Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №159/4421/18 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4421/18

Провадження № 1-кп/159/13/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши в залі судових засідань Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відкритому судовомузасіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018030110001551 від 17.07.2018 року, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Еге-Хая Верхоянського району (Якутія, Російська Федерація), українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,

у вчиненні ним кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_5 16 липня 2018 року, близько 17 год. 30 хв., знаходячись біля вхідних дверей до прибудови житлового будинку АДРЕСА_1 , в ході конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс не менше одного удару рукою по правій руці потерпілої ОСОБА_7 та не менше одного удару ногою по лівій нозі потерпілої ОСОБА_7 , в результат чого спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді гематоми правого передпліччя та гематоми лівої гомілки, які, за ступенем тяжкості, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння не визнав повністю. Суду показав, що має з ОСОБА_7 , яка була його невісткою, довготривалі неприязні відносини. 16.07.2018 року, близько 17 год., між ним та потерпілою ОСОБА_7 виник конфлікт, оскільки він зробив їй зауваження щодо перебування на території будинку її матері. ОСОБА_7 відреагувала на це зауваження агресивно, почала нецензурно висловлюватись щодо нього, показувала непристойні жести. Вона пішла в будинок, а він пішов за нею. В той час, коли вона почала знімати відео на свій мобільний телефон, він простягнув свою ліву руку, щоб перекрити відеозйомку з її мобільного телефону, який вона тримала в своїй правій руці. При цьому, він відхилив її руку та навіть не торкнувся до неї. Після цього він з дружиною пішов до своєї частини будинку. Після вказаного інциденту, в подальшому, приїхали працівники поліції та екстреної медичної допомоги. Вказував на те, що жодних ударів ні руками, ні ногами потерпілій не наносив, а тому будь-яких кримінальних дій щодо неї не вчиняв. Яким чином в потерпілої виявились тілесні ушкодження, йому не відомо. В зв`язку з наведеним, просив постановити щодо нього виправдувальний вирок.

Не зважаючи на повне невизнання своєї винуватості у вчиненому самим обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого протиправного діяння повністю доводиться зібраними та дослідженими в ході судового розгляду справи доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_7 суду показала, що з обвинуваченим має тривалі неприязні відносини. 16.07.2018 року до неї приїхала погостювати її мама. Близько 16 год. 30 хв. цього ж дня, вона провела маму до автобуса. Близько 17 год., повертаючись назад до будинку, обвинувачений наздогнав її з криками, в результаті чого між ними виник конфлікт. Вона зайшла в свою частину будинку, після чого обвинувачений відчинив вхідні двері та стояв перед порогом будинку. Відстань між ними при цьому була близько одного метра. Вона почала знімати відео на свій мобільний телефон, який був в її правій руці. В цей момент ОСОБА_5 вдарив її по правій руці, а потім по шиї. Після цього “копнув” її по нозі. Всі ці обставини бачила її неповнолітня дочка ОСОБА_8 . В подальшому, близько 20 год. цього ж дня, вона звернулась в травмпункт та зафіксувала тілесні ушкодження.

Показання потерпілої ОСОБА_7 в судовому засіданні про обставини події об`єктивно підтверджуються іншими доказами по справі, в тому числі показаннями свідків.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , яка є матір`ю потерпілої ОСОБА_7 , суду показала, що 16.07.2018 року вона прийшла до дочки погостювати. В подальшому, дочка провела її до автобуса. Коли вони проходили через двір обвинуваченого, останній почав кричати: “Чого ти тут ходиш? Хто ти така?”. Заходячи в автобус, вона почула крики. Через деякий час дочка ОСОБА_7 зателефонувала до неї та повідомила, що її побив свекор - ОСОБА_10 . В подальшому її дочка викликала працівників поліції та швидку медичну допомогу. Безпосереднім свідком бійки вона не була. Скільки було нанесено ударів і в які ділянки тіла, дочка їй не казала.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні 04.01.2019 року, в присутності педагога ОСОБА_11 , неповнолітня ОСОБА_12 , яка є дочкою потерпілої ОСОБА_7 , суду показала, що в той день, точної дати не пам`ятає, в них з мамою гостювала бабуся. В подальшому мама пішла провести бабусю до автобуса. Після того, як мама повернулась, між нею та дідусем - ОСОБА_5 виник конфлікт. В цей час вона перебувала в спальні, з якої проглядався коридор та вхідні двері будинку. Її мама в цей момент перебувала в будинку, тобто в коридорі, біля вхідних дверей. Бачила, як ОСОБА_5 вдарив її маму рукою по руці і ногою по нозі мами.

Під час вказаного допиту, на пропозицію суду схематично зобразити її місце розташування на схемі будинку, а також місце розташування потерпілої та обвинуваченого під час конфлікту останніх, неповнолітня ОСОБА_12 , в присутності всіх учасників судового засідання, вказала на місце, де саме вона перебувала в приміщені будинку під час вказаного конфлікту.

Повторно допитана в судовому засіданні 27.05.2025 року свідок ОСОБА_12 , будучи повнолітньою, суду показала, що весь конфлікт між потерпілою та обвинуваченим відбувався в коридорі їх будинку. При цьому її мама - ОСОБА_7 знімала всі події на мобільний телефон. В цей час вона перебувала на ліжку в кімнаті, звідки проглядався коридор, де була мама. Бачила, як ОСОБА_5 вибив своєю рукою телефон з рук мами. Після цього ОСОБА_5 ще наніс один удар, від якого мама впала. При цьому вона бачила, як останній “заносив” руку на удар, однак самого удару та в яку ділянку тіла він прийшовся, не бачила, лише почула звук, схожий на ляпас. Після того, як мама впала, в полі її зору був лише ОСОБА_5 . Чи наносив обвинувачений удар ногою по тілу потерпілої не бачила. Після того, як мама впала, словесний конфлікт між ними продовжувався, ОСОБА_5 продовжував кричати на неї. Мама в цей час кричала, оскільки їй було боляче. В подальшому мама показала синці на своєму тілі.

Під час зазначеного повторного допиту, на пропозицію суду схематично зобразити її місце розташування на схемі будинку, а також місце розташування потерпілої та обвинуваченого під час конфлікту останніх, свідок ОСОБА_12 , в присутності всіх учасників судового засідання, знову ж таки вказала на місце, де саме вона перебувала в приміщені будинку під час вказаного конфлікту.

Таке схематичне зображення і показання даного свідка не відрізнялись від схеми та показань, які були встановлені в судовому засіданні 04.01.2019 року, що свідчить про послідовність її показань.

Суттєвих розбіжностей між показаннями даного свідка, які були надані в неповнолітньому віці, а також за спливом тривалого часу, в повнолітньому віці, суттєво не відрізняються.

Крім цього, показання потерпілої ОСОБА_7 та зазначених вище свідків об`єктивно підтверджуються іншими доказами (матеріалами справи), зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в ході судового розгляду справи.

Зокрема, згідно рапорту помічника чергового Ковельського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_13 від 16.07.2018 року, в цей день о 20 год. 04 хв. надійшло повідомлення зі служби “102” про те, що в Ковельську ЦРЛ звернулась ОСОБА_7 з діагнозом: “забійні синці правого передпліччя”. З пояснень встановлено, що наніс тілесні ушкодження свекор за місцем проживання. Поліція була на місці події. Доставлена екстреною медичною допомогою в травпункт. Подія мала місце за адресою: м. Ковель, вул. Фестивальна, 55/2 /т. 2 а.п. 235/.

Іншим рапортом помічника чергового Ковельського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_13 від 16.07.2018 року підтверджується виклик потерпілою ОСОБА_7 працівників поліції на місце події та про нанесення їй тілесних ушкоджень свекром. Повідомлення зі служби “102” надійшло о 17 год. 37 хв. /т. 2 а.п. 236/.

Довідкою травматологічного пункту Ковельської ЦРЛ від 16.07.2018 року підтверджується звернення потерпілої ОСОБА_7 в цей день о 20 год. 05 хв. до лікувального закладу з приводу побутової травми (забій правого передпліччя) /т. 2 а.п. 237/.

В цей же день - 16.07.2018 року уповноваженим працівником поліції було прийнято від ОСОБА_7 усну заяву про те, що 16.07.2018 року о 17 год. 30 хв. ОСОБА_5 (колишній свекор) наніс заявниці тілесні ушкодження, а саме - удар в руку, шию та ліву ногу /т. 2 а.п. 238/.

На підставі вказаної заяви, 17.07.2018 року до ЄРДР за № 12018030110001551 внесено відповідні відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та розпочато досудове розслідування /т. 1 а.п. 50/.

Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18.07.2018 року призначено судово-медичну експертизу для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень в ОСОБА_7 /т. 1 а.п. 52/.

Згідно висновку експерта № 149 від 23.07.2018 року, при проведенні судово-медичної експертизи в ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді гематоми правого передпліччя та гематоми лівої гомілки, які утворились від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо від ударів руками та ногою людини, в час, вказаний в ухвалі суду та в медичній документації і потерпілою і, за ступенем тяжкості, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, згідно п. 2.3.3.Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

По тілу ОСОБА_7 було нанесено не менше двох ударів. Вищевказані тілесні ушкодження в ОСОБА_7 утворитись від падіння з висоти власного зросту не могли /т. 1 а.п. 53-54/.

До такого висновку експерт прийшов виходячи з відомостей, які містились в ухвалі слідчого судді, зі слів потерпілої, з даних медичної довідки травмпункту Ковельської ЦРЛ, а також з об`єктивних даних.

Зазначеними вище документами повністю спростовуються доводи обвинуваченого та його захисника щодо тривалого незвернення потерпілої до судово-медичного експерта.

Крім цього, достовірність та правильність вказаного вище висновку експерта додатково підтверджений висновком експерта № 22 від 16.05.2023 року (комісійна експертиза за матеріалами кримінального провадження) /т. 1 а.п. 232-237/.

Відповідно протоколу огляду предмету від 28.07.2018 року, було проведено огляд компакт-диску з відеозаписом, який був наданий потерпілою ОСОБА_7 під час проведення її допиту в якості потерпілої /т. 1 а.п. 56/.

Зазначений вище відеозапис у встановленому порядку був визнаний речовим доказом, що підтверджується постановою слідчого від 18.07.2018 року /т. 1 а.п. 57/.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису, що знаходиться на вказаному оптичному диску, вбачається, що особа, зовні схожа на ОСОБА_5 , в ході конфлікту з іншою особою, голос якої схожий на голос потерпілої ОСОБА_7 , зробив різкий рух в сторону останньої, після чого відеозапис припинився /т. 1 а.п. 66/.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 не заперечив, що на даному відео фігурує саме він, а особою, яка знімає відео, є потерпіла ОСОБА_7 .

Зазначеним відеозаписом підтверджуються показання потерпілої про те, що саме в момент відеозйомки їй був нанесений удар обвинуваченим по її руці.

Суд визнає здобуті по даній справі докази допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України. Доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено. Про визнання будь-яких доказів недопустимими учасниками судового провадження не заявлялось.

Доводи обвинуваченого про те, що він не наносив жодних тілесних ушкоджень потерпілій повністю спростовуються зазначеними вище доказами, які узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи.

Крім цього, стороною захисту ставилась під сумнів правдивість показань свідка ОСОБА_12 .

Суд вважає безпідставними такі доводи сторони захисту з огляду на наступне.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , який є сином обвинуваченого ОСОБА_5 , суду показав, що про події 16.07.2018 року дізнався від свого батька. Через декілька днів після цієї події він зустрівся із своєю дочкою ОСОБА_8 , яка повідомила йому, що не бачила, як дідусь бив маму, а казати, що бачила це, їй наказала мама.

Однак, в ході одночасного допиту свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_8 , остання категорично заперечила щодо такої розмови з батьком. Стверджувала, що мама не примушує її говорити неправду, підтвердила свої показання про те, що бачила як дідусь наносив тілесні ушкодження мамі.

Крім цього, показання свідка ОСОБА_8 були предметом перевірки в ході проведення слідчого експерименту, який було доручено провести органу досудового розслідування відповідною ухвалою суду від 21.08.2025 року під час судового розгляду /т. 2 а.п. 170, 174-175/.

В ході проведення вказаного слідчого експерименту з участю всіх учасників кримінального провадження, свідок ОСОБА_12 підтвердила свої показання та вказала як саме відбувались події /т. 2 а.п. 200-202, 203/.

В ході цього ж експерименту встановлено, що з кімнати, де перебувала свідок під час події, чітко проглядаються коридор та вхідні двері, біля яких відбулась подія.

Таким чином, доводи сторони захисту про те, що свідок не бачила (не могла бачити) подію та нанесення тілесних ушкоджень потерпілій є повністю безпідставними.

Крім цього, суд вважає за необхідне надати оцінку показанням свідка ОСОБА_16 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_5 .

Так, будучи допитаною в судовому засіданні, свідок ОСОБА_16 , суду показала, що в той день, коли ОСОБА_7 поверталась додому, її чоловік зробив їй зауваження, на що вона почала нецензурно лаятись. ОСОБА_7 пішла до будинку, ОСОБА_5 пішов за нею, а вона (свідок) пішла за ним. ОСОБА_5 стояв в дверному отворі і лише рукою закривав телефон потерпілої, щоб та не знімала відео. В подальшому потерпіла “під рукою” вивернулась і побігла в кімнату. Її телефон при цьому не падав.

Суд не приймає до уваги такі показання свідка ОСОБА_16 , оскільки, як вбачається із відеозапису, який був наданий потерпілою ОСОБА_7 , ОСОБА_5 був один, а свідок не могла бачити того, що відбувалось безпосередньо в коридорі біля вхідних дверей.

Крім цього, сам ОСОБА_5 не заперечує, що телефон потерпілої падав, а свідок стверджує, що не падав. Вказані обставини додатково підтверджують те, що свідок не бачила подій, які відбувались в коридорі.

Сторона захисту, з поміж іншого, покликається, як на доказ невинуватості обвинуваченого, на висновок експертів за результатами проведення судової психологічної експертизи № 27546/22-61 від 20.09.2023 року /т. 2 а.п. 11-20/.

Зокрема, згідно вказаного висновку, за результатами психологічного дослідження з використанням поліграфа, у ОСОБА_5 психофізіологічні реакції, які свідчать про те, що до потерпілої ОСОБА_7 . 16.07.2018 року ОСОБА_5 застосовувалось фізичне насильство, а саме - спричинялися тілесні ушкодження шляхом нанесення удару рукою по правій руці потерпілої ОСОБА_7 , а також шляхом нанесення удару ногою по лівій нозі потерпілої ОСОБА_7 , не виявляються.

Представником потерпілої постановлено під сумнів правдивість даного висновку, як доказу, оскільки в цьому висновку відсутній підпис експерта ОСОБА_17 про попередження про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

В ході дослідження вказаного висновку в судовому засіданні встановлено, що відсутність підпису вказаного експерта дійсно має місце.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 вказувала на те, що це є технічною помилкою, в екземплярі висновку, який знаходиться в експертному провадженні, такий підпис наявний, а експерти дійсно були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

В подальшому, експертною установою - Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз до суду було скеровано інший екземпляр вказаного висновку з підписом експерта ОСОБА_17 про попередження про відповідну кримінальну відповідальність /т. 2 а.п. 83-92/.

Надаючи оцінку даним обставинам, суд констатує, що відсутність підпису експерта в оригінальному примірнику висновку про попередження про кримінальну відповідальність є суттєвим порушенням порядку оформлення цього висновку, а тому суд визнає даний висновок недопустимим доказом.

При цьому, додатково слід зазначити, що положеннями чинного кримінального процесуального законодавства не передбачена можливість перевірки правдивості показань особи, в тому числі обвинуваченого, із застосуванням поліграфа або прийняття судом в якості доказу отриманих таким чином відомостей, які носять орієнтовний характер.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність нормативно-правового акту, що врегульовує питання проведення судової експертизи (психофізіологічне дослідження з використанням поліграфу) для цілей кримінального провадження, зокрема із визначенням основних принципів використання поліграфа, випадків, в яких це заборонено, кола осіб, які не можуть бути піддані такій перевірці, часових рамок, протягом яких після скоєння інкримінованого кримінального правопорушення особа може бути піддана такій перевірці, суд не вбачає підстав для визнання вказаного документу доказом наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для даного кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Решта доводів обвинуваченого та його захисника не спростовують зазначених висновків суду, а тому відхиляються за безпідставністю.

Таким чином, категорична невизнавальна позиція обвинуваченого з приводу фактичних обставин справи не узгоджується з іншими здобутими доказами, не спростовує його причетності до нанесення тілесних ушкоджень потерпілій з мотивів, наведених у вироку, а тому суд розцінює таку його позицію як намагання уникнути відповідальності за вчинене.

З огляду на викладене, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненому повністю доведена зібраними та дослідженими в ході судового розгляду доказами, а, з`ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 125 КК України.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 своїми умисними діями, що виразились в умисному заподіянні потерпілій легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (проступку) та особу винного у їх сукупності, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин справи.

Так суд враховує, що ОСОБА_5 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, яке на даний час відноситься до проступків (ст. 12 КК України).

Суд враховує також те, що обвинувачений ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності; є особою похилого віку; посередньо характеризується дільничним офіцером поліції; на диспансерному обліку в психіатра та нарколога не перебуває; своєю поведінкою в судовому засіданні беззаперечно показав відсутність в нього будь-якого розкаяння у вчиненому.

Вирішуючи питання щодо виду, яке слід призначити обвинуваченому, суд прийшов до висновку, що для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідним і достатнім покаранням є покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 125 КК України.

В той же час, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції станом 16.07.2018 року), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (в чинній редакції), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно вимог ст. 12 КК України (в редакції станом 16.07.2018 року), кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, відносилось до злочинів невеликої тяжкості.

Станом на день постановлення даного вироку, вказане кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків, за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до одного року, або пробаційного нагляду на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

Враховуючи те, що з дня вчинення (16.07.2018 року) обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, минув строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений ст. 49 КК України (як в редакції на момент вчинення, так і в редакції на момент постановлення вироку), який не зупинявся і не переривався, то обвинувачений підлягає звільненню від призначеного покарання на підставах, передбачених ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.

Положення ст. 49 КК України носять імперативний характер і є обов`язковими для суду.

Зважаючи на те, що обвинувачений звільняється від покарання, суд не вбачає підстав для застосування щодо нього будь-якого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільних позовів по справі не заявлено.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Арешт на майно не накладався.

Долю решти речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.

Речовий доказ - відеозапис на CD-R – диску, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Головуючий ОСОБА_1