Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №641/1870/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження 1-кп/641/466/2026 Справа № 641/1870/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 620250500010027550 від 02.08.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маргилан Ферганської області Республіки Узбекистан, громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ст. 126-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 202 від 11.07.2024 солдата ОСОБА_3 , призначеного на посаду бойового медика 3 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що приступив до виконання службових обов`язків.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_3 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.

Однак, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді бойовий медик 3 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , під час проходження військової служби вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, без дозволу командування та поважних причин, в умовах воєнного стану вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_3 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, діючи в умовах воєнного стану, після виписки 27.11.2024 року з КНП «Олександрівська ЦРЛ» до розташування військової частини НОМЕР_1 , підрозділ якої на той час базувався у АДРЕСА_3 , не повернувся, тим самим, в умовах воєнного стану не з?явився вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби.

25.02.2026 року працівниками ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області було виявлено військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , який 27.11.2024 самовільно залишив місце несення служби військової частини НОМЕР_1 , підрозділ якої на той час базувався у АДРЕСА_3 .

Таким чином, солдат ОСОБА_3 в період з 27.11.2024 року до 25.02.2026 року незаконно перебував поза межами території тимчасової дислокації підрозділу військової частини та проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, без поважних причин.

Крім того, ОСОБА_3 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі співмешканкою ОСОБА_6 .

Так, 11 вересня 2024 року о 05 годині 24 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 , а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого завдана шкода психологічному здоров?ю ОСОБА_6 .

Постановою Слобідського районного суду міста Харкова від 29.10.2024 року за вказаним фактом ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУПАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.

Крім цього, 24 листопада 2024 року о 11 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 насильство в сім?ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого завдана шкода психологічному здоров?ю ОСОБА_6 .

Постановою Слобідського районного суду міста Харкова від 03.01.2025 року за вказаним фактом ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п`ятсот десять) грн. 00 коп.

Крім цього, 26 квітня 2025 року о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 насильство в сім?ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою, та погрозою фізичною розправою, внаслідок чого завдана шкода психологічному здоров?ю ОСОБА_6 .

Постановою Слобідського районного суду міста Харкова від 16.05.2025 року за вказаним фактом ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 (одна тисяча двадцять) грн.

Проте, ОСОБА_3 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 , незважаючи на вжиті заходи у виді адміністративних стягнень, 11 серпня 2025 року приблизно о 19 годині 00 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , знаходячись в житловій кімнаті, діючи умисно, систематично та цілеспрямовано, з метою застосування психологічного насильства, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім?ї, на ґрунті довготривалих неприязних відносин, вчинив сімейну сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 , із якою пов`язаний спільним побутом, має взаємні права та обов`язки, перебуває у сімейних відносинах, під час якої ображав її нецензурною лайкою, штовхав, принижував її честь та гідність, бажав ОСОБА_6 смерті, в результаті чого ОСОБА_6 злякалася, втекла на балкон та зачинила двері. Цими діями ОСОБА_3 завдав шкоди психічному здоров?ю своєї співмешканки ОСОБА_6 , що призвело до стабільної психоемоційної напруги, що супроводжується погіршенням загального морального стану, підвищеною тривожністю, знервованістю, пригніченням, фізичним болем та дискомфортом, страхом за свою безпеку.

Разом з цим, за вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 органами поліції вносився терміновий заборонний припис від 11 серпня 2025 року про заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою ОСОБА_6 .

Проте, ОСОБА_3 17 серпня 2025 року приблизно о 03 годині 00 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , знаходячись в кімнаті, діючи умисно, систематично та цілеспрямовано, з метою застосування психологічного насильства, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім?ї, на ґрунті довготривалих неприязних відносин, вчинив сімейну сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 , в ході якої ображав нецензурною лайкою ОСОБА_6 , залякував та погрожував фізичною розправою, після чого вдарив рукою по голові, чим спричинив шкоди її психічному та фізичному здоров?ю, у зв`язку із чим потерпіла, злякавшись за своє життя та здоров`я, була вимушена втекти та закритися у ванній кімнаті, у зв`язку із чим потерпіла 17 серпня 2025 року звернулась до поліції про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за фактом вчинення відносно неї систематичного домашнього насильства з боку останнього.

Цими діями ОСОБА_3 завдав шкоди психічному здоров?ю своєї співмешканки ОСОБА_6 , що призвело до порушення нормальної життєдіяльності та відпочинку, погіршення умов повсякденного функціонування, наявність постійних конфліктних умов, знизило загальну якість життя ОСОБА_6 .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав у повному обсязі, в скоєному щиро розкаявся. Пояснив суду, що був мобілізований та перебував на посаді бойового медика. Після поранення у 2024 році проходив лікування у м. Кривий Ріг. Розумів, що після лікування має обов`язок повернутись до військової частини, однак через побоювання за своє життя вирішив не повертатись на службу і після виписки у листопаді 2024 року з лікарні поїхав додому у м. Харків, де проживав за адресою: АДРЕСА_2 , поки його не виявили поліцейські. За вказаною адресою він проживав разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 . Періодично у них виникали сварки побутового характеру, в ході яких він висловлювався на адресу ОСОБА_6 нецензурною лайкою, дав ляпаса. Вона викликала поліцію, поліцейські виписували йому заборонний припис, однак в подальшому вони з ОСОБА_6 проживали разом. Шкодує про вчинене, має намір продовжити військову службу в ЗСУ.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, матеріалами кримінального провадження та щирим каяттям обвинуваченого.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Матеріали справи містять заяву потерпілої про проведення судового розгляду кримінального провадження за її відсутності. Просить призначити ОСОБА_3 покарання не пов`язане з позбавленням волі

Враховуючи, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи та судом встановлено, що він вірно розуміє ці обставини, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, вислухавши думку учасників судового процесу та роз`яснивши їм правові наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 :

- за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

- за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 66 КК України визнає його щире каяття, активне сприйняття розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 , судом встановлено, що він має зареєстроване місце проживання, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_3 за медичною допомогою не звертався. За час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_3 зарекомендував себе посередньо. До виконання своїх службових обов`язків ставився безвідповідально. Поставлені завдання не завжди виконував вчасно. В складних умовах не міг прийняти правильне рішення. В колективі не користувався авторитетом. .

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 злочинів, особу ОСОБА_3 , обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, негативне ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, думку прокурора, який вважав за доцільне призначення остаточно покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо без ізоляції від суспільства, та призначає ОСОБА_3 покарання в межах санкцій відповідний статей КК України, за якими кваліфіковано дії ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупності кримінальних правопорушень суд призначає покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили залишити без змін.

Крім того, суд вважає за необхідне на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 25.02.2026 року по день набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази та судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання:

- за ст. 126-1 КК України у виді 1 року позбавлення волі;

- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили - залишити без змін.

Строк відбуття призначеного ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі обчислювати з моменту набрання цим вироком законної сили.

В строк відбування покарання ОСОБА_3 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 25.02.2026 року по день набрання вироком законної сили, з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України, відповідно до якої одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слобідський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1