабілітації «Крок за кроком» ОСОБА_4 із 07 червня 2025 року по 20 червня 2025 року проходив реабілітацію.

Позивач отримує державну соціальну допомогу дітям з інвалідністю із 02 квітня 2024 року та державну соціальну допомогу малозабезпечним сім`ям із 01 серпня 2024 року, про що свідчать відповідні повідомлення управління праці та соціального захисту населення УСЗН Ковельської РДА відділення №2 смт. Ратне.

Згідно із актом обстеження умов проживання від 27.03.24 комісія Самарівської сільської ради установила, що ОСОБА_4 проживає із батьком у АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні, син спить із татом, в іншій кімнаті є ігровий куточок, продукти харчування наявні в достатній кількості. Усі необхідні умови для проживання, виховання та розвитку сина ОСОБА_11 створив. Він забрав сина до себе після того, як мати хлопчика ОСОБА_3 почала зловживати спиртними напоями і залишила дітей самих удома. Дитина проживає постійно із татом і бабусею ОСОБА_12 , 1949 року народження, із середини лютого 2024 року. Стосунки у сім`ї доброзичливі, дружні, хлопчик любить тата і бабусю, до мами повертатися не хоче.

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 22.09.25 комісія Самарівської сільської ради установила, що позивач виховує свого сина ОСОБА_4 самостійно. Арсен – є дитиною з інвалідністю, батько здійснює догляд за ним.

ОСОБА_3 25 березня 2024 року, 01 серпня 2025 року притягнута Ратнівським районним судом Волинської області до адмінвідповідальності за ст. 184 КУпАП за ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо своєї дочки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме за те, що вона залишила на декілька днів без нагляду дочку, не готувала їжу, не прибирала в будинку, перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Крім цього, згідно з постановою Ратнівського районного суду від 01.08.25 ОСОБА_3 вчинила домашнє насильство щодо дочки ОСОБА_13 , зокрема погрожувала фізичною розправою, шарпала за одяг, нецензурно лаялася. Усі постанови набрали законної сили.

З довідки-характеристики Самарівської сільської ради від 28.01.2026 вбачається, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, веде осоціальний спосіб життя, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, у сільську раду неодноразово надходили скарги на її поведінку. Натомість ця ж сільська рада охарактеризувала ОСОБА_1 позитивно, як такого, що у відносинах із односельчанами дружній і товариський, на його поведінку скарг не надходило, до відповідальності він не притягувався, не одружений, проживає із сином ОСОБА_6 – дитиною з інвалідністю, за яким здійснює догляд, та матір`ю ОСОБА_12 (довідка-характеристика від 28.01.26).

Виконавчий комітет Самарівської сільської ради 26 березня 2026 року за №3/1 надав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із покликанням на ті ж обставини, які встановлені в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_12 , матір позивача, дала показання про те, що сердита на сина за зв`язок із ОСОБА_3 , однак як матір мусить допомагати йому. Указала, що до досягнення ОСОБА_6 дворічного віку сім`я сина проживала із нею в її будинку. Однак після смерті матері відповідачки ОСОБА_14 із сім`єю переїхали до батьківського будинку ОСОБА_5 . Орієнтовно два роки ОСОБА_3 алкоголь не вживала, бо пролікувалася. Однак згодом почала зловживати спиртним. Позивач змушений був їздити на заробітки аби утримувати сім`ю, лікувати дитину. Відповідачка залишала чотирирічного ОСОБА_6 на свою неповнолітню дочку ОСОБА_10 , 2009 року народження. Неодноразово, коли син перебував на заробітках, вона приходила до внука ночувати, бо його матері не було вдома. Інколи нетвереза ОСОБА_9 , перебуваючи вдома, її не впускала, бо в будинку розпивала спиртне з сторонніми особами. Відтоді син вирішив забрати ОСОБА_6 до себе, переживаючи за його життя і здоров`я. Загалом до ОСОБА_6 відповідачка за два з половиною років прийшла разів 4 у стані алкогольного сп`яніння, з розпухлим червоним обличчям. Дитина боїться її, тікає, нервується і плаче. На дні народження ОСОБА_9 сина не вітає, до нього не приходить, натомість до ОСОБА_6 навідується її дочка ОСОБА_10 . ОСОБА_15 матері взагалі не згадує. Загалом ОСОБА_3 не має постійного місця проживання, вона живе там, де їй дають алкоголь і продукти харчування. Натепер проживає із пенсіонером, допомагає його в господарстві. Раніше живе з особами, хворими на туберкульоз. Жодної матеріальної допомоги відповідачка на утримання сина не надає.

Малолітній ОСОБА_4 , допитаний із участю представника служби в справах дітей, повідомив, що його мама з ними не живе, він проживає із татом і бабусею. Маму він боїться, бо вона завжди п`яна. Указав, що одягають, годують його тато і бабуся. Тато водить у садок, мама у садок не приходить. Їздив із татом у м. Київ, с-ще Ратне в лікарню. У нього хворі праві ніжка і рука.

За правилами статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12–15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямованіперешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського Суду з прав людини (далі–Європейський Суд) у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine) § 47, рішення у справі «Хант проти України» (Hunt v.Ukraine), § 49).

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, необхідно з однієї сторони розглянути правомірність втручання у право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а з іншого – дослідити питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини на спілкування з батьком із врахуванням, при цьому, якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Статтею 164 СК України визначені підстави позбавлення батьківських прав матері, батька дитини. Так, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини (пункт 2 частини першої).

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

За змістом правової норми, викладеної у п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, ухилення від виконання зобов`язань батьків із виховання дитини означає такі діяння (дії чи бездіяльність), які полягають у навмисному свідомому невиконанні зазначених обов`язків, коли особа має реальну можливість виконати їх, але не вчиняє відповідних дій. Навмисність такого ухилення має місце тоді, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

У цій справі суд установив обставини, які, на переконання суду, беззаперечно підтверджують навмисне свідоме ухилення ОСОБА_3 від виконання нею обов`язків із виховання дитини.

Із досліджених судом доказів видно, що відповідачка самоусунулася від виконання обов`язків із виховання та утримання дитини. Суд досліджував причини невиконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків. Такими причинами є вживання нею алкоголем, ведення асоціального способу життя, відсутність будь-якого інтересу до життя і здоров`я сина, небажання досягнути позитивних змін у житті, бути хорошою матір`ю для своїх дітей.

Відтак установлено, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виховання дитини.

Жодних перешкод для належного виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків суд не встановив.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав відповідачки.

З цих же підстав, будучи переконаним у відсутності можливості для виправлення ситуації з боку відповідачки щодо виконання своїх батьківських обов`язків, суд погоджується із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання сина в розмірі від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Згідно із ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами 1, 2 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7 СК України, відповідно до яких під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 в користь особи (установи), яка буде утримувати дитину, необхідно стягувати аліменти в розмірі однієї четвертої заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 січня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

За правилами ч.1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з урахуванням заявлення позивачем двох позовних вимог: майнового та немайнового характеру та звільнення його від сплати судового збору при подачі позову про стягнення аліментів, із відповідачки в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн та в користь ОСОБА_1 - в розмірі 1331,20 грн.

Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 10-13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.7, 164, 180, 196 СК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав щодо сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї четвертої заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 січня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути із ОСОБА_3 судовий збір: у користь держави - в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн 20 коп, у користь ОСОБА_1 - в розмірі 1331 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Третя особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

-орган опіки і піклування Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області, вул. Соборна, 26, с. Самари Ковельського району Волинської області, ЄДРПОУ 3283318680.

Дата проголошення повного рішення 22 травня 2026 року о 15 год 30 хв.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М.Свистун