Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №583/4887/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/4887/25

Номер провадження 22-ц/816/1572/26

Категорія - 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Криворотенка В.І. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Черних О.М.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ»,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ»

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2025 року в складі судді Сидоренко Р. В., ухвалене в м. Охтирка,

у с т а н о в и в:

17.10.2025 р. позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Абрамовича О. В., звернувся до суду з позовом ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» про стягнення заборгованості по орендній платі, пені, збитків від інфляції та 3% річних.

Свої вимоги мотивував тим, що він є власником земельних ділянок площею 3,5679 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0126, площею 3,5678 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0125, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Кардашівської сільської ради, Охтирського району, Сумської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 149209 від 18.07.2007.

01.08.2015 р. між ним та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» укладено договори оренди землі №195/15, №196/15 строком на 10 років, відповідно до яких передав земельні ділянки площею 3,5678 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0125, площею 3,5679 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0126, у строкове платне користування. У договорах сторонами визначено річну орендну плату в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4676,02 грн, обчислення якої здійснюється з урахуванням індексації.

09.11.2018 р. між ОСОБА_1 , ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було укладено трьохсторонні додаткові угоди № 1 до Договорів №195/15, №196/15 від 29.11.2017, відповідно до яких новий орендар ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» приймає на себе всі права та обов`язки від ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», а також сторони вирішили внести зміни/доповнення, зокрема про те, що з 2017 року орендна плата складає 11222,45 грн, що становить 10% нормативної грошової оцінки. 15.07.2019 р. сторони уклали додаткові угоди № 2 до договорів №195/15, №196/15, згідно яких орендна плата складає 12344,69 грн, що становить 11% нормативної грошової оцінки.

Однак, незважаючи на погоджені сторонами умови договорів оренди земельних ділянок, відповідач не проводив обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати.

З урахуванням наведеного, просив стягнути з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди землі №195/15 від 01.08.2015 та №196/15 від 01.08.2015 р. за період з 2021 по 2024 роки в розмірі 42115,00 грн, обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, а також 8334,53 грн. інфляційних збитків та 2408,16 грн 3% річних, а також стягнути судові витрати.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за договорами оренди землі №195/15, №196/15 від 01.08.2015 за період з 2021 по 2024 роки в розмірі 42115,00 грн, обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, а також 8334,53 грн. інфляційних збитків та 2408,16 грн 3% річних, а всього – 52857,69 грн.

Стягнуто з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат 6211,20 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з`ясування всіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов висновку, що зі змісту укладених між сторонами договорів оренди землі, а також додаткових угод до них, слідує, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, але на законодавчому рівні встановлено, що індексація в сфері земельних правовідносин може мати місце у вигляді індексації нормативної грошової оцінки землі, та індексація орендної плати, як доходу фізичної особи (індекс інфляції). Тобто законодавством не передбачено імперативний чи виключний спосіб (порядок, механізм) індексації орендної плати за орендовані землі приватної власності.

Зазначає, що сторони договору, скориставшись правом свободи умов договору, не встановили орендну плату в фіксованому розмірі чи твердій грошовій сумі, а визначили спосіб її обрахування у відсотковому виразі від нормативно-грошової оцінки землі. Тому нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Звертає увагу, що відповідно до значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становлять, зокрема, для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за період 2017-2022 роки - 1,0, тобто оскільки коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення в період з 2017- 2022 рік не змінювався, та становив 1,0, що не впливало на визначений договором розмір орендної плати.

Також зазначає, що позивач претензій щодо сплати орендної плати не в повному обсязі відповідачу не пред`являв та не скористався своїм правом вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У відзиві на апеляційну ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Абрамовича О. В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, як законне та обґрунтоване. Окрім того, просить стягнути з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу при розгляді даної справи в Сумському апеляційному суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 149209 від 18.07.2007 р. ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 3,5679 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0126, площею 3,5678 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0125, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Кардашівської сільської ради, Охтирського району, Сумської області ( а.с. 7).

01.08.2015 р. ОСОБА_1 уклав з та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» договори оренди землі №195/15, №196/15 строком на 10 років, відповідно до яких передав земельні ділянки площею 3,5678 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0125, площею 3,5679 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0126, у строкове платне користування ( а.с. 8-9, 15-16).

У договорах сторонами визначено річну орендну плату в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4676,02 грн, обчислення якої здійснюється з урахуванням індексації.

17.10.2015 р. Договір №196/15 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 11633973, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.10.2015 № 45794752 ( а.с. 11).

16.10.2015 р. Договір №195/15 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 11627778, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.10.2015 № 45771568 (а.с. 18).

09.11.2018 р. між ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було укладено трьохсторонні додаткові угоди № 1 до Договорів №195/15, №196/15 від 01.08.2015, відповідно до яких новий орендар ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» приймає на себе всі права та обов`язки від ПрАТ «Райз-Максимко», а також сторони вирішили внести зміни/доповнення, зокрема про те, що з 2017 року орендна плата складає 11222,45 грн, що становить 10% нормативної грошової оцінки. ( а.с.12, 19).

15.07.2019 р. сторони уклали додаткові угоди № 2 до договорів №195/15, №196/15, згідно яких орендна плата складає 12344,69 грн, що становить 11% нормативної грошової оцінки ( а.с. 14, 21).

Згідно платіжних інструкцій вбачається, що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було нараховано та виплачено ОСОБА_1 , орендну плату без вирахування податків та інших обов`язкових платежів: у 2021 році – 19874,96 грн; у 2022 році – 19874,94 грн; у 2023 році – 19874,96 грн; у 2024 році – 19874,96 грн; та додатково за 2024 рік – 1013,64 грн ( а.с. 22- 24).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеними договорами оренди землі №195/15, №196/15 від 01.08.2015 р, оскільки виплата орендної плати за 2021-2024 роки позивачеві проведена не в повному обсязі, а тому, беручи до уваги умови договорів оренди щодо строків сплати орендної плати, є підстави для стягнення з відповідача невиплаченої суми орендної плати та інфляційних збитків за прострочення сплати орендної плати.

Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частинами 1-3 ст. 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом статей 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону «Про оренду землі»).

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 про те, що: «Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата).

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки

У пункті 10 Договорів оренди землі №195/15, №196/15 від 01.08.2015 року сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Умовами указаного договору оренди землі індексація нормативної грошової оцінки не визначена.

Зміст указаного пункту Договору дає підстави для висновку про те, що оскільки обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі оренди землі, то відповідно мала індексуватися саме орендна плата відповідно до приписів частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №925/457/23.

Суд першої інстанції вірно установив, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеними договорами оренди землі №195/15, №196/15 від 01.08.2015 року (з урахуванням додаткових угод №1 від 09.11.2018), оскільки виплата орендної плати за 2021 – 2024 роки позивачу була проведена не у повному обсязі.

Так, відповідачем у 2021 - 2024 роках не були в повному обсязі виконані зобов`язання за договорами оренди землі в частині виплати орендної плати з урахуванням індексації, зокрема, розмір недоплаченої орендної плати за договорами оренди землі за 2021 рік становить 3461,37 грн., за 2022 рік - 11776,32 грн., за 2023 рік - 12873,96 грн, за 2024 рік – 14003,35 грн, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь позивача недоплаченої орендної плати за договорами оренди землі, загальна сума якої становить 42115,00 грн

Наведений розрахунок відповідачем не спростований.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання по виплаті орендної плати за 2021 – 2024 роки підлягають стягненню 8334,53 грн інфляційних збитків та 2408,16 грн 3% річних.

Та обставина, що позивач не звертався до відповідача з претензією щодо недоплати орендної плати, не звільняє його від належного виконання зобов`язань за укладеним договором щодо сплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції.

Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції з дотримання вимог статей ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що склалися, дослідив і надав правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін й правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ухвалив судове рішення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Абрамович О.В. просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 5000 грн за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 2-4 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Абрамович О. В., на підставі ордеру про надання правничої допомоги у Сумському апеляційному суді від 01.02.2026 року, договору про надання правничої допомоги №116 від 16.10.2025 р.

Також стороною позивача надано до суду акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за вищезазначеним договором від 06.05.2026 р., відповідно до якого вартість за надання правової допомоги в апеляційному суді складає 5000 грн.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16листопада 2022року у справі № 922/1964/21.

Ураховуючи наведене, а також сукупність обставин цієї конкретної справи, зокрема, що справу в суді апеляційної інстанції розглянуто у порядку у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, беручи до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу повинен бути не лише підтвердженим документально, але і відповідати принципам необхідності, розумності, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції 1000 грн відповідає критерію реальності адвокатських послуг та критерію розумності їхнього розміру.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367-369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 1000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: А.О. Замченко

О.М. Черних