Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №639/294/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/294/26

Провадження № 1-кп/639/190/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170020018209 від 11.11.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Будилів Снятинського району Івано-Франківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який на час вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді водія 3 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», який зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

Наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №341 від 17.11.2023 військовозобов`язаного ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №228 від 06.08.2025 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду водія 3 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.

Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Однак, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби на посаді водія 3 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, 11.11.2025 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем призваним за мобілізацією, перебуваючи на посаді водія 3 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 28-32, 37, 16, 127, 128, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 11 листопада 2025 року о 10 годині 15 хвилин, знаходячись в пункті тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, відкрито відмовився виконувати бойове розпорядження т.в.о. командира 1 батальйону оперативного призначення 3 бригади оперативного призначення Національної гвардії України від 11.11.2025 №11/371/1/1 «З метою виконання бойових завдань у складі 9 армійського корпусу УВ "Схід" та виконання вимог бойового розпорядження командира 4 боп НОМЕР_3 броп НГУ №11/337 від 10.11.2025, з 11:30 11.11.2025 здійснити переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та до 18:00 11.11.2025 зосередитись в районі н.п. ДМИТРІВКА (Дніпропетровська область), в термін до 04:00 12.11.2025 здійснити заміну особового складу на ВП 40 мм гранатомета RDS-40 «КУПОЛ» півд. схід. окол. МОЛОДЕЦЬКЕ, із завданням: відбиття наступу противника та недопущення його прориву в глибину оборони», доведеного до нього в усному порядку, який був виданий уповноваженою особою, у межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку його віддання, а також ґрунтувався на законі, за змістом не суперечив чинному законодавству та не пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, чим підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України.

ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо пред`явленого обвинувачення

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 визнав повністю вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, при цьому посилався, що відмовився виконати бойовий наказ за станом здоров`я.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав показання, що він проходив військову службу на посаді водія 3 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. 11.11.2025 йому та іншим військовослужбовцям (усього семи військовослужбовцям) було оголошено бойове розпорядження, однак він відмовився від його виконання, посилаючись на стан здоров`я.

В ході допиту обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що в 2025 році він проходив військово-лікарську комісію та за станом здоров`я був визнаний придатним для проходження військової служби.

З огляду на таку процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_3 , судовий розгляд кримінального провадження проведено з повним порядком дослідження доказів.

ІІІ. Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин та висновки суду

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які були безпосередньо допитані під час судового розгляду, а також сукупністю досліджених письмових та речових доказів у кримінальному провадженні.

Так, допитаний у судовому засіданні 26.02.2026 свідок ОСОБА_6 надав показання, що він проходить військову службу на посаді водія у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Разом із ним у цій військовій частині проходив військову службу військовослужбовець ОСОБА_3 , якого він їздив забирати із села Софіївки. 11.11.2025 ОСОБА_6 та іншим військовослужбовцям, у тому числі ОСОБА_3 , т.в.о. командира роти молодший лейтенант ОСОБА_10 оголосив бойове розпорядження, однак ОСОБА_3 відмовився від його виконання, посилаючись на стан здоров`я. Вказана відмова була зафіксована під відеозапис, у присутності ОСОБА_6 .

Під час допиту у судовому засіданні 26.02.2026 свідок ОСОБА_7 надав показання, що він проходить військову службу на посаді бойового медика у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. 11.11.2025 ОСОБА_7 та іншим військовослужбовцям, у тому числі ОСОБА_3 , т.в.о. командира роти молодший лейтенант ОСОБА_10 зачитав бойовий наказ про виконання бойових завдань у районі сел. Молодецьке, однак ОСОБА_3 відмовився від його виконання, посилаючись на стан здоров`я. Під час особистого спілкування з ОСОБА_3 останній повідомив, що в нього захворювання спини. ОСОБА_7 зазначив, що, окрім трохи підвищеного тиску, стан здоров`я ОСОБА_3 був нормальний, ознак для негайної госпіталізації не було. При цьому, ОСОБА_3 був повідомлений про кримінальну відповідальність за відмову від виконання наказу начальника. Вказана відмова була зафіксована у присутності ОСОБА_7 .

Допитаний у судовому засіданні 26.02.2026 свідок ОСОБА_8 надав показання, що він проходить військову службу на посаді головного сержанта кулеметного взводу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. У листопаді 2025 року ОСОБА_8 та іншим військовослужбовцям, у тому числі ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , командир роти – молодший лейтенант ОСОБА_10 оголосив бойовий наказ, однак ОСОБА_3 відмовився від його виконання, посилаючись на стан здоров`я. При цьому, ОСОБА_3 був обізнаний про кримінальну відповідальність за відмову від виконання наказу начальника. Вказана відмова була зафіксована у присутності ОСОБА_8 . При цьому, ОСОБА_8 та інші військовослужбовці виконали вищезазначений бойовий наказ.

Під час допиту у судовому засіданні 26.02.2026 свідок ОСОБА_9 надав показання, що він проходить військову службу на посаді командира відділення у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, де проходив військову службу ОСОБА_3 . У листопаді 2025 року ОСОБА_9 та іншим військовослужбовцям, у тому числі ОСОБА_3 , т.в.о. командира роти молодший лейтенант ОСОБА_10 оголосив бойове розпорядження, однак ОСОБА_3 відмовився від його виконання. При цьому, ОСОБА_3 знав про кримінальну відповідальність за відмову від виконання наказу начальника. Вказана відмова була зафіксована під відеозапис, у присутності ОСОБА_9 . При цьому, ОСОБА_9 та інші військовослужбовці виконали вищезазначений бойовий наказ.

Допитаний у судовому засіданні 28.05.2026 свідок ОСОБА_10 надав показання, що він тимчасово виконував обов`язки командира роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. В листопаді 2025 року він, як т.в.о. командира роти, оголосив військовослужбовцям відділення бойовий наказ, однак двоє військовослужбовців, серед яких був і солдат ОСОБА_3 , відмовилися від виконання цього бойового наказу, посилаючись на стан здоров`я. При цьому, він не бачив прямих ознак для негайної госпіталізації військовослужбовця ОСОБА_3 . Інші військовослужбовці в подальшому поїхали в зону бойових дій та виконали цей бойовий наказ.

Суд враховує, що окрім показань свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю досліджених письмових та речових доказів у кримінальному провадженні.

Витягом з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України полковника ОСОБА_11 № 341 від 17.11.2023 підтверджується, що солдат ОСОБА_3 (Г-197619) з 16.11.2023 зарахований до списків особового складу та поставлений на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Довідкою медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №641/НГ від 26.05.2025 підтверджується, що солдат за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_3 придатний до військової служби.

Витягом з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_11 № 228 від 06.08.2025 підтверджується, що солдат ОСОБА_3 з 01 серпня 2025 року приступив до виконання обов`язків водія 3 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який призначений на цю посаду наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 89о/с від 14.07.2025.

Витягом з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України полковника ОСОБА_11 № 46 від 11.02.2025 підтверджується, що молодший сержант ОСОБА_10 з 10 лютого 2025 року приступив до виконання обов`язків командира гранатометного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який призначений на цю посаду наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 5о/с від 31.01.2025.

Витягом з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України полковника ОСОБА_11 № 313 від 10.11.2025 підтверджується, що на молодшого лейтенанта ОСОБА_10 (Г-067337) з 01.11.2025 покладено тимчасове виконання обов`язків командира роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення, у зв`язку зі службовою необхідністю.

Витягом з бойового розпорядження т.в.о. командира 1 батальйону оперативного призначення 3 бригади оперативного призначення Національної гвардії України капітана ОСОБА_12 №11/371/1/1 від 11.11.2025 підтверджується, що командиру рвп 1 боп було наказано: з метою виконання бойових завдань у складі 9 армійського корпусу УВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та виконання вимог бойового розпорядження командира 4 боп НОМЕР_3 броп НГУ №11/337 від 10.11.2025, в термін до 10:30 11.11.2025 сформувати зведене відділення у кількості 5 військовослужбовців, у тому числі солдата ОСОБА_3 (Г-197619), з 11:30 11.11.2025 здійснити переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та до 18:00 11.11.2025 зосередитись в районі н.п. ДМИТРІВКА (Дніпропетровська область), в термін до 04:00 12.11.2025 здійснити заміну особового складу на ВП 40 мм гранатомета RDS-40 «КУПОЛ» півд. схід. окол. МОЛОДЕЦЬКЕ, із завданням: відбиття наступу противника та недопущення його прориву в глибину оборони.

Рапортом т.в.о. командира роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення молодшого лейтенанта ОСОБА_10 від 11.11.2025 підтверджується, що 11.11.2025 на пункті тимчасової дислокації 1 боп, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , водій 3 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_3 відмовився від виконання наказу т.в.о. командира роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення молодшого лейтенанта ОСОБА_10 від 11.11.2025, згідно з бойовим розпорядженням командира 1 боп НОМЕР_3 броп НГУ №11/371/1/1 від 11.11.2025, а саме: з 11:30 11.11.2025 здійснити переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та до 18:00 11.11.2025 зосередитись в районі н.п. ДМИТРІВКА (Дніпропетровська область), в термін до 04:00 12.11.2025 здійснити заміну особового складу на ВП 40 мм гранатомета RDS-40 «КУПОЛ» півд. схід. окол. МОЛОДЕЦЬКЕ, із завданням: відбиття наступу противника та недопущення його прориву в глибину оборони.

Наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України полковника ОСОБА_11 № 4498 від 11.11.2023 призначено службове розслідування за фактом відмови від виконання бойового наказу солдатом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_13 .

Висновком службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового наказу солдатом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_13 від 13.11.2025 підтверджено факт непокори, а саме: відкритої відмови від виконання бойового наказу т.в.о. командира роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення молодшого лейтенанта ОСОБА_10 , яка вчинена водієм 3 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення ОСОБА_3 (Г-197619).

Фактичними даними, зафіксованими в протоколі огляду предметів від 20.11.2025, підтверджується, що предметом огляду є CD-R диск «hp 700mb» з написом «Олексюк Сапсай 1БОП 3017 11.11.2025», який 14.11.2025 надійшов до органу досудового розслідування разом із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

На вищезазначеному CD-R диску міститься один відеозапис із назвою «WhatsApp Video 2025-11-11 at 10.22.17» від 11.11.2025 з пункту тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за адресою: АДРЕСА_2 , яким підтверджуються такі обставини:

- на початку відеозапису зображено особу – т.в.о. командира роти молодшого лейтенанта ОСОБА_10 , який вголос доводить бойове розпорядження вишикуваним військослужбовцям військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України;

- надалі т.в.о. командира роти молодший лейтенант ОСОБА_10 вголос зачитує поіменно осіб з числа особового складу, які мають виконати вказане бойове розпорядження;

- після доведення вказаного бойового розпорядження особовому складу т.в.о. командира роти молодший лейтенант ОСОБА_10 запитав: хто з військовослужбовців відмовляється виконувати вказане бойове розпорядження, та наказав їм вийти зі строю, після чого водій 3 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України солдат ОСОБА_3 вийшов зі строю та повідомив, що він відмовляється виконати наказ за станом здоров`я.

Постановою слідчого від 20.11.2025 вказаний CD-R диск «hp 700mb» з написом «Олексюк Сапсай 1БОП 3017 11.11.2025», який 14.11.2025 надійшов до органу досудового розслідування разом із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення – визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він за станом здоров`я не міг виконати бойове розпорядження, спростовується дослідженими під час судового розгляду доказами, з яких встановлено, що згідно довідки військово-лікарської комісії військовослужбовець ОСОБА_3 визнаний придатним до військової служби.

Ці ж обставини під час допиту у судовому засіданні повідомив свідок ОСОБА_7 , який проходить військову службу на посаді бойового медика у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, який підтвердив, що станом на 11.11.2025 стан здоров`я військовослужбовця ОСОБА_3 був нормальним, підстав для негайної госпіталізації не було.

Будь яких медичних документів, які б підтверджували, що військовослужбовець ОСОБА_3 за станом здоров`я з об`єктивних причин не міг виконати бойове розпорядження (бойовий наказ), стороною захисту на адресу суду не надано.

Під час допиту у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що такі медичні документи відсутні, оскільки в подальшому за медичною допомогою він не звертався.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_3 та визнання його винуватості.

Оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України вищевказані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину доведена поза розумним сумнівом, підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , сукупністю досліджених письмових та речових доказів у кримінальному провадженні.

ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

V. Мотиви суду при призначенні покарання

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, має неповну середню освіту, неодружений, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, за висновком військово-лікарської комісії від 25.05.2025 визнаний придатним для проходження військової служби.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним тяжким злочином проти встановленого порядку несення військової служби (військовим кримінальним правопорушенням); кількість епізодів злочинної діяльності – один; відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини; особу винного; наявність пом`якшуючої покарання обставини – щире каяття, відсутність обтяжуючих покарання обставин – у зв`язку з чим суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 402 КК України, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 , попередження скоєння ним нових злочинів та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого є неможливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, яке має бути призначене у розмірі нижньої межі санкції ч. 4 ст. 402 КК України, що буде необхідним та достатнім.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом), а також ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням), судом не встановлено.

Роблячи такі висновки, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах: від 11.07.2023 по справі № 726/78/23, від 05.09.2024 по справі №552/4832/22, від 27.03.2025 по справі № 953/3196/23 тощо – відповідно до яких відсутність належного реагування держави, зокрема суду, під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, нівелює визначену статями 50, 65 КК України мету призначення покарання і може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.

Враховуючи вищевикладене, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 402 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, яке підлягає реальному відбуванню.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Враховуючи той факт, що у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі, яке підлягає реальному відбуванню, до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 20.11.2025 до дня набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

До набрання вироком законної сили продовжити стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 20.11.2025 (дата затримання та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) до дня набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- CD-R диск «hp 700mb» з написом « ОСОБА_14 1БОП 3017 11.11.2025», на якому міститься відеозапис доведення бойового наказу військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України – залишити зберігатися у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення, а особою, яка тримається під вартою – з моменту отримання копії судового рішення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1