Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №591/9634/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м.Суми

Справа №591/9634/24

Номер провадження 22-ц/816/310/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Замченко А. О. , Нестеренка М. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Козарем Михайлом Володимировичем,

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 березня 2025 року у складі судді Сидоренко А.П., ухваленого в м. Суми, повне судове рішення виготовлено 07 квітня 2025 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2018 року у справі №591/2823/18; стягувати з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття; відкликати виконавчий лист, виданий на підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2018 року у цивільній справі №591/2823/18.

Свої вимоги мотивувала тим, що вони з відповідачем ОСОБА_1 мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2018 року у справі №591/2823/18 з ОСОБА_1 стягуються на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн 00 коп. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 16 травня 2018 року.

Вказує на те, що на даний час розмір присуджуваних аліментів не є достатнім для утримання дитини, та таким, що суперечить ч. 2 ст. 182 СК України, оскільки розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом.

Зазначає, що з січня 2024 року гарантований мінімальний розмір аліментів для дітей віком від 6 до 18 років складає 1598 грн, однак відповідач сплачує за рішенням суду 2000 грн та вважає, що вказаних коштів достатньо для виховання дитини, придбання йому одягу, їжі, забезпечення всім необхідним.

Вказує на те, що стан здоров`я відповідача задовільний, інвалідом він не являється, на обліках з приводу захворювань не перебуває, працює офіційно в ТОВ «Перечинський механічний завод», має відповідне бронювання від мобілізації та має великий дохід, а отже він є працездатною особою, інших дітей у відповідача не має.

На даний час позивач отримує невелику заробітну плату у порівнянні з відповідачем. Таким чином, у відповідача матеріальний стан став кращим у порівнянні з позивачем, однак відповідач все одно продовжує сплачувати лише 2000 грн, хоча має всі можливості, враховуючи його заробітну плату сплачувати більше. У зв`язку з чим вважає, що є підстави для зміни способу стягнення з відповідача аліментів.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Грищука Д.В. до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, визначеного рішенням суду, задоволено.

Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2018 року у справі № 591/2823/18, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з часу набрання рішенням суду законної сили.

Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2018 року у справі № 591/2823/18 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішено відкликати після погашення заборгованості зі сплати аліментів за період до набрання цим рішенням законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1211 грн 20 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Козаря М.В., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження зміни свого майнового та сімейного стану, погіршення стану її здоров`я. Вказує на те, що навчання дитини в Комп`ютерній академії IT STEP може свідчити про наявність додаткових витрат, але не є підставою для зміни способу стягнення аліментів.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи сторони відповідача про перебування на його утриманні дружини та її дітей.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не навів розміру доходу відповідача станом на час розгляду справи, зазначивши лише, що він має офіційне працевлаштування та стабільний заробіток. На переконання заявника апеляційної скарги підлягає врахуванню те, що через воєнні дії відповідач з родиною змушені переїхати у Закарпатську область, де вони винаймають квартиру. Крім того, відповідач має незадовільний стан здоров`я.

Наголошує і на тому, що позивачка має рівний з відповідачем обов`язок по утриманню дитини та має зі свого боку теж забезпечувати прожитковий мінімум.

Також вважає, що саме по собі здорожчання життя (інфляція) не може бути підставою для збільшення раніше визначеного розміру аліментів на утримання дитини, адже відповідно до ст. 184 СК України проводиться індексування розміру аліментів, а позивачем не доведено, що нею вживалися заходи для проведення такої індексації.

Позивачем, у визначений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Враховуючи, що предметом спору у даній справі є зміна способу стягнення аліментів, ціна позову є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 з 05 вересня 20215 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01 лютого 2019 року (а.с. 45-46).

Сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2018 року вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 16 травня 2018 року (а.с. 13-15).

З копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 грудня 2018 року вбачається, що державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Ляшенко Л.В. на підставі виконавчого листа № 591/2823/18, що виданий 18 грудня 2018 року Зарічним районним судом м. Суми відкрито ВП № 57965679 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 16 травня 2018 року, аліменти сплачувати матері ОСОБА_1 (а.с.11-12).

08 квітня 2024 року між ФОП ОСОБА_4 , що представляє торговельну марку «Комп`ютерна академія IT STEP» та ОСОБА_1 укладено договір № 881012179, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги з навчання ОСОБА_5 у відповідності до програми та навчального плану «Малої Комп`ютерної Академії», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги у порядку та на умовах, передбачених договором (а.с. 16-24).

Відповідно до додатку №1 до договору № 881012179 від 08 квітня 2024 року вартість навчання за 1 рік складає 9 платежів по 1728 грн. (а.с. 24).

З копії рахунку-фактури 881012179 від 08 квітня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатила ФОП ОСОБА_4 початковий платіж 2 розмірі 1728 грн 00 коп.(а.с. 25).

15 березня 2024 року між ОСОБА_1 , та ОСОБА_6 в м. Ужгород укладено договір оренди квартири, термін дії договору 14 березня 2024 року по 14 березня 2025 року, орендна плата складає 13000 грн в місяць (а.с. 44-45).

З копії довідки від 14 червня 2024 року № 2110-7002055834 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 49).

17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_7 , який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 760 (а.с. 41).

ОСОБА_7 є матір`ю двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 50-51).

Неповнолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надано статус дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, що підтверджується копіями витягів з розпорядження Сумської міської військової адміністрації Сумського району Сумської області від 14 листопада 2023 року № 2-ВК (а.с.53-.54).

ОСОБА_1 надано медичний консультативний висновок спеціаліста центру ТОВ «Превенція» від 09 жовтня 2024 року, з якого вбачається, що у нього діагностовано захворювання - лівобічна пахова кила та йому рекомендоване оперативне лікування (а.с. 54).

З копії довідок від 10 жовтня 2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зареєстровані як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.55 - 56).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач офіційно працює та має стабільний заробіток, що підтверджується довідкою про доходи з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи. При цьому суд врахував те, що з часу присудження аліментів у твердій грошовій сумі за рішенням суду від 15 листопада 2018 року майновий стан позивача покращився та розмір його доходу змінився у бік збільшення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Проте, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).

Змінюючи спосіб стягнення з ОСОБА_1 , встановлених рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2018 року, аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн, суд першої інстанції, правильно застосувавши наведенні вище положення СК України, на підставі доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріальне становище відповідача покращилося, розмір аліментів, що стягнуті з відповідача, не забезпечує нормальний життєвий рівень дитини, а тому наявні правові підстави на отримання аліментів у розмірі 1/4 частини від доходу останнього, вказаний розмір є необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Усупереч доводів апеляційної скарги, зміна матеріального становища в бік покращення, з моменту стягнення в судовому порядку з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина, підтверджується відповіддю №1145208 від 25 лютого 2025 року з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, з якої вбачається, що заробітна плата відповідача за четвертий квартал 2018 року становила 50075 грн 00 коп., тобто в середньому за місяць 16 692 грн 00 коп., тоді як у листопаді 2024 року – 108 594 грн 22 коп. та грудні 2024 року – 133001 грн 05 коп. (а.с. 102-105).

З часу ухвалення судом рішення потреби спільного сина сторін збільшилися, адже витрати на утримання дитини одного року (вік спільного сина сторін на час ухвалення судового рішення про стягнення аліментів), є значно меншими від витрат на утримання дитини шкільного віку. Розмір аліментів, що перераховує відповідач на утримання сина в сумі 2000 грн не є достатніми для забезпечення нормального життєвого рівня дитини.

Суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, не взяв до уваги твердження сторони відповідача про перебування на його утриманні дружини та її дітей.

Зокрема, в силу статей 180, 268 СК України обов`язок утримувати дітей до їх повноліття, покладено на їх батьків. Тоді, як вітчим, ким доводиться відповідач для дітей своєї дружини, зобов`язаний утримувати їх лише у випадку, коли у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

ОСОБА_7 є особа працездатного віку, доказів на підтвердження того, що вона з поважних причин не може надавати належне утримання своїм дітям, а також відсутність у дітей інших осіб, які в силу закону мають нести обов`язком по їх утриманню суду надано не було.

Колегія суддів не бере до уваги долучену до апеляційної скарги довідку №68/1 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді, адже така довідка не була подана до суду першої інстанції, та заявником апеляційної скарги не наведено об`єктивних причин, які перешкоджали її поданню у визначений ст. 83 ЦПК України строк. Та обставина, що ця довідка перебувала у дружини відповідача не є такою обставиною.

Також відповідачем не було доведено на доказах несення ним надмірних витрат на свої лікування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про зміну способу присуджених до стягнення аліментів, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його неможна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок з обґрунтування рішення, є різною, залежно від характеру рішення.

ЄСПЛ неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (Ruiz Torija v. Spain, 21.01.1999).

У зв`язку з тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і зміст спірних правовідносин, а висновки суду є законним та обґрунтованими, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і передбачених статтею 376 ЦПК України підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Козарем Михайлом Володимировичем, залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: А. О. Замченко

М. В. Нестеренко