Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №308/5319/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5319/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Шепетко І.О.,

за участю секретаря судових засідань Фітаса А.М..,

заявник ОСОБА_1 ,

представник заявника Зеленяк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (спільне проживання подружжя за однією адресою), заінтересована особа: Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 представник заявника адвокат Зеленяк Сергій Петрович, що діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , звернувся до суду із вищезазначеною заявою, в якій просить встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1

Заяву мотивовано тим, що померлий ОСОБА_2 , який помер, ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримував пенсію за вислугу років як пенсіонер МВС України.

Як вбачається з матеріалів справи, за життя спадкодавця набрали законної сили судові рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, якими зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, а саме: рішення від 09 вересня 2020 року у справі № 260/2513/20; рішення від 30 вересня 2021 року у справі № 260/3883/21; рішення від 09 листопада 2023 року у справі № 260/8602/23.

На виконання зазначених рішень у ГУ ПФУ в Закарпатській області утворилась заборгованість у вигляді нарахованих, але не виплачених сум пенсії, яка не була отримана спадкодавцем у зв`язку з його смертю, у загальному розмірі 326 631,69 грн, а саме: 94 625,70 грн - за справою № 260/2513/20; 156 196,14 грн - за справою № 260/3883/21; 170 540,25 грн - за справою № 260/8602/23.

Після смерті чоловіка заявниця звернулась до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Заявниця ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 та отримує пенсію за віком, у зв`язку з чим не має наміру переходити на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки її розмір буде меншим. На день смерті ОСОБА_2 заявниця фактично постійно проживала разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , незважаючи на іншу зареєстровану адресу місця проживання.

Додатково зазначили, що факт спільного проживання можуть бути підтверджені показаннями свідків: ОСОБА_3 , мешканець АДРЕСА_2 ; ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_2 .

16.02.2026 представник заявниці звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про повідомлення розміру заборгованості з пенсії ОСОБА_2 за рішеннями судів та про виплату недоодержаної пенсії ОСОБА_1 як дружині, яка проживала разом із померлим на день його смерті. Листом від 16.03.2026 № 2829-2117/С-02/8-0700/26 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило розмір заборгованості, однак відмовило у виплаті недоодержаної пенсії заявниці.

Метою встановлення факту спільного проживання заявниці ОСОБА_1 із померлим чоловіком ОСОБА_2 є необхідність реалізації її права на отримання недоодержаної пенсії померлого пенсіонера відповідно до чинного законодавства.

Оскільки підтвердити факт постійного проживання однією сім`єю на день смерті ОСОБА_2 поза судовим порядком заявниця не має можливості, з огляду на наявність різних реєстраційних адрес та відмову органу Пенсійного фонду у виплаті відповідних сум, вона змушена звернутися до суду для встановлення юридичного факту спільного проживання подружжя за однією адресою.

Ухвалою суду від 08.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження.

28.04.2026 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшли письмові пояснення у справі № 308/5319/26 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, подані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

У поясненнях зазначено, що за рішеннями Закарпатського окружного адміністративного суду у справах № 260/2513/20 від 09.09.2020, № 260/3883/21 від 30.09.2021 та № 260/8602/23 від 09.11.2023 пенсію ОСОБА_2 перераховано,а загальний розмір невиплаченої суми становить 326 631,69 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

Також зазначено, що дата смерті пенсіонера - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Пенсійний фонд вказує, що недоодержані суми пенсії не входять до складу спадщини та можуть виплачуватися членам сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а також тим, хто проживав разом із пенсіонером на день його смерті, за умови звернення у шестимісячний строк.

Разом із тим Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зазначило, що на даний час відсутні правові підстави для виплати недоодержаної пенсії ОСОБА_2 заявниці ОСОБА_1 .

Додатково зазначили, що заява про виплату недоодержаної пенсії подається до органу, який призначає пенсію, відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007.

18.05.2026 від представника заявниці - адвоката Зеленяка Сергія Петровича надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи документів, а саме: довідку Першої Ужгородської державної нотаріальної контори; акт обстеження на предмет встановлення факту проживання\непроживання особи; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заявник та його представник в судове засідання з`явились, заяву підтримали в повному обсязі, та посилаючись на вищенаведені обставини, просили суд задовольнити дану заяву та винести рішення, яким визнати факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській областів судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дружиною померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження Чеської Республіки № НОМЕР_5 від 22.02.2022, наданим до матеріалів справи.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 20.12.2025 року та за життя перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області, отримуючи пенсію за вислугу років як пенсіонер МВС України.

З матеріалів справи вбачається, що за життя спадкодавця набрали законної сили рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справах № 260/2513/20 від 09.09.2020, № 260/3883/21 від 30.09.2021 та № 260/8602/23 від 09.11.2023, якими зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії. Невиплачені суми за вказаними рішеннями становлять 326 631,69 грн, що підтверджується матеріалами пенсійної справи, з яких убачається наявність невиплаченої суми пенсії у зв`язку з виконанням судових рішень.

На думку Пенсійного фонду, недоодержані суми пенсії не входять до складу спадщини, однак можуть бути виплачені членам сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а також особам, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, за умови звернення у встановлений законом шестимісячний строк та на даний час відсутні правові підстави для виплати недоодержаної пенсії заявниці, а порядок її отримання визначається відповідними нормативно-правовими актами Пенсійного фонду України.

Судом встановлено, що заявниця була зареєстрована за іншою адресою, однак фактично проживала разом із померлим за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, на підтвердження вказаних обставин суду надано: довідку Першої Ужгородської державної нотаріальної контори № 177/02-14 від 13.05.2026, відповідно до якої відкрито спадкову справу №23/2026 та прийнято заяву заявниці про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_2 ; акт обстеження щодо встановлення факту проживання/непроживання особи №94/13-12 від 14.05.2026, згідно з яким заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована, але фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_3 , інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №443940562 від 17.09.2025 відповідно до якого власником будинку за адресою АДРЕСА_3 є ОСОБА_5 , а також відповіддю наданою Комунальним некомерційним підприємством «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради №147/02-07 від 09.02.2026, з якої вбачається, що виклик бригади екстреною медичної допомоги було здійснено дружиною хворого з номеру телефону НОМЕР_2 та під час прибування швидкої медичної допомоги перебувала разом із ним під час реанімаційних заходів.

Зокрема, вказані обставини підтверджуються показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , які послідовно зазначили, що заявниця ОСОБА_1 тривалий час проживала разом із померлим ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , вони вели спільне господарство, підтримували сімейні відносини та фактично проживали однією сім`єю до дня смерті ОСОБА_2 .

Так свідок ОСОБА_5 зазначив, що перебуває у добрих стосунках із заявницею ОСОБА_1 , зареєстрував її у своєму будинку на прохання її чоловіка, але вона фактично там ніколи не проживала, не була членом його сім`ї, а проживала разом зі своїм чоловіком, за адресою його проживання. Підтвердив, що вона тривалий час проживала разом із померлим ОСОБА_7 як його дружина.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , їхні будинки розташовані поруч і вони щоденно спілкуються. З його слів, колишня дружина померлого ОСОБА_2 померла близько 15 років тому, після певного періоду померлий ОСОБА_2 почав проживати разом із заявницею, яка з того часу постійно проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю.

Свідок ОСОБА_3 повідомив, він є сусідом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та до дня смерті ОСОБА_2 заявниця постійно проживала з ним, вони вели спільне господарство та перебували у сімейних відносинах.

Судом встановлено, що встановлення факту постійного спільного проживання ОСОБА_1 разом із померлим ОСОБА_2 на день його смерті необхідне заявниці для реалізації права на отримання недоодержаної пенсії померлого пенсіонера відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене та надання суду матеріали виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 293, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка.

Згідно вимог ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду відд 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21), від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/11423/22 (провадження № 61-2916св24) та інших.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні деяких свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Частиною першою ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Верховний Суд неодноразово зазначав у спірних правовідносинах, що положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно постійно проживали разом однією сім`єю на момент смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Зважаючи на те, що заявниця іншим способом не має можливості довести факт спільного проживання з померлим на день його смерті, беручи до уваги, що встановлення цього факту має для неї юридичне значення та необхідне для реалізації права на отримання недоодержаної пенсії померлого пенсіонера, а також оцінюючи всі досліджені у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-80, 81, 89, 259, 263-265, 293, 294, 315 ЦПК України, с. 29 ЦК України, ч. 2 ст.3, ст. ст. 21,36 СК України, суд-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (спільне проживання подружжя за однією адресою), заінтересована особа: Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання разом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 25 травня 2026 року.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, паспорт серії НОМЕР_3 виданий Ужгородським МВУ МВС України в Закарпатській області від 05.11.1996, місце проживання: АДРЕСА_4 , РНКОПП НОМЕР_4 ;

Представник заявника: Зеленяк Сергій Петрович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/440 від 04.10.2004 року;

Заінтересована особа:

Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ( місце розташування: 88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4)

Суддя І.О. Шепетко