Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №576/2359/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м.Суми

Справа №576/2359/25

Номер провадження 22-ц/816/2078/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Черних О. М. (суддя-доповідач),

суддів - Замченко А. О. , Худика А. М.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся ОСОБА_2 , на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 березня 2026 року ухваленого під головуванням судді Мазура С.А., в цивільній справі № 576/2359/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позову

У вересні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 39252 грн. 86 коп. та судові витрати.

Позовна заява вмотивована тим, що 04.08.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 102941160 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписавши його у порядку ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За вказаним договором позивач зобов`язався надати грошові кошти відповідачу в сумі 5000,00 грн на умовах зворотності, платності, строковості на 30 днів, з умовами пролонгації, з процентами за користування кредитом та сплатою комісії за користування кредитом.

30.11.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 30-11-65, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 102941160.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь позивача право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 102941160.

Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, в свою чергу в зв`язку з порушенням умов договору та не сплатою боргу у відповідача утворилась заборгованість за Договором №102941160 від 04.08.2021 у розмірі 39252,86 грн., з яких: 4750,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 34502,86 грн. - заборгованість за відсотками.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 березня 2026 року, у складі головуючого судді - Мазур С.А., було задоволено позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 102941160 від 04.08.2021 у розмірі 39252 грн. 86 коп, та стягнуто судовий збір в сумі 2422,40 грн. і 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені кредитним договором, не виконав, а тому позивач має право вимагати виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми позичених коштів та процентів за користування ними. ТОВ «Коллект Центр» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором на підставі договорів про відступлення права вимоги від 30.11.2021 за №30-11-65 та від 10.01.2023 за № 10-01/2023.

Стягнуто судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Скаржник вважає, що рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 березня 2026 року не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Вказав, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив докази, порушуючи норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги представника скаржника ОСОБА_2 зводяться до того, що банком надано договір, де зазначено нечіткі умови кредитування, вказаний порядок нарахування відсотків є незрозумілим і таким, що вводить в оману споживача, не згодні з розміром нарахування відсотків після сплину 30 днів основного строку кредитування. Крім того, вважає нарахування відсотків в сумі 34502,86 грн в той час коли основна сума боргу становить 4750,00 грн, порушує розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Посилаючись на норми ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про захист прав споживачів», практику Верховного Суду (справа №902/417/18) просив зменшити заборгованість по відсоткам у відповідності до ст. 625 ЦК України, скасувати рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 березня 2026 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку частково, а саме: в розмірі суми основного боргу - 4750,00 грн, зменшеної суми відсотків - 2 382,50 грн та 15,00 грн. процентів.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2026 року справу передано судді-доповідачеві - Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 29 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 29 квітня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 березня 2026 року - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що кредитні зобов`язання ОСОБА_1 перед банком підтверджуються договором, який підписаний шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та погоджено істотні умови договору. Позивач виконав умови договору, надав відповідачу кошти відповідно до укладення договірних відносин кредитування.

Позиція апеляційного суду

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи

04.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102941160. Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора V95181 та відправлено на номер мобільного телефону відповідача (а.с.29-33).

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 15,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме: шляхом переказу коштів на картковий рахунок ( п.2.1 договору).

Відповідно до Розділу 2 сторонами узгоджені умови щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.

Договір передбачає, що позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Відповідно до п. 6.5. договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма їх істотними умовами, які були погоджені сторонами, та що йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Згідно довідки про ідентифікацію, наданою ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 04.08.2021 на номер телефону НОМЕР_1 , який було вказано ним в анкеті-заяві, для підписання кредитного договору було направлено одноразовий ідентифікатор V95181 (а.с. 71).

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 5000,00 грн. підтверджується квитанцією від 04.08.2021 (а.с. 72).

30.11.2021 було укладено договір факторингу № 30-11-65, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 102941160 (34-38).

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 102941160 (а.с.10-15) .

Право відступлення вимоги до іншого кредитора підтверджено актами та реєстрами боржників, в тому числі щодо боржника ОСОБА_1 (а.с.16-28, 43-48)

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 102941160.

Станом на дату подання позову строк виконання зобов`язання настав, але відповідач його не виконує, кредитні кошти не повертає, проценти не сплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 39252,86 грн., з яких: 4750,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 34502,86 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.8)

Застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновків, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, унаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Відповідач факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів в сумі 5 000,00 грн та нарахування процентів в розмірі 15,00 грн не оспорює, а тому апеляційним судом в цій частині рішення суду першої інстанції не переглядається.

При цьому, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги щодо незрозумілості договору з приводу нарахування відсотків поза межами строку основного кредитування та застосування норм ЗУ «Про захист прав споживачів» є безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Разом з тим, ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог щодо визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з можливим порушенням вимог Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування», здійснив часткове погашення кредиту, тобто виконав умови договору, що не спростовується відповідачем, а тому апеляційний суд вважає доводи скаржника про порушення позивачем статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» безпідставними, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо нарахованих відсотків до основного боргу

Колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо зменшення відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, виходячи з наступного.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Вимогами статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, згідно з п.п. 1.3., 1.4. Договору кредит надається строком на 30 днів з 04.08.2021 по 03.09.2021.

Відповідно до п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом 15,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредиту.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6. Договору).

Пунктом 2.2.1. Договору встановлено, що позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку, якщо Позичальник продовжує строк кредитування, вказаний у п.1.3. Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п.1.5.2., або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6. Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3. Договору.

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (пункт 2.2.3. Договору).

Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах. Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Тобто, за умовами договору про споживчий кредит №102941160 від 04.08.2021 протягом 30 днів нараховуються передбачені пунктом 1.5.2 договору проценти за ставкою 0,01% відповідно, за наступні 60 днів (у випадку пролонгації) передбачені пунктом 1.6 договору за ставкою 5%.

З матеріалів справи вбачається, що первісним кредитором у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору в межах погодженого строку кредитування (30 днів), у відповідності до п. 2.3.1.2. Договору було пролонговано строк його дії ще на 60 днів зі сплатою процентів в розмірі 5%. Разом з тим, відповідачем проведено сплату тіла кредиту на суму 250 грн ( 08.09.2021) в зв`язку з чим нарахування процентів в період з 09.09.2021 по 15.09.2021 здійснювалась на пільгових умовах п. п. 1.5.2, 2.3.1.1 ( 0,01% на залишок).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором ТОВ «Мілоан» станом на 09.11.2021 слідує, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором про споживчий кредит №102941160 від 04.08.2021 становить 18827,86 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 4750,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 14077,86 грн, заборгованість за комісією та штрафи 0,00 грн (а.с.73).

Проценти за користування кредитними коштами нараховано первісним кредитором у межах погодженого сторонами строку кредитування, враховуючи умови договору про його пролонгацію.

Проте, відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за договором № 102941160 від 04.08.2021, сума заборгованості становить 39252,86 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 4750,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14077,86 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 20425,00 грн, при цьому нарахування відсотків було зроблено поза строком основного договору строк дії якого закінчився 09.11.2021 (а.с.8).

Оскільки відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за кредитом та процентів за користування кредитними коштами не виконав, фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку кредитору не повернув, відтак колегія вважає, що сума заборгованості повинна рахуватись саме з наданого розрахунку первинного кредитора в межах строку договору.

Колегія суддів звертає увагу, що строк договору № 102941160 від 04.08.2021 ( враховуючи пролонгацію) закінчено 09.11.2021.

Отже нараховані відсотки в сумі 20 425,00 за період з 30.11.2021 по 23.02.2022 не передбачені договором, не узгоджені між сторонами та здійснені після відступлення права вимоги від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» до «Вердикт Капітал» за договором відступлення від 30.11.2021.

Колегія суддів звертає увагу на те, що кредитний договір був пролонгований до 09.11.2021, а тому відсотки за період з 30.11.2021 по 23.02.2022 не підлягають стягненню з відповідача, оскільки нараховані за межами строку кредитування, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача припинилося право нараховувати проценти.

З огляду на викладене, оскільки після закінчення строку кредитного договору - 30.11.2021 кредитор не мав законних підстав для нарахування відсотків, загальна сума заборгованості по процентам, станом на 09.11.2021 становить 14077,86 грн, тому саме ця сума підлягає стягненню з останнього на користь товариства разом з сумою заборгованості за тілом кредиту - 4750,00 грн.

Остаточно, відповідно до розрахунку (а.с.73-74), підлягає до стягненню 18827,86 грн, з яких: 14077,86 грн (проценти), 4750,00 грн (основний борг).

Отже, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, щодо суми стягнутих відсотків.

З приводу застосування правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 справа № 902/417/18, апеляційний суд зазначає наступне.

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 справа № 902/417/18 вирішувалось питання щодо можливості зменшення 3% та штрафних санкції відповідно до ст. 625 ЦК України, проте у справі, яка переглядається апеляційним судом правовідносини між позивачем та відповідачем виникли з кредитно-договірних зобов`язань.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. за подання позовної заяви.

Предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 39252,86 грн.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення заборгованості, до стягнення підлягає 18827,86 гривень, отже позовні вимоги задоволено на 47,97 % (18827,86/ 39252,86 х 100).

Оскільки позов задоволено на 47,97 %, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір, сплачений при зверненні до суду першої інстанції, у розмірі 1162,00 грн (2422,40 х 47,97%).

Скаржник ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги сплатив судовий збір в розмірі 3633,60 гривень.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена на 52,03%, тобто підлягає стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору при звернені з апеляційною скаргою в сумі 1890,56 гривень (3633,60 х 52,03%)

Крім того, за ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

На підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу судом було зроблено оцінку наданим доказам та фактично проведеним роботам, враховано висновки викладені в рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» щодо відшкодування лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення пропорційного розміру витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 гривень.

Разом з тим, оскільки вимоги позивача було задоволено частково, в процентному співвідношенні на 47,97 % на 52,03 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати на правничу допомогу в сумі - 1439,10 гривень (3000,00 грн.* 47,97 %).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3, ч.1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги може скасувати чи змінити судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині стягнення відсотків.

Керуючись ст. ст.368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 березня 2026 року в цивільній справі № 576/2359/25 - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 102941160 від 04.08.2021 у розмірі 18827 грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в сумі 1162,00 грн та 1439,10 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 1890,56 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 28.05.2026

Головуючий - О. М. Черних

Судді: А. О. Замченко

А. М. Худик