Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №953/7715/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2026 року

м. Харків

справа № 953/7715/25

провадження № 22-ц/818/1603/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Допомога юриста»

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційну скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Допомога юриста» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року у складі судді Колесник С.А.,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога Юриста» грошових коштів сплачених в якості передплати повної вартості послуг в сумі 26000,00 грн, а також суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.02.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога Юриста» укладено договори про надання правової допомоги а саме: № 28022414 від 28.02.2024 договір на правову допомогу у вигляді складання проектів заяв та адвокатських запитів до селищної ради, вартість послуг склала 13000 грн, з яких 500,00 грн було сплачено 28.02.2024, а 12500,00 грн, - 30.03.2024 готівкою. Строк дії договору - до 30.05.2024 та № 28022416 від 28.02.2024 за правову допомогу, що полягала у підготовці адвокатських запитів та комунікації з адвокатом, вартість послуг склала 13000 грн, з яких 500,00 грн було сплачено 28.02.2024, а 12500,00 грн - 29.02.2024 готівкою. Строк дії договору – до 30.05.2024. Загальна сума, сплачена позивачем за вищевказаними договорами становить 26000,00 грн, послуги позивачу надані не були, відповідь на претензію не надійшла, тому позивач звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на ЗУ «Про захист прав споживачів».

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Допомога юриста» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 26000,00 грн та судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що позивач надала належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог. Оскільки відповідачем, як виконавцем договору про надання послуг, не надано доказів його належного виконання, позов підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Допомога юриста» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та зробив помилковий висновок, що відповідач не було надано послуг з надання правової допомоги у спірних правовідносинах. В матеріалах справи наявні чотири адвокатських запити що були здійснені в рамках надання правової допомоги згідно договору №2802244 та №28022416, крім того наявні відповіді на кожен із зазначених запитів.

06.03.2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому вона заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанцій законним та обґрунтованим. Зазначає що з адвокатськими запитами та відповідями на них за визначеними договорами вона ознайомилась вперше вже під час судового розгляду справи, зазначає що не отримувала від відповідача ніяких проектів письмових документів передбачених умовами укладених договорів. Вважає що суд ретельно дослідив подані до суду докази та прийшов вірного висновку щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо надання правової допомоги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідно до договору між ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» та ОСОБА_1 від 28.02.2024 №28022414, за правову допомогу у вигляді складання проектів заяв та адвокатських запитів до селищної ради, позивачем була сплачена вартість послуг, яка становить 13000 грн, які сплачено ОСОБА_1 28.02.2024 – 500грн та 12500 грн – 30.03.2024, зазначено строк його виконання – 30.05.2024 (а.с.5)

За договором між ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» та ОСОБА_1 від 28.02.2024 №28022416за правову допомогу, що полягала у підготовці адвокатських запитів та комунікації з адвокатом, вартість яких склала 13000,00 грн, ОСОБА_1 сплачено 28.02.2024 – 500 грн та 12500 грн – 29.02.2024, строк його виконання – 30.05.2024.(а.с.7)

Загальна сума, сплачена позивачем за вищевказаними договорами становить 26000,00 грн.

Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться).

Відповідно частини першої статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст.509 ЦК передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст. 530 ЦК передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.622 ЦК у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст.612 цього Кодексу), боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

У ст.631 ЦК зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Долучений до відзиву на позовну заяву акт приймання - передачі послуг № 28022414 до договору про надання правничої допомоги № 28022414 від 28.02.2024 року та акт приймання - передачі послуг №28022416 до договору про надання правничої допомоги№ 28022416 від 28.02.2024 не підписані замовником.

Відповідно до п.5.9 Договорів №28022414 та №28022416 від 28.02.2024, у разі необґрунтованого ухилення Замовника від підписання Акту про надання юридичних послуг в передбачені цим Договором терміни, Виконавець має право повідомити Замовника про виконану роботу, направивши останньому підписаний зі свого боку Акт про надання юридичних послуг за допомогою електронної пошти та/або рекомендованим листом з повідомленням. Дане повідомлення рівнозначне підписаному Акту виконаних робіт незалежно від факту його отримання Замовником.

Однак, суду не надано даних про повідомлення Виконавцем Замовника про виконану роботу шляхом направлення останній підписаного зі свого боку Акту про надання юридичних послуг за допомогою електронної пошти та/або рекомендованим листом з повідомленням, як це передбачено п.5.9 Договорів №28022414 та №28022416 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 28.02.2024.

Водночас Позивач, 26.06.2025 зверталася до Відповідача з Претензією щодо не надання юридичних послуг на виконання договорів №28022413, №28022414, №28022415, №28022416, яку було отримано представником ТОВ "Центр правової допомоги "Допомога юриста" Малишко 27.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Щодо наданих разом із відзивом на позовну заяву доказів на підтвердження виконання відповідачем умов договору, колегія суддів зазначає наступне.

Адвокатський запит № 3/К від 29.03.2024 до Безлюдівської об`єднаної територіальної громади, адвокатський запит № 5/К від 08.04.2024 до Харківської міської ради та проекти письмової заяви до Зміївської міської ради Харківської області, до Харківського міського Голови, були виготовлені в інтересах ОСОБА_2 та не стосуються предмету розгляду даної справи, оскільки як вбачається зі змісту договорі №28022414, №28022416 замовником є саме ОСОБА_1 .

Теж саме стосується наданих відповідачем адвокатських запитів № 292 від 12.03.2024 до військової частини НОМЕР_1 та № 293 від 12.03.2024 до Міністерства оборони України та проведення комунікації з представниками, вказані адвокатські запити були виконані на ім`я ОСОБА_2 . Також варто зазначити що зі змісту вказаних адвокатських запитів вбачається що вони начебто виготовлені на підставі договору про надання правової допомоги №2802414 від 28.02.2024 проте вказане суперечить змісту самого договору в якому зазначено що предметом договору є адвокатські запити до Селищної ради та проекти заяв. Натомість така послуга як звернення до МО визначена у договорі №28022415 від 28.02.2024 року про надання правової допомоги, що не є предметом розгляду даної справу з огляду на зменшення позивачем позовних вимог у зв`язку із поверненням ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» сплачених за цим договором коштів. (а.с.99-152)

Відповідь Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області та Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області на адвокатські запити не можна вважати належним доказом надання відповідачем правової допомоги (а.с.105-115).

Будь яких доказів, щодо складання запитів в інтересах ОСОБА_1 проектів заяв/звернень адвоката в інтересах ОСОБА_1 як і консультацій, супроводження правочину, надання консультацій, комунікації адвоката з клієнтом, відповідачем не представлено.

Таким чином, в супереч вимог ст.ст.12,81 ЦПК позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання укладених з позивачкою договорів про надання правничої допомоги.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем, як виконавцем договорів про надання послуг умови цих договорів фактично не виконані в обумовлений в цих договорах строк.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги на вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Підстави для перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» відсутні.

Керуючись ст. 367, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Допомога юриста» - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук