Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №348/3073/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/3073/25

Провадження № 22-ц/4808/986/26

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Луганської В.М, Мальцевої Є.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду, ухвалене головуючою суддею Остап`юк М.В. 18 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит № 9115762 від 15.02.2023 в розмірі 20950,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 лютого 2023 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір про споживчий кредит №9115762, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 5 000 грн строком на 105 днів.

Позивач зазначив, що кредитодавець свої зобов`язання виконав у повному обсязі, однак відповідач належним чином кредит та нараховані проценти не погасив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 20 950 грн, з яких: 5 000 грн - основний борг, 15 000 грн - відсотки, 950 грн - комісія.

26 червня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №99-МЛ, за яким право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

Зважаючи на викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 950 грн, судові витрати, які складають зі сплаченого судового збору у розмірі 2 422, 40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Рішенням Яремчанського міського суду від 18 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №9115762 від 15.02.2023 у розмірі 20 950 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та 3000 грн витрат на правову допомогу.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржене рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що ОСОБА_4 не укладав кредитного договору та не отримував кредитних коштів. Нараховані позивачем відсотки є необґрунтованими та не підтвердженими належними і допустимими доказами.

На думку апелянта, матеріали справи не містять належних доказів видачі кредитних коштів, зокрема первинних бухгалтерських документів, виписок по рахунку чи підтвердження користування кредитними коштами. Натомість позивач надав лише односторонній розрахунок заборгованості, що не дає можливості встановити її дійсний розмір та обґрунтованість.

Крім того, у справі відсутній належним чином оформлений реєстр відступлення права вимоги з підписами та печатками сторін, що унеможливлює встановлення факту належного переходу права вимоги до позивача. Також неможливо встановити, які саме суми заборгованості були відступлені та чи мав позивач право здійснювати подальше нарахування платежів.

Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_2 не було належним чином повідомлено про вимогу щодо дострокового повернення кредиту, оскільки відсутні докази направлення та вручення такої вимоги.

Зважаючи на викладене, просить оскаржене рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовити.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» подала відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає її доводи необґрунтованими та безпідставними. Вказує, що для отримання кредиту відповідач 15.02.2023 зареєструвався на сайті ТОВ «Мілоан», заповнив анкету-заяву №9115762, вказавши свої персональні дані, РНОКПП, паспортні дані, номер телефону та банківської картки для зарахування коштів. Після погодження кредиту відповідач ознайомився з умовами договору та підписав його електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора V44040, що відповідає вимогам законодавства про електронну комерцію та електронні документи.

Позивач зазначає, що без проходження ідентифікації через SMS-повідомлення або електронну пошту укладення договору було б неможливим. На підтвердження укладення договору та перерахування кредитних коштів до суду подано копії договору, розрахунок заборгованості та платіжні документи. Також 15.05.2026 отримано додаткове підтвердження від ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про переказ 5000 грн на картковий рахунок відповідача.

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вказує, що відповідач не надав жодних доказів на спростування факту отримання коштів, зокрема виписки по рахунку.

Крім того зауважує, що 26.06.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №99-МЛ, за яким позивач набув статусу нового кредитора. На підтвердження цього до матеріалів справи долучено витяг з реєстру боржників та акт приймання-передачі. Повний реєстр не подано з огляду на вимоги законодавства про захист персональних даних.

Також відповідачу направлялась претензія про сплату заборгованості, що підтверджується описом вкладення до цінного листа.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 15.02.2023 між ТОВ «Мілоан» та Чуріловим Дмітрієм укладено кредитний договір №9115762, підтверджений електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а також факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5000 грн. Суд дійшов висновку, що договір укладений у належній електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства та законів України про електронні документи і електронну комерцію. Також місцевий суд встановив, що право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу, а відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості в розмірі 20 950 грн.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону, з огляду на таке.

Суд встановив, що 15.02.2023 ТОВ «Мілоан» та Чурілов Дмітрій уклали договір про споживчий кредит №9115762, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000 грн строком на 105 днів з 15.02.2023. Договір підписаний Відповідачем шляхом проставлення Електронного підпису одноразовим ідентифікатором V44040 (а.с.15).

Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 02.03.2023 (п. 1.3.1).

Згідно з п. 1.3.2. поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 31.05.2023.

Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 02.03.2023, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 31.05.2023 (п. 1.4.).

Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту – 950 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1500 грн нараховуються за ставкою 2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2.).

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13 500 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3.).

26 червня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №99-МЛ від 26.06.2023, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №99-МЛ від 26.06.2023 за боржником ОСОБА_5 рахувалася заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн, за відсотками – 15 000 грн, залишок по комісії -950 грн.

Згідно з розрахунком заборгованість відповідача за вказаним договором станом на день подання заяви становить 20950,00 грн, з яких: 5 000 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 950 грн – прострочена заборгованість за комісіями, 15 000 грн прострочена заборгованість за відсотками (а.с. 18).

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону,вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Звертаючись до суду із позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надало належні та допустимі докази укладення електронного кредитного договору між року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_6 .

Так, матеріалами справи підтверджується, що договір про споживчий кредит №9115762 від 15 лютого 2023 року укладено в електронній формі, що відповідає положенням ст. 207 ЦК України із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону, зокрема, позичальником за допомогою одноразового ідентифікатору V44040 із позначкою часу.

З копії договору вбачається, що ОСОБА_3 здійснив ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши ТОВ «ФК «Мілоан» свої персональні дані, подав заявку на отримання кредиту та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Ідентифікація позичальника як споживача фінансових послуг на веб-сайті товариства проведена відповідно до вимог закону, оскільки ОСОБА_3 передав кредитору персональні дані паспорта, ідентифікаційного номера, дані банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, номер телефону.

На підтвердження укладення договору, позивачем долучено копії: договору про споживчий кредит №9115762 від 15 лютого 2023 року (а.с. 8-13), довідку про ідентифікацію (а.с. 15), паспорту споживчого кредиту (а.с. 14), анкету-заяву на кредит № 9115762 від 15.02.2023 (а.с. 15-16), платіжне доручення 93689537 від 15.02.2023 про переказ коштів на карту ОСОБА_2 в сумі 5000 грн (а.с. 22).

Відтак колегія суддів вважає, що наявними у справі доказами підтверджено укладення договору про споживчий кредит №9115762 від 15 лютого 2023 року між року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_6 . Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача посилається на те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не доведено факту отримання відповідачем грошових коштів. Вказане спростовується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 15.05.2026 про успішне перерахування грошових коштів у розмірі 5 000 грн на картку № НОМЕР_1 .

Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено позичальником у п. 2.1. договору №9115762 від 15 лютого 2023 року, укладеному з ТОВ «Мілоан» (а.с. 9).

ТОВ «ФК» Кредит-Капітал»» не відкриває карткових рахунків для перерахування кредитних коштів, а лише надсилає суму позики на існуючий рахунок позичальника, який вказується самим позичальником.

Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_3 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Тобто, зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно з пунктом 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Окрім того, згідно пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак надану суду виписку з особового рахунка, відомості про щоденні нарахування та погашення, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Разом з тим, відповідачем не спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем ані ТОВ «Мілоан», ані ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отриманої позики у строки, передбачені договором, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач не спростувала розрахунок заборгованості, наведений позивачем у позовній заяві, свій контррозрахунок не надала.

Претензією від 04.11.2025 про виконання зобов`язань за договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» поінформувало ОСОБА_2 про укладення договору факторингу за кредитним договором №9115762 від 15.02.2023 та необхідність погашення заборгованості в розмірі 20950 грн.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач не здійснив погашення заборгованості та не повернув кредитні кошти протягом строків, обумовлених сторонами при укладенні договору, тим самим допустив істотне порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов`язань, та дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості.

Колегія суддів вважає, що наданими позивачем доказами повністю доведені заявлені позовні вимоги, які зокрема стосуються заявлених до стягненнях сум заборгованості за сумою кредиту у розмірі 5 000 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 15 000 грн та комісією у розмірі 950 грн, які були нараховані кредитодавцем відповідно до умов укладеного з відповідачем договору.

Однак, представник відповідача не надала належних та допустимих доказів, на підтвердження викладених в апеляційній скарзі обставинам справи, надані позивачем докази не спростувала.

Інші наведені в апеляційні скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення.

Обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції апеляційним судом залишено без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 374, 375, 381 – 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Чурілова Дмітрія залишити без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду від 18 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

Є.Є. Мальцева

Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року.