Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №592/3285/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/3285/26

Номер провадження 22-ц/816/2162/26

Категорія - 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Нестеренка М.В. (суддя-доповідач), суддів: Сидоренко А.П., Худика А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»,

на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 березня 2026 року, у складі судді Бичкова І.Г., ухваленого у місті Суми, повне судове рішення складено 30 березня 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Позивачка звернулася до суду із позовом, у якому зазначає, що між нею та ТДВ «СК «Гардіан» 04 жовтня 2025 року укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо належного їй автомобіля «Volkswagen Passat».

18 жовтня 2025 року у м. Суми сталася ДТП за участю її автомобіля та транспортного засобу Chery Tiggo 5, винуватцем якої був водій останнього, що підтверджується Європротоколом. Унаслідок ДТП автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження.

Позивачка своєчасно повідомила страховика про настання страхового випадку, виконала всі передбачені договором та законом дії, надала транспортний засіб для огляду та здійснила його ремонт. Згідно з калькуляцією відповідача, вартість ремонту склала 21 784,93 грн з ПДВ, однак фактичні витрати позивачки на ремонт і запчастини становили 42890 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.

Позивачка вказує, що страхова компанія безпідставно занизила розмір страхового відшкодування та, незважаючи на її заперечення, 15 грудня 2025 року здійснила часткову виплату у сумі 21 784,90 грн без ПДВ. У зв`язку з цим позивачка просить стягнути з відповідача недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 21 105,10 грн (з урахуванням ПДВ), а також судовий збір.

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми позов задоволений. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 недоплачене страхове відшкодування у розмірі 21 105 грн 10 коп., а також судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп.

Суд керувався тим, що ТДВ «СК «Гардіан» здійснило страхове відшкодування не в повному обсязі, а тому з нього на користь позивачки підлягає стягненню різниця між сумою страхової виплати та вартістю відновлювального ремонту належного позивачеві автомобіля.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Із таким рішенням не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи та недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими.

На думку апелянта, суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема не врахував положення Закону № 3720-IX, які визначають спеціальний порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Скаржник вказує, що суд безпідставно визначив розмір страхового відшкодування на підставі наданих позивачем рахунків за ремонт, оскільки остання самостійно обрала станції технічного обслуговування, які не входять до переліку, визначеного страховиком. У зв`язку з цим, на переконання апелянта, позивачка фактично відмовилась від передбаченого законом порядку організації ремонту через страховика, а тому розмір відшкодування мав визначатися виключно за розрахунком страховика із застосуванням відповідних програмно-технічних засобів або оцінки, а не за фактичними витратами.

Крім того, апелянт зазначає, що суд необґрунтовано врахував вартість ремонту, розраховану з використанням оригінальних запасних частин та розцінок офіційної СТО, тоді як транспортний засіб позивача має строк експлуатації понад п`ять років і відсутні докази дії гарантійних зобов`язань виробника, що, на думку скаржника, дає підстави для визначення вартості ремонту з використанням аналогів запчастин. Також апелянт наголошує, що розрахунок вартості ремонту за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення (зокрема Audatex) є усталеною практикою та визнається судами належним доказом, однак суд першої інстанції безпідставно не взяв його до уваги.

Окрім цього, апелянт вказує, що суд першої інстанції не навів належного обґрунтування відхилення доводів відповідача, чим порушив вимоги щодо мотивованості судового рішення. У сукупності зазначені порушення норм матеріального та процесуального права, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18 жовтня 2025 року о 17:40 год., за адресою: м. Суми, вул. Українських Перемог, буд. 20, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , та транспортного засобу Chery Tiggo 5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої належний позивачці автомобіль «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 , отримав технічні пошкодження.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується електронним Європротоколом, який було складено сторонами на місці ДТП.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» згідно з полісом № 232848323 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04 жовтня 2025 року, відповідно до якого були застраховані її майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортного засобу Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3 .

За умовами Полісу ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи 250 000,00 грн.

20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «СК «Гардіан» з повідомленням про настання події з ознаками страхового випадку.

На вимогу відповідача позивачем було здійснено всі необхідні дії для здійснення виплати страхового відшкодування, а також представнику відповідача було надано на огляд транспортний засіб Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Після здійснення всіх необхідних дій, які передбачені полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 232848323 від 04 жовтня 2025 року, ч. 4 ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №3720-ІХ) та огляду транспортного засобу Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачем було здійснено ремонт транспортного засобу, що не суперечить умовам полісу № 232848323.

12 грудня 2025 року, на мобільний телефон позивача ОСОБА_1 , надійшло повідомлення від представника відповідача про суму страхового відшкодування, яка складала 17 326,54 грн, з якою позивач не погодилася та повідомила про це відповідача.

У подальшому відповідачем складена калькуляція №G-48524 від 12 грудня 2025 року, відповідно до якої вартість ремонту транспортного засобу Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає без урахування ПДВ 21 784,93 грн та з урахуванням ПДВ 26 141,92 грн.

15 грудня 2025 року на мобільний телефон позивача ОСОБА_1 , знову надійшло повідомлення від представника відповідача про суму страхового відшкодування, яка вже складала 21 784,93 грн, з якою позивач знову не погодилася, про що повторно повідомила відповідача, вказуючи про те, що ремонт її автомобіля обійшовся їй вдвічі дорожче суми, яку пропонував відповідач.

Однак, не звертаючи уваги на всі звернення позивача про незгоду із сумою страхової виплати, ТДВ «СК «Гардіан» 15 грудня 2025 року здійснено виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 21 784,93 грн, без урахування податку на додану вартість.

Не погоджуючись з вказаним розміром страхового відшкодування 16 грудня 2025 року, позивачка звернулася із заявою до МТСБУ з проханням провести звірку з ТДВ «СК «Гардіан» на предмет правомірності виплати непогодженої суми відшкодування з урахуванням всіх доданих до справи матеріалів.

05 січня 2026 року, позивачкою ОСОБА_1 , було надіслано відповідачу копії всіх квитанцій щодо суми витрат на деталі, яка складає 21 490 грн, та квитанції щодо суми витрат на ремонт її автомобіля, яка складає 21 400 грн.

Відповідно до рахунку №КМ-00665 від 25 жовтня 2025 ФОП ОСОБА_3 сума витрат на деталі складає 21 490 грн, а згідно рахунку №20 від 25 жовтня 2025 ФОП ОСОБА_4 сума витрат на ремонт складає 21 400 грн.

20 січня 2026 року позивачка знову звернулася на ім`я генерального директора ТДВ «СК «Гардіан» із заявою, в якій просила ще раз розглянути її справу по відшкодуванню коштів за заподіяні її авто збитки, однак, вказана сума витрат так і не була виплачена.

Позивачем заявлено позовну вимогу про відшкодування не сплаченої вартості відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 21 105,10 грн, з урахуванням податку на додану вартість.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов`язану з використанням транспортних засобів.

Як встановлено у частині другій цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Закон №3720-ІХ регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Із положень статті 5 Закону №3720-ІХ слідує, що страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Статтею 18 Закону №3720-ІХ визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Відповідно до статті 27 Закону №3720-ІХ страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, у тому числі, пов`язаних із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті (частина перша).

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (частина друга).

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу (частина третя).

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів. Для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідна особа обирається потерпілою особою з визначеного страховиком (МТСБУ) переліку. Страховик (МТСБУ) у встановленому ним порядку визначає перелік осіб, які відповідно до своїх установчих документів мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів та відповідають його вимогам, та оприлюднює його на своєму веб-сайті. Страховик (МТСБУ)зобов`язаний надати потерпілій особі інформацію про осіб, включених до переліку, передбаченого цією частиною. Якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік включає менше трьох осіб, розташованих в межах 150 кілометрів від місця проживання потерпілої особи або місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу, потерпіла особа має право самостійно обрати особу, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів (частина четверта).

У разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки.

У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

За загальним правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У разі взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода відшкодовується винною особою.

Якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик за договором страхування. Цей страховик повинен виплатити потерпілому страхове відшкодування в порядку, передбаченому Законом №3720-ІХ.

У разі пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілому відшкодовуються витрати, пов`язані з його відновлювальним ремонтом.

Визначення розміру матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу внаслідок його пошкодження, здійснюється з урахуванням оціночних процедур, установлених відповідною методикою, за наслідками яких визначається вартість відновлювального ремонту (вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість необхідних для ремонту матеріалів, вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту).

Водночас, якщо строк експлуатації транспортного засобу не перевищує п`ять років, то вартість складників (деталей), які підлягають заміні під час ремонту, визначається із вартості невживаних складників (деталей), дозволених заводом виробником. Для інших транспортних засобів вартість складників (деталей), які підлягають заміні під час ремонту, визначається із вартості аналогів оригінальних складників(деталей).

Страховик має право виплатити страхове відшкодування як обраній потерпілим (із запропонованого переліку) особі, що здійснює відновлювальний ремонт транспортних засобів, так і безпосередньо потерпілому. При цьому сума страхового відшкодування зменшується на суму визначеного законом податку на додану вартість, оскільки всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані з компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування.

Зібрані докази вказують на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 , внаслідок чого потерпілій ОСОБА_1 завдано майнової шкоди.

Ризики, пов`язані з відповідальністю за шкоду, заподіяну в результаті пошкодження автомобіля позивачки «Volkswagen Passat» під час дорожньо-транспортної пригоди, були застраховані ТДВ «СК «Гардіан», яке визнало дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком і виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 21 784 грн 90 коп.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем визначений і доведений до відома позивачки перелік осіб, які мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, а доводи апеляційної скарги про наявність такого переліку на вебсторінці відповідача не підтверджені відповідними доказами.

Отже, позивачка правомірно звернулася до ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4 для купівлі складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребували ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також для проведення відповідних робіт, що визнається відповідачем.

Судом встановлено, що відповідно до рахунку ФОП ОСОБА_3 сума витрат на деталі складає 21 490 грн, а згідно рахунку ФОП ОСОБА_4 сума витрат на ремонт складає 21 400 грн, що становить загальну суму 42 890 грн.

Наводячи власний розрахунок вартості складових, які підлягали заміні, а також ремонтних робіт, визначених за допомогою спеціалізованого програмно-технічного комплексу Audatex, водночас ТДВ «СК «Гардіан» не довело належними та допустимими доказами неправильність указаної вартості ремонту належного позивачці автомобіля.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про завдання позивачці майнової шкоди у результаті пошкодження автомобіля в розмірі 42 890 грн, у той час як відповідач розпорядився своїми процесуальними правами на власний розсуд та клопотання про призначення судом судової автотоварознавчої експертизи не заявляв.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТДВ «СК «Гардіан» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в повному обсязі, не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про право страховика визначити розмір страхового відшкодування на основі деталей, які є аналогами оригінальних запчастин, оскільки на день ДТП (18 жовтня 2025 року) строк експлуатації ТЗ «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_1 (2016 року випуску) був більше 5 років, колегія суддів зазначає таке.

Законом №3720-ІХ врегульована модель прямого врегулювання страхового випадку, за якої потерпілий у ДТП має право звернутися за виплатою страхового відшкодування до свого страховика (компанії, з якою він сам уклав договір страхування своєї цивільної відповідальності), а не до компанії винуватця.

На відміну від попередніх правил, де пряме врегулювання було добровільною угодою між окремими компаніями, Закон № 3720-IX запроваджує обов`язкове пряме врегулювання для всіх страховиків.

Потерпілий може скористатися цим правом, якщо ДТП сталася за участю лише двох транспортних засобів (незалежно від наявності шкоди життю чи здоров`ю, хоча процедури для майна та здоров`я можуть відрізнятися).

Алгоритм дій під час прямого врегулювання страхового випадку такий: потерпілий подає заяву про страхове відшкодування до своєї страхової компанії. Страховик потерпілого проводить оцінку збитків та виплачує кошти своєму клієнту. Після виплати страховик потерпілого отримує компенсацію від страховика винуватця через спеціальну систему взаєморозрахунків.

На обґрунтування розміру витрат на відновлювальний ремонт позивачка надала суду два рахунки, а саме ФОП ОСОБА_3 на суму 21 490 грн та ФОП ОСОБА_4 на суму 21 400 грн.

Обставини проведення позивачкою відновлювального ремонту у обсягах і за вартістю, зазначених у цих рахунках, відповідачем не заперечуються, проте у апеляційній скарзі відповідач наголошує, що ціни, зазначені у вказаних рахунках відповідають цінам оригінальних деталей, а вартість ремонтних робіт відповідає вартості норма-години офіційної СТО.

Поряд із цим відповідач, як зауважив суд першої інстанції, клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи не заявляв, натомість надав суду власні документи (калькуляцію із додатками), що містять розрахунок проведений, як зазначено, за допомогою програмного комплексу Audatex.

Як стверджує відповідач, калькуляція та додані до неї матеріали свідчать про те, що для розрахунку були взяті аналоги, а не оригінальні деталі.

У відзиві на позовну заяву страховик вказав, що вартість запчастин була визначена ним, виходячи з цін на аналоги оригінальних деталей, оскільки строк експлуатації ТЗ перевищував 5 років.

Водночас, у розділі «Запасні частини» калькуляції відповідача поряд із цінами на крило та двері стоїть символ «*». Згідно з розшифровкою в розділі «Пояснення», цей символ означає: «дані введені вручну користувачем», що вказує на те, що система не автоматично підтягнула ціну оригінальної запчастини VAG, а оцінювач ввів ціну аналога самостійно (а.с. 44).

Отже суд не може покладатися на надану відповідачем калькуляцію, як на належний доказ вартості аналогів запасних частин, оскільки відомості до неї внесені вручну відповідачем.

Так, у калькуляції ціна переднього крила вказана як 2192,50 грн, а передніх дверей — 6147,50 грн (а.с. 44).

У той же час, серед додатків до відзиву є скріншоти з онлайн-магазинів (exist.ua), де ціна оригінального крила VAG становить понад 20 000 грн, тоді як ціни на аналоги (наприклад, бренду Signeda або Tempest) якраз знаходяться в діапазоні 2 600 – 6 400 грн (а.с. 47).

Також, ціна оригінальних дверей VAG перебуває у діапазоні цін від 38 628 грн до 47 605 грн, у той час як аналог бренду AND має ціни 7759 грн і 10 221 грн (а.с. 49).

Водночас, із наданого позивачкою рахунку ФОП ОСОБА_3 , виходить, що ціна крила правого переднього становить 6100 грн без ПДВ, а ціна передніх правих дверей – 10 500 грн, що значно менше ніж вартість оригінальних запасних частин, яка вказана у додатках відповідача, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що ціни, зазначені у рахунках, наданих позивачем на обґрунтування суми страхового відшкодування, є цінами оригінальних запасних частин.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про проведення позивачкою ремонтних робіт із заміною пошкоджених деталей на оригінальні не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом.

Поряд із цим, апеляційний суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, а висновки суду відповідають критеріям законності та обґрунтованості, а відтак апеляційний суд залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, тому відсутні підстави для відшкодування апелянту судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - М.В. Нестеренко

Судді: А.П. Сидоренко

А.М. Худик