Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №725/2588/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/2588/26

Номер провадження 3/725/863/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року.Суддя Чернівецького районного суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О.В., розглянувши адміністративну справу, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.1 КУпАП України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 08.03.2026 о 20:25год., перебуваючи по місцю свого проживання ( АДРЕСА_1 ), вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно матері дружини – ОСОБА_2 , а саме: кричав та виражався у її сторону нецензурною лайкою.

Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

06.04.2026 ОСОБА_1 подав до суду заяву, де зазначив, що обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності. Жодних протиправних дій відносно ОСОБА_2 він не вчиняв. Ініціатором усіх суперечок та наклепів є саме ОСОБА_2 , яка будь-яким способом намагається їх з дружиною розлучити.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до наступного висновку:

Згідно ст. 245 КпАП України передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КпАП Українипередбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 173-2 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається - умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, насильство в сім`ї, у розумінні вищевказаної статті, є адміністративним правопорушенням з матеріальним складом, оскільки потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Так, із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 08.03.2026 о 20:25год., перебуваючи по місцю свого проживання ( АДРЕСА_1 ), вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно матері дружини – ОСОБА_2 , а саме: кричав та виражався у її сторону нецензурною лайкою.

Відповідно до ч.1 ст.256 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, що засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом в сукупності із іншими доказами, які підтверджують факт неправомірних дій винної особи.

Разом з тим, зміст протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, зокрема у ньому не зазначено об`єктивної сторони вказаного правопорушення, а саме: настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілій.

Також у протоколі не конкретизовано, у чому саме полягали дії ОСОБА_1 щодо застосування до ОСОБА_2 фізичного насильства.

Більше того, матеріали справи не містять жодних належних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 насильства в сім`ї, зокрема не відібрано пояснень сторін конфлікту та свідків події, а також заяви особи, відносно якої вчинено конфлікт.

У зв`язку із цим, з метою повного та об`єктивного розгляду справи, матеріали справи були повернуті до Управління патрульної поліції в Чернівецькій областідля доопрацювання.

Втім працівниками поліції не було долучено до матеріалів справи жодних доказів та без жодних пояснень (рапорту) справу формально повернуто до суду.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.62 ч.3 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом, про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 цього ж Кодексу визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положення ст.62 ч.3 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого «Рішення ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, суд керуючись ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності його вини тлумачить на його користь, у зв`язку із чим приходить до висновку про закриття провадження у справі.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що провадження відносно ОСОБА_1 за ст.173-2 ч.1 КУпАПпідлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.9,33,124,247,283-285,294 КпАП України,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч.1 КУпАП закрити, у зв`язку із відсутністю у його діях складу та події адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Чернівецький районний суд міста Чернівців протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.