Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №347/2635/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/2635/25

Провадження № 22-ц/4808/813/26

Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А, Луганської В.М.,

секретар Гудяк Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Репала Олексія Олександровича та ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі та стягнення додаткових витрат за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі та стягнення додаткових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували в шлюбі в якому народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01.09.2025р шлюб розірвано та 04.04.2025 року рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області стягнуто з відповідача в її користь на утримання дітей аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 грн на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. В зв`язку з тим, що матеріальне становище відповідача змінилося, відповідач став матеріально забезпеченим, займається підприємницькою діяльністю, доходи його значні, отримує пенсію по інвалідності, вважає, що необхідно збільшити розмір аліментів визначений рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04.04.2025 року та стягувати з ОСОБА_1 на утримання двох неповнолітніх дітей, аліменти в твердій грошовій сумі розмірі по 5000 грн. щомісячно на кожну дитину. Окрім того, старша дочка ОСОБА_5 навчається у вищому навчальному закладі на платній формі. Є студенткою 1 курсу Івано-Франківського національного медичного університету. Оплата за навчання на рік становить 63 000 грн. Вказану суму позивачка оплатила двома платежами 29 серпня 2025 року та 12.12.2025 року. Крім того, оплата за оренду кімнати для проживання становить 5 000 грн щомісячно, тому вважає, що з відповідача необхідно стягнути 31 500 грн як додаткові витрати на оплату за навчання в Івано-Франківському національному медичному університеті дочки Євгенії

Просить збільшити розмір аліментів визначений рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04.04.2025 року та стягувати з ОСОБА_1 на утримання наших двох неповнолітніх дітей, аліменти в твердій грошовій сумі розмірі по 5000 грн. щомісячно на кожну дитину, стягнути додаткові витрати на оплату за навчання в Івано-Франківському національному медичному університеті дочки ОСОБА_5 в сумі 31 500 грн. за один семестр 2025-2026 навчального року

У січні 2026 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до суду до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що визначений рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2025 року розмір аліментів є значний та його матеріальний стан не дозволяє йому сплачувати визначену суму. Так, він є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 209/25/797/В від 27.03.2025 року. Діагноз: первинний коксартроз, гастродуоденіт, хронічний холецистит, вірусний гепатит В без дельта-агента, наявний імплантат кульшового суглоба. Враховуючи зазначені захворювання, йому важко пересуватися та тривалий час знаходитися в положенні стоячи, виконувати фізичну роботу. При цьому ОСОБА_1 , бажаючи забезпечувати якнайкращі інтереси своїх дітей, надати їм все необхідне був вимушений шукати можливість збільшити власні доходи, оскільки пенсії, яку він отримує у зв`язку із інвалідністю не вистачає навіть для сплати аліментів визначених рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2025 року. Наразі він отримує мінімальні доходи, що підтверджується копією відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього народилась донька - ОСОБА_6 . Тому, у зв`язку із необхідністю забезпечення ще однієї дитини, вважає, що матеріальне становище погіршилось.

Просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області у справі від 04 квітня 2025 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2500 грн щомісячно на кожну дитину до 1756 грн щомісячно на кожну дитину.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2026 року основний позов задоволено частково.

Змінено розмір стягнення аліментів визначений рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області по справі № 347/469/25 від 04.04.2025 року та стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в розмірі по 4000 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи стягнення з дня набрання даного рішення суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 15 750 грн додаткових витрат понесених за один семестр 2025-2026 навчального року за навчання дочки Гавуки Євгенії в Івано-Франківському національному медичному університеті.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 безпосередньо до апеляційного суду подала апеляційну скаргу, в якій просить Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2026 року скасувати в частині стягнення додаткових витрат та задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що старша дочка ОСОБА_5 навчається у вищому навчальному закладі. Вона є студенткою 1 курсу стоматологічного факультету Івано-Франківського медичного університету денної, бюджетної форми навчання, що підтверджується довідкою про навчання №73 від 18.10.2025 року. Період навчання становить з 01.09.2025р. по 30.06.2030 рік. При вступі до медичного університету позивачкою із Івано-Франківським національним медичним університетом укладено 08.08.2025р договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців . В п.1,2 розділ 3 договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців зазначена оплата надання платної освітньої послуги та порядок розрахунків. В п.1 даного розділу вказана загальна вартість платної послуги за розрахунковий строк виконання освітньої програми в розмірі 315 000 грн та згідно п.2 договору щорічно становить 63 000 грн. Відповідач не бажає добровільно сплачувати за навчання дочки ОСОБА_5 . 29.08.2025р позивачка сплатила через відділення ПриватБанку за 1 семестр навчання дочки в медичному університеті кошти в сумі 31 500 грн. та 12.12.2025р. за 2 семестр навчання в сумі 31 500 грн. Стягуючи 15 750 грн. як 1\2 частину додаткових витрат, понесених за один семестр 2025-2026 р.р.за навчання дочки, суд не мотивував своє рішення. Цим же рішенням суд присудив стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , відповідно відповідач як батько дитини зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину. Додатковими витратами в даному випадку є витрати на оплату за навчання дочки в Івано-Франківському національному медичному університеті в сумі 63 000 грн. 3 відповідачем сторони додаткові витрати повинні нести в рівних частинах: з кожного по 31 500 грн.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Репало О.О. безпосередньо до апеляційного суду через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2026 року скасувати та відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи дане рішення, поставився упереджено до відповідача, оскільки в основну мотивів покладено доводи позовної заяви ОСОБА_10 , а не аналіз фактичних обставин справи та доказів, поданих учасниками справи. Так не наведено жодних аргументів, на підставі чого судом було встановлено, що матеріальне становище позивачки ОСОБА_2 змінилось і як саме. При цьому не було враховано інформації з довідки, наданої відповідачем, щодо доходів, які ним отримано за час зайняття підприємницькою діяльністю. Сама по собі реєстрація ФОП не є підставою вважати про покращення матеріального стану відповідача. Апелянт витрачає значні кошти на оренду житла.

Крім того, ухвалюючи стягнення із ОСОБА_1 15 750 грн як 1/2 частини додаткових витрат, понесених за один семестр 2025-2026 навчального року за навчання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в Івано-Франківському національному медичному університеті, не наведено жодних аргументів у обґрунтування прийнятого рішення.

04 травня 2026 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому доводи апеляційної скарги заперечила. Вказує, що рішення суду в частині відмови зустрічного позову відповідає матеріалам справи є законним та обґрунтованим. З апеляційної скарги вбачається, що апелянт не бажає виконувати батьківських обов`язків щодо утримання старшої дочки При цьому витрати на оренду квартири відповідача належним чином не підтверджені.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 у встановлений апеляційним судом строк від ОСОБА_1 не надходив.

Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

У судовому засіданні ОСОБА_2 доводи своєї апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, заперечила проти апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_1 - адвокат Репало О.О. доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, заперечив проти апеляційної скарги ОСОБА_2 ..

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 22.12.2007 року в якому народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9-10).

Шлюб розірвано рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01.09.2025р.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04.04.2025 року стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 2500 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи від дня пред`явлення позову, до досягнення дітьми повноліття». (а.с.6-8)

Згідно з витягом – звітом ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб підприємців 20.08.2025 року, основний вид діяльності 33.13 – ремонт і технічне обслуговування електронного і оптичного устаткування(а.с.16-18).

Згідно з відомостями Державного реєстру платників податків про джерела/суми доходи станом на 05.01.2026 рік ОСОБА_1 задекларував за 3 квартал 400 грн доходу від підприємницької діяльності та 2 361 грн соціальної виплати (а.с.52)

З копії розписки від 10.09.2025 року вбачається, що ОСОБА_11 позичив ОСОБА_1 15 000 євро до 10.09.2030 року (а.с.55)

Відповідно до державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровані: 07.11.2022 року 1/5 частина житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , 09.10.2020 земельна ділянка площею 0.1216 по АДРЕСА_2 , житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка по АДРЕСА_1 (а.с.48-50)

Відповідно до Реєстру речових прав за ОСОБА_1 зареєстровано 04.10.2025 року транспортний засіб марки MAZDA 2013року випуску(а.с.17).

Згідно з посвідченням № НОМЕР_1 ОСОБА_1 довічно встановлена 2 група інвалідності з 27 березня 2025 року (а.с.53-54).

ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 народилась дочка ОСОБА_12 (а.с.56)

Старша дочка сторін в справі ОСОБА_3 навчається у вищому навчальному закладі. Вона є студенткою 1 курсу стоматологічного факультету Івано-Франківського національного медичного університету денної (контрактної) форми навчання. Відповідно стипендію не отримує.

Відповідно до Договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 08.08.2025 року (а.с.12-15) період навчання ОСОБА_8 в Івано-Франківському національному медичному університеті державної форми власності становить з 01.09.2025р. по 30.06.2030 рік в загальному розмірі 315 000 гривень. В п.2 вказана вартість платної освітньої послуги за роками навчання і щорічно вона становить 63000 грн. за кожний навчальний рік. Згідно з квитанцією ПриватБанку за 1 семестр навчання дочки в медичному університеті позивачкою сплачено кошти в сумі 31 500 грн. та 12.12.2025р. за 2 семестр навчання в сумі 31 500 грн (а.с.21-22).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову про збільшення розміру аліментів, і відмовляючи в зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з того, що з часу прийняття судом рішення від 04 квітня 2025 року про стягнення із ОСОБА_1 аліментів в твердій грошовій сумі на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в розмірі по 2500 грн. щомісячно на кожну дитину, у платника аліментів не підтверджено погіршення матеріального забезпечення, а навпаки ОСОБА_1 зареєструвався фізичною особою-підприємцем, за основним видом його діяльності - ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування. Також має на праві приватної власності житловий будинок та земельні ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , придбав легковий автомобіль марки «MAZDA», який зареєстрований за відповідачем 04.10.2025р. Крім доходів від підприємницької діяльності, відповідач отримує пенсію по інвалідності.

Будь-яких інших належних доказів про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів не надав, адже факт проходження ним лікування не може слугувати самостійною підставою для зменшення розміру аліментів, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів.

Також суд вважав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення половини додаткових витрат на навчання старшої дитини, але задовольнив позов частково і визначив таку суму в розмірі 15 750 грн.

Перевіривши рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів в межах доводів апеляційної скарги, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у нього в 2025 році народилась донька, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Крім того, він вимушений орендувати житло та має обов`язок повернути значну суму коштів, яку позичив для проходження лікування та купівлі автомобіля.

Матеріалами справи підтверджено, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_13 народилась дочка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.56)

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що у позивача народилась дочка, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей від шлюбу з ОСОБА_2 , та суперечитиме інтересам дітей.

Таким чином суд першої інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердив погіршення його майнового стану, а народження дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).

Крім того, суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що не було враховано інформації з довідки, наданої відповідачем щодо доходів від підприємницької діяльності, оскільки зазначені відомості не містять даних про погіршення майнового стану порівняно з часом прийняття рішення суду від 04 квітня 2025 року про стягнення аліментів. Навпаки на час прийняття рішення апелянт вказував про те, що він безробітній, а на даний час матеріали справи підтверджують здійснення підприємницькою діяльністю. Посилання на витрату коштів на оренду житла не підтвердженні належними доказами та такі не вбачаються з матеріалів справи.

Перевіряючи рішення в частині часткового задоволення первісного позову про збільшення розміру аліментів, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність таких висновків суду, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, з що з моменту ухвалення рішення від 04 квітня 2025 року про стягнення аліментів по 2500 грн щомісячно на кожну дитину у платника аліментів покращився майновий стан, про що свідчить реєстрація ФОП, придбання вартісного автомобілю. Той факт, що відповідач позичав гроші на покупку автомобіля, не свідчить про відсутність такої матеріальної можливості, а напроти, вказує на те, що він розраховував мати фінансову можливість виплатити таку позику. Суд першої інстанції встановив, що відповідач отримує пенсію по інвалідності. Однак наявність у відповідача другої групи інвалідності сама по собі не звільняє від обов`язку утримувати дітей, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що стан здоров`я обмежує його здатність виконувати певні види роботи, крім зазначених обмежень, або отримувати дохід.

Судом також враховано, що у відповідача народилась ще одна дитина, що очевидно впливає на його матеріальний стан та потребує додаткових фінансових витрат, проте вказане не позбавляє відповідача обов`язку надавати матеріальну допомогу його спільним з позивачкою дітям. Ці обставини обґрунтовано взято судом першої інстанції до уваги та задоволено позовні вимоги частково.

Жодних обставин, пов`язаних із витратами на лікування, на оренду житла, на які відповідач посилався у заперечення позовних вимог про збільшення розміру аліментів, він суду не довів. З фотографій, наданих суду першої інстанції, які долучені судом до матеріалів справи, але не були оцінені як докази, і не були виключені з кола доказів, як вимагають правила статті 89 ЦПК України, вбачається, що відповідач мав фінансову можливість відпочивати за кордоном України, що спростовує його твердження про виключно медичні цілі таких поїздок.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно, виходячи з вимог статті 376 ЦПК України, відсутні підстави для зміни або скасування рішення в частині збільшення розміру аліментів на утримання дітей і відмови в позовних вимогах про зменшення аліментів.

Разом з тим, проаналізувавши матеріали справи і доводи апеляційної скарги позивачки, колегія суддів вважає їх частково ґрунтовними.

Стаття 185 СК України встановлює, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Отже, в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Встановлено, що звертаючись до суду з позовною заявою ОСОБА_2 обґрунтовує додаткові витрат на дитину її навчанням в вищому навчальному закладі Івано-Франківського національного медичного університету. Оплата за навчання на рік становить 63 000 грн. Дохід позивачки складає 6000 грн на місяць.

На підтвердження даних вимог позивачкою надано: довідка №73 від 18 жовтня 2025 року про навчання ОСОБА_3 на стоматологічному факультеті Івано-Франківського національного медичного університету з 01.09.2025 року до 30.06.2030 року, контрактна форма навчання (а.с.11), договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 08.08.2025 року, вартість освітньої послуги на навчальний рік становить – 63 000 грн (а.с.12-15), квитанції від 29.08.2025 року та 12.12.2025 року про перерахунок по 31 500 грн, одержувач Івано-Франківський національний медичний університет, призначення платежу - навчання ОСОБА_8 (а.с.21-22).

Отже, позивачкою достатньо доведено понесення додаткових витрат на дитину у зв`язку з навчанням в університеті.

Разом з тим встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Як роз`яснено в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року в справі № 405/8423/16-ц чинним законодавством не передбачено стягнення додаткових витрат на утримання повнолітніх дочки чи сина, які продовжують навчання.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного окремого від аліментних зобов`язань обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дочка потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.

Відтак, відсутні правові підстави для стягнення після досягнення старшою донькою повноліття ІНФОРМАЦІЯ_6 додаткових витрат, пов`язаних із навчанням дочки, оскільки право батьків вимагати участі іншого з батьків у додаткових витратах на дитину передбачене законом лише щодо неповнолітніх дітей.

Ухвалюючи рішення про стягнення 15 750 грн додаткових витрат на навчання дочки ОСОБА_5 , судом першої інстанції не враховано доведеність понесених позивачкою 63 000 грн витрат на навчання дочки, не мотивовано розмір стягнутої суми. Разом з тим, враховуючи, що колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, то такі витрати необхідно розрахувати до повноліття ОСОБА_8 до 01.05.20206 року. Отже, витрати на навчання за період 2025 року по 01 травня 2026 року складають суму 52500 грн ( 31000 + (31500: 6 х 4)) , тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягнення 26250 грн (52500 :2) додаткових витрат за навчання дочки ОСОБА_8 .

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п.3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні в частині розміру стягнення додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в Івано-Франківському національному медичному університеті з 15 750 грнна 26250 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Репала Олексія Олександровича залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2026 року змінити в частині розміру стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Стягнути із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_3 (двадцять шість тисяч двісті п`ятдесят) грн додаткових витрат за навчання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в Івано-Франківському національному медичному університеті.

В решті залишити рішення без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М.Луганська

В.А.Девляшевський