Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №642/6942/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

28 травня 2026 року

Справа № 642/6942/25

Провадження № 2/642/1460/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.,

за участю секретаря Шевченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

04.11.2025 ТОВ «ФК Єврокредит», в особі свого представника адвоката Журавльова С.Г., через систему «Електронний суд» звернулось до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № TDB.2020.0991.17988 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank від 15.10.2020 у розмірі 35838,89 грн., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) – 9975,13 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) – 25863,76 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями цивільна справа була передана для розгляду судді Проценко Л.Г.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 11.11.2025 позовну заяву було залишено без руху.

На виконання вказаної ухвали представник позивача адвокат Журавльов С.Г. 18.11.2025 направив до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харковавід 20.11.2025 відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заочним рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 17.02.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено, а саме ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» суму заборгованості в розмірі 35 838 (тридцять п`ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 89 коп., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 9975,13 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 25863,76 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

15.03.2026 відповідач ОСОБА_2 звернувся до Холодногірського районного суду м.Харкова із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 07.04.2026 скасовано заочне рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2026 по справі № 642/6942/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Також призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначити судове засідання з викликом (повідомленням) сторін.

16.04.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що відповідач не заперечує факт укладення Заяви-Договору № TDB.2020.0991.17988 від 15.10.2020 року з АТ «МЕГАБАНК». Водночас заперечує правомірність та обґрунтованість заявленого Позивачем розміру заборгованості, зокрема нарахованих відсотків, з огляду на таке. Заявлена Позивачем сума відсотків (25863,76 грн) перевищує тіло кредиту (9975,13 грн) більш ніж у 2,5 рази. Позивач не надав суду: засвідченої копії повного тексту публічної частини Договору, що діяв на дату укладення кредитного договору; тарифів із зазначенням конкретної процентної ставки, що застосовувалася до Тарифного пакету «todobank»; детального розрахунку нарахованих відсотків із зазначенням періодів, ставок та сум нарахування; доказів ознайомлення Відповідача з конкретними тарифними умовами та їх прийняття. Кредитний договір є договором приєднання (ст. 634 ЦК України). Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо їх наслідком є істотний дисбаланс прав та обов`язків на шкоду споживача. Нарахування відсотків, що у 2,5 рази перевищують тіло кредиту, за тарифами, зміст яких неможливо перевірити, є проявом такого дисбалансу.

Крім того зазначає, що позивач звернувся з позовом 03.11.2025 року — більш ніж через п`ять років після укладення договору. При цьому сам Позивач зазначає в позові, що після 03.09.2024 року жодних нарахувань не проводилось, а заборгованість сформувалась станом на 03.09.2024 року. Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі. Заявляє про застосування позовної давності до вимог Позивача, просив на підставі виписок встановити, щодо яких платежів строк давності сплив, з урахуванням усіх обставин справи, у тому числі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Також заперечує щодо заявлених вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн., оскільки ця сума явно завищена. Справа є типовою, позовна заява складена за шаблоном для масової подачі аналогічних позовів (що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру судових рішень). Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним із складністю справи, обсягом робіт та ціною позову. При ціні позову 35 838,89 грн витрати 11 200 грн (понад 31% від ціни позову) є неспівмірними.

Просив у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» відмовити у повному обсязі; застосувати наслідки спливу строку позовної давності.; У разі часткового задоволення позову зменшити витрати на правничу допомогу до розміру, співмірного зі складністю справи; судові витрати покласти на Позивача.

Відповіді на відзив від позивача до суду не надходило.

15.04.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про застосування строків позовної давності, оскільки позивач звернувся з позовом 03.11.2025 року — більш ніж через п`ять років після укладення договору. Сам Позивач зазначає, що заборгованість сформувалась станом на 03.09.2024 року і після цієї дати жодних нарахувань не проводилось. Тобто всі зобов`язання виникли задовго до звернення до суду. Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки

Представник позивача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

16.04.2026 відповідач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 15.10.2020 року АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № TDB.2020.0991.17988.

Згідно з п. 1.1 Кредитного договору, цей договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК». Підписання сторонами цього договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку з чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги Банку, вступають в силу для сторін одночасно з підписанням цього договору і складають єдиний договір. Згідно довідки про відкриття рахунків, яка є Додатком 1.1. до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank відповідачу було відкрито поточні рахунки.

Сторони погодили, а клієнт своїм підписом підтвердив, що істотні умови, які є обов`язковими для договору даного виду відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у цьому тексті чи додатках, додаткових угодах до нього, так і у Правилах, Тарифах, тощо, що у сукупності складає Договір (п.4.8. Кредитного договору).

Також Клієнт своїм підписом підтвердив, що з умовами Договору (з урахуванням Правил, які розміщені на офіційному сайті Банку www.todobank.com та/або www.megabank.ua, та/або у відділеннях Банку, Тарифів, тощо), ознайомлений і згодний (п.4.8. Кредитного договору).

Пунктом 4 заяви-договору передбачено, що банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме на таких умовах: тип кредиту – кредитна лінія; мета кредиту – на споживчі цілі; сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200 000 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту становить 273 293 грн; сума доступного ліміту кредитної лінії встановлюється згідно із паспортом споживчого кредиту; строк кредиту становить 12 місяців; пільговий період становить 62 дні; базова процентна ставка (фіксована) становить 56 %; процентна ставка у пільговий період становить 0,0001%; орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 87,30 % річних; обов`язковий мінімальний платіж становить 5% від використаного доступного ліміту та сплачується у передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов`язкових платежів клієнта за відповідний звітний період.

За умовами п.7.1. Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 3 (трьох) років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Закінчення строку договору не звільняє клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до умов пункту 1.2. Кредитного договору Банк на підставі отриманої від Клієнта Заяви-анкети встановленого зразка відкрив Клієнту Картковий рахунок-1 у гривні, Картковий рахунок-2 в Євро та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Картковий рахунок-1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, Картковий рахунок-2 та Картковий рахунок-2 – за дебетовою схемою.

Підписом під текстом Кредитного договору Клієнт підтвердив факт отримання ним картки та ПІН-коду до неї (п.4.1.). Згідно розділу 1 Тарифів (додаток №1 до Кредитного договору) строк дії картки становить 5 років.

У подальшому банк свої зобов`язання перед клієнтом за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на картковий рахунок-1 клієнта і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором. клієнт здійснював користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав. Згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 року сформувалась заборгованість перед банком у розмірі 35838,89 грн., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 9975,13 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) – 25863,76 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача, які викладені ним в відзиві на позовну заяву, щодо відсутності особистого підпису в тарифах, оскільки всі істотні умови були визначені в кредитному договорі, зокрема в п. 4, п. 6, а саме проценті ставки, строк кредиту та інші. Вказаний кредитний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 особисто.

Суд також акцентує увагу, що аналогічні умови також викладені в паспорті споживчого кредиту від 15.10.2020, який також підписано відповідачем.

Паспорт споживчого кредиту, є додатком 9 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.

Тобто, АТ «Мегабанк» виконав свої зобов`язання за договором, відкривши відповідачу поточні рахунки, видавши платіжну картку та здійснивши перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Відповідача в межах ліміту кредитної лінії, що підтверджується виписками з особового рахунку відповідача.

Відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується виписками з особового рахунку за період з 15.10.2020 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024, відкритим відповідачу у позивача.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та умовами договору укладеного між сторонами.

Суд доходить висновку, що між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 дійсно було укладено кредитний договір, в якому узгоджено усі обов`язкові умови, що також не заперечується сторонами.

09.07.2024 відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», з яким в подальшому було укладено між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» договір № GL1N426240 від 03.09.2024, відповідно до умов договору АТ «МЕГАБАНК» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № TDB.2020.0991.17988 від 15.10.2020.

З витягу з Додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги укладеного 27.12.2024 вбачається, що від ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» до ТОВ «ФК «ЄвроКредит» перейшло право вимоги за кредитним договором № TDB.2020.0991.17988 від 15.10.2020 на загальну суму заборгованості 35 838 (тридцять п`ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 89 коп.

Відповідно до положень частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 910/5737/15-г, від 20.03.2020 у справі № 906/703/16, від 06.02.2020 у справі № 908/2251/18, від 15.08.2019 у справі № 904/4253/17, від 16.04.2020 по справі № 5023/5604/11.

У даному випадку ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2020.0991.17988 від 15.10.2020 у розмірі 35838,89 грн., яке раніше належало АТ «МЕГАБАНК», що надає статус правонаступника, згідно з приписів ЦК України. Таким чином, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є новим кредитором відповідача.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 526,1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно положень ст.525,526,527,530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № TDB.2020.0991.17988 від 15.10.2020 року містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Вказаний кредитний договір позичальник підписав власноручно.

Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердив те, що ознайомився з текстом договору та Правилами, отримав всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодилася з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, був обізнаний про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідачем ОСОБА_1 на час розгляду справи судом, не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, та наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано.

Вказаний розмір заборгованості існував ще на момент відступлення права вимоги первісним кредитором. Жодних донарахувань ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювали, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що кредитні кошти відповідачем добровільно не повернуті, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» є обґрунтованим.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

Згідно зі ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23), від 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20 (провадження № 61-16716св21).

З цього випливає, що у разі закінчення строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27 червня 2023 року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Позивач звернувся до суду з позовом у листопаді 2025 року, тобто вже після скасування карантину.

Однак, з 24 лютого 2022 року дотепер в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (з наступними змінами).

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився, і такий стан триває дотепер.

Отже, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України втратив чинність з 04 вересня 2025 року на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року.

За відсутності в матеріалах справи інших відомостей про момент, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права, перебіг позовної давності слід обчислювати з моменту настання строку виконання зобов`язання, визначеного умовами кредитного договору.

З урахуванням строку дії кредитного договору (12 місяців), укладеного 15.10.2020, зобов`язання за ним мало бути виконане позичальником 15.10.2021, а тому загальна позовна давність тривалістю три роки за звичайних умов спливала б 15.10.2024.

Таким чином, останнім днем звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у межах строку загальної позовної давності було 15 жовтня 2024 року, з урахуванням положень пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позивач звернувся до суду з цим позовом у межах строку позовної давності.

Враховуючи викладене, позивачем не було пропущено строк звернення до суду з позовною заявою, тому суд доводи відповідача в цій частині відхиляє.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 11200,00 грн. та витраті по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 11200,00 грн.

Дійсно, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» та Адвокатським об`єднанням «АЛЬНС ДЛС» укладено договір про надання правничої допомоги № 1/07-25 року від 01.07.2025, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов`язання надати замовнику визначену цим договором правову допомогу щодо представництва та захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта. Крім того, до матеріалів справи надано додаток до вказаного договору №2 «вартість послуг».

Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 14.08.2025 № 12116928, підписаного сторонами договору про надання правничої допомоги № 1/07-25 року від 01.07.2025 року, адвокатом наведено перелік наданих юридичних послуг та їх вартість щодо вирішення спору про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на суму 11200,00 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, виконавцем юридичних послуг не здійснювався розрахунок заборгованості або вчинення інших подібних дій, які б потребували додаткового часу або спеціальних професійних навичок. За своїм змістом, позовна заява вочевидь є подібною до інших позовних заяв, які стосуються заборгованості за кредитним договором.

Отже, з цього слідує висновок про те, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків.

Враховуючи обсяг виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов до висновку про те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 11200,00 грн підлягає частковому задоволенню, та з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273 ЦПК України, ст.ст. 11, 14, 133, 526, 530, 628, 629, 634, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» суму заборгованості за кредитним договором № TDB.2020.0991.17988 від 15.10.2020 в розмірі 35 838 (тридцять п`ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 89 коп., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 9975,13 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 25863,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення складено 28.05.2026.

Сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105, код ЄДРПОУ 40932411;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.Г. Проценко