Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №350/1/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 350/1/26

Провадження № 22-ц/4808/877/26

Головуючий у 1 інстанції Сокирко Л. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О. О.,

суддів: Мальцевої Є. Є., Пнівчук О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на заочне рішення Рожнятівського районного суду від 26 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Сокирко Л. М. в селищі Рожнятові, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року ТОВ «Кошельок» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 20.09.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено Договір № 3327505233-468961 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності.

Відповідно до умов Кредитного договору ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 7000 грн (п. 1.1 договору, р. 3 паспорту кредиту); строк кредитування – 14 днів (п. 2.1 договору, р. 3, р. 4 паспорту кредиту, п. 1 графіку розрахунків); дисконтна відсоткова ставка становить 0,01 % на добу за початковий строк кредитування, визначений п. 2.3, п. 3.6, п. 3.7 договору (р. 4 паспорту кредиту, п. 1, п. 2 Графіку розрахунків), базова процентна ставка – 2,2 % на добу за продовжений строк користування кредитом визначений (п. 3.5, п. 3.6, п. 3.7, п. 3.8 договору, р. 4 паспорту кредиту, п. 4 графіку розрахунків).

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав в особистому кабінеті як банківська картка, на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно Договору № 3327505233-468961 від 20.09.2021.

Однак, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Згідно п. 3.6. та п. 3.7 Кредитного договору строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 04.10.2021 до 01.01.2022, за ставкою 2,2 % на добу.

На момент подання даної позовної заяви у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі 18 049,21, яка складається із: 6057,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 11 992,21 грн – заборгованість за відсотками за користування позикою.

Просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Заочним рішенням Рожнятівського районного суду від 26 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за Договором № 3327505233-468961 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 20 вересня 2021 року в розмірі 7922 грн 56 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1063 грн 29 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4390 грн 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови в позові, ТОВ «Кошельок» подало апеляційну скаргу. Вважає рішення в оскаржуваній частині незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Вказує, що Договір укладено сторонами в порядку, що відповідає Закону України «Про електронну комерцію»; сторони досягли згоди з усіх істотних умов правочину; Договір є укладеним з моменту перерахування кредиту на картку, що зазначив відповідач. Доказів протилежного відповідач не надав, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Також у справі відсутні відомості про припинення дії Договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

Відповідач прийняв кредитні кошти та використав їх на свої потреби. Однак, згідно умов договору кредит та проценти за користування кредитними коштами належним чином не сплатив.

Суд у своєму рішенні встановив, що між сторонами укладено Договір, за умовами якого кредит надавався строком на 14 (діб) днів (далі – Лояльний період), початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця грошових коштів. В Договорі цей період визнаний як Лояльний (п. 2.1 Договору).

У пункті 3.6. Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом. При цьому зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду. (п. 3.7 Договору). З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8 Договору).

Таким чином, сторони Договору погодили продовження строку користування кредитом до 104 днів з моменту укладення Договору (14 днів плюс 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов Договору процентів за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів. Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення Лояльного періоду.

Тобто строк кредитування з 04.10.2021 до 01.01.2022 є погодженим сторонами Договору.

До спливу Лояльного періоду у 14 днів відповідач не виконав свій обов`язок за Договором та не повернув кредит, що підтверджується доданим до позовної заяви детальним розрахунком заборгованості. Отже, продовжив користуватися кредитом після закінчення Лояльного періоду, що за Договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 104 днів з моменту укладення Договору до 01.01.2022. Відповідно, нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений пунктом 3.8 Договору, є законним.

Посилається на практику Верховного Суду щодо допустимості вчинення умовних правочинів, в яких умовою є дія/дії та/або волевиявлення сторін правочину і третіх осіб (постанова від 07.08.2019 у справі № 496/1561/16-ц), та що зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору, сторона повинна дотримуватись умов договору за будь-яких обставин, навіть якщо вона не розуміє їх зміст (постанова від 21.01.2021 у справі № 755/6962/19).

Крім того, вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню принцип «pacta sunt servanda» - «договорів необхідно дотримуватись», закріплений у статті 629 ЦК України, що відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 2-1283/11, Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17.

Отже, відповідна умова Договору, зазначена в пункті 3.6 цього правочину і названа його сторонами «відкладальною», незалежно від такої назви, є на час вирішення спору обов`язковою для сторін і правомірною в розумінні статті 204 ЦК України, оскільки у справі відсутні відомості про припинення дії згаданого пункту Договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

Відповідач до спливу Лояльного періоду не сплатив проценти і не повернув кредит, тобто продовжив користуватися кредитом, а тому строк користування кредитом був подовжений як наслідок настання цієї відкладальної обставини, і саме про це домовились сторони Договору (п.п. 3.6, 3.7, 3.8 Договору). При цьому позичальник, який не повернув кредит до спливу Лояльного періоду, ніяким чином не порушив Договір (а відтак не йдеться про відповідальність), відповідач продовжив користуватися кредитом, але на інших умовах.

Отже, після спливу Лояльного періоду строк користування кредитом за Договором був подовжений до 01.01.2022, а тому позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитом за період з 04.10.2021 до 01.01.2022.

Таким чином вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального і порушив норми процесуального права та безпідставно дійшов висновку про сплив строку кредитування після закінчення Лояльного періоду.

Щодо справедливості розміру нарахованих процентів за користування кредитом зазначає, що обставин, які б вказували на відсутність вільного волевиявлення відповідача на отримання кредиту, а також спростували би презумпцію правомірності Договору, не встановлено. На момент укладення Договору він не заявляв додаткових вимог щодо умов Договору, погодився з усіма його умовами, в тому числі з розміром відсоткової ставки.

Також зазначає, що попередній (орієнтований розмір) судових витрат на проведення розгляду справи, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку розглядом даної апеляційної скарги складають 7633,60 грн, що складається із: 3633,60 грн - сума судового збору за подання апеляційної скарги; 4000,00 грн - сума витрат на професійну правничу допомогу.

Просить скасувати заочне рішення Рожнятівського районного суду від 26 лютого 2026 року в частині відмови, та ухвалити нове, яким позов ТОВ «Кошельок» задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за Кредитним договором № 3327505233-468961 від 20.09.2021 в розмірі 18 049,21 грн, що складається із: 6057,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 11 992,21 грн – заборгованість за відсотками за користування позикою. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 3 633,60 грн за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн за подання апеляційної скарги.

Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з частиною 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості в розмірі 18 049,21 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною в силу прямої вказівки закону.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду фактично оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Тому апеляційним судом переглядається в цій частині.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заочне рішення Рожнятівського районного суду від 26 лютого 2026 року в оскаржуваній частині зазначеним вимогам не відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.09.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3327505233-468961 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 10-16).

Згідно з п. 1.1 Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 7000,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.3.2 Договору проценти за користування кредитом: 15 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.3.3 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду (п. 1.3.3.1 Договору).

Тип процентної ставки за цим Договором – фіксована (п. 1.4 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору кредит надається строком на 14 днів («Лояльний період»), початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до п. 2.2 Договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. Кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит в строк не пізніше 2 банківських днів від дати підписання цього Договору.

Згідно п. 2.3 Договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1 цього Договору.

Відповідно до п. 3.6 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду є відкладальною обставиною в розумінні 212 ст. ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду (п. 3.7); з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8).

Згідно з п. 9.1 Договору сторонами погоджено, що цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Підписанням цього договору ОСОБА_2 підтвердив, що отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, в тому числі певних наслідків в разі невиконання зобов`язань за договором.

Згідно з повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК» 20.09.2021 через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» було проведено успішне зарахування на карту клієнта, сума операції 7000 грн, опис замовлення: видача кредитних коштів, договір займу № 3327505233-468961 (а.с. 22).

Відповідно до повідомлення АТ «ТАСКОМБАНК» «Про підтвердження платежу» в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам банком було здійснено переказ грошових коштів на рахунок одержувача, до якого емітовано платіжний засіб, а саме: 20.09.2021; картка отримувача: НОМЕР_2 ; сума зарахування – 7000,000 грн; відправник: ТОВ «Кошельок» (а.с. 21).

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за Договором № 3327505233-468961 від 20.09.2021 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту станом на 01.01.2022 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складає 18 048,88 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 6056,67 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою – 11 992,21 грн. Всього видано кредиту 7000,00 грн, нараховано відсотків в межах Лояльного періоду – 9,67 грн, нараховано відсотків за продовжений строк користування позикою – 11 992,21 грн; сплачено – 953,00 грн (943,33 грн – тіла кредиту, 9,67 грн – нарахованих відсотків) (а.с. 17-18).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов Кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання Кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у ТОВ «Кошельок» - надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з їх повернення.

Враховуючи, що фактично отримані позичальником кошти за договором в добровільному порядку Товариству не повернуті, позивач вправі вимагати від боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, у даному випадку непогашеної заборгованості.

Однак, посилання представника позивача на п.п. 3.5, 3.6, 3.7, 3.8 Договору (якими строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів) не заслуговує на увагу, оскільки відповідними пунктами не передбачено нарахування відсотків. Вказаними умовами фактично продовжується строк виконання кредитного договору, а не строк в який кредитодавець може нараховувати відсотки. Натомість, всупереч викладеному вище, заборгованість позивачем нарахована відповідачу за період, який перевищує період, встановлений договором.

Провівши розрахунок, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за відсотками за Договором № 3327505233-468961 від 20 вересня 2021 року в сумі 1865 грн 56 коп. (6057 : 100% х 2,20 % * 14 днів).

Отже, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Договором № 3327505233-468961 від 20 вересня 2021 року в розмірі 7922 грн 56 коп., з яких: 6057 грн – заборгованість за сумою кредиту, 1865 грн 56 коп. - відсотки за користування кредитними коштами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог (43,9 %) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1063 грн 29 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4390 грн.

Однак, апеляційний суд не може погоджується із такими висновками в оскаржуваній частині рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України ).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов укладеного Договору № 3327505233-468961 від 20 вересня 2021 року позивачем надано відповідачу кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн. Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6057,00 грн та за відсотками.

Переглядаючи рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині обставин укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, стягнення тіла кредиту не оскаржується.

Щодо вирішення вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені норми права, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, який було враховано судом першої інстанції, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

У справі, що переглядається, умовами кредитного договору передбачено, що кредит – 7000,00 грн – надається строком на 14 днів («Лояльний період»), початком якого є дата підписання Договору, а закінченням - дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця; проценти за користування кредитом становлять 15 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

При цьому, у п. 2.2 Договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

А відповідно до п. 3.6 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду є відкладальною обставиною в розумінні 212 ст. ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду (п. 3.7); з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8).

Тобто, з умов договору вбачається, що кредит видано на 14 днів (до 03.10.2021). Однак за ініціативою позичальника такий може бути продовжено шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, 20.09.2021 позичальником було здійснено платіж на суму 100,00 грн (сплачено 99,30 грн тіла кредиту та 0,70 грн відсотків за користування кредитом); 03.10.2021 позичальником здійснено платіж на суму 853,00 грн (сплачено 844,03 грн тіла кредиту та 8,97 грн нарахованих за користування кредитом відсотків). Залишок по відсотках станом на 03.10.2026 становить 0,00 грн (а.с. 17).

Отже, строк кредиту було продовжено відповідно до п. 2.2 Договору.

Що стосується висновків суду, що таким чином фактично продовжується строк виконання кредитного договору, а не строк в який кредитодавець може нараховувати відсотки, то такі спростовуються умовами договору.

Так, п.п. 3.5-3.5.2 Договору передбачено, що сторони погоджуються що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлении? п. 2.1 Договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування кредитом. При цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п. 3.4 Договору скасовуються з моменту початку і?х застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2 % (два цілих два десятка процента) за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1 Договору.

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.3.3 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування.

При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування процентної ставки без знижки не можливо вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах процентної ставки, передбаченої цим Договором, а можливість отримання знижки забезпечена для позичальника лише як для учасника програми Лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором

Згідно п. 1.3.3 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Наведене спростовує висновки суду першої інстанції про недоведення продовження строку договору після перших 14 днів кредитування та встановлення відсоткової ставки за таке користування.

Відтак, висновки місцевого суду про те, що позивачем нараховано відсотки поза межами строку кредитування, і такі не підлягають стягненню з відповідача, є неспроможними, не відповідають діючому цивільному законодавству та матеріалам справи.

Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, є підстави для зміни судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України заочне рішення Рожнятівського районного суду від 26 лютого 2026 року необхідно змінити, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за Договором № 3327505233-468961 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 20 вересня 2021 року в розмірі 18 049,21 грн, з яких: 6057,00 грн – заборгованість за сумою кредиту; 11 992,21 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень частини першої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позову в сумі 2422,40 грн та сплачений за подання апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно вимог частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З огляду на предмет спору, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності, критерій реальності адвокатських витрат, суд погоджується зі зменшенням витрат на правничу допомогу, понесену позивачем в суді першої інстанції, до 4390,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 4000 грн, апеляційний суд зазначає, що враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України, складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, майновий стан сторін, такі є неправомірно завищеними. Суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 2000,00 грн.

Згідно вимог пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» задовольнити частково.

Заочне рішення Рожнятівського районного суду від 26 лютого 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (місцезнаходження: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А; код ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за Договором № 3327505233-468961 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 20 вересня 2021 року в розмірі 18 049 (вісімнадцять тисяч сорок дев`ять) грн 21 коп, з яких: 6057,00 грн – заборгованість за сумою кредиту; 11 992,21 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (місцезнаходження: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А; код ЄДРПОУ 40842831) судовий збір, сплачений за подання позову в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та 4390 (чотири тисячі триста дев`яносто) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, понесену позивачем в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (місцезнаходження: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А; код ЄДРПОУ 40842831) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в сумі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. та 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: Є. Є. Мальцева

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 27 травня 2026 року.