Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №199/5113/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/5113/26

(1-кп/199/775/26)

ВИРОК

іменем України

28.05.2026 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого- судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042220000308 від 12.03.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, із загальною середньою освітою, не одруженого, утриманців не маючого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 15.04.2014 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- 28.12.2019 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту строком на 4 місяці;

- 14.05.2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

- 10.02.2026 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків остаточно призначена покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває у військовому званні «солдат» 3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 20 лютого 2026 року, приблизно о 06:00 години, самовільно залишив місце служби – 3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі, коли 25 березня 2026 року був встановлений працівниками поліції за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Окрім того, солдат ОСОБА_5 ,будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що на всій території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.01.2026 р. №40/2026, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 р. № 4757-IX, на 90 діб до 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року, у військовому званні «солдат», який раніше вчинив кримінальні правопорушення проти власності, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, повторно вчинивши умисні корисливі злочини проти власності.

Так, солдат ОСОБА_5 , 02 березня 2026 року, близько 13 години 00 хвилин, будучи неподалік магазину "Продукти", який розташований за адресою: місто Дніпро, вулиця Калинова, будинок № 67, де в той же час перебував раніше йому знайомий потерпілий ОСОБА_6 помітив в останнього мобільний телефон марки «Infinix» моделі «Smart 10 X6725 4/128 GB».

В цей момент, визначивши мобільний телефон марки «Infinix» моделі «Smart 10 X6725 4/128 GB» предметом свого протиправного посягання, у ОСОБА_5 раптово виник умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчиненого повторно, а саме: мобільним телефоном марки «Infinix» моделі «Smart 10 X6725 4/128 GB», який належить ОСОБА_6 .

В подальшому, ОСОБА_5 , реалізовуючи свій умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, вчинений повторно, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання наслідків у виді майнової шкоди і свідомо бажаючи її настання, знаходячись за вищевказаною адресою, під надуманим приводом використання мобільного телефону для того, щоб здійснити дзвінок, попрохав у потерпілого ОСОБА_6 надати йому мобільний телефон марки «Infinix» моделі «Smart 10 X6725 4/128 GB».

В свою чергу, ОСОБА_6 , не підозрюючи про дійсні протиправні наміри ОСОБА_5 , довіряючи останньому та будучи введеним в оману, не маючи сумнівів у правдивості його слів, добровільно передав останньому свій мобільний телефон марки «Infinix» моделі «Smart 10 X6725 4/128 GB».

Отримавши від ОСОБА_6 вищевказаний мобільний телефон, заздалегідь не маючи наміру повертати його, дочекавшись, поки останній відволіче свою увагу та не буде спостерігати за його діями, ОСОБА_7 , маючи при собі мобільний телефон марки «Infinix» моделі «Smart 10 X6725 4/128 GB», з місця вчинення кримінального правопорушення зник, у подальшому розпорядившись ним на власний розсуд.

Своїми протиправними діями, ОСОБА_5 заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 4423,50 гривень (чотири тисячі чотириста двадцять три гривні п`ятдесят копійок).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав. Пояснив, що з 15.01.2026 року він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яку він самовільно залишив 20.02.2026 року, щоб його не направили на виконання бойових завдань, оскільки вважав, що він ще не достатньо підготовлений. Так, без будь-яких дозволів він вийшов через КПК, викликав таксі, на якому дістався до вокзалу, звідки поїхав за місцем свого проживання, де проводив час на власний розсуд. Крім того, 09.03.2026 року неподалік магазину продукти він зустрів свого знайомого ОСОБА_6 , якому запропонував випити. Під час спілкування він попросив мобільний телефон ОСОБА_6 марки «Infinix» для здійснення дзвінка, після чого залишив його собі та в той же день продав його за 2000 грн. Щиро шкодує про вчинене, має намір довести своє виправлення, продовживши проходження військової служби.

В судовому засіданні встановлено, що вищевикладені фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і суд немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому відповідно до ч.3 ст. 349 КК України визнав недоцільним дослідження доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні повністю доведена вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190 КК України, що виразилося у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно; ч.5 ст. 407 КК України, що виразилося в самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується вимогами статей 65-67 КК України і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, при призначені обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, яке належать до категорії нетяжкого злочину проти власності та тяжкого військового злочину, характеризуються прямим умислом.

Розглядаючи питання про особу винного, суд враховує, що ОСОБА_5 раніше судимий, вчинив злочини в період невідбутого покарання за попереднім вироком, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», не одружений, утриманців не має, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів можливе лише шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей КК України, за якими він засуджується. При цьому, остаточно призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень слід на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, відповідно до ст.71 КК України обвинуваченому необхідно призначити покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання за цим вироком невідбуте покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 10.02.2026 року.

Враховуючи, що обвинуваченому призначається покарання у виді позбавлення волі, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи в такому випадку не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Керуючись ст.ст.371, 373-374, ч.15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.5 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

-за ч.5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 10.02.2026 року, остаточно призначивши ОСОБА_5 за сукупністю вироків покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили – залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши у строк покарання попереднє ув`язнення день за день, починаючи з 25.03.2026 року.

Речові докази у кримінальному провадженні: мобільний телефон марки «Infinix» моделі «Smart 10 X6725 4/128 GB» - залишити потерпілому ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_5 на корить держави витрати на залучення експерта для проведення експертизи № 438/26 від 17.03.2026 в розмірі 400 (чотириста) гривень.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1