Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №610/185/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

610/185/26 2/610/969/2026 27 травня 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

секретаря: Ворони І.О.,

розглянувши в місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

Представник позивача – адвокат Стрельченко О.В. просить змінити розмір аліментів, які стягуються з позивача на підставі рішення суду на користь відповідача на утримання їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшивши їх з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше встановленого законодавством мінімального розміру аліментів.

В обґрунтування зазначив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішення суду, після чого їхня донька залишилася проживати з відповідачем, на користь якої на підставі рішення суду від 23.05.2014 з позивача було стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), а також аліменти на утримання відповідача до досягнення дитиною трьох років. Проте, з моменту винесення рішення в позивача змінилися обставини, які впливають на розмір аліментів. Так, після нападу РФ на Україну позивач був призваний до лав ЗСУ, безпосередньо брав участь у заходах з відсічі збройної агресії у період з 29.02.2022 по 08.07.2022 перебуваючи в районі н.п. Погонівка Харківської області; з 10.10.2022 по 09.01.2023 в районі н.п. Семенівка Чернігівської області; з 10.01.2023 по 06.04.2023 в районі н.п. Малотаранівка Донецької області, з 10.10.2023 по 14.11.2023 в районі н.п. Курдюмівка Донецької області. 14.11.2023 одержав мінно-вибухову травму. Після лікування та реабілітації повернувся до складу ЗСУ та брав участь у заходах з відсічі збройної агресії у період з 15.10.2024 по 29.10.2024 в районі н.п. Караїчне Харківської області. Позивач має статус учасника бойових дій. Під час захисту батьківщини в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у 2023 році отримав дозу зовнішнього опромінення. Крім того, позивач має супутні захворювання - доброякісне новоутворення нирки, посттравматичний артроз інших суглобів, ділянки гомілковостопного суглоба та стопи та злоякісне новоутворення щитоподібної залози. Згідно з рішенням ВЛК від 25.06.2025 він визнаний непридатним та звільнений з військової служби, 07.10.2025 йому встановлена ІІІ група інвалідності, він наразі не працює, тому не в змозі платити аліменти у раніше визначеному розмірі. Звільнення з ЗСУ, відсутність грошового забезпечення та затримки з встановленням пенсії по інвалідності, яка значно менша грошового забезпечення та не покриває витрат позивача, пов`язаних з лікуванням, відсутність постійної роботи призвело до значного погіршення матеріального стану позивача.

Враховуючи вищенаведене просить змінити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідача (а.с. 1-5).

Представник позивача просив справу розглянути за його та позивача відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити (а.с. 40).

Відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином за зареєстрованим місцем проживання (перебування) (а.с. 28), однак на пошту за отриманням судової повістки, копії позовної заяви з доданими до неї документами і в судове засідання не з`явився (а.с. 36-37), причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за її відсутності не подала, поважності неявки не убачається.

Представник відповідача – адвокат Яресько Т.В. просив справу розглянути за його та відповідача відсутності (а.с. 41-42).

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказані обставини сторонами не заперечувались.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 23.05.2014 стягнуто, зокрема, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше встановленого законодавством мінімального розміру аліментів, починаючи з 30 квітня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття, або зміни сімейного чи матеріального стану сторін(а.с. 43).

14.11.2023 внаслідок скидання з ворожого БПЛА вибухового пристрою позивач ОСОБА_1 одержав МВТ, контузію, вогнепальне осколкове сліпе поранення нижньої третини правого плеча, обличчя зліва, кута нижньої щелепи, носа, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (а.с. 10).

Відповідно до довідки ДСП "ЕКОЦЕНТР" від 26.08.2025 доза зовнішнього опромінення ОСОБА_1 , 1984 р.н., за даними інформаційно-довідкової системи індивідуального дозиметричного контролю вимірювального центру РЕМРДК ДСП "ЕКОЦЕНТР" за період перебування в зоні відчуження (30-км зоні) Чорнобильської АЕС становила у 2023 році – 0,27 мЗв (а.с. 11).

З 04.06.2025 до 25.06.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України, зокрема, з діагнозом: папілярна карцинома щитоподібної залози, залишкові явища операції (06.03.2025), наслідки вибухової травми (14.11.2023), наслідки травми (24.02.2024) (а.с. 12-14).

Згідно зі свідоцтвом про хворобу від 25.06.2025 № 1216/634 та продовженнями до нього Центральним клінічним госпіталем було проведено огляд ОСОБА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , на військовій службі з лютого 2022 року, який вважає себе хворим з лютого 2025 року після діагностування у нього ознак новоутворення лівої частини щитоподібної залози. У зв`язку з наявністю захворювання, яке зумовлює непридатність до військової служби, був направлений на ВЛК, яка встановила, що виявлені захворювання пов`язані з проходженням військової служби, травма пов`язана із захистом Батьківщини та проходженням військової служби. За постановою ГВЛК був визнаний непридатним до військової служби та потребує звільнення від виконання службових обов`язків на 30 календарних днів (а.с. 15, 16, 17, 18).

З витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 07.10.2025 встановлено, що отримання ОСОБА_1 ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків, призводить до обмеження здатності до пересування, самообслуговування, трудової діяльності, у зв`язку з чим пацієнт потребує вжиття заходів соціального захисту, а саме послуги з реабілітації, соціальної, медичної, санаторно-курортного лікування, має більше 40 відсотків втрати трудової діяльності, встановлена 3 (третя) група інвалідності безстроково (а.с. 19-21).

Позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій та особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується посвідченнями, виданими 20.11.2023 та 14.10.2025 (а.с. 7, 24).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини, від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Отже, обов`язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) раніше встановленого розміру аліментів. Виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Така зміна обставин має настати після того, як суд або батьки (за домовленістю) визначили первісний розмір аліментів, при цьому, вирішуючи спір, суд зобов`язаний застосувати як положення ст. 192 СК України, так і низку інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 СК України, ст. 183 СК України).

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів необхідно з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Отже, зменшення розміру аліментів можливе при настанні певних умов.

При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що після винесення рішення суду від 23.05.2014 про стягнення з нього аліментів на утримання їхньої з відповідачем доньки у нього погіршився стан здоров`я – він став інвалідом 3 групи внаслідок отриманих ним травм під час несення військової служби, появи у нього інших супутніх захворювань, він обмежений у здатності до пересування, самообслуговування, трудової діяльності, потребує лікування, в результаті чого у нього також погіршилось матеріальне становище –він був звільнений з військової служби, а пенсія по інвалідності є значно меншою грошового забезпечення та не покриває витрат позивача, пов`язаних з лікуванням.

Тому він не має можливості сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі.

Судом встановлено, що з моменту ухвалення рішень про стягнення аліментів з позивача на користь відповідача змінилися обставини, що впливають на визначений розмір аліментів у зв`язку з тим, що у позивача змінився стан здоров`я та матеріальне становище, а саме після стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини заробітку, в нього погіршився стан здоров`я, він отримав травми під час несення військової служби, став інвалідом 3 групи, потребує лікування, на що, вочевидь, необхідні додаткові кошти. При цьому, позивач був визнаний непридатним до військової служби та звільнений від виконання військових обов`язків, його було обмежено у трудовій діяльності.

Ці обставини свідчать про погіршення стану здоров`я та майнового становища платника аліментів, що впливає на його змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Відповідно до ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Визначаючи розмір аліментів, суд відповідно до ст. 182 СК України повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатність чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 1 ст. 183 СК України встановлює, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У той же час відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд вважає, що стягнення аліментів на користь відповідача на утримання дитини у розмірі 1/6 частки доходу позивача, щомісячно, про що просить позивач, відповідає вимогам ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України та буде не таким надмірним для нього.

За таких обставин суд приходить висновку про те, що наявні підстави для зменшення розміру аліментів.

За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Внаслідок задоволення позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

1)Позов задовольнити повністю.

2)Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) згідно з рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 23 травня 2014 року на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 до 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше встановленого законодавством мінімального розміру аліментів, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

3)Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь держави 1064,96 гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днівз дня його проголошення апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 .

Суддя Стригуненко В.М.