Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №380/4221/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/4221/25 пров. № А/857/16006/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В, Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 380/4221/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє Кічак Ірина Ігорівна до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

суддя(і) у І інстанції Гавдик З.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 законний представник від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі – відповідач, МОН України), у якому просила зобов`язати Міністерство освіти і науки України вжити всіх необхідних заходів та вчинити необхідні дії відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання державних грантів на здобуття вищої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2024 р. № 822, з метою забезпечення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , автоматичного надходження сертифіката засобами мобільного додатка Порталу Дія та видати Наказ про надання державного гранту на перший рік навчання.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє Кічак Ірина Ігорівна до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задоволено частково.

Зобов`язано Міністерство освіти і науки України розглянути по суті у відповідності до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання державних грантів на здобуття вищої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2024 за № 822, заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про надання державного гранту, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У решті позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій висловив прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з мотивів викладених у апеляційній скарзі.

Апелянт свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що механізм реалізації експериментального проекту щодо надання державних грантів на здобуття вищої освіти визначено Порядком реалізації експериментального проекту щодо надання державних грантів на здобуття вищої освіти затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2024 р. № 822 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2024 р. № 1059).

Згідно з Порядком, державний грант на здобуття вищої освіти - цільова безповоротна фінансова допомога за рахунок коштів державного бюджету, що забезпечує повну або часткову оплату вартості навчання в закладах фахової передвищої або вищої освіти здобувачів вищої освіти, які зараховані на місця, що фінансуються за кошти фізичних та/або юридичних осіб. Відповідно до Порядку, участь в реалізації експериментального проекту є добровільною для здобувачів освіти. ОСОБА_3 зарахована до двох навчальних закладів і здобуває передвищу та вищу освіти. Апелянт вважає, що з врахуванням норм Порядку №822, одночасне застосування двох форм бюджетного фінансування здобуття освіти не передбачається.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу МОН України залишити без задоволення.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , 31.07.2023 зарахована на навчання до (740) Комунального закладу Львівської обласної ради «Самбірський фаховий педагогічний коледж імені Івана Флипчака». Параметри навчання: фаховий молодший бакалавр, форма: денна, бюджет, спеціальність «035 Філологія (германські мови та літератури (переклад включно), перша англійська). Дата початку навчання - 01.09.2023, дата звершення навчання - 30.06.2027.

Згідно Довідки № 05-20/23 від 22.01.2025, виданої Комунальним закладом Львівської обласної ради «Самбірський фаховий педагогічний коледж імені Івана Флипчака», ОСОБА_1 дійсно є студенткою групи АФ-21 денної, державної форми навчання цього навчального закладу.

У Комунальному закладі Львівської обласної ради «Самбірський фаховий педагогічний коледж імені Івана Флипчака» ОСОБА_1 здобуває рівень освіти: фахова передвища освіта».

16.08.2024 ОСОБА_1 зарахована на навчання до (244) Закладу вищої освіти «Український католицький університет» за спеціальністю « 081 Право» для здобуття ступеня вищої освіти «Бакалавр», за очною (денною) формою здобуття освіти, за освітньою програмою «Право», контракт, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання на дату укладення договору становить 516000,00 грн, за перший рік навчання - 129 000,00 грн. Дата початку навчання - 02.09.2024, дата звершення навчання - 30.06.2028.

Підставою для зарахування до Закладу вищої освіти «Український католицький університет», зокрема, були результати складеного ОСОБА_1 національного мультипредметного тесту 2024 року, що підтверджується Інформаційною карткою до сертифіката національного мультипредметного тесту № 0201634.

У Закладі вищої освіти «Український католицький університет» ОСОБА_1 здобуває рівень освіти: перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 здобуває два абсолютно різні рівні освіти: фахова передвища освіта і перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; за абсолютно різні джерела фінансування навчання: у коледжі - місцевий бюджет; в університеті - контракт (кошти фізичних осіб: здобувача, замовника).

ОСОБА_1 звернулась до Міністерства освіти і науки України із проханням щодо надання державного гранту на здобуття вищої освіти.

17.10.2024 ОСОБА_1 повторно звернулась до Міністерства освіти і науки України, де вказала, що з 15 вересня 2024 по даний час жодного повідомлення про отримання чи відмову в наданні сертифікату на державний грант у мобільному додатку Порталу Дія не надходило.

Відповідачем надано відповідь, що згідно з Бюджетним кодексом України заборонено витрачати кошти платників податків на одночасне навчання однієї особи більше ніж на одній освітній програмі.

21.10.2024 ОСОБА_1 подала Апеляцію до Міністерства освіти і науки України.

За результатами розгляду апеляції, листом №3/10059-24 від 11.12.2024 «Про розгляд звернення» Директорат фахової передвищої, вищої освіти Міністерства освіти і науки України в особі Генерального директора Олега Шарова повідомлено про розгляд апеляції та долучено лист МОН від 11.11.2024 № 1/20996-24, яким відмовлено у наданні державного гранту на здобуття вищої освіти.

Підставою для відмови у наданні державного гранту здобувачу освіти першого року навчання, який підтвердив надання державного гранту, є;

- виявлення недостовірної інформації у документах претендента на надання державного гранту;

- порушення строків підтвердження надання державного гранту засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія), зазначених в абзаці першому пункту 9 відповідного Порядку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням МОН України, позивач звернулася до суду першої інстанції з даним позовом за захистом свої прав.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 53 Конституції України, повна загальна середня освіта є обов`язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про освіту» (в редакції на час спірних правовідносин), забезпечення права на безоплатну освіту.

1. Держава забезпечує:

безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до стандартів освіти;

розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої і післядипломної освіти відповідно до законодавства.

2. Право на безоплатну освіту забезпечується:

для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України;

для здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та післядипломної освіти - у закладах освіти чи інших суб`єктів освітньої діяльності за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством;

для здобувачів вищої освіти - у закладах освіти за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством.

3. Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до стандартів освіти.

Держава гарантує безоплатне забезпечення підручниками (у тому числі електронними), посібниками всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 16 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції на час спірних правовідносин), особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право на навчання одночасно за декількома освітніми програмами, а також у декількох закладах вищої освіти, за умови отримання тільки однієї вищої освіти за кожним ступенем за кошти державного (місцевого) бюджету.

Згідно із Порядком реалізації експериментального проекту щодо надання державних грантів на здобуття вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2024 за № 822, цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо надання державних грантів на здобуття вищої освіти (далі - експериментальний проект, в редакції на час спірних правовідносин).

Згідно із п 2. цього ж Порядку, під терміном «державний грант на здобуття вищої освіти» (далі - державний грант) слід розуміти цільову безповоротну фінансову допомогу за рахунок коштів державного бюджету, надану у безготівковій формі, що забезпечує оплату у повному або частковому обсязі вартості навчання за освітньою програмою в закладах фахової передвищої або вищої освіти (далі - заклади освіти) здобувачів вищої освіти - громадян України, які зараховані на навчання до закладів освіти для здобуття вищої освіти на місця, що фінансуються за кошти фізичних або юридичних осіб (далі - здобувачі освіти).

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту».

Згідно із п. 3. цього ж Порядку, метою експериментального проекту є надання фінансової підтримки здобувачам вищої освіти, розширення переліку осіб, які здобувають вищу освіту за повної або часткової фінансової підтримки держави.

Згідно із п. 6 цього ж Порядку, участь у реалізації експериментального проекту є добровільною для здобувачів освіти та закладів освіти.

Здобувач освіти дає згоду на участь у реалізації експериментального проекту в заяві про надання державного гранту на умовах, визначених цим Порядком.

Державний грант може бути наданий здобувачу освіти для оплати вартості навчання за певною освітньою програмою у повному або частковому розмірі виключно у закладі освіти, що дав згоду на участь в реалізації експериментального проекту, оформлену відповідно до цього Порядку.

Державний грант повністю покриває вартість навчання, якщо його розмір, визначений відповідно до пунктів 21-25 цього Порядку, дорівнює вартості навчання, встановленої закладом освіти за відповідною освітньою програмою. Якщо державний грант є меншим за вартість навчання, встановлену закладом освіти за відповідною освітньою програмою, розмір такого державного гранту є частковим.

Згідно із п. 8 цього ж Порядку, державний грант на перший рік навчання за певною освітньою програмою (з правом продовження в межах строку дії експериментального проекту) може бути наданий здобувачу освіти, щодо якого одночасно виконані такі вимоги:

1) зарахування здобувача освіти на перший рік навчання:

до закладу освіти за результатами конкурсного відбору на здобуття вищої освіти на підставі конкурсного бала, сформованого з урахуванням результату вступних випробувань, що проводяться у формі зовнішнього незалежного оцінювання та/або з використанням організаційно-технологічних процесів зовнішнього незалежного оцінювання, не нижчим за рівень, установлений пунктом 22 цього Порядку;

протягом строку реалізації експериментального проекту до закладу освіти (незалежно від форми власності та сфери управління), що провадить освітню діяльність на підставі виданої МОН ліцензії, на навчання для здобуття вперше ступеня вищої освіти бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування) за денною або дуальною формою здобуття вищої освіти на місця, що фінансуються за кошти фізичних або юридичних осіб;

2) укладення здобувачем освіти (одним з батьків або законним представником - для неповнолітніх осіб) договору про навчання із закладом освіти;

3) здобувачем освіти розпочато навчання (здобувач освіти приступив до занять) згідно з графіком освітнього процесу;

4) укладення договору між закладом освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу, беручи на себе фінансові зобов`язання щодо оплати навчання здобувача освіти.

Умовами продовження надання державного гранту здобувачу освіти в тому ж закладі освіти за тією ж освітньою програмою на другий або наступні роки навчання у повному або частковому розмірі є виконання здобувачем освіти індивідуального навчального плану за попередній рік навчання та відсутність заборгованості з оплати за навчання за попередній навчальний рік.

Згідно із п. 9 цього ж Порядку, здобувач освіти першого року навчання може подати до МОН заяву про надання державного гранту через особистий електронний кабінет вступника в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (далі - Єдина база) з 5 вересня до 31 жовтня в рік вступу на навчання.

Здобувач освіти другого або наступних років навчання, якому наданий державний грант на перший рік навчання відповідно до цього Порядку, може подати до МОН заяву про продовження надання державного гранту через особистий електронний кабінет здобувача освіти в Єдиній базі з 1 до 30 вересня відповідного навчального року.

Форми заяв про надання державного гранту, поновлення надання державного гранту, переоформлення надання державного гранту, продовження надання державного гранту, тимчасового зупинення надання державного гранту та припинення надання державного гранту затверджуються МОН.

Згідно із п. 10 цього ж Порядку, у разі відповідності здобувача освіти:

першого року навчання вимогам, встановленим підпунктами 1-4 пункту 8 цього Порядку, протягом десяти робочих днів з дати подання заяви відповідно до абзацу першого пункту 9 цього Порядку МОН затверджує наказ про надання державного гранту такому здобувачу освіти на перший рік навчання для оплати вартості навчання в певному закладі освіти за певною освітньою програмою, в якому зазначається розмір державного гранту на перший рік навчання;

другого або наступних років навчання вимогам, встановленим абзацом восьмим пункту 8 цього Порядку, протягом десяти робочих днів з дати подання заяви відповідно до абзацу другого пункту 9 цього Порядку МОН затверджує наказ про продовження надання державного гранту такому здобувачу освіти, в якому зазначається розмір державного гранту на відповідний рік навчання.

Відповідність здобувача освіти, який претендує на отримання державного гранту (продовження надання державного гранту), вимогам цього Порядку встановлюється на підставі інформації, зазначеної в заяві здобувача освіти про надання державного гранту (продовження надання державного гранту), отриманої з Єдиної бази, інших державних реєстрів, результатів додаткової перевірки рекомендацій Мінфіну, наданих відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» (далі - результати додаткової перевірки рекомендацій Мінфіну), а також наданої на запити МОН інформації закладу освіти щодо виконання індивідуального навчального плану, заборгованості з оплати за навчання. Запити щодо надання інформації та/або документів формуються МОН в особистому електронному кабінеті здобувача освіти в Єдиній базі. Відповіді на запити МОН, у тому числі документи, розміщуються в особистому електронному кабінеті вступника (здобувача освіти) в Єдиній базі протягом трьох робочих днів з дати надходження відповідного запиту. У разі подання здобувачем освіти заяви щодо продовження надання державного гранту до заяви додається інформація закладу освіти щодо виконання індивідуального навчального плану за попередній рік навчання, а також щодо заборгованості з оплати за навчання.

Підставою для відмови у наданні державного гранту здобувачу освіти першого року навчання, який претендує на його отримання, є:

невідповідність здобувача освіти вимогам, встановленим підпунктами 1-4 пункту 8 цього Порядку;

виявлення недостовірної інформації у заяві (інших документах) здобувача освіти про надання державного гранту;

порушення строків подання заяви про надання державного гранту через особистий електронний кабінет вступника в Єдиній базі, зазначених в абзаці першому пункту 9 цього Порядку.

У разі відмови у наданні державного гранту (продовженні надання державного гранту) або незгоди здобувача освіти з встановленим розміром державного гранту здобувач освіти має право подати у довільній формі до МОН апеляцію, яка повинна бути розглянута протягом 20 робочих днів з ухваленням МОН відповідного рішення.

Витяг з наказу про надання державного гранту та його розмір (продовження надання державного гранту та його розмір) або вмотивована відмова у наданні державного гранту або зміні його розміру (продовженні надання державного гранту або зміні його розміру) вноситься МОН до Єдиної бази та стає доступним в особистому електронному кабінеті вступника (здобувача освіти) в Єдиній базі протягом трьох робочих днів з дня затвердження наказу МОН або розгляду апеляції відповідно.

Згідно із п. 22 цього ж Порядку, здобувачам освіти, які зараховані у 2024/25 навчальному році на перший рік навчання, мають результат вступних випробувань, що проводяться у формі зовнішнього незалежного оцінювання та/або з використанням організаційно-технологічних процесів зовнішнього незалежного оцінювання, не менше 170 балів з двох предметів, встановлюється базовий грант другого рівня в розмірі 25000 гривень.

Згідно із п. 26 цього ж Порядку, виплата державних грантів здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік.

З матеріалів справи вбачається, що 31.07.2023 позивачка зарахована на навчання до (740) Комунального закладу Львівської обласної ради «Самбірський фаховий педагогічний коледж імені Івана Флипчака».

Згідно із Інформаційної картки до сертифіката національного мультипредметного тесту за № 0201634, позивачкою складено національний мультипредметний тест 2024 році, не менше 170 балів з трьох предметів

16.08.2024 ОСОБА_1 зарахована на навчання до (244) Закладу вищої освіти «Український католицький університет» за спеціальністю « 081 Право» для здобуття ступеня вищої освіти «Бакалавр», за очною (денною) формою здобуття освіти, за освітньою програмою «Право», контракт, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання на дату укладення договору становить 516000,00 грн, за перший рік навчання - 129 000,00 грн. Дата початку навчання - 02.09.2024, дата звершення навчання - 30.06.2028.

Договором про навчання та договором про надання платної освітньої послуги, укладеним між вступником (здобувачем) ОСОБА_1 , її законним представником ОСОБА_2 та Закладом вищої освіти «Український католицький університет», передбачено право здобувача, замовника на оплату за навчання за рахунок державного гранту, оформленого відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання державних грантів на здобуття вищої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2024 р. № 822.

05.08.2024 на підставі Заяви про приєднання за № 361 до договору про навчання та договору про надання платної освітньої послуги вступник (здобувач) ОСОБА_1 , її законний представник ОСОБА_2 , приєдналися до Договору про навчання та договору про надання платної освітньої послуги, типові форми яких розміщено на офіційному сайті Українського католицького університету, враховуючи наступну інформацію: заклад бере на себе зобов`язання здійснити підготовку вступника (здобувача) за очною (денною) формою здобуття освіти за освітньою програмою «Право», за спеціальністю « 081 Право» для здобуття ступеня вищої освіти «Бакалавр».

Відповідно до пункту 7 Заяви про приєднання № 361 від 05.08.2024 до договору про навчання та договору про надання платної освітньої послуги: «За І семестр 2024-2025 н.р. оплата, за винятком частини, яка може покриватися за рахунок державного гранту, оформленого відповідно до Порядком реалізації експериментального проекту щодо надання державних грантів на здобуття вищої освіти, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2024 р» № 822, здійснюється не пізніше 09.08.2024.

ОСОБА_1 звернулась до Міністерства освіти і науки України із проханням щодо надання державного гранту на здобуття вищої освіти.

Відповідачем надано відповідь на звернення позивачки, що згідно з Бюджетним кодексом України заборонено витрачати кошти платників податків на одночасне навчання однієї особи більше ніж на одній освітній програмі.

За результатами розгляду апеляції, листом №3/10059-24 від 11.12.2024 «Про розгляд звернення» Директорат фахової передвищої, вищої освіти Міністерства освіти і науки України в особі Генерального директора Олега Шарова повідомлено позивачку про розгляд апеляції та долучено лист МОН від 11.11.2024 № 1/20996-24, яким відмовлено у наданні державного гранту на здобуття вищої освіти.

Підставою для відмови у наданні державного гранту здобувачу освіти першого року навчання, який підтвердив надання державного гранту, є;

- виявлення недостовірної інформації у документах претендента на надання державного гранту;

- порушення строків підтвердження надання державного гранту засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія), зазначених в абзаці першому пункту 9 відповідного Порядку.

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи не бере до уваги викладені обставини відмови щодо розгляду звернення ОСОБА_1 , оскільки згідно згаданого вище Порядку за № 822, підставою для відмови у наданні державного гранту здобувачу освіти першого року навчання, який претендує на його отримання, є:

невідповідність здобувача освіти вимогам, встановленим підпунктами 1-4 пункту 8 цього Порядку;

виявлення недостовірної інформації у заяві (інших документах) здобувача освіти про надання державного гранту;

порушення строків подання заяви про надання державного гранту через особистий електронний кабінет вступника в Єдиній базі, зазначених в абзаці першому пункту 9 цього ж Порядку.

Відповідач жодними належними та допустимими доказами не обґрунтував наявність вказаних критеріїв для відмови у наданні державного гранту позивачці.

Фахова передвища освіта та вища освіта є різними за рівнем у структурі освіти, згідно із Закону України «Про освіту».

Крім цього, Порядок прийому на навчання до закладів фахової передвищої освіти у 2024 році, затверджений Наказом Міністерства освіти і науки України від 29.02.2024 за № 245, не може застосовуватись до позивачки із підстав, що позивачка ще 31.07.2023 зарахована на навчання Комунального закладу Львівської обласної ради «Самбірський фаховий педагогічний коледж імені Івана Флипчака».

Предмет спору по даній справі стосується не здобуття позивачкою фахової передвищої освіти у Комунальному закладу Львівської обласної ради «Самбірський фаховий педагогічний коледж імені Івана Флипчака», а здобуття вищої освіти у закладі вищої освіти «Український католицький університет» за контрактом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач свою відмову не обґрунтував тим, що позивачка не відповідає вимогам Порядку за № 822, у наданні відповідного державного гранту.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що за правовою позицією ВС, що міститься у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Тобто, адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття.

Крім того, у судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 1 червня 2022 року у справі № 620/5996/21, від 25 жовтня 2022 року у справі № 200/13288/21).

До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивачки буде зобов`язання відповідача розглянути по суті у відповідності до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання державних грантів на здобуття вищої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2024 за № 822, заяву позивачки, про надання державного гранту, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було вирішено питання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного підприємства «Інфоресурс», то суд апеляційної інстанції таке не бере до уваги, оскільки Львівським окружним адміністративним судом надано оцінку щодо залучення третьої особи у рішенні від 09 лютого 2026 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 380/4221/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук