Окрема думка від 20 травня 2026 р. у справі №155/502/26 — Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/502/26

Провадження №2-о/155/40/26

ОКРЕМА ДУМКА

21.05.2026 м.Горохів

Судді Горохівського районного суду Волинської області Сметани В.М., щодо рішення Горохівського районного суду Волинської області від 21 травня 2026 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Берестечківської міської ради Волинської області, Горохівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, військова частина НОМЕР_1 про усиновлення дитини.

Горохівським районним судом Волинської області в складі головуючого судді Сметани В.М., присяжних Занічковської Н.В. та Матіїшин Н.М., 21 травня 2026 року у вищезазначеній цивільній справі, ухвалено рішення, яким заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголошено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усиновлювачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язано внести зміни в актовий запис №6 про народження дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 12 травня 2010 року, видано Берестечківською міською радою Горохівського району Волинської області, а саме: змінити прізвище усиновленого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». змінити по батькові усиновленого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Вказати батьком - ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Положеннями ч. 2 ст. 34, п. 4 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про усиновлення колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов`язків із здійснення правосуддя.

Вказане судове рішення було прийнято більшістю складу суду.

За змістом частини 1 статті 35 ЦПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.

Згідно з частиною 3 статті 35 ЦПК України суддя, не згодний із рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

З результатами вирішення цієї справи не погоджуюсь, а тому відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України викладаю свою окрему думку з таких міркувань.

Суд, при вирішення питання про усиновлення враховує, вимоги ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», за якою дитина, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. Сторони попереджені про відповідальність за порушення прав та законних інтересів дитини.

Суд, задовольняючи вимоги стосовно усиновлення дитини, враховує перш за все той факт, що дитина потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист. Суд виходить з фактичних інтересів дитини та розумів нормального виховання, а докази надані заявником підтверджують той факт, що дитина буде виховуватися в гідній родині, яка забезпечить їй нормальний рівень життя, моральний та духовний розвиток.

Статтями 207, 208 СК України передбачено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Особа, яка може бути усиновленою , - це дитина (стаття 6 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вбачається, що вирішуючи заяву по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги частин 1 - 3 статті 218 СК щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам.

Судом встановлено, що згідно з копією витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був засуджений 24 жовтня 2000 року Горохівським районним судом Волинської області за ч.2 ст.140, ст.105, ч.2 ст.106, ч.1 ст.145, 42, 43 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. 04 червня 2023 року на підставі постанови Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області був умовно достроково звільнений, невідбутий строк: 3 місяці 9 днів. На підставі ст.89 КК України судимість погашена.

Суд зазначає, що в п. 10 ч. 1 ст. 212 СК України передбачено, що не можуть бути усиновлювачем особи, які засуджені за злочини проти основ національної безпеки України, кримінальні правопорушення проти життя і здоров`я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також за злочини, передбачені статтями 164, 166, 167, 169, 181, 187 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень

Відповідно до ст.105, ч.2 ст.106 КК України від 28 грудня 1960 року, за якими був засуджений ОСОБА_1 відноситься до Глави ІІІ «Злочини проти життя, здоров`я, волі і гідності особи».

Таким чином, пунктом 10 ч. 1 ст. 212 Сімейного кодексу України встановлена пряма заборона бути усиновлювачами осіб, які були засуджені, зокрема, за ст. 105, ч.2 ст.106 Кримінального кодексу України.

Враховуючи пряму заборону заявнику, як особі, яка була засуджена за кримінальне правопорушення проти життя, здоров`я, волі і гідності особи передбачене Кримінальним кодексом України бути усиновлювачем, я приходжу до висновку, що у задоволенні заяви заявника слід було відмовити.

Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст. 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину.

Як зазначалося вище, сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з копії довідки №138 від 28 січня 2026 року, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі, у військовій частині НОМЕР_1 (у Збройних Силах України - з 26 листопада 2025 року).

Також під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 01 грудня 2025 року, через декілька днів після мобілізації заявника.

Як вбачається з матеріалів справи, в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спільні діти, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження та копій витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану.

Проте, відповідно до копій витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00056318409, №00056316515 від 04 лютого 2026 року, в актові записи ОСОБА_10 та ОСОБА_11 04 лютого 2026 року були внесені зміни, а саме: відомості в прізвища дитини з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , відомості про батька прізвище змінено з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , відомості про батька: дата народження змінено на ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомості про батька РНОКПП: змінено на НОМЕР_3 Відомості про батька місце проживання: змінено на АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що проживає разом з ОСОБА_2 13 років, в шлюбі 5 місяців. Вказував, що в нього з останньою є двоє спільних дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , йому не відомо, з яких саме причин після народження вказаних дітей, він не був вказаний їхнім батьком.

Укладення шлюбу з ОСОБА_2 та внесення змін до вказаних актових записів та зазначення заявника батьком дітей після спливу значного проміжку часу викликає в мене сумнів щодо справжньої мети укладення шлюбу та внесення зазначених змін, оскільки заявником не надано належного обґрунтування причин тривалого зволікання із укладенням шлюбу та врегулюванням статусу дітей.

Отже, враховуючи вище зазначене, на мою думку, заявник звернувся до суду з заявою про усиновлення не в інтересах дитини ОСОБА_3 , а у власних інтересах, з метою набуття підстави для звільнення з військової служби на підставі пп. г п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті - перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

В той же час, я вважаю за необхідне зазначити, що незалежно від свого статусу, ніщо не заважає ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_2 приймати участь у виховуванні дитини, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку його природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати його до самостійного життя.

Згідно зі ст. 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Отже, заявник з урахуванням вказаних положень має право приймати участь у вихованні дитини, піклуватися про її здоров`я, фізичний і духовний розвиток, враховуючи принцип якнайкращого забезпечення його інтересів, рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

З огляду на викладене, вважаючи, що заява про усиновлення дитини у цій справі фактично пред`явлена військовослужбовцем, з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення його від військової служби в особливий період.

Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дітей, з метою звільнення від виконання військового обов`язку, тобто мета усиновлення не відповідає інтересам дитини, а тому відсутні правові підстави для задоволення заяви та усиновлення дитини.

Ураховуючи викладене, вважаю, що у даній цивільній справі суд мав би відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про усиновлення дитини.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана