Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №161/8337/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8337/26

Провадження № 1-кп/161/1065/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 27 травня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника потерпілої - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026030580000441, що надійшов з Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону 17.04.2026 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр.України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «старший солдат» (старший навідник 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону), УБД, не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286-1 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_4 16 березня 2026 року о 09.25 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним мотоциклом марки «Suzuki GSX-1000» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по пр.Президента Грушевського в м.Луцьку у напрямку вул.Генерала Шухевича навпроти буд.№20, в порушення вимог п.п. 2.1, 2.3 (б), 2.9 (а), 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, а саме: своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка переходила проїзну частину дороги з ліва на право відносно напрямку руху мотоцикла.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої проникаючої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку, забою обох лобних часток, багатоуламкового зламу потиличної кістки з переходом на основу черепа, напластування під твердою мозковою оболонкою в задній черепно-мозковій ямці ліворуч, забою лівої півкулі мозочка, підшкірної гематоми потиличної ділянки голови, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме:

-в порушення вимог п.2.1 Правил дорожнього руху України, не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

-в порушення вимог п.2.3 Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху, він не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну;

-в порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння;

-в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

-в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілій тяжке тілесне ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження визнав повністю. Цивільний позов закладу охорони здоров`я про відшкодування матеріальних збитків визнав повністю. Суду дав показання, що 16 березня 2026 року у ранкову пору керував мотоциклом, оскільки мав забрати маскувальні сітки у волонтерів та відправити їх у військову частину. Рухався по пр.Президента Грушевського в м.Луцьку у напрямку вул.Генерала Шухевича та, в результаті неуважності, допустив наїзд на потерпілу ОСОБА_8 . Факту перебування у стані алкогольного сп`яніння не заперечує. Одночасно зазначив, що був відпущений з військової частини за усним наказом командира, сів за кермо мотоцикла, право на керування яким взагалі не мав (посвідчення на дану категорію йому не видавалось), оскільки це був найшвидший спосіб доїхати до волонтерів. Окрім того, у січні 2026 року був позбавлений права керування, оскільки у м.Дніпрі відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння (за порадою адвоката), так як поспішав у госпіталь до свого побратима. Ствердив, що більше жодного разу не сідатиме за кермо без посвідчення водія або ж у стані алкогольного сп`ягніння, оскільки зробив для себе належні висновки. Потерпілій збитки відшкодовані в сумі 70 000 грн, щодо решти суми - погодили терміни її відшкодування; збитки закладу охорони здоров`я не відшкодовані, однак має намір повністю їх відшкодувати. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати та призначити йому покарання з застосуванням ст.69 КК України та врахуванням положень ст.58 КК України.

Представник потерпілої ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив показання обвинуваченого щодо часткового відшкодування шкоди та досягнення домовленості про строки подальшого її відшкодування. Щодо міри покарання, то, за узгодженою позицією з потерпілою, просить обвинуваченого суворо не карати та не призначати йому реального покарання у виді позбавлення волі.

Крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим ОСОБА_4 його винуватість у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілій тяжке тілесне ушкодження,підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового провадження, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, не проводиться їх дослідження.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винного.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, суд не вбачає.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 суд виходить із вимог ст.65 КК України та роз”яснень, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, згідно яких суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину (класифікації, обставин і способу його вчинення, характеру і тяжкості наслідків), даних про особу винного (вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо) та обставин, що пом”якшують і обтяжують покарання.

Так, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до ст.ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд насамперед виходить із позиції самої потерпілої, яка постраждала внаслідок неправомірних дій обвинуваченого та просила його суворо не карати, при цьому враховує, що обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, є військовослужбовцем та учасником бойових дій, по місцю несення служби характеризується позитивно, по місцю проживання скарг на його поведінку не надходило, частково добровільно відшкодував збитки завдані потерпілій, сторони узгодили подальший порядок відшкодування завданої шкоди.

Одночасно, слід зважити і на підвищену суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, який керував транспортним засобом не маючи достатніх теоретичних та практичних знань, не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія на керування мотоциклом, не зважаючи на що, сві за кермо такого транспортного засобу, а вірогідність при цьому, настання ДТП є значно вищою, що і відбулось у даному конкретному випадку.

Суд враховує і те, що вчинене ним кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, при цьому, вчинене воно в стані алкогольного сп`яніння – 0,64 проміле (акт №145 від 16.03.2026), внаслідок таких легковажних дій обвинуваченого потерпілій було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, збитки повністю потерпілій не відшкодовані, збитки закладу охорони здоров`я не відшкодовані взагалі, обвинувачений на момент ДТП вже за судовим рішенням був позбавлений права керування транспортними засобами за ст.130 КУпАП, не зважаючи на що керував транспортним засобом, окрім того, раніше притягався до кримінальної відповідальності та був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст.401 ч.5 КК України, що не дає суду підстав для застосування ст.69 КК України, як про це клопотала сторона захисту, тому суд, враховуючи при цьому наявність ряду пом`якшуючих обставин (зазначених вище), призначає мінімальне покарання в межах санкції ч.2 ст.286-1 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень та відповідатиме вимогам ст.50 КК України.

На підставі ст.128, 129 КПК України, ст.1206 ЦК України цивільний позов КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради про відшкодування витрат на лікування потерпілої задовольнити повністю, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради 66 522 (шістдесят шість тисяч п`ятсот двадцять дві) грн 23 (двадцять три) коп. понесених витрат на лікування потерпілої, підтверджених довідкою №01/01-09/1335 від 15.04.2026.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, повернути за належністю законному володільцеві та залишити у матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений на майно (ухвала слідчого судді від 17.03.2026), відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, – скасувати.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Запобіжний захід – тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 17.03.2026 та продовжений ухвалою суду від 06.05.2026 – залишити до вступу вироку в законну силу.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286-1 КК України та призначити покарання - 3 (три) роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк – 5 (п`ять) років.

Строк відбуття основного покарання ОСОБА_4 рахувати з 16 березня 2026 року, тобто з моменту його затримання.

Цивільний позов КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради про відшкодування витрат на лікування потерпілої задовольнити повністю.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради 66 522 (шістдесят шість тисяч п`ятсот двадцять дві) грн 23 (двадцять три) коп. понесених витрат на лікування потерпілої.

Речові докази:

- транспортний засіб «Suzuki GSX R-1000» реєстраційний номер НОМЕР_2 – повернути за належністю законному володільцеві - ОСОБА_4 ;

- відеозаписи на цифровому носії СD-R диск – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в доход держави 6 239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) грн 80 (вісімдесят) коп. судових витрат у справі за проведення судової експертизи.

Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 17.03.2026 - скасувати.

Запобіжний захід – тримання під вартою, обраний ухвалою від 17.03.2026 та продовжений ухвалою суду від 06.05.2026, залишити до набрання вироком законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд, а обвинуваченим ОСОБА_4 у той же строк, з моменту вручення копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1