Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №577/615/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м.Суми

Справа №577/615/26

Номер провадження 22-ц/816/2070/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Черних О. М. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Замченко А. О.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», в інтересах якого звернувся ОСОБА_1 , на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Галяна С.В., в цивільній справі № 577/615/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позову

У січні 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 25146 грн 20 коп. та судових витрат.

Позовна заява вмотивована тим, що 24.12.2024 ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 уклали договір про надання кредиту №519855-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписавши його у порядку ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За вказаним договором позивач зобов`язався надати грошові кошти відповідачу в сумі 10000,00 грн на умовах зворотності, платності, строковості. Умовами договору встановлено, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом відповідно до встановленого графіку платежів.

Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надав відповідачу кошти в сумі 10000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , в свою чергу в зв`язку з порушенням умов договору та не сплатою боргу у відповідача утворилась заборгованість за Договором №519855-КС-001 від 24.12.2024 у розмірі 25146,20 грн, з яких: 9690,00 грн. – сума прострочених платежів по тілу кредиту; 9496,20 грн – сума прострочених платежів по процентах; 5000,00 грн сума заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України; 960,00 сума прострочених платежів за комісією.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 березня 2026 року, у складі головуючого судді – Галяна С.В., позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 519855-КС-001 від 24 грудня 2024 року в розмірі 10650 грн., а також 1118,20 грн. судового збору, відмовивши в іншій частині позову.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені кредитним договором, не виконав, а тому позивач має право вимагати виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми позичених коштів та комісії. Разом з тим вважав, що задоволенню не підлягає стягнення відсотків за користування кредитом з ОСОБА_2 , як військовослужбовця, в силу положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».

Стягнуто судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Скаржник вважає, що рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 березня 2026 року не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Вказав, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив докази порушуючи норми матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що відсутніправові підстави для застосування у даній справі пільги, передбаченої ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів військовослужбовцям, оскільки відповідачем не надані відповідні та належні документи для чіткого встановлення, що відповідач під час дії кредитних зобов`язань перебував на військовій службі.

Посилаючись на норми Закону, практику Верховного Суду, просив змінити рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 березня 2026 року в частині загальної суми задоволених позовних вимог Позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором з 10 650,00 грн на суму грошових коштів 25 146, 00 грн.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2026 року справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 21 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 21 квітня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» залишити без задоволення, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 березня 2026 року - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом вірно застосовано норми Закону та він, як військовослужбовець, має право на звільнення від сплати відсотків відповідно до норм пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей». Крім того, просив доєднати додаткові докази, а саме: фотокопію оновленої Форми № 5 від 16.04.2026; фотокопію посвідчення учасника бойових дій; фотокопію довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Позиція скаржника щодо відзиву

ТОВ « Бізнес Позика» посилаючись на норми ст. 78 та 126 ЦПК України, просить не долучати до матеріалів справи докази, які сторона Відповідача додала до свого Відзиву на апеляційну скаргу.

Позиція апеляційного суду

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає в повній мірі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Бізнес Позика» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи

24.12.2024 ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Бізнес позика» договір про надання кредиту № 519855-КС-001 в електронній формі, у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 519855-КС-001 від 24.12.2024 (а.с. 25-34).

Відповідно до п. 1 Договору кредиту ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом.

Станом на 09.01.2026 строк виконання зобов`язання настав, але відповідач його не виконує: кредитні кошти не повертає, проценти не сплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 25146,20 грн., яка складається з: 9690,00 грн – заборгованість за кредитом; 9496,20 грн – заборгованість по відсотках; 5000,00 грн – сума прострочених платежів по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ; 960 грн – заборгованість по комісії (а.с.18-20).

Мотиви з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновків, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, унаслідок чого у нього виникла заборгованість, разом з тим відповідно до положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» відповідач, як військовослужбовець, звільнений від сплати відсотків.

Колегія суддів не повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції встановив, що після закінчення строку кредитуванням відповідач не повернув грошові кошти, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законних вимогах, зазначених у кредитному договорі, та не оскаржується сторонами.

При цьому, факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів відповідачем в сумі 10 000,00 грн сторонам не оспорюється, а тому апеляційним судом в цій частині рішення суду першої інстанції не переглядається.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність відмови у стягненні відсотків.

При зверненні із даним позовом ТОВ «Бізнес Позика» на підтвердження розміру заборгованості за договором №519855-КС-001 від 24.12.2024 надало розрахунок заборгованості, відповідно до якого відповідачу нараховувались відсотки згідно умов укладеного договору в розмірі 1 % в день, які за період з 24.12.2024 по 15.04.2025 складають 9469,20 гривень, тобто в межах строку договору (а.с.18-20).

Суд першої інстанції вважав доведеним факт перебування відповідача на військовій службі, а тому посилаючись на приписи пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» прийшов до висновку про звільнення відповідача, як військовослужбовя, від сплати заборгованості за відсотками.

Разом з тим, колегія суддів з таким висновком не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (абзац перший частини першої статі 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підтвердження факту перебування його на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 надав довідку форми №5 від 21.08.2025 (а.с. 65)

Проте, у наданій довідці форми № 5 не зазначено дати мобілізації солдата ОСОБА_2 , а повідомлено, що останній перебуває на військовій службі у лавах ЗСУ.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», підлягають застосуванню саме з моменту вступу особи до лав ЗСУ.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, як позивач так і відповідач мають право і зобов`язані довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

До відзиву відповідачем було додано: копія посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_3 ; копія довідки від 27.02.2026 № 2467/833 про безпосередню участь особи у засобах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України; копія довідки командира військової частини НОМЕР_2 від 16.04.2026 № 2467/1766

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №638/12578/17, від 15.04.2020 у справі №409/2909/18 зроблено висновок про те, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Враховуючи викладене, те що відповідач не мотивував чому він не подав зазначений доказ до суду першої інстанції та не надав доказів неможливості його подання раніше, тому колегія суддів дійшла висновку про неприйняття: копії посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_3 ; копії довідки від 27.02.2026 № 2467/833 про безпосередню участь особи у засобах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України; копії довідки командира військової частини НОМЕР_2 від 16.04.2026 № 2467/1766, як доказів в даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту того, що на момент кредитних відносин, останній перебував на військовій службі і на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 9496,20 грн підлягають задоволенню.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту в сумі 960 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 960,00 грн було визначено як плату за надання кредиту.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 комісії - відсутні.

Щодо правомірності нарахування відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України

15.03.2022 прийнятий Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану», який набув чинності 17.03.2022. Вказаним законом доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. До розділу був внесений пункт 18, відповідно до якого: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Кредитний договір між сторонами був укладений 24.12.2024.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, вважає, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 5000,00 грн необхідно відмовити.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 19186,20 грн (яка складається з 9690,00 грн. – сума прострочених платежів по тілу кредиту; 9496,20 грн – сума прострочених платежів по процентах).

За таких обставин, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не дотримався норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. за подання позовної заяви.

Предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 25146,20 грн.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» із стягненням з відповідача заборгованості у розмірі 19186,20 гривень, отже позовні вимоги задоволено на 76,30 % (19186,20 /25146,20 х 100).

Оскільки позов задоволено на 76,30 %, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2031,41 грн (2662,40 х 76,30%).

В суді апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 3993,60 грн.

Апеляційна скарга задоволена відповідно на 76,30%, (залежно від суми заявлених позовних вимог), а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3047,12 грн (3993,60 х 76,30%) судового збору за подання апеляційної скарги.

Загальна сума стягнення судового збору з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Бізнес Позика» становить – 5078,53 гривень

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, оскаржуване рішення не може вважатись таким, що постановлено з додержанням норм матеріального закону, а тому підлягає скасуванню, з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес позика».

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 березня 2026 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 519855-КС-001 від 24 грудня 2024 року в розмірі 19186,20 грн ( 9690,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту та 9496,20 грн – сума прострочених платежів по процентам).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати по сплаті судового збору в розмірі 5078,53 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року.

Головуючий - О. М. Черних

Судді: В. І. Криворотенко

А. О. Замченко