Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №607/9538/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2026 Справа №607/9538/25 Провадження №2/607/1863/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (далі – ТОВ «Він Фінанс») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 березня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 747846 (далі – Договір), який укладено у електронній формі, та відповідно до умов якого товариство надало ОСОБА_1 позику у сумі 7 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути суму позики, процентів, пені та комісії, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 20 276,80 грн, а саме: 5 800 грн – сума основного боргу, 11 692,80 грн, 2 784 грн – сума боргу за пенею та штрафами. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами Договору. ОСОБА_1 не виконала умов кредитного договору.

12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1 (далі – Договір факторингу). 21 серпня 2019 року укладено додаткову угоду № 24 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 24 від 21 серпня 2019 року про те, що на умовах договору факторингу право вимоги до низки боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за Договором перейшло до фактора.

Крім того, на підставі частини другої статті 625 ЦК України, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три відсотки річних, що входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від божника за користування ним утриманими грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому, інфляційні витрати за період з 01 квітня 2022 року по 01 квітня 2025 року становлять 8 374,40 гривні. Щодо трьох відсотків річних, період прострочення грошового зобов`язання з 01 квітня 2022 року по 01 квітня 2025 року складає 1097 днів, та становить 1 826,58 гривень. Отже, загальна сума заборгованості за договором складає 30 477,78 грн. Стосовно строку позовної давності то вказують, що такий строк продовжується у зв`язку з карантином та воєнним станом на території України.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни – надійшов відзив на позовну заяву, в якому висловлено прохання у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що заявлена сума процентів до стягнення не ґрунтується на умовах договору і наданому розрахунку. Розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір тіла кредиту. Крім того, позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства спонукає у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не могла оцінити належно (а.с. 89 – 93).

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач – ТОВ «Він Фінанс» – в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві, інших клопотаннях представник позивача висловив прохання здійснювати розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують; щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів сторона позивача не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, проте адвокат разом із відзивом подала клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

29 березня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису (а.с. 20 – 22).

Відповідно до пунктів 1.1. – 1.5. Договору товариство надає клієнту грошові кошти у загальній сумі 5 800 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку: а) знижена процентна ставка становить 1,26% від суми позики за кожен день користування (459,90 % річних); б) стандартна процентна ставка становить 1,80% від суми позики за кожний день користування (657,00 % річних). Загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 137,80% від суми позики або 7 992,40 гривні та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою – 37,80 % від суми позики або 2 192,40 грн. Позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом.

Згідно пункту 3.1. Договору, сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно графіка платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

У випадку прострочення повернення суми позики, клієнт зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 69,60 грн за кожен день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення виконання зобов`язань за договором. Штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафі та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов`язань за цим договором, не може перевищувати 50 % суми, одержаної клієнтом за цим договором і становить 2 900 грн (пункти 4.4. – 4.5. Договору).

У графіку платежів до Договору (додаток № 1), клієнт ОСОБА_1 , сума позики – 5 800 грн, сума нарахованих процентів – 2 192,40 грн, загальна сума – 7 992,40 грн, дата повернення позики 28 квітня 2019 року (а.с. 23).

Також, між ними було підписано паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), де вказано всі ідентичні умови кредиту, що в основному договору. Ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 30 березня 2019 року (а.с. 17 – 19).

Згідно з довідкою ТОВ «Авентус Україна» клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено Договір, отримала кредит 5 800 грн; строк кредитування 30 днів; фінансовий номер НОМЕР_1 , на який відправлено одноразовий ідентифікатор «А589570» (а.с. 24).

Як вбачається з картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) 28 квітня 2019 року ОСОБА_1 було оплачено 2 192,40 грн. Станом на 21 серпня 2019 року сума заборгованості складає 20 276,80 грн, яка складається з: 5 800 грн – сума боргу за тілом кредиту, 11 692,80 грн – сума боргу за відсотками (стандартна), 2 784 грн – сума боргу за пенею та штрафами (а.с. 43 – 45).

Як вказано у розрахунку заборгованості (станом на дату відступлення прав вимоги) ТОВ «Авентус Україна» за Договором становить 20 276,80 грн, яка складається з: 5 800 грн – сума боргу за тілом кредиту, 11 692,80 грн – сума боргу за відсотками, 2 784 грн – сума боргу за пенею та штрафами (а.с. 25).

ТОВ ФК «Вей Фор Пей» надано довідку № 5543-ВП від 10 лютого 2025 року ТОВ «Авентус Україна», в які вказано, що між ними укладено угоду на переказ коштів № ВП-200417-1 від 20 квітня 2017 року. Під номером 143 є інформація про успішне перерахування 29 березня 2019 року на суму 5 800 грн, маска картки № НОМЕР_2 , код авторизації 312331, номер транзакції в систему WayForPay – creditplus-1786321 (а.с. 27 – 41).

12 квітня 2018 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) укладено Договір факторингу (а.с. 46 – 51).

Згідно з пунктом 2.1. Договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (пункт 4.1. Договору факторингу).

У додатковій угоді № 24 від 21 серпня 2019 року до Договору факторингу вказано, що належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог складає 442 250,25 грн та діє до 27 листопада 2019 року (а.с. 52, 53).

Реєстром прав вимоги № 24 від 21 серпня 2019 року від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» під номером списку № 1434 перейшло право вимоги за Договором, загальна сума заборгованості якої 8 932 грн, з яких: 5 800 грн – сума заборгованості по тілу кредиту, 3 132 грн – сума заборгованості за відсотками (а.с. 59 – 61).

Наказом ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» № 55-к від 25 липня 2024 року перейменовано

з 25 липня 2024 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у ТОВ «Він Фінанс» (а.с. 62).

У довідці ТОВ «Авентус Україна» № 84/25-АГ від 03 квітня 2025 року зазначено, що цією довідкою ТОВ «Авентус Україна» підтверджує здійснення ТОВ «Він Фінанс» розрахунків за відступлені права вимоги до позичальників ТОВ «Авентус Україна», відступлення яких відбулось на підставі Договору факторингу, з усіма додатковими угодами до нього. Розрахунки проведені в повному обсязі, станом на звітну дату заборгованість відсутня (а.с. 26).

Відповідно до довідки ТОВ «Авентус Україна» № 1365/24-Е від 11 лютого 2025 року надану ТОВ «Він Фінанс» з метою вичерпної інформації щодо даних, які підтверджують видачу на платіжні карти клієнтів онлайн кредитів, право вимоги по яким було передано ТОВ «Він Фінанс» до зміни назви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» згідно договору факторингу №1

від 12 квітня 2018 року. Під номером 143 списку є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , кредит № 747846, код транзакції creditplus-1786321 (а.с. 54 – 58).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (абзац перший). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (абзац другий).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У статті 639 ЦК України вказано: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга).

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі – Закон № 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон №675.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).

Порядок укладення електронних договорів регулюється статтею 11 Закону № 675. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина перша статті 11 Закону № 675).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

2.2. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)»

(абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року

№ 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

2.3. Згідно із частиною першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в аспекті цієї справи – ТОВ «Авентус Україна»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Обґрунтовуючи вимоги позову, з боку позивача суду надано: копію Договору; копію графіку платежів до Договору (додаток № 1 до Договору); копію паспорту споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма); довідку ТОВ «Авентус Україна», що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено Договір на суму кредиту 5 800 грн, строк кредитування 30 днів; фінансовий

номер +38-063-782-97-56, на який відправлено одноразовий ідентифікатор «А589570»; картку обліку Договору (розрахунок заборгованості); розрахунок заборгованості (станом на дату відступлення прав вимоги) ТОВ «Авентус Україна» за Договором; довідку ТОВ ФК «Вей Фор Пей» № 5543-ВП від 10 лютого 2025 року; копію Договору факторингу; додаткову угоду № 24 від 21 серпня 2019 року до Договору факторингу; Реєстр прав вимоги № 24 від 21 серпня 2019 року

Так, із наданих позивачем документів вбачається, що Договір сторонами укладено в електронній формі, проте у розділі 7 Договору не вказано, яким ідентифікатором підписано цей правочин. Матеріали справи не містять жодних доказів виконання ТОВ «Авентус Україна» (первісним кредитором) своїх зобов`язань перед відповідачкою ОСОБА_1 за Договором. Тобто, позивач не надав суду доказів здійснення транзакції у розмірі 5 800 грн ТОВ «Авентус Україна» (Первісним кредитором) на картковий рахунок відповідачки ОСОБА_1 , а також квитанції про зарахування на картковий рахунок відповідачки вказаної суми кредиту. У Договорі не міститься номеру платіжного інструменту, на який мало б бути здійснено перерахування кредитних коштів. Крім того, з боку позивача суду не надано доказів належності відповідачці картки з номером, на який начебто була перерахована сума кредиту.

При цьому, позивач не скористався своїм правом на витребування доказів і не заявляв клопотань про витребування з банківських установ відомостей щодо перерахування суми кредиту на рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1

ТОВ «Він Фінанс» також не надано до суду виписки з рахунку відповідачки за Договором.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України з урахуванням положень

статей 526, 527, 530 ЦК України кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією наведеною у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 161/16891/15-ц).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі – Закон № 996) (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 травня 2024 року, справа № 381/1647/21).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з вимогами пунктів 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій; бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації; виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року (справа № 554/4300/16) зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій; тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша

статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Позивач посилається у якості доказів наявності у відповідачки заборгованості на Реєстр прав вимоги № 24 від 21 серпня 2019 року, отриманий під час відступлення права вимоги. Однак, такий реєстр самостійно не є належним доказом, що підтверджує наявність та розмір боргу, оскільки не містить даних про видачу та отримання кредитних коштів, або за яким банківським рахунком зроблено той чи інший витяг.

Таким чином, подані позивачем докази щодо заборгованості, не є підтвердженням виконаних банківських операцій.

Суд позбавлений можливості перевірити чи виникла зазначена заборгованість саме внаслідок порушення відповідачкою умов відповідного Договору.

Будь-яких інших належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, ніж зазначені вище копії документів, з боку ТОВ «Він Фінанс» суду не надано. Надані стороною позивача докази є недостатніми, а тому суд позбавлений можливості дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. З огляду вищенаведене, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові – на позивача.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесенні судові витрати позивача слід покласти на нього в межах ним понесених.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 244, 247, 258 – 268, 273 – 274,

352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – відмовити.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача в межах ним понесених.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

6. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 25 травня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код ЄДРПОУ: 38750239, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Т. І. Якімець