Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №260/5137/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/5137/24 пров. № А/857/34980/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року про відмову з задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Скраль Т.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

15 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просив: визнати протиправним дії щодо нарахування та виплати щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період проходження військової служби з 18.07.2019 по 20.12.2023 при переведенні з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення; зобов`язати здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за періоди: з 18.07.2019 по 31.12.2019 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019; з 01.01.2020 по 31.12.2020 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; з 01.01.2021 по 31.12.2021 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; з 01.01.2022 по 31.12.2022 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; з 01.01.2023 по 20.12.2023 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт; а також здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період проходження військової служби з 18.07.2019 по 20.12.2023, що були нараховані під час переведення, в сторону збільшення шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року, яке набрало законної сили, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні у період із 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року із врахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог – відмовлено.

29 липня 2025 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у якій просить суд: встановити судовий контроль за виконанням рішення від 03 жовтня 2024 року по справі № 260/5137/24; зобов`язати військовe частинe А1556 подати до Закарпатського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення у справі № 260/5137/24.

В обґрунтування вимог заяви зазначає, що відповідач не виконав в повному обсязі рішення суду. Також у заяві про встановлення судового контролю повідомив про наявність відкритого виконавчого провадження № 77210349. Вказує, що після ухвалення судового рішення у справі № 260/5137/24 (03.10.2024) минуло 10 місяців, після набрання рішенням законної сили (17.12.2024) минуло 8 місяців, після відкриття виконавчого провадження (21.02.2025) минуло 6 місяців, однак рішення суду досі не виконано ні у добровільному, ні у примусовому порядку. Відповідач не вчинив жодних дій для виконання судового рішення, належні позивачу грошові суми не були нараховані та виплачені відповідачем згідно з рішенням суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду за позовом ОСОБА_1 , в особі представника Берзінь Сергія Людвиговича до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивач у заяві про встановлення судового контролю повідомив про наявність відкритого виконавчого провадження № 77210349. Тобто, виконавче провадження №77210349 триває та примусове виконання здійснюється. Окрім того, державний виконавець має встановлені законом повноваження щодо впливу на боржника (накладення штрафу, ставити питання про притягнення до кримінальної відповідальності). При цьому в разі невиконання судових рішень у добровільному порядку, приписами Закону № 1404-VIII урегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень. З огляду на зазначене та приймаючи до уваги наявність відкритого виконавчого провадження №77210349 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 260/5137/24, суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішння суду.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Зокрема, зазначає, що чинне законодавство не встановлює залежності щодо звернення до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України від того, чи здійснюється примусове виконання рішення суду органами ДВС чи ні. Вважає, що оскільки відповідач не виконав в повному обсязі рішення суду, тому наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст.372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 - 382-3 КАС України.

За приписами ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

За приписами ч.ч. 1-3, 10, 11 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що судовий контроль – це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №539/3406/17, від 10.02.2022 у справі №160/13013/19.

Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року, яке набрало законної сили, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні у період із 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року із врахуванням раніше виплачених сум.

Як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали суду, обставини виконання (невиконання) судового рішення (нарахування та виплата грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення) судом першої інстанції не досліджувалися та відповідні докази не витребовувались.

Наведеним обставинам належна оцінка судом першої інстанції не надавалася, незважаючи на доводи позивача, викладені у заяві щодо невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, судом першої інстанції не досліджувалось питання виконання (невиконання) рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №260/5137/24.

Натомість, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, виходив з того, що позивачем не вичерпано всіх передбачених законодавством засобів щодо належного та повного виконання судового рішення, зокрема, на думку суду, виконання рішення суду має здійснюватися у примусовому порядку.

Приймаючи до уваги наявність відкритого виконавчого провадження №77210349 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 260/5137/24, суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України.

Висновки суду першої інстанції про те, що встановлення судового контролю можливе, якщо заходи з примусового виконання рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження" не призвели до належного виконання судового рішення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судовий контроль за виконанням рішення суду встановлюється без прив`язки до вчинення дій щодо примусового виконання рішення.

Аналіз норми статті 382 КАС України, у її системному взаємозв`язку з нормами статті 372 КАС України, дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися, за наявності для цього підстав, безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення.

Оскільки виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється як добровільно (самим боржником), так і у примусовому порядку (органами державної виконавчої служби), то судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо не залежить від тієї обставини, чи існує станом на час вжиття заходів такого контролю відкрите виконавче провадження.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що під час розгляду заяви про встановлення судового контролю судом першої інстанції не було надано правової оцінки доводам заявника (по суті) в частині невиконання суб`єктом владних повноважень рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №260/5137/24, що свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Разом з цим, вирішення питання про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права вирішити таку заяву по суті.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення заяви про встановлення судового контролю за виконання рішення суду, висновки суду першої інстанції є передчасними.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувану ухвалу суду слід скасувати, оскільки така винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви в порядку ст. 382 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 312, ст. 315, ст. 317, ст. 320, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року про відмову з задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 260/5137/24 – скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

Т. В. Онишкевич