Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №448/24/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/24/26

Провадження № 3/448/83/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2026 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., при секретарі судового засідання Романченко І.А., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Крукеничі Мостиського району Львівської області, мешканця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, вдівця,

за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),

учасники справи:

особа, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

та потерпіла ОСОБА_2 ,

права передбачені ст.ст.268, 269 КУпАП, ст.ст.10, 63 Конституції України особам роз`яснені,-

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

ОСОБА_1 , 05.01.2026 року о 13:00 год., перебуваючи за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї невістки ОСОБА_2 , в ході якого ображав таку словесно та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого завдано шкоду психічному здоров`ю потерпілій особі.

Він же, ОСОБА_1 , 06.01.2026 року о 13:00 год., перебуваючи за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї невістки ОСОБА_2 , в ході якого ображав таку словесно, погрожував фізичною розправою, не пускав до місця спільного проживання, внаслідок чого завдано шкоду психічному здоров`ю потерпілій особі.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що у належному його господарстві знаходяться дві будівлі, в одній з яких проживав син з дружиною ОСОБА_2 та онуком, а в іншій будівлі, - проживає він. Зазначив, що після смерті його дружини, між ним та невісткою ОСОБА_2 почались конфлікти. Причиною вказаних непорозумінь були конфлікти на побутовому грунті, а також суперечки щодо користування кімнатами будинку та питання права власності на такий. Через постійні конфлікти, він як власник будинку, вирішив зняти з реєстрації у вказаному господарстві невістку із онуком, що надалі і зробив. В свою чергу невістка, дізнавшись про це, прийшла до житлового будинку, що йому належить та в грубій формі ображала його нецензурними словами. Будучи в підвищеному емоційному стані, він дійсно під час словесної перепалки з невісткою висловлювався в її адресу нецензурними словами.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що до 05.01.2026 року проживала разом із сином та чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному господарстві, однак у іншій будівлі проживає її свекор, а чоловіка батько – ОСОБА_1 . Між нею та свекром тривалий час існують неприязні відносини. 05-06.01.2026 року між нею та свекром виник конфлікт на побутовому грунті. Ініціатором вказаного конфлікту був саме свекор. Причиною конфлікту слугувало те, що у неї в будинку за місцем проживання вимкнувся інтернет зв`язок, а тому вона пішла до іншого будинку, який також знаходиться на території господарства, щоб перевірити роутер. Підійшовши до дверей будинку, де проживає свекор ОСОБА_1 , вона попросила такого впустити її до будинку, однак той почав нецензурно висловлюватись в її адресу, погрожувати фізичною розправою словесно. Додатково зазначила те, що свекор неодноразово повідомляв їй про те, що зніме її з реєстрації в будинку разом із онуком, що надалі і зробив. З приводу неправомірних дій свекра ОСОБА_1 , 06.01.2026 року вона звернулась в поліцію із відповідними заявами.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази.

На підтвердження обставин викладених у протоколах про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, надані наступні докази:

- протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАД №454289 і серії №454264 від 06.01.2026 року та від 22.01.2026 року, відповідно, в яких викладена суть адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, зміст яких викладено вище;

- рапорти помічника чергового ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Войтовича В.Й. від 06.01.2026 року, з яких відомі наступні обставини: надійшли телефонні повідомлення від заявниці ОСОБА_2 , що 05-06.01.2026 року близько 13:00 год. було скоєно домашнє насильство за адресою: АДРЕСА_1 . Заявниця ОСОБА_2 повідомила, що чоловіка батько ОСОБА_1 вчиняє відносно неї психологічне та економічне насильство;

- заяви громадянки ОСОБА_2 від 06.01.2026 року, адресовані начальнику ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Николюку С., в яких остання просить прийняти міри до чоловіка батька ОСОБА_1 , котрий вчиняє домашнє насильство психологічного і економічного характеру, а саме: ображає нецензурними словами, погрожує фізичною розправою, не впускає до будинку, тощо;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , з яких відомо, що такий проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім нього у господарстві під вказаним номером, однак у іншій будівлі також проживає невістка ОСОБА_2 разом із сином та чоловіком. 05-06.01.2026 року, між ним, ОСОБА_1 і невісткою ОСОБА_2 виник конфлікт;

- письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 , в яких така зазначила, що 05-06.01.2026 року, в обідній час, чоловіка батько ОСОБА_1 вчинив щодо неї домашнє насильство, а саме ображав нецензурними словами, погрожував фізичною розправою словесно, не впускав до будинку, тощо;

- формами оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 06.01.2026 року та від 22.01.2026 року, відповідно;

- відеозаписом про обставини конфлікту, який мав місце 05.-06.01.2026 року між ОСОБА_1 і його невісткою ОСОБА_2 , з якого вбачається, що громадянин ОСОБА_1 вказаних вище днів при спілкуванні з невісткою на території належного йому домогосподарства виражається в адресу такої нецензурно, погрожував фізичною розправою, тощо.

ІV. Застосоване судом законодавство, оцінка суду щодо фактичних обставин справи та висновки суду на підставі наданої оцінки.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , пояснення потерпілої ОСОБА_2 , вивчивши та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.

У відповідності до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).

Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), суд встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.

Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення.

Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол.

Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Із фабул протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАД №454264 від 06.01.2026 року та серії ВАД №454289 від 22.01.2026 року, відповідно, вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , 05-06.01.2026 року близько 13:00 год., перебуваючи за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї невістки ОСОБА_2 , в ході якого ображав таку словесно, погрожував фізичною розправою, не пускав до місця спільного проживання, внаслідок чого завдано шкоду психічному здоров`ю потерпілій особі.

Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого тягне за собою юридичну відповідальність.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство в сім`ї - насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

На підставі системного аналізу наведених в Законі визначень, суд переконаний, що для настання адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП раптової, що виникла за емоційним сплеском, сварки чи бійки між подружжям чи іншими особами, що разом проживають в рамках побутових відносин не достатньо.

Тобто, вирішуючи питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, суд має встановити наявність ознак так званих «аб`юзивних» стосунків, тобто взаємин, в яких одна людина (насильник, кривдник) шляхом насильства (фізичного, сексуального, психологічного чи економічного) порушує особисті кордони іншої (постраждалої або жертви) з метою придушення волі та підкорення. І за наявності ознак таких стосунків суд може вирішити питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення на підставі поданих доказів.

Слід зазначити те, що з наведеного вище вбачається, що природа наведеного конфлікту виходить за межі природніх побутових обставин та містить у собі прямо передбачені законодавцем ознаки психологічного насильства, які відображаються у способі вчинення інкримінованих особі правопорушень шляхом словесних образ, висловлювання нецензурною лайкою, не допуск до місця постійного проживання, вчинення психологічного тиску, тощо, що має на меті підкорення волі іншого члена сім`ї.

У сукупності обставин, що викладені у матеріалах справи про адміністративні правопорушення, звертаючи увагу на характер дій ОСОБА_1 , пояснення потерпілої ОСОБА_2 , враховуючи обставин правопорушення, суд вбачає у діях ОСОБА_1 ознаки психологічного насильства по відношенню до однієї з осіб, які спільно проживають однією сім`єю, через що викладені обставини слід розцінювати як домашнє насильство.

Щодо пояснень ОСОБА_1 , то суд ставить під сумнів покази такого, надавши їм критичну оцінку, оскільки така версія подій повністю спростовується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, що наведені вище, в тому числі поясненнях потерпілої ОСОБА_2 , наданих такою безпосередньо в судовому засіданні і оглянутим в судовому засіданні відеозаписом, та свідчить про намагання винної особи, тобто ОСОБА_1 , применшити (уникнути) відповідальності за вчинене правопорушення.

Наведені ОСОБА_1 пояснення не спростовують установлених судом фактичних обставин та не впливають на висновок суду щодо наявності в його діях складу даних адміністративних правопорушень.

Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумнів правомірність складання протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, останнім суду не надано.

В свою чергу, протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженими посадовими особами і дії таких посадових осіб, що їх складали в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Протоколи не містять жодних зауважень з боку ОСОБА_1 . Місце й факти, зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені докази, що безпосередньо дослідженні в ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності в їх сукупності, які за своїм змістом є логічними та послідовними, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства, що утворює собою самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

V. Накладення адміністративного стягнення.

Згідно статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

У відповідності до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до статтей 34 та 35 КУпАП, - судом не встановлено.

У ч.2 ст.36 КУпАП вказано, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Суддя виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Ступінь вини правопорушника залежить від форми вини, з якою вчинено проступок. Вчинення правопорушення умисно відрізняється від вчинення його з необережності. В першому випадку ступінь вини порушника вищий. Деякі правопорушення може бути вчинено тільки умисно. В цих випадках для визначення ступеня вини порушника має значення вид умислу — прямий чи непрямий. Якщо проступок вчинено з прямим умислом, то ступінь вини порушника може підвищити наявність корисливого або іншого низького мотиву.

Майновий стан правопорушника враховується при застосуванні адміністративних стягнень: штрафу, конфіскації, позбавлення спеціального права (в разі застосування позбавлення права керування транспортним засобом щодо професійного водія). При цьому враховується не тільки розмір заробітної плати особи, а й всі інші види її прибутку, який підлягає оподаткуванню, а також наявність або відсутність у неї утриманців.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан (працевлаштований), відсутність обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність, вважаю за доцільне призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП, що за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Строки накладення стягнення, що передбачені ст.38 КУпАП, не закінчились.

VІ. Вирішення питання судових витрат.

Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Згідно із ст.40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року (зі змінами), особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 року становить 3328 гривень.

У зв`язку з чим з 01.01.2026 року розмір судового збору за накладене адміністративне стягнення становить 665,60 грн. (3328*0,2=665,60).

Слід зазначити те, що у матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 може бути звільнено від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір».

Оскільки суд прийшов до висновку про визнання громадянина ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, то з такого підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі 665, 60 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 33-35, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя –

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного в постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. судового збору.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення через Мостиський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ю.В.Кічак